ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
28 грудня 2015 року № 826/19357/14
Окружний адміністративний суд міста Києва в складі головуючого судді Качура І.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Повного товариства «Велта П.М.С.Г. Гарант-Сервіс» до Південної митниці Міндоходів, треті особа: Управління Служби безпеки України в Одеській області, за участю Прокуратури м. Києва про визнання протиправними та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.
Повне товариство «Велта П.М.С.Г.Гарант-Сервіс» звернулось до суду з адміністративним позовом до Південної митниці Міндоходів про визнання протиправними дій відповідача щодо невивільнення (неповернення) фінансових гарантій № 0433-00056-01-141014, №0412-00490-01-001-031014 та зобов'язання Південну митницю Міндоходів вивільнити (повернути) вказані фінансові гарантії.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 березня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2015 року, адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними дії (рішення) Південної митниці Міндоходів щодо невивільнення (неповернення) фінансових гарантій № 0433-00056-01-141014, № 0412-00490-01-001-031014. Зобов'язано Південну митницю Міндоходів вивільнити (повернути) фінансові гарантії.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23.09.2015 касаційну скаргу Південної митниці Міндоходів та касаційну скаргу Заступника прокурора міста Києва задоволено частково, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 березня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2015 року у цій справі скасувати, а справу направити до суду першої інстанції на новий розгляд.
Скасовуючи рішення суддів попередніх інстанцій, суд касаційної інстанції виходив із того, судами попередніх інстанцій з урахуванням пункту 3 частини другої статті 255 Митного кодексу України не з'ясовано обставин стосовно результатів проведених досліджень та не визначено на який термін митне оформлення товарів, забезпечених фінансовими гарантіями №0433-00056-01-141014 та №0412-00490-01-001-031014, призупинено у зв'язку із проведенням досліджень шляхом відбору зразків товару, що у відповідності до вимог частини десятої статті 311 Митного кодексу України унеможливлює вивільнення (повернення) вищезазначених гарантій.
Згідно Протоколу автоматизованого розподілу головуючим по справі визначено суддю Качура І.А.
В ході судового розгляду справи позивач наполягав на задоволенні позову з огляду на те, що дій відповідача щодо невивільнення (неповернення) фінансових гарантій № 0433-00056-01-141014, № 0412-00490-01-001-031014 є протиправними, позаяк не узгоджуються з приписами чинного законодавства.
Відповідач проти задоволення позову заперечував з мотивів необґрунтованості за безпідставності.
Відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
З огляду на наведене та з урахуванням вимог ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про доцільність розгляду справи у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.
Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, з урахуванням висновків суду касаційної інстанції, Окружний адміністративний суд м. Києва дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню з огляду про наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 05 жовтня 2014 року в зону митного контролю міжнародного пункту пропуску для автомобільного сполучення «Кучурган-Первомайськ», який розташований у зоні діяльності митного поста «Роздільна» Південної митниці Міндоходів прибув вантажний автомобіль марки MAN, реєстраційний номер ВН7505ВМ, з причепом, реєстраційний номер ВН9076ХТ, який переміщував вантаж сигарети марки "NZ Gold" в кількості 1600 коробів (800000 пачок), відправник ОАО "ГТФ НЕМАН", одержувач ООО "ШЕРИФ", оформлений Чернігівською митницею Міндоходів для переміщення територією України в режимі прохідного транзиту згідно із митною декларацією від 04 жовтня 2014 року № 102030000/2014/171802.
У відповідності до вимог листа Управління Служби безпеки України в Одеській області від 29 серпня 2014 року № 65/4-6491 відповідачем проведено митний огляд вантажу, за результатами якого складено акт від 05 жовтня 2014 року № 500092804/2014/000827.
Разом з цим, відповідно до вимог листа Прокуратури Одеської області від 02 вересня 2014 року № 04/5-8927-14 органом доходів і зборів відібрано зразки товару для проведення досліджень, у зв'язку з чим зупинено митне оформлення вищезазначеного вантажу до отримання результатів досліджень.
В подальшому, 16 жовтня 2014 року в зону митного контролю міжнародного пункту пропуску для автомобільного сполучення "Кучурган-Первомайськ" прибув інший вантажний автомобіль марки Volvo, реєстраційний номер KPNV894, з причепом, реєстраційний номер Е218КР, який переміщував вантаж сигарети марки "Marble Gold" в кількості 100000 пачок і сигарет марки "Ashima Luxury Size" в кількості 500000 пачок, відправник INTEREUROPA D.D. for GCML Global Consulting Marketing Ltd., одержувач LTD"SOLAN", оформлений Чопською митницею Міндоходів для переміщення територією України в режимі прохідного транзиту.
