Справа № 369/10407/15-ц
Провадження № 2/369/4584/15
Іменем України
28.12.2015 рокуКиєво-Святошинський районний суд Київської області в складі:
головуючої судді Пінкевич Н.С.,
при секретарі Дуплій Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Гарант-Авто» про відшкодування шкоди, -
У січні 2014 року позивачка звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 Свої вимоги мотивувала тим, що 02 жовтня 2014 року сталась дорожньо-транспортна пригода з вини відповідача. В результаті ДТП вона отримала тілесні ушкодження середньої тяжкості. Вироком районного суду ОСОБА_2 визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення. Відповідач по справі своїми неправомірними діями заподіяв матеріальну та моральну шкоду. Вказала, що це стало великим стресом для неї. Внаслідок чого в неї погіршився стан здоров'я, почала хворіти та проходити курси лікування та реабілітації в лікарнях. Вона не може повноцінно жити та нормально працювати, порушені нормальні життєві зв'язки. Відповідач в добровільному порядку не відшкодував ні моральної, яку вона оцінює в розмірі 150 000 грн., ні матеріальної шкоди, які складаються з витрат на лікування в розмірі 9 888,13 грн. Крім того, тривалий час вона перебувала на лікарнях, тому відповідач має відшкодувати їй втрачений заробіток в розмірі 9 662,80 грн.
Просила суд стягнути з ОСОБА_2 на відшкодування матеріальної шкоди 9 888,13 грн. та на відшкодування моральної шкоди 150 000 грн., втрачений заробіток в розмірі 9 662,80 грн.; судові витрати покласти також на відповідача.
У судовому засіданні позивачка позовні вимоги підтримала. Суду пояснила, що тривалий час проходила лікування. Відповідач відшкодував їй лише 2000 грн. В цілому вона витратила набагато більше коштів на лікування, але не має підтверджуючих документів. Просила суд задоволити позов.
У судовому засіданні ОСОБА_2 та його представник визнали позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди в розмірі 2000-3000 грн., відшкодування витрат на лікування та втрачений заробіток, підтверджений належними доказами. Проти решти позовних вимог заперечував. Суду пояснив, що так дійсно він винний в ДТП. Але розмір моральної шкоди є завищеним. В даному ДТП був не один потерпілий. Після ДТП він дав позивачці 2000 грн. В даний час не працює, тому відшкодувати заявлені вимоги не має можливості. Просили суд задоволити позов частково.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, матеріали кримінальної справи №369/3523/15к, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.
За ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
При розгляді справи судом встановлено, що 02 жовтня 2014 року о 20.10 на автодорозі Київ-Ковель в напрямку с. Немішаєво Бородянського району Київської області, в районі 37 км. + 100 метрів, водій ОСОБА_2, керуючи автомобілем марки «Hyundai Sonata 2.0 I», реєстраційний номер НОМЕР_1, скоїв зіткнення з маршрутним автобусом марки «Mercedes-Benz 312D», реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_3, внаслідок чого водій та пасажири маршрутного автобуса отримали тілесні ушкодження.
Відповідно до висновку експерта № 78/Д від 24-28.03.2015 року згідно наданій медичній документації та висновку консультанта-рентгенолога КОБСМЕ у ОСОБА_1 мались перелом бокової маси крижа справа, перелом верхньої гілки правої лобкової кістки, які утворились від дії тупого предмету, можливо при ДТП 02.10.2014 року, та відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, як такі, що викликали довготривалий розлад здоров'я.
Вироком Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 травня 2015 року ОСОБА_2 визнаний винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, і призначити йому покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 роки.
Ухвалою колегії суддів Апеляційного суду Київської області від 03 вересня 2015 року вирок Києво-Святошинського районного суду в частині цивільних позовів скасовано та передано їх на розгляд в порядку цивільного судочинства, в решті вирок залишено без змін.
Відповідно до положень ч.2 ст.1187 ЦК України, яка регулює спірні правовідносини, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно з п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" роз'яснено, шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.
Відповідно до ч. 4 п.4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №4 від 01 березня 2013 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» відсутність складу злочину, наприклад, у разі відмови у порушенні кримінальної справи, закриття кримінальної справи за правилами Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року чи закриття кримінального провадження за правилами Кримінального процесуального кодексу України 2012 року не означає відсутність вини для цивільно-правової відповідальності. При цьому постанова (ухвала) слідчого, прокурора, суду про відмову в порушенні кримінальної справи або її закриття, закриття кримінального провадження є доказом, який повинен досліджуватися та оцінюватися судом у цивільній справі у порядку, передбаченому ЦПК.
