м. Миколаїв
13 січня 2016 року Справа № 814/178/15
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Желєзного І.В. при секретарі судового засідання Науменко О.Г. розглянувши адміністративну справу
за позовомДержавного підприємства "Миколаївський науково дослідний проектний інститут землеустрою", пр. Миру, 34, Миколаїв, 54034
доДержавної податкової інспекції у Ленінському р-ні м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області, вул. Гмирьова, 1/1, Миколаїв, 54028
проскасування податкових повідомлень-рішень,
Позивач - державне підприємство "Миколаївський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою", звернувся до суду з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (далі також - ДПІ, відповідач), в якому, відповідно до уточнених позовних вимог, просив скасувати частково податкові повідомлення-рішення: від 14.01.2015 р.: № 0000052200 на суму 607547,74 грн.; № 0000062200 на суму 182649,70 грн.; №0000072200 на суму 502521,96 грн..
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що викладені в акті перевірки висновки відповідача по взаємовідносинах позивача з ТОВ "Розвиток Плюс", ТОВ "Фрейтедж", ПП "Юг Інвест", ТОВ "Бумсервіс плюс", ПП "Геохора", ТОВ "Геобуд-Інвестпроект" і ТОВ "Землемір" необґрунтовані, а визначення податкових зобов'язань за наслідками господарських операцій з цими контрагентами безпідставне.
Відповідач позов не визнав, зазначивши, що позивачем під час перевірки не надано доказів реального здійснення господарських операцій з контрагентами-постачальниками послуг (товарів).
Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в них фактичні дані, суд дійшов висновку про обгрунтованість заявлених вимог, виходячи з наступного.
У листопаді-грудні 2014 р. відповідачем проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача за період з 01.10.2011 р. по 31.12.2013 р., за результатами якої складено акт від 24.12.2014 р. № 6564/14-02-22-01/19286878. Згідно акта перевірки суб'єкту господарювання інкримінуються наступні порушення, що стали підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень:
- п.п. 138.1.1, п. 138.1, п. 138.2, 138.8.5 п. 138.8 ст. 138, п.п. 139.1.9, 139.1.12 п. 139.1 ст. 139 з урахуванням вимог п.п. 14.1.2 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України (далі - ПК України), у результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 528007,45 грн.;
- п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України, у результаті чого занижено ПДВ на загальну суму 154677,14 грн.;
- Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2011 р. № 138, ч. 1 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 1-2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, у результаті чого занижено частину прибутку (доходу) державними некорпоратизованими та корпоратизованими, казенними підприємствами та їх об'єднаннями на загальну суму 429406,34 грн.
На підставі акта перевірки 14.01.2015 р. відповідачем прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:
- № 0000052200 на суму 649587,47 грн., у тому числі: 528007,45 грн. за основним платежем з податку на прибуток і 121580,02 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;
- № 0000062200 на суму 191831,43 грн., у тому числі: 153465,14 грн. за основним платежем з ПДВ і 38366,29 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;
- № 0000072200 на суму 536757,93 грн., у тому числі: 429406,34 грн. за основним платежем з частини чистого прибутку (доходу) господарських організацій і 107351,59 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.
Як слідує з уточненої позовної заяви, позивач оскаржує податкові повідомлення-рішення в частині нарахування основного зобов'язання та штрафних (фінансових) санкцій лише за наслідками господарських операцій по контрагентам: ТОВ "Розвиток Плюс", ТОВ "Фрейтедж", ПП "Юг Інвест", ТОВ "Бумсервіс плюс", ПП "Геохора", ТОВ "Геобуд-Інвестпроект" і ТОВ "Землемір".
Досліджуючи обставини, з якими закон пов'язує наявність або відсутність в діях суб'єкта господарювання податкового правопорушення, суд виходить з такого.
Статтею 9 ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України (в редакції, що була чинною у відповідних податкових періодах), об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу;
Приписами п.135.2 ПК України визначено, що доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Згідно з п.137.1 ПК України дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар. Дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.
Відповідно до п.138.1 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Із п.138.2 ПК України слідує, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.
Згідно з п.139.1.9 ПК України витрати не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. У відповідності до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів.
Відповідно до п.187.1 ст.187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Приписами п.198.1 ст.198 ПК України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).
Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.
Податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.
Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п.201.4, п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 ПК України).
Системний аналіз правових норм, якими регулюються правовідносини, що є предметом судового дослідження, вказує, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Не можуть бути включені до складу валових витрат та податкового кредиту витрати на придбання товарів (робіт, послуг) не підтверджені дійсними розрахунковими, платіжними та іншими документами. Документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість в ціні товару, зокрема є податкова накладна.