Згідно із листом Управління Служби безпеки України в Одеській області від 10 жовтня 2014 року №65/4-7440 відповідачем проведено митний огляд вантажу, за результатами якого складено акт від 16 жовтня 2014 року № 500092804/2014/000925 та відібрано зразки товару для проведення дослідження, у зв'язку з чим зупинено митне оформлення товару.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходив із наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 90 Митного кодексу України визначено, що транзит - це митний режим, відповідно до якого товари та/або транспортні засоби комерційного призначення переміщуються під митним контролем між двома органами доходів і зборів України або в межах зони діяльності одного органу доходів і зборів без будь-якого використання цих товарів, без сплати митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.
Відповідно до пп. в) п. 2) частини 2 статті 91 Митного кодексу України митний режим транзиту застосовується до товарів, які переміщуються: від одного пункту, розташованого на митній території України, до іншого пункту, розташованого на митній території України, у тому числі якщо частина цього переміщення проходить за межами митної території України.
Відповідно до частини 4 статті 92 Митного кодексу України передбачено, що для поміщення товарів та/або транспортних засобів комерційного призначення у митний режим транзиту особа, на яку покладається дотримання вимог митного режиму, повинна: 1) подати органу доходів і зборів митну декларацію (документ, який відповідно до статті 94 цього Кодексу використовується замість митної декларації), товарно-транспортний документ на перевезення та рахунок-фактуру (інвойс) або інший документ, який визначає вартість товару; 2) у випадках, визначених законодавством, надати органу доходів і зборів дозвільний документ на транзит через митну територію України, який видається відповідними уповноваженими органами; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, забезпечити виконання зобов'язання із сплати митних платежів відповідно до розділу X цього Кодексу.
При цьому, статтею 93 Митного кодексу України визначені вимоги до переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення у митному режимі транзиту.
Так, товари, транспортні засоби комерційного призначення, що переміщуються у митному режимі транзиту, повинні: 1) перебувати у незмінному стані, крім природних змін їх якісних та/або кількісних характеристик за нормальних умов транспортування і зберігання; 2) не використовуватися з жодною іншою метою, крім транзиту; 3) бути доставленим у митний орган призначення до закінчення строку, визначеного статтею 95 цього Кодексу; - мати неушкоджені засоби забезпечення ідентифікації у разі їх застосування.
Матеріали справи свідчать, що всі вимоги по переміщенню товарів, транспортних засобів у митному режимі транзит відповідно були виконані в повному обсязі.
Частиною першою та другою статті 305 Митного кодексу України у випадках, визначених цим Кодексом, виконання зобов'язань осіб, що випливають з митних процедур, забезпечуються шляхом надання органам доходів і зборів забезпечення сплати митних платежів у способи, передбачені для відповідної митної процедури.
Надання органам доходів і зборів забезпечення сплати митних платежів є обов'язковим при ввезенні на митну територію України та/або переміщенні територією України прохідним та внутрішнім транзитом товарів за переліком, який затверджується Кабінетом Міністрів України.
Частиною першою статті 306 Митного кодексу України визначено, що фінансові гарантії є одним із способів забезпечення митних платежів.
Відповідно до положень частини першої, другої та третьої статті 307 Митного кодексу України юридичні особи, які мають намір виступати гарантом забезпечення особою своїх зобов'язань перед органами доходів і зборів України зі сплати митних платежів, уповноважуються на це і вносяться до реєстру гарантів у порядку, визначеному цим розділом.
Взаємовідносини між центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та гарантами регулюються на підставі укладених угод.
Фінансова гарантія видається гарантом і надається органам доходів і зборів особою, відповідальною за сплату митних платежів, або будь-якою іншою особою на користь особи, відповідальної за сплату митних платежів, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Фінансова гарантія діє на всій митній території України.
Статтею 309 Митного кодексу України визначено, що індивідуальна (одноразова) фінансова гарантія у паперовому вигляді застосовується виключно під час переміщення товарів через митний кордон України із застосуванням митної декларації або документа контролю за переміщенням товарів, оформлених на паперовому носії. Електронна копія такої індивідуальної (одноразової) фінансової гарантії надсилається до єдиної автоматизованої інформаційної системи органів доходів і зборів України авторизованим електронним повідомленням гаранта. Індивідуальна (одноразова) фінансова гарантія у вигляді електронного документа застосовується під час переміщення товарів через митний кордон України із застосуванням митної декларації або документа контролю за переміщенням товарів, оформлених на паперовому носії або у вигляді електронного документа. Прикріплення електронної копії індивідуальної (одноразової) фінансової гарантії у паперовому вигляді або фінансової гарантії у вигляді електронного документа до митної декларації або документа контролю за переміщенням товарів здійснюється за допомогою автоматизованої системи митного оформлення.
