ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"21" січня 2016 р. Справа № 809/4212/15
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
Судді Григорука О.Б.
при секретарі Дмитрашко О.М.,
за участю: позивача - ОСОБА_1, представника відповідача - Токара В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу
за позовом: ОСОБА_1,
до відповідача: Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області
про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення №48159-17 від 05.06.2015,-
ОСОБА_1 звернувся до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення рішення №48159-17 від 05.06.2015.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ДПІ в м. Івано-Франківську ГУ ДФС в Івано-Франківській області 05.06.2015 безпідставно прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яким згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та підпунктом 267.6.2 пункту 267.6 статті 267 Податкового кодексу України визначено суму податкового зобов'язання за платежем "транспортний податок з фізичних осіб" в розмірі 18 750 грн. Позивач вважає вказане рішення відповідача нечинним та просить його скасувати.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд позов задоволити повністю.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з мотивів, викладених в письмовому запереченні, яке міститься у матеріалах справи (а. с. 28). Просив відмовити у задоволенні позову.
Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, судом встановлено наступне.
У відповідності до інформації ДПІ в м. Івано-Франківську, а саме: ІС "податковий блок" позивач має у власності автомобіль NISSAN MURANO 2012 року випуску об'ємом двигуна 3498 куб. см., зареєстрований 03.04.2015.
Виходячи з наведеного, контролюючим органом зроблено висновок, що позивач має зареєстрований в України згідно з чинним законодавством власний легковий автомобіль, який використовувався до 5 років і має об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см., та є платником транспортного податку. Ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування.
ДПІ в м. Івано-Франківську ГУ ДФС в Івано-Франківській області на підставі пп. 267.6.2 п. 267.6 ст. 267 Податкового кодексу України за ставкою, визначеною п. 267.4 ст. 267 Податкового кодексу України був проведений розрахунок транспортного податку та 05.06.2015 прийнято податкове повідомлення - рішення за №48159-17, яким визначено позивачу суму податкового зобов'язання за платежем: транспортний податок з фізичних осіб в сумі 18 750 грн., яке направлено платнику рекомендованим листом.
Позивачем оскаржено дане рішення до Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області.
За наслідками розгляду скарги ГУ ДФС в Івано-Франківській області 27.08.2015 винесено рішення №1279/10/09-19-10-01-14 (а. с. 9-10), яким у задоволенні скарги відмовлено.
У зв"язку з наведеним, позивач оскаржив податкове повідомлення-рішеня від 05.06.2015 до Державної фіскальної служби України.
Державною фіскальною службою України 17.09.2015 винесено рішення про результати розгляду повторної скарги за №8758/13/99-99-10-01-03-14(а.с. 11-12).
Не погоджуючись з винесеним рішенням, позивач оскаржив податкове повідомлення-рішення №48159-17 від 05.06.2015 до суду.
Щодо правомірності винесеного податкового повідомлення - рішення суд зазначає наступне.
Згідно ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах встановлених законом.
Відповідно до пп. 267.1.1. п. 267.1. ст. 267 Податкового кодексу України, платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.
Підпунктом 267.2.1. пункту 267.2. статті 267 Податкового кодексу України встановлено, що об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см.
Відповідно до п. 267.4 ст. 267 Податкового кодексу України ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 грн. за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування.
Згідно пп. 267.6.3 п. 267.6 ст. 267 Податкового кодексу України органи внутрішніх справ зобов'язані до 01.04.2015 року подати контролюючим органам за місцем реєстрації об'єкта оподаткування відомості, необхідні для розрахунку податку.
Відповідно до пп. 267.6.1 п. 267.6 ст. 267 ПК України органи обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку.
Згідно з пп.. 267.6.2 п. 267.6 ст. 267 ПК України податкове повідомлення-рішення про сплату суми податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 01 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).
Нарахування податку та надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень про сплату податку фізичним особам - нерезидентам здійснюють контролюючі органи за місцем реєстрації об'єктів оподаткування, що перебувають у власності таких нерезидентів.
Сума визначеного транспортного податку, відповідно до пп.267.8.1 п. 267.8 статті 267 ПК України, фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.
Під час розгляду справи судом було витребувано облікову картку щодо реєстрації автомобіля, в якій зазначена дата реєстрації його 03.04.2015. В матеріалах міститься свідоцтво на реєстрацію транспортного засобу, в якому дата реєстрації зазначена 18.06.2015. В контексті вищевикладеного суд зазначає, що реєстрація легкового автомобіля проводилась на підставі реєстраційної картки транспортного засобу, а пізніше видане свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу. Таким чином судом встановлено, що реєстрація транспортного засобу відбулась 03.04.2015. При цьому, невідповідність зазначеної дати реєстрації транспортного засобу у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу не може слугувати підставою для звільнення від сплати податкових платежів.
Щодо доводів позивача про те, що зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш, як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року слід зазначити, що у даному випадку законодавцем не змінено вид податку, а запроваджено новий.
Крім того, доводи позивача про те, що станом на 01.01.2015 він не був власником легкового автомобіля, а відтак у нього не виник обов'язок щодо сплати транспортного податку за автомобіль спростовуються змістом статті 267 Податкового кодексу України. Згідно з нормою даної статті об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см. незалежно від дати придбання.
В судовому засіданні із пояснень представника відповідача встановлено, що визначення розміру грошового зобов'язання здійснене податковим органом за десять місяців 2015 року, із врахуванням дати реєстрації транспортного засобу. Відповідність розміру нарахованого грошового зобов'язання також були предметом розгляду Головним управлінням ДФС в Івано-Франківській області та ДФС України при розгляді скарг позивача. При цьому, слід зазначити, що відсутність письмового розрахунку не є підставою для звільнення позивача від виконання обов'язку передбаченого статтею 67 Конституції України.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В частині 3 статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України вказано, що суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За наведених обставин, судом не встановлено порушень податковим органом при прийнятті спірного повідомлення-рішення, які б стали підставою для його скасування, а тому позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню.
На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-
В задоволенні позову відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя: Григорук О.Б.
Постанова складена в повному обсязі 22.01.2016 року.