Для віднесення відповідних сум до складу валових витрат та податкового кредиту в розумінні ПК України не передбачається умова відслідкування та контролю платником податку (добросовісним набувачем товару, послуг та ін.) реальної сплати цих сум до бюджету контрагентом, а тим більше контрагентів безпосереднього контрагента суб'єкта господарювання. Чинним законодавством на сторону в господарському зобов'язанні не покладено обов'язок з'ясування обставин сплати податків та зборів контрагентом.
До того ж суб'єкт господарювання (добросовісний учасник угод та господарських операцій) не наділений можливістю контролю (навіть за власною ініціативою) за сплатою податків іншими суб'єктами підприємницької діяльності. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання як платник податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, оскільки юридична відповідальність особи має індивідуальний характер (ст.61 Конституції України). Зазначена обставина (недобросовісність учасника угоди щодо сплати податків та зборів) не є підставою для позбавлення платника податку права на відображення в складі валових витрат та податкового кредиту понесені витрати на придбання товарів (послуг), якщо останній виконав усі передбачені законом умови та має всі документальні підтвердження понесених витрат та фактичного здійснення господарських операцій.
Чинним законодавством України не встановлено обов'язку покупця сплачувати ПДВ ще й безпосередньо до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність з негативними наслідками саме щодо такого суб'єкта господарювання. Зазначена правова позиція, зокрема, викладена у постановах Верховного Суду України від 01.06.2010 за позовом ПП "Армавір" до ДПІ у Печерському районі м. Києва, від 19.11.2010 у справі за позовом ВАТ "Кременчуцький завод технічного вуглецю" до Кременчуцької ОДПІ, від 31.01.2011 за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської ОДПІ, а також у Рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.09 по справі "Булвес" проти Болгарії. Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.
1. Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ "Розвиток Плюс".
З ТОВ "Розвиток Плюс" позивач уклав договір підряду від 03.05.2012 р. № 34/П-12 (т. 1 а. с. 179-180), за яким виконавець зобов'язувався виконати роботи з надання послуг по погодженню проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду ПАТ "Миколаївобленерго" для обслуговування нежитлових об'єктів (189 штук), формування даних в електронному вигляді, сканування та копіювання проектної документації та інших дій.
Договір підряду з ТОВ "Розвиток Плюс" укладено на підставі основного договору позивача з ПАТ "Миколаївобленерго" на закупівлю робіт (послуг) від 03.08.2011р. №11/т-112 (т. 2 а. с. 4-5), за яким останнє замовило комплекс геодезичних та землевпорядних робіт з інвентаризації земельних ділянок, розроблення проектної документації із землеустрою щодо відведення цих земельних ділянок у користування для обслуговування об'єктів електричних мереж, а також роботи з оформлення та державної реєстрації договорів оренди земельних ділянок. П.п. 6.4.2. договору передбачає право виконавця, тобто позивача, самостійно залучати на умовах субпідряду ліцензованих суб'єктів господарювання. З кошторису на виконання робіт, який є додатком до договору від 03.08.2011 р. № 11/т-112, вбачається, що до ІІІ етапу робіт входить складання проектів землеустрою, виготовлення копій, введення земельно-кадастрової інформації на магнітні носії (т. 2 а. с. 7).
В акті перевірки відповідач зазначає, що договором №34/П-12 не передбачено такого виду робіт як погодження проектів землеустрою. У ТОВ "Розвиток Плюс" відсутні види діяльності та ліцензії на провадження діяльності, які б давали повноваження щодо виконання робіт з надання послуг по погодженню проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Крім того, ухвалою господарського суду Харківської області від 27.11.2012 р. ліквідовано ТОВ "Розвиток Плюс" як юридичну особу. На підставі викладеного, відповідач дійшов висновку, що отримані позивачем від ТОВ "Розвиток Плюс" роботи по погодженню проектів землеустрою не призведуть до отримання економічних вигод у майбутньому, оскільки первинний договір з ПАТ "Миколаївобленерго" не містить такого виду робіт. В актах виконаних робіт не вказано, яку саме роботу по погодженню проектів виконало ТОВ "Розвиток Плюс" і не наведено вартість кожної складової частини цих робіт.
У судовому засіданні представники позивача пояснили, що проекти землеустрою щодо кожної земельної ділянки виготовлялися працівниками інституту, а ТОВ "Розвиток Плюс" лише передавало готові проекти на погодження відповідних державних органів, проводило роботи з копіювання, сканування проектної документації та формування даних в електронному вигляді. Залучення субпідрядника було обумовлено стислими строками виконання робіт і їх значним обсягом. Складання проектів землеустрою включає в себе їх погодження відповідними органами, а ТОВ "Розвиток Плюс" не є суб'єктом владних повноважень, який наділений функціями щодо погодження проектів землеустрою.