Завершення оформлення митної декларації або документа контролю за переміщенням товарів є підтвердженням прийняття фінансової гарантії як забезпечення виконання зобов'язань перед органами доходів і зборів.
Підтвердженням прийняття індивідуальної (одноразової) фінансової гарантії у паперовому вигляді є проставляння органом доходів і зборів відбитка відповідного митного забезпечення на всіх примірниках фінансової гарантії.
В силу положень частини першої та другої статті 311 Митного кодексу України органи доходів і зборів як забезпечення сплати митних платежів приймають фінансові гарантії, видані гарантами, включеними до реєстру гарантів, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Фінансова гарантія, що надається у вигляді документа, є безвідкличним зобов'язанням гаранта, внесеного до реєстру гарантів, виплатити на вимогу органу доходів і зборів кошти в межах певної суми у разі невиконання забезпечених цією гарантією зобов'язань із сплати митних платежів.
З системного аналізу вищенаведених правових норм вбачається, що фінансова гарантія, як спосіб забезпечення сплати митних платежів, надається органу доходів і зборів гарантом, внесеним до реєстру гарантів, відносини яких регулюються на підставі відповідних укладених угод. При цьому, на гаранта покладається обов'язок виплатити на вимогу органу доходів і зборів кошти в межах певної суми у разі невиконання відповідними особами зобов'язань перед органами доходів і зборів.
Відповідно до п. 10. ст. 311 Митного кодексу України після завершення митного оформлення товарів чи процедури транзитного перевезення товарів та за відсутності порушення особою зобов'язань із сплати митних платежів фінансова гарантія не пізніше двох годин після того, як орган доходів і зборів отримає підтвердження фактичного виконання зобов'язань, забезпечених гарантією, вивільняється (повертається) цим органом доходів і зборів. При вивільненні (поверненні) індивідуальної (одноразової) фінансової гарантії у паперовому вигляді органом доходів і зборів на всіх її примірниках проставляється відбиток відповідного митного забезпечення.
Згідно із п. 11. ст. 311 Митного кодексу України підтвердженням фактичного виконання зобов'язань, забезпечених гарантією, є: 1) щодо транзитного перевезення товарів - повідомлення, у тому числі в електронному вигляді, органу доходів і зборів відправлення органом доходів і зборів призначення (завершення транзитного перевезення) про доставлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до наданих зобов'язань; 2) завершення процедур митного контролю та оформлення товарів до митного режиму, у який задекларовано товари; 3) завершення дії митного режиму, що передбачав перебування товарів під митним контролем весь час дії такого режиму; 4) виконання зобов'язання із сплати митних платежів у разі коригування митної вартості відповідно до розділу III цього Кодексу.
Відповідно до п. 12 згадуваної статті дія фінансової гарантії припиняється:
1) на вимогу гаранта шляхом надсилання авторизованого електронного повідомлення;
2) у разі відсутності факту ввезення товару на територію України за попередньою митною декларацією, до якої прикріплена індивідуальна (одноразова) фінансова гарантія, протягом 30 днів з дати оформлення цієї декларації органом доходів і зборів;
3) у разі відкликання або визнання недійсною в порядку, передбаченому цим Кодексом, митної декларації, до якої прикріплена індивідуальна (одноразова) гарантія.
Поряд з цим, згідно з підпунктом 1 пункту 11 статті 311 Митного кодексу України та абзацом другим пункту 3.3. Угоди від 23.11.12. за № 770 «Про надання фінансових гарантій митним органам незалежним фінансовим посередником» (далі - Угода), підтвердження фактичного зобов'язання, забезпечених гарантією щодо транзитного перевезення товарів є повідомлення, у тому числі в електронному вигляді, митного органу відправлення митним органом призначення (завершення транзитного перевезення) про доставку товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до наданих зобов'язань.
Відповідно до ч. 5. ст. 102 Митного кодексу України для завершення митного режиму транзиту особою, відповідальною за дотримання вимог митного режиму, до закінчення строку, визначеного статтею 95 цього Кодексу, органу доходів і зборів призначення повинні бути представлені товари, поміщені у митний режим транзиту, та митна декларація або інший документ, визначений статтею 94 цього Кодексу.
