Кегичівський районний суд Харківської області
Справа № 624/175/15-к
провадження № 1-кп/624/1/16
смт. Кегичівка 22 січня 2016 року
Кегичівський районний суд Харківської області в особі головуючого судді ОСОБА_1 , за участі секретарів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , сторін: прокурорів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_7 , потерпілого ОСОБА_8 та його представника ОСОБА_9 , у залі суду, розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, за яким
ОСОБА_6 , народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в смт.Кегичівка Харківської області, проживає по АДРЕСА_1 , українець, громадянин України, освіта середня, не одружений, працює електромонтером в ТОВ «Кегичівський ринок», не засуджений, обвинувачується за ч.1 ст.121 КК України,-
ОСОБА_6 , 26.10.2015 року, приблизно о 3 годині, на подвір'ї поблизу кафе «Казка» по вул.Волошина,93 смт.Кегичівка Харківської області, умисно, з мотивів помсти за раніше завдані йому легкі тілесні ушкодження та з метою заподіяння тілесних ушкоджень, наніс ОСОБА_8 удари кухонним ножем в область голови. Внаслідок цього спричинив потерпілому тяжкі тілесні ушкодження за критерієм небезпеки для життя: гостру закриту черепно-мозкову травму зі струсом головного мозку легкого ступеню, оскольчатим переломом лівої лобової кістки біля її основи з переходом лінії перелому на верхню стінку лівої орбіти, рани в лівій лобно-скроневій і тім'яній області, синця лівої навколоочної області, крім цього-закритий перелом носа, забиті рани на синцевій основі на обох губах, садна 1-2 пальців лівої кисті руки та правої гомілки.
Ці дії кваліфіковані за ч.1 ст.121 КК України, як умисні тяжкі тілесні ушкодження, що були небезпечними для життя в момент спричинення.
Прокурор обвинувачення підтримав, обвинувачений дати показання погодився.
Відповідно до ст.349 КПК, за клопотанням та згодою учасників, суд визнав необхідним допитати обвинуваченого, потерпілого, свідків, дослідити усі надані докази.
Обвинувачений ОСОБА_6 винуватим себе спочатку визнавав частково, зазначив, що наніс тілесні ушкодження з метою самозахисту і пояснив:
26.10.2014 року приблизно в 00 год., він прийшов у кафе. Через деякий час побачив, що почався конфлікт між ОСОБА_8 та його товаришем ОСОБА_10 . Він підійшов до потерпілого, зробив зауваження, у відповідь отримав ляпаси долонею у вухо.
Тоді він вирішив, що потребує засобів захисту, пішов на кухню, узяв з полиці ножа і вийшов на вулицю. Лебідь продовжував кричати, почав наближатися до нього, знову ударив долонею. ОСОБА_11 декілька разів відмахнувся ножем, потерпілий упав. Дівчата просили віддати ніж, але він його не віддавав, пішов до кухні і поклав ніж на місце.
Сам він був тверезий, потерпілий, як на його думку, був у стані алкогольного сп'яніння. Вважає потерпілого фізично сильнішим за нього. Від завданих ОСОБА_12 ударів у вухо у нього стався розлад здоров'я, він був змушений лікуватися.
У подальшому обвинувачений винуватим себе визнав повністю, заплатив потерпілому на відшкодування збитків та моральної шкоди 50тис.грн. та зобов'язався компенсувати решту шкоди у подальшому. У вчиненому щиро розкаюється, перед потерпілим вибачився, обіцяє у подальшому правопорушень не вчиняти і просить не позбавляти його волі.
Потерпілий ОСОБА_8 пояснив, що 26.10.2014 року приблизно о 22 год. він прийшов з друзями до кафе «Казка» відпочивати, пили пиво. Приблизно о 02 год. 30 хв. під час танців відчув поштовх у спину, озирнувшись побачив ОСОБА_13 , попросив його вибачитись, вони вийшли на вулицю, поговорили і розійшлись, бійки не було. Потім підійшов ОСОБА_11 , сказав, що він образив його друга, ухопив його за шию і декілька разів ударив кулаком знизу в обличчя, у ніс і губи. У відповідь ОСОБА_14 дав ОСОБА_11 ляпаса долонею, той став у «стійку», підняв кулаки, став ними махати. ОСОБА_14 дав йому ще одного ляпаса. Після цього ОСОБА_11 десь зник, а ОСОБА_14 залишився на вулиці розмовляти з товаришами.