Суд не погоджується з позицією відповідача, оскільки роботи по складанню проектів землеустрою, що включає в себе їх погодження відповідними органами, входять до ІІІ етапу робіт, наданих позивачем ПАТ "Миколаївобленерго", що підтверджується кошторисом, який є додатком до договору від 03.08.2011 р.
ТОВ "Розвиток Плюс", окрім формування даних в електронному вигляді, сканування та копіювання проектної документації, надавало посередницькі послуги щодо погодження проектів землеустрою. Зокрема, ТОВ "Розвиток Плюс" передавало готові проекти на погодження до управління Держкомзему у м. Миколаєві, управління містобудування та архітектури виконкому Миколаївської міської ради, міської СЕС м. Миколаєва, державного управління охорони навколишнього природного середовища в Миколаївській області та управління культури Миколаївської ОДА, які підписували висновок про погодження проекту, що є складовою частиною самого проекту землеустрою (т. 2 а. с. 23-25). Передача готових проектів землеустрою на погодження до компетентних органів не потребує ліцензій. Зазначення в актах виконаних робіт вартості кожної складової частини цих робіт не вимагається чинним законодавством. Достатнім є зазначення робіт, які надані підрядником та передбачені договором.
Факт ліквідації юридичної особи ТОВ "Розвиток Плюс" не має правового для вирішення спірного питання, оскільки ТОВ "Розвиток Плюс" повністю виконало свої зобов'язання перед відповідачем до ліквідації.
У судовому засіданні представник відповідача вказала на той факт, що за договором від 03.05.2012 р. сторони домовилися про виконання робіт по погодженню проектів землеустрою земельних ділянок щодо 189 об'єктів, а згідно переліку земельних ділянок, який є додатком до договору, кількість об'єктів склала 186 (т. 1 а. с. 181-189). Позивач надав суду акти прийому-передачі виконаних робіт від 30.07.2012 р. по 182 об'єктам (т. 1 а. с. 191-198). Суд встановив, що стосовно 7 об'єктів не розроблялися проекти відведення земельних ділянок, про що свідчать листи позивача до ПАТ "Миколаївобленерго" (т. 2 а. с. 42-45). Таким чином, фактично виготовлено і погоджено проекти землеустрою по 182 об'єктам, що узгоджується з актами виконаних робіт.
Крім того, представник відповідача зазначила про безпідставну виписку ТОВ "Розвиток Плюс" 8 податкових накладних, датованих 30.07.2012 р., із сумою ПДВ менше 10000,00 грн. З даного приводу суд зазначає, що п. 201.7 ст. 201 ПК України надає платнику податків право приймати виконані послуги, а відтак і складати податкову накладну, частково. ПК України не містить обмежень у даті складання актів виконаних робіт у випадку часткового прийняття робіт, а також заборони виписувати податкові накладні по кількості актів виконаних робіт незалежно від дати складання.
Відповідачем не наведено інших доказів на підтвердження протиправного віднесення позивачем до складу оподатковуваних витрат вартості отриманих від ТОВ "Розвиток Плюс" послуг.
2. Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ "Фрейтедж".
ТОВ "Фрейтедж"поставило позивачу офісні меблі на підставі договору від 10.09.2012 р. № 16. Висновки про безтоварність операцій позивача відповідач обґрунтовує актом про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Фрейтедж", який містить посилання на пояснення Порожняка І.В., який є засновником ТОВ "Фрейтедж", про непричетність до діяльності товариства.
З даного приводу суд зазначає, що єдиною обставиною, яку може підтверджувати акт про неможливість проведення зустрічної звірки - це непроведення зустрічної звірки. Вказаний акт не є носієм інформації про порушення позивачем вимог податкового законодавства.
З наданих позивачем видаткових і податкових накладних суд встановив, що вони підписані від імені ТОВ "Фрейтедж" Романенко О.Я. (належна посадова особа ТОВ), а відповідач не надав будь-яких доказів відсутності повноважень на підписання первинних бухгалтерських документів зазначеної особи.
Суд критично оцінює зауваження відповідача про відсутність товарно-транспортних накладних на поставлений товар, оскільки товарно-транспортні накладні призначені для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку їх на шляху переміщення, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. Наявність чи відсутність товарно-транспортних накладних може вказувати лише на дотримання чи порушення правил перевезення, які не пов'язані з дотриманням вимог податкового законодавства та не свідчать про безтоварність операцій. Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 14.02.2013 р. по справі № К/9991/27587/12.