З матеріалів справи вбачається та сторонами не заперечується, що неможливість завершити митне оформлення товару, забезпеченого фінансовими гарантіями №0433-00056-01-141014, №0412-00490-01-001-031014 відбувається з незалежних від позивача та митного органу причин.
У своїх поясненнях, поданих до суду, Південна митниця підтверджує, що транспортні засоби та товари, задекларовані по ВМД «ТР 80 АА» №№ 30502403/2014/001774, 102030000/2014/171802 та забезпечені фінансовими гарантіями №№ 0412-00490-01-031014, 0433-00056-01-141014 доставлені у Південну митницю призначення 05 та 16 жовтня 2014 року, до вичерпання встановленого строку доставки.
Про доставку товару за вказаними вище деклараціями посадовими особами цієї митниці в установленому порядку зроблено відмітки про факт доставки товару в програмно-інформаційному комплексі Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС) (особиста номерна печатка митника № 1099 і особиста номерна печатка митника № 1284).
Матеріали справи свідчать, що відповідачу у межах спірних правовідносин відповідно до ст. 94 Митного кодексу України, були надані всі необхідні документи для проведення митного оформлення вищезазначених транспортних засобів і товарів, і виконано в повному обсязі вимоги по переміщенню товарів і транспортних засобів, передбачених ч. 1 ст. 93 Митного кодексу України.
За наслідком розгляду справи, суд приходить до висновку проте, що підстави для складення Актів про настання і направлення Вимог про сплату митних платежів за фінансовими гарантіями у Південної митниці були відсутні, оскільки особою відповідальною за сплату митних платежів не були порушені вимоги ч. 4 ст. 311 Митного кодексу України.
Суд приймає до уваги той факт, що відповідачем не надано до матеріалів справи жодних доказів щодо законних підстав для складення Актів про настання гарантійного випадку, також не підтверджено документально, що ним були направлені Акти і Вимоги про сплату митних платежів за фінансовими гарантіями на адресу позивача у зв'язку із настанням гарантійного випадку.
Із матеріалів справи свідчить, що товар, який переміщувався транзитом, на момент прибуття і з'ясування наявності товару залишався у незмінному стані, що підтверджується протоколами про порушення митних правил, де зазначена кількість вилученого товару співпадає із кількістю, зазначеною у митній декларації.
Крім того, що протоколи про порушення митних правил були складені на осіб, які здійснювали оформлення митних декларацій в частині подання документів, які містять неправдиву інформацію, а не безпосередньо на перевізника, який брав на себе зобов'язання про доставлення товару до митниці призначення в частині порушення вимог ч. 4 ст. 311 Митного Кодексу України.
Таким чином, кримінальне провадження проводиться безпосередньо по відношенню перевізника або осіб відповідальних за забезпечення сплати митних платежів. В той же час, підтвердження щодо порушення умов переміщення товару у митному режимі транзит, визначених главою 17 Митного кодексу України, відповідачем не надано.
Митний кодекс України не визначає інших випадків не вивільнення (повернення) фінансової гарантії при яких орган доходів і зборів України направляє гарантові, що видав гарантію у вигляді документа, вимогу щодо сплати митних платежів, окрім тих, які визначені ч. 4 ст. 311 цього Кодексу, а саме:
1) перевищення більше ніж на 10 днів встановленого статтею 95 цього Кодексу строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що перебувають під митним контролем, до митного органу призначення (а при переміщенні в межах зони діяльності одного митного органу - від одного підрозділу цього органу до іншого);
2) встановлення митним органом факту порушення вимог і умов митних режимів з умовним звільненням від оподаткування митними платежами;
3) настання терміну сплати податкових зобов'язань відповідно до розділу III цього Кодексу;
4) встановлення митним органом факту порушення вимог і умов тимчасового ввезення або транзиту товарів, транспортних засобів особистого користування, що переміщуються через митний кордон України громадянами відповідно до розділу XII цього Кодексу.
Згідно із переліченим вище жодних порушень з боку особи якій надавалася фінансова гарантія або гаранта не було.
Поряд з цим, згідно із ч. 7 ст. 307 Кодексу чітко визначено в яких випадках фінансова гарантія повинна бути безумовно вивільнена.
Частиною 7 ст. 307 Кодексу встановлено, що вивільнення (повернення) фінансової гарантії здійснюється не пізніше двох годин після отримання відповідним органом доходів і зборів підтвердження фактичного виконання зобов'язань, забезпечених гарантією.