Приблизно через 20-30 хвилин, коли він стояв на клумбі біля кафе, відчув ззаду два удари по голові, за вухом, після чого він повернувся обличчям і побачив ОСОБА_11 з ножем. Той наніс ще один удар ножем у чоло. ОСОБА_14 упав, прийшов до тями вже в лікарні, лікувався 2 місяці.
На лікування та за неможливістю своєчасно виїхати на роботу, поніс витрати, що підтверджується відповідними документами. Після травми часто почувався зле, відчував головний біль та запаморочення. Матеріальну та моральну шкоду обвинувачений йому частково компенсував і зобов'язався відшкодувати решту 30тис.грн. Претензій до нього не має і просить суворо не карати.
Свідок ОСОБА_15 показала, що 26.10.2014 року ввечері вона з подругою ОСОБА_16 прийшли до кафе «Казка» відпочивати. Там були ОСОБА_11 , ОСОБА_14 , ОСОБА_13 та інші. Бачила, як ОСОБА_14 і ОСОБА_13 щось між собою не поладили і вийшли на двір, розмовляли, ніхто нікого не чіпав, після цього ОСОБА_13 пішов у бік школи. Потім з'явився ОСОБА_11 , підійшов до ОСОБА_12 , почав до нього чіплятися, обійняв за шию, наніс удар ОСОБА_17 . Той просив ОСОБА_11 відійти, дав йому ляпаса правою рукою.
Приблизно через півгодини вона з подругою знову вийшли на вулицю, на клумбі, біля кафе стояв ОСОБА_14 . Бачила як ОСОБА_11 підійшов ззаду і двічі ударив ножем ОСОБА_12 в потилицю. Потім ОСОБА_14 повернувся і отримав удар в чоло. Освітлення було добре, тому все було видно.
Вони з подругою попросили ОСОБА_11 віддати ніж, говорили навіщо ж він таке зробив, той забіг за кафе і зник. Дівчата підішли до ОСОБА_12 , підняли його з клумби, завели в кафе, умили, і того відвезли на « ОСОБА_18 ».
Свідок ОСОБА_19 показала, що того вечора вона з подругою відпочивали в кафе «Казка», вийшли на вулицю покурити, побачили, як ОСОБА_14 та ОСОБА_13 посварилися і розійшлись.
Потім до ОСОБА_12 підійшов ОСОБА_11 , обійняв його за шию та почав бити його знизу. ОСОБА_14 просив його відійти, дав йому два ляпаси, після чого вони розійшлись.
Через деякий час свідок з подругою знову вийшла покурити. Вона бачила,що ОСОБА_14 стояв на клумбі, до нього зі спини підійшов ОСОБА_11 , ударив його двічі по голові. Коли той повернувся обличчям до нападника, отримав ще один удар в чоло. ОСОБА_14 упав, втратив свідомість, опору не чинив. Свідок з подругами під руки завели його до кафе, вмили та відправили на «Швидку».
Коли ОСОБА_11 наніс удари ОСОБА_12 і відскочив до східців, вона побачила в його руках ніж. Запитала, навіщо він це зробив, той відповів, що ОСОБА_14 давав йому ляпаси.
Свідок ОСОБА_10 показав, що опівночі прийшов в кафе «Казка». ОСОБА_14 почав чіплятися до нього. Захищатися свідок не міг, оскільки на той час був відбував іспитовий строк.
Після цього він пішов, і того, що було між ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , не бачив.