Представники позивача надали пояснення, що придбані у ТОВ "Фрейтедж" меблі доставлялися власним транспортом завідуючого господарством підприємства.
Відповідач не вказав про відсутність або недоліки в оформленні первинних бухгалтерських документів, що, враховуючи викладене вище, не дає підстави для висновку про безтоварність операцій позивача з ТОВ "Фрейтедж".
Посилання відповідача на акт про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента в даному випадку не має правового значення, оскільки законодавець не визначає незнаходження підприємства за місцем реєстрації умовою визнання господарських операцій такими, що не відбулися (відсутній причинно-наслідковий зв'язок).
3. Щодо взаємовідносин позивача з ПП "Юг Інвест".
На підставі договору від 10.10.2012 р. № 16 ПП "Юг Інвест" надало пзивачу послуги з ремонту покрівлі гаражів. Висновки про безтоварність операції відповідач обґрунтовує актом про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "Юг Інвест" в якому зазначено про відсутність підприємства за податковою адресою та порушення кримінального провадження за ознаками фіктивного підприємництва.
Відповідач не вказав про відсутність або недоліки в оформленні первинних податкових документів, а також не надав вироку суду по зазначеному вище кримінальному провадженню.
З даного приводу суд зазначає, що можливе порушення податкового законодавства контрагентом позивача не означає "автоматичного" порушення вимог податкового законодавства самим позивачем. У позивача відсутній обов'язок і можливості перевіряти добросовісність своїх контрагентів. Ст. 61 Конституції України задекларовано індивідуальний характер юридичної відповідальності.
Посилання відповідача на акт про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента в даному випадку не має правового значення, оскільки законодавець не визначає незнаходження підприємства за місцем реєстрації умовою визнання господарських операцій такими, що не відбулися (відсутній причинно-наслідковий зв'язок).
4. Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ "Бумсервіс плюс"
У жовтні 2012 р. позивач придбав у ТОВ "Бумсервіс плюс" канцтовари. В акті перевірки відповідач вказав про включення суми ПДВ до податкового кредиту за травень 2012 р. без податкової накладної.
З наданих позивачем податкових накладних за травень і жовтень 2012 р. слідує, що податкова накладна на поставлені канцтовари виписана 12.10.2012 р. і включена до реєстру виданих та отриманих податкових накладних і податкового кредиту за жовтень 2012 р. У стовбці 3 розділу ІІ "Отримані податкові накладні" реєстру помилково вказана дата накладної 08.05.2012 р. До податкової декларації з ПДВ за травень 2012 р. сума ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ "Бумсервіс плюс" не була і не могла бути включена, оскільки поставка товару відбулася в жовтні 2012 р., що підтверджується видатковою накладною та платіжним дорученням.
Відповідач дійшов хибного висновку про віднесення сум ПДВ по придбанню товару ТОВ "Бумсервіс плюс" до податкового кредиту за травень 2012 р., оскільки позивач правомірно відніс ПДВ до податкового кредиту за жовтень 2012 р. Технічна помилка в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних не означає того, що сума ПДВ стосується періоду травня 2012 р.
5. Щодо взаємовідносин позивача з ПП "Геохора", ТОВ "Геобуд-Інвестпроект" і ТОВ "Землемір".
У листопаді та грудні 2013 р. позивач включив до податкового кредиту суми ПДВ по взаємовідносинам з ПП "Геохора", ТОВ "Геобуд-Інвестпроект" і ТОВ "Землемір". До перевірки надано договір позивача з Головним управлінням Держземагентства у Миколаївській області про закупівлю послуг за державні кошти від 13.09.2013 р. № 4 (т.2 а.с.46-54), за яким позивач зобов'язувався за завданням замовника надати інженерні послуги (проведення інвентаризації земель) на виконання робіт з інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 59354 га в межах території Миколаївської області та складення за їх результатами технічної документації із землеустрою.
Для виконання зазначеного договору позивачем залучалися ПП "Геохора", ТОВ "Геобуд-Інвестпроект" і ТОВ "Землемір". Згідно договору позивача з ПП "Геохора" від 17.09.2013 р. № 17/9-13 (т. 1 а. с. 171-178) останнє зобов'язувалось виконати топографо-геодезичну зйомку масштабу 1:10000 земель сільськогосподарського призначення (землі запасу) в межах території Доманівського та Казанківського районів Миколаївської області. Згідно договору позивача з ТОВ "Геобуд-Інвестпроект" від 17.09.2013 р. № 17/9/13 (т. 1 а. с. 160-170) останнє зобов'язувалось виконати топографо-геодезичну зйомку масштабу 1:10000 земель сільськогосподарського призначення (землі запасу) в межах території Березанського та Єланецького районів Миколаївської області. Відповідно договору від 17.09.2013 р. № 17/9017/5 (т. 1 а. с. 151-159), укладеного між позивачем та ТОВ "Землемір", останнє зобов'язувалось виконати топографо-геодезичну зйомку масштабу 1:10000 земель сільськогосподарського призначення (землі запасу) в межах території Миколаївського, Новобузького та Казанківського районів Миколаївської області.