Відповідно до ч. 8 цієї статті, вивільнення (повернення) фінансової гарантії у разі часткового надходження товарів до органу доходів і зборів призначення здійснюється:
1) після завершення переміщення усієї кількості товарів, зазначених у митній декларації або в документі контролю за переміщенням товарів;
2) на підставі заяви декларанта або уповноваженої ним особи про відсутність подальшого переміщення товарів, зазначених у митній декларації або в документі контролю за переміщенням товарів.
З системного аналізу митного законодавства слідує, що вивільнення фінансової гарантії відбувається при настанні певної обставини - завершення транзитного переміщення, а не наявності чи відсутності фінансової гарантії у паперовому вигляді, з огляду про що, доводи Південної митниці на те, що у зв'язку з вилученням гарантій у паперовому вигляді працівниками СБУ, відсутні підстави або можливість для вивільнення гарантій №№ 0412- 00490-01 -031014, 0433-00056-01-141014, є безпідставними.
При цьому, суд звертає уваги на те, що процесуальні та слідчі дії правоохоронних органів, які відбувались після виконання перевізниками всіх взятих зобов'язань перед органами доходів і зборів, а саме після фактичної доставки товарів до митного органу призначення та внесення посадовими особами Південної митниці відповідних відміток до ЄАІС, не можуть впливати на вивільнення (повернення) гарантій, які повинні були здійснюватись до їх вилучення слідчими Управління Служби безпеки України в Одеській області.
Відповідно до ч. 3 ст. 102 Митного кодексу України митний режим транзиту завершується фактичним доставленням товарів до органу доходів і зборів. Товари і транспортні засоби фактично були доставлені 05.10.2014 р. та 16.10.2014р. до пункту пропуску «Кучурган» Південної митниці.
В ході судового розгляду справи підтверджено, що вимоги до переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення у митному режимі транзиту, визначені в ч. 1 ст. 93 Митного кодексу України на дату прибуття до пункту пропуску «Кучурган» були виконані в повному обсязі, документи, визначені статтею 94 Митного кодексу України, Південній митниці були надані.
Відповідно ст. 199 Митного кодексу України, п. 13 Типової технологічної схеми пропуску через державний кордон осіб, автомобільних, водних, залізничних та повітряних транспортних засобів перевізників і товарів, що переміщуються ними, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 р. № 451 граничний строк перебування для автомобільного транспорту у пунктах пропуску не може перевищувати 5 днів з моменту прибуття у пункт пропуску для здійснення митних процедур.
Проте матеріалами справи підтверджено, що автотранспортні засоби із зазначеними вище товарами перебували у пункті пропуску до 21.10.2014р., тобто 17 та 6 днів відповідно. Жодних підтверджуючих документів на обґрунтування перебування транспортних засобів у зоні митного контролю більше 12 днів без проведення митних процедур, відповідачем до суду не надано.
При цьому, ст.3 Закону України «Про транзит вантажів», а також п.21 Типової Технологічної схеми здійснення митного контролю автомобільних транспортних засобів перевізників і товарів, що переміщуються ними, у пунктах пропуску через державний кордон, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2012р. № 451, в яких зазначено, що пропуск через митний кордон України транзитних товарів та автомобільних транспортних засобів, що здійснюють транзитні перевезення, а також контроль за їх переміщенням здійснюється в спрощеному режимі.
Враховуючи факт доставки перевізником товару в митницю призначення і наявність відповідних відміток ОНП № 1284 від 05.10.2014 р., ОНП № 1099 від 16.10.2014р. зобов'язання гаранта перед митницею було виконано, і саме з цього моменту митне оформлення товару по відношенню до гаранта повинно було завершено, натомість Південна митниця не виконала (порушила) вимоги, зобов'язання, визначені Митним кодексом України і укладеною між сторонами Угодою та не вивільнено (неповерненно) фінансові гарантії ПТ "Велта П.М.С.Г. Гарант-Сервіс" за №№ 0412-00490-01-031014, 0433-00056-01-141014.
Відповідно до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін.
Згідно ч.4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 128, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Позов задовольнити.
Визнати протиправними дії (рішення) Південної митниці Міндоходів щодо не вивільнення (не повернення) фінансових гарантій №0433-00056-01-141014, №0412-00490-01-001-03101.
Зобов'язати Південну митницю Міндоходів вивільнити (повернути) фінансові гарантії №0433-00056-01-141014, №0412-00490-01-001-031014.
Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.А. Качур