Свідок ОСОБА_20 показав, що того вечора він прийшов з друзями в кафе, відмічали від'їзд ОСОБА_12 на роботу, пили пиво. На вулиці між ОСОБА_12 та ОСОБА_13 почалась сварка, потім ОСОБА_13 кудись пішов. До ОСОБА_12 підскочив ОСОБА_11 , схопив його за шию, вдарив пару разів. ОСОБА_14 дав йому два ляпаси рукою. Після цього вони розмовляли з ОСОБА_12 на вулиці хвилин двадцять, потім свідок відійшов поговорити по телефону, ОСОБА_14 залишився. Коли його бив ножем ОСОБА_11 , він не бачив. Коли ОСОБА_12 відправляли до «Швидкої», той був майже непритомний. Чи вживав спиртні напої ОСОБА_11 , він не бачив.
Свідок ОСОБА_21 показав, що тоді, приблизно опівночі, він у кафе «Казка» із ОСОБА_22 та ОСОБА_23 пили пиво. На вулиці бачив як ОСОБА_14 , який був п'яний, кричав на ОСОБА_13 , махав руками. ОСОБА_11 намагався вгамувати ОСОБА_12 , а той дав йому два ляпаси. Бачив як ОСОБА_11 бив ОСОБА_12 кулаками 3-4 рази. Це було спочатку на сходах, потім спустились вниз, на клумбу. Потім ОСОБА_11 зник, свідок з друзями пішов додому, більше нічого не бачив.
Свідок ОСОБА_24 показав, що із ОСОБА_25 та ОСОБА_23 прийшли до кафе близько півночі. Вийшли покурити, побачили як ОСОБА_14 наносив удари ОСОБА_13 і той пішов. Хвилин через 5 до ОСОБА_12 підійшов ОСОБА_11 , намагався з ним поговорити, але ОСОБА_14 наніс йому 3-4 удари. Після цього ОСОБА_11 зник.
Свідок показав, що знаходився в 4-5 метрах і бачив, як ОСОБА_14 ішов на ОСОБА_11 , а той почав наносити ОСОБА_12 удари в область голови, чим саме, він не бачив.
Свідок ОСОБА_26 показав, що був присутній при сутичці між ОСОБА_12 і ОСОБА_11 . Але як саме ОСОБА_11 бив ОСОБА_12 не бачив, оскільки стояв на віддалі. Від удару ОСОБА_14 впав, після чого він повіз його на «Швидку».
Свідок ОСОБА_27 показала, що вона працює офіціанткою кафе «Казка». Тієї ночі вона була на мийці, до кухні заходив ОСОБА_11 і поклав на стіл тоненьку сокирку для розчинення м'яса. Вона запитала навіщо він його брав (бо вона того не бачила), той відповів, що його вдарив у вухо ОСОБА_14 , вухо у нього було червоне. Потім він пішов до залу відпочивати, і знаходився там до самого закриття кафе.
Свідок ОСОБА_28 показала, що вона займається справами кафе «Казка», ОСОБА_11 є її хресним сином. Про те, що сталося, дізналася наступного дня від працівників кафе. Вважає, що провокатором сварки був ОСОБА_14 , бо був п'яний. Повідомила, що коли обвинувачений та потерпілий тверезі, то гарні хлопці, а як п'яні - обоє агресивні. Зі слів працівниці кафе ОСОБА_29 , та не бачила, як ОСОБА_11 брав ножа.
Свідок ОСОБА_30 показав, що він не був присутній тієї ночі в кафе. Із ОСОБА_11 у нього раніше була сутичка в цьому ж кафе, але вони помирились.
Під час судового розгляду досліджені усі надані суду докази.
Заслухавши пояснення обвинуваченого та потерпілого, показання свідків, дослідивши докази, суд вважає обвинувачення доведеним повністю.
Інкриміноване діяння мало місце, містить склад даного кримінального правопорушення. Встановлено, що обвинувачений умисно, з мотивів помсти за раніше завдані йому легкі тілесні ушкодження та з метою заподіяння тілесних ушкоджень, наніс ОСОБА_8 удари кухонним ножем в область голови, спричинив тяжкі тілесні ушкодження, що були небезпечними для життя в момент спричинення, тому, ці дії правильно кваліфіковані за ч.1 ст.121 КК України.