На підставі наказу директора позивача від 31.10.2013 р. № 120 "Про упорядкування оплати праці" (т. 1 а. с. 145), яким здійснено розподіл коштів за виконану роботу геодезистам, землевпорядникам і операторам, відповідач дійшов висновку, що ціна геодезичних робіт за договорами від 17.09.2013 р. завищена. Крім того, відповідач зазначає, що позивач безпідставно виступає замовником по договорах з ПП "Геохора", ТОВ "Геобуд-Інвестпроект" і ТОВ "Землемір" всупереч Порядку проведення інвентаризації земель, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2012 р. № 513. На думку контролюючого органу, замовлені роботи виконані ПП "Геохора", ТОВ "Геобуд-Інвестпроект" і ТОВ "Землемір" неякісно. Стосовно ПП "Геохора" відповідач також враховує акт про неможливість проведення зустрічної звірки останнього.
Представники позивача пояснили, що основні роботи по договору з Головним управлінням Держземагентства у Миколаївській області про закупівлю послуг за державні кошти від 13.09.2013 р. виконувалися працівниками інституту, для упорядкування оплати праці яких і видано наказ від 31.10.2013 р. №120. Частина робіт, що включала топографо-геодезичну зйомку в окремих районах Миколаївської області виконана підрядниками - ПП "Геохора", ТОВ "Геобуд-Інвестпроект" і ТОВ "Землемір". Вартість робіт узгоджувалася на підставі протоколів погодження договірної ціни (т. 1 а с. 156, 165, 176). Первинні документи по операціях надані в повному обсязі, що не заперечується відповідачем.
З огляду на викладене, суд не вбачає порушень у взаємовідносинах позивача з ПП "Геохора", ТОВ "Геобуд-Інвестпроект" і ТОВ "Землемір". Пояснення спеціалістів щодо якості виконаних робіт не можуть братися до уваги, оскільки жодними доказами не обґрунтовані, у той час як технічні звіти ПП "Геохора", ТОВ "Геобуд-Інвестпроект" і ТОВ "Землемір" підписані сертифікованими інженерами-землевпорядниками, які й несуть відповідальність за якість кадастрової зйомки земельних ділянок.
Посилання відповідача на акт про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "Геохора" також не має правового значення, оскільки законодавець не визначає (відсутній причинно-наслідковий зв'язок) незнаходження підприємства за місцем реєстрації умовою визнання господарських операцій такими, що не відбулися.
Таким чином, з огляду на викладене вище, суд дійшов висновку про правомірність дій позивача у взаємовідносинах із контрагентами-постачальниками ТОВ "Розвиток Плюс", ТОВ "Фрейтедж", ПП "Юг Інвест", ТОВ "Бумсервіс плюс", ПП "Геохора", ТОВ "Геобуд-Інвестпроект" і ТОВ "Землемір".
Згідно ст. 71 ч. 2 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Отже, оскільки відповідачем (суб'єктом владних повноважень), на якому в адміністративному судочинстві лежить тягар доказування правомірності своїх дій, не надано спростувань реального характеру здійснюваних позивачем господарських операцій, що були обумовлені діловою метою, доводи ДПІ про безтоварність здійснених господарських операцій між позивачем та наведеними контрагентами є бездоказовими.
Викладене в сукупності є підставою для задоволення позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст. 2, 7, 17, 94, 158, ч.3 ст. 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позов задовольнити.
Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області від 14.01.2015 року № 0000052200 в частині донарахування податкових зобов'язань в сумі: 486038 гривень 19 копійок за основним платежем та 121509 гривень 55 копійок за штрафними санкціями.
Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області від 14.01.2015 року № 0000072200 в частині донарахування податкових зобов'язань в сумі: 402017 гривень 57 копійок за основним платежем та 100504 гривень 39 копійок за штрафними санкціями.
Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області від 14.01.2015 року № 0000062200 в частині донарахування податкових зобов'язань в сумі: 146119 гривень 76 копійок за основним платежем та 36529 гривень 94 копійоки за штрафними санкціями.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів в порядку ст. 186 КАС України.
Суддя І.В. Желєзний