Відповідно до ч.ч. 2,5 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Згідно ст.1195 ЦК України особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, зобов'язана відшкодувати потерпілому додаткові витрати, викликані необхідністю придбання ліків.
Оцінюючи всі докази в їх сукупності суд вважає доведеною ту, обставину, що ДТП сталася внаслідок винних дій відповідача ОСОБА_2, який керуючи автомобілем, порушив Правила дорожнього руху. Порушення ним ПДР знаходиться в причинному зв'язку із заподіянням позивачу шкоди.
В силу ч.2 ст.59 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Так, на підтвердження витрат на лікування, позивачем надано копії лікарських рецептів, виписки з історії хвороби, квитанцій до прибуткового касового ордеру, товарні чеки та копії видаткових накладних на загальну суму 9 888,13 грн..
За ст. 1197 ЦК України розмір втраченого фізичною особою внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я заробітку (доходу), що підлягає відшкодуванню, визначається у відсотках від середнього місячного заробітку (доходу), який потерпілий мав до каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, з урахуванням ступеня втрати потерпілим професійної працездатності, а за її відсутності - загальної працездатності. Середньомісячний заробіток (дохід) обчислюється за бажанням потерпілого за дванадцять або за три останні календарні місяці роботи, що передували ушкодженню здоров'я або втраті працездатності внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я. Якщо середньомісячний заробіток (дохід) потерпілого є меншим від п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, розмір втраченого заробітку (доходу) обчислюється виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати. Для визначення розміру відшкодування у разі професійного захворювання може братися до уваги за бажанням потерпілого середньомісячний заробіток (дохід) за дванадцять або за три останні календарні місяці перед припиненням роботи, що було викликано каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. До втраченого заробітку (доходу) включаються всі види оплати праці за трудовим договором за місцем основної роботи і за сумісництвом, з яких сплачується податок на доходи громадян, у сумах, нарахованих до вирахування податку. До втраченого заробітку (доходу) не включаються одноразові виплати, компенсація за невикористану відпустку, вихідна допомога, допомога по вагітності та пологах тощо. Якщо потерпілий на момент завдання йому шкоди не працював, його середньомісячний заробіток (дохід) обчислюється, за його бажанням, виходячи з його заробітку до звільнення або звичайного розміру заробітної плати працівника його кваліфікації у цій місцевості.
З довідки ТОВ «Компаньйон Фінанс» від 09 лютого 2015 року №17 встановлено, що ОСОБА_1 працювала в товаристві на посаді менеджер з персоналу з 13 червня 2013 року по 02 лютого 2015 року та її дохід склав за період з 01 жовтня 2013 року по 30 вересня 2014 року 68 809,43 грн.
З пояснень сторін та поданих лікарняних вбачається, що ОСОБА_1 перебувала на лікарняному з 03 жовтня 2014 року по 30 січня 2015 року.
Враховуючи заробіток позивачки, тривалість лікування, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення втраченого заробітку в розмірі 9 662,80 грн.
Згідно із ч.1 ст.1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.
Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, що полягає у душевних стражданнях яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в іншій спосіб, незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Пунктом 9 постанови Пленум Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної( немайнової) шкоди" передбачено, що розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.
Також позивачу спричинені й моральні страждання, а саме внаслідок ДТП позивач пережив моральні страждання та хвилювання, змушений був витрачати час та кошти на лікування, що призвело до негативних змін упорядкованого життєвого ритму позивача. При встановленні розміру відшкодування моральної шкоди суд також враховує обставини справи та докази в їх сукупності, характер і тривалість страждань, стан здоров'я позивача, тяжкість завданої травми та наслідки, особу відповідача. Тому до стягненню з відповідача ОСОБА_2 слід стягнути на відшкодування моральної шкоди 15 000 грн.
Відповідно до приписів ст.88 ЦПК України суд покладає на відповідачів судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Тому з відповідача слід стягнути судовий збір в дохід держави в розмірі 487,20 грн.
Керуючись ст.ст. 57-64, 208-223 ЦПК України, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Гарант-Авто» про відшкодування шкоди задоволити частково.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_3, на відшкодування витрат на лікування 7888,13 грн. (сім тисяч вісімсот вісімдесят вісім грн. 13 коп.), на відшкодування втраченого заробітку 9662,80 грн. (дев'ять тисяч шістсот шістдесят дві грн. 80 коп.), на відшкодування моральної шкоди 15 000 грн. (п'ятнадцять тисяч грн.). Всього стягнути 32 550,93 грн. (тридцять дві тисячі п'ятсот п'ятдесят грн. 93 коп.).
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер, на користь держави судовий збір в розмірі 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім грн. 20 коп.).
У решті позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Н.С. Пінкевич