Факт, обставини заподіяння тілесних ушкоджень визнаються обвинуваченим, підтверджують ся показаннями потерпілого, свідків ОСОБА_15 , ОСОБА_19 та інших, ступінь їх тяжкості - висновком судово-медичної експертизи №415-КР/14 від 10.12.2014р.
Ці докази сумнівів у їх достовірності не викликали, викладені в них відомості є такими, що мають значення для встановлення фактів і обставин провадження.
Кожний з них визнається і оцінюється як належний та допустимий, а всі у сукупності - достатніми та взаємозв'язаними для прийняття процесуального рішення.
Суд не вбачає ознак самозахисту з боку обвинуваченого, виходячи з наступного:
Згідно з ч.1 ст.36 КК України, необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи,яка захищається, або іншої особи,а також суспіль них інтересів, інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому,хто посягає,шкоди,необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припи нення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.
За загальним правилом, необхідна оборона має бути своєчасною, вона можлива від наявного посягання, тобто такого, яке вже почалось і ще не закінчилось.
У ряді випадків така оборона можлива і до початку або після закінчення посягання. Згідно з п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України N1 від 26.04.2002 «Про судову практику у справах про необхідну оборону», стан необхідної оборони може виникати не лише в момент суспільно небезпечного посягання, але при умові «наявності реальної загрози заподіяння шкоди тому, хто обороняється. Для з'ясування цього необхідно врахувати поведінку нападаючого, зокрема спрямованість умислу, інтенсивність і характер його дій, що дає підставу особі, яка захищається, сприймати загрозу як реальну».
Згідно з початковим поясненням обвинуваченого, заподіяння ним тілесних ушкоджень були викликані попередніми діями потерпілого, який посварився з його товаришем ОСОБА_13 . Показання останнього та свідків свідчать про те, що обвинувачений втрутився за власною ініціативою, уже після припинення цієї сварки та залишення ОСОБА_13 місця події, отже, його дії не мали на меті захисту Кондрашова.
Послідуючі дії обвинуваченого по безпосередньому заподіянню тяжких тілесних ушкоджень були вчинені через певний проміжок часу після його першого втручання. Перед заподіянням цих ушкоджень, коли обвинувачений пішов до кухні за ножем, потерпілий залишався на місці, обвинуваченого не переслідував, посягання на нього не здійснював, тобто, загрози не створював.
Взявши ножа, обвинувачений сам підійшов до потерпілого, який стояв біля кафе.
Суд вважає доведеним, що обвинувачений наблизився до потерпілого ззаду, звідти і почав наносити удари ножем. Тобто, в цей момент потерпілий був обернений до обвинуваченого спиною і загрози для нього теж не створював.
Це підтверджується показаннями свідків ОСОБА_15 (які відповідають показанням потерпіло го і підтверджені висновком додаткової судово-медичної експертизи №376-КР/15 від 28.12.2015р. без будь-яких застережень), та ОСОБА_19 (що є аналогічними попереднім).
Ці обставини не спростовуються показаннями ні свідків ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_27 , які безпосередньо факту нанесення ножових ударів не бачили, ні свідків ОСОБА_28 , ОСОБА_31 , ОСОБА_10 , ОСОБА_26 , які на місці події в той час не були присутніми.
Суд визнає недостовірними показання свідка ОСОБА_24 у тій частині, що обвинувачений почав наносити удари по голові потерпілому, коли той ішов на ОСОБА_11 , оскільки, вони суперечать наведеним вище доказам, і не відповідають дійсності.
Оцінюючи висновок додаткової експертизи у частині можливої відповідності пояснень обвинуваченого про нанесення ним ножових ударів потерпілому, спереду, суд звертає увагу, що така можливість експертом допущена лише при умові, що потерпілий повертав голову.
У той же час, показання свідка ОСОБА_15 (що удари потерпілому нанесені ззаду а останній -в чоло- після його обертання до нападника) визнані експертом об'єктивними прямо і без будь-яких умов. Крім того, ці показання також повністю підтверджені показаннями свідка ОСОБА_19 .
Тому, суд визнає належним доказом безумовний висновок додаткової судово-медичної експертизи щодо об'єктивності показань свідка ОСОБА_15 .
Оскільки, судом не знайдено доказів, що підтверджують початкове пояснення обвинувачено го, то за відсутності допущеної експертом умови (щодо повертання потерпілим голови), не вбачається підстав для визнання належним висновку у цій частині (щодо можливості нанесення йому ударів при обставинах, початково викладених обвинуваченим).
Отже, припущення про перебування обвинуваченого у стані необхідної оборони не ґрунту ється на фактичних обставинах справи, і не є таким, що впливає на кваліфікацію даного кримінального правопорушення за ч.1 ст.121 КК України.
Тим більше, що у подальшому обвинувачений повністю визнав свою винуватість у заподіянні умисних тяжких тілесних ушкоджень.
Обвинувачений є винним у вчиненні цього правопорушення, і підлягає покаранню.
Згідно зі ст. 12 КК України, це правопорушення є тяжким злочином.
Обставинами, що пом'якшують покарання, відповідно до п.1,3 ч.1 ст.66 КК, визнаються щире каяття та добровільне відшкодування шкоди.
Обтяжуючі обставини обвинуваченням не інкриміновані і судом не знайдені.
Вивченням документів щодо особи обвинуваченого встановлено, що характеризується він як такий, що до відповідальності не притягувався, раніше засудженим не був.
Призначаючи покарання, крім тяжкості злочину, враховується не тільки наявність пом'якшую чих та відсутність обтяжуючих обставин, але також і те, що обвинувачений раніше не засуджений, вжив заходів до відшкодування завданої шкоди, чим підтвердив щире каяття, запевнив у недопущенні інших порушень, потерпілий претензій до нього не має.
Тому, суд повністю погоджується з думкою прокурора як щодо розміру покарання обвинува ченому, так і застосування ст.75 КК України про звільнення від його відбування.
З метою посилення впливу призначеного покарання, визнано доцільним покласти обов'язки, що обмежують права обвинуваченого згідно з п.2,3,4 ч.1 ст.76 КК.
Суд вважає таке покарання обґрунтованим і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових кримінальних правопорушень.
Запобіжний захід не застосовувався, арешт на майно не накладався; у зв'язку з відсутністю претензій з боку потерпілого, підстав для розгляду вимог про відшкодування шкоди не знайдено.
Процесуальні витрати - вартість криміналістичної експертизи в сумі 393,12 грн., відповідно до ст.124 КПК України, підлягають покладенню на обвинуваченого.
У зв'язку з поверненням ножа власнику, доля речового доказу вважається вирішеною.
Керуючись ст.ст. 368-371, 373-374 КПК України, суд
ОСОБА_6 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, і призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років.
Згідно зі ст.75 КК України, звільнити його від відбування цього покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк 3 роки.
Відповідно до п.2,3,4 ч.1 ст.76 КК, покласти на обвинуваченого обов'язки не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти її про зміну свого місця проживання чи роботи, та періодично з'являтись для реєстрації. Умовою звільнення від відбування покарання є не вчинення протягом іспитового строку нового злочину, виконання покладених обов'язків.
Стягнути з ОСОБА_6 вартість експертизи по справі в сумі 393 (триста дев'яносто три) грн. 12 коп. на користь держави (р/р 31419544700005, банк 37999680, МФО 851011, код доходів 24060300, УДКС України в Комінтернівському районі м.Харкова).
Вирок може бути оскаржений в апеляційний суд Харківської області, через районний суд, про тягом 30 днів з дня проголошення,і набирає чинності: за відсутності скарги - після закінчення цього строку, у разі її подання та відмови у задоволенні - після ухвалення рішення апеляційним судом.
Копії вироку вручити учасникам провадження.
Суддя ОСОБА_1