18 січня 2016 р. Справа № 820/8480/15
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Філатова Ю.М.
Суддів: Бенедик А.П. , Водолажської Н.С.
за участю секретарів судового засідання Ружинської К.О., Тітової А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.11.2015р. по справі № 820/8480/15
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КОРМО-ТЕХ"
до Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області
про скасування податкового повідомлення - рішення,
Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "Кормо-Тех", звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача, Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області, та просив скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000662206 від 09.04.2015 року про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість, яке прийняте на підставі акту перевірки Західної ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області № 639/20-33-22-004-07/38384407 від 23.03.2015 року.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 09.11.2015р. по справі №820/8480/15 вимоги позивача були задоволені. Скасовано податкове повідомлення-рішення від 09.04.2015 № 0000662206, винесене Західною об'єднаною державною податковою інспекцією м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області.
Не погоджуючись з постановою Харківського окружного адміністративного суду від 09.11.2015р. по справі №820/8480/15 відповідач подав апеляційну скаргу, просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволені позову відмовити, вважає, що судом першої інстанції порушені норми права.
Позивач вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 09.11.2015р. по справі №820/8480/15 прийнята у відповідності до вимог чинного законодавства, а тому підстави для її скасування відсутні.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю - доповідача та представників сторін колегія суддів встановила, що підставою прийняття оскаржуваного повідомлення-рішення був акт перевірки позивача працівниками відповідача № 639/20-33-22-004-07/38384407 від 23.03.2015 року, в якому зроблені висновки про порушення вимог податкового законодавства, а саме пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого встановлено ознаки нереальності здійснення господарських операцій ТОВ "Кормо-Тех" з ТОВ "Айкон-АМД" за період червень 2014 року, в зв'язку з чим донараховано податку на додану вартість у розмірі 313 780,07 грн.
Не погодившись з висновками акту перевірки, листом за вих. № 3003-1 від 30.03.2015 позивач звернувся до Західної ОДПІ із запереченнями на акт перевірки № 639/20-33-22-004-07/38384407 від 23.03.2015.
За результатами розгляду заперечення, листом за вих. № 1896/10/20-33-22-04-07 від 06.04.2014 Західна ОДПІ повідомила позивача, що порушення, виявлені в ході перевірки залишаються без змін, як такі, що відповідають вимогам чинного законодавства.
На підставі висновків акту перевірки № 639/20-33-22-004-07/38384407 від 23.03.2015, відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 09.04.2015 № 0000662206, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 470 670,00 грн., з яких: основний платіж - 313 780 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) - 156 890 грн.
Листом від 21.04.2015 за вих. № 2104/1/15 позивач звернувся до ГУ Міндоходів у Харківській області зі скаргою на податкове повідомлення-рішення від 09.04.2015 року № 0000662206.
Рішенням про результати розгляду скарги від 17.06.2015 за вих. № 1634/10/20-40-10-04-14 ГУ Міндоходів у Харківській області податкове повідомлення-рішення від 09.04.2015 року № 0000662206 залишено без змін, а скарга ТОВ "Кормо-Тех" - без задоволення.
Листом від 26.06.2015 за вих. № 2606-1/15 позивач звернувся зі скаргою на податкове повідомлення-рішення від 09.04.2015 № 0000662206 до Державної фіскальної служби України.
Рішенням про результати розгляду скарги від 10.08.2015 за вих. № 1682/6/99-99-10-01-01-25 Державна фіскальна служба України податкове повідомлення-рішення від 09.04.2015 року № 0000662206 та рішення за результатами розгляду первинної скарги залишені без змін, а скарга позивача - без задоволення.
Задовольняючи вимоги позивача суд першої інстанції виходив з наступного.
Приписами підпункту 14.1.181 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом.
Відповідно до підпункту 14.1.156 статті Податкового кодексу України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Порядок формування податкового кредиту передбачений статтею 198 Податкового кодексу України.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Пунктом 198.2 статті 198 визначено, - датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до пункту 198.6. статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).
Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Статтею 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Відповідно до частини 7 статті 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів. Згідно частини 1 статті 181 ГК України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Між ТОВ "Кормо-Тех" (Замовник) та ТОВ "Айкон-АМД" (Виконавець) укладено договір про надання послуг № 300414 від 30.04.2014.
Відповідно до пункту 1 зазначеного договору, в порядку та на умовах, визначених цим договором, Виконавець зобов'язується за завданням Замовника протягом визначеного в договорі строку надавати наступні послуги: навантаження-розвантаження в складських приміщеннях, розташованих за адресою: Харківська область, Харківський район, с. Васищево, вул. Промислова, 21, а Замовник зобов'язується оплачувати надані послуги.
Вартість навантаження-розвантажувальних послуг встановлюється виходячи з базової ставки оплати таких робіт, з урахуванням коефіцієнта складності виконання певних робіт. Зазначення цього коефіцієнту наведено в Додатку № 1 до договору, який є невід'ємною частиною цього договору.
Факт виконання умов договору підтверджується залученими до матеріалів справи документами первинного та бухгалтерського обліку, а саме: додатком № 1 до договору (облікові коефіцієнти навантаження-розвантаження вантажів); податковою накладною від 30.05.2014 року № 53023 на загальну суму з ПДВ 1882680,41, актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.05.2014 № 30/05 та додатком № 1 до акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) за травень 2014 року (розрахунок вартості навантаження-розвантажувальних послуг за травень 2014 року).
Оплата за надані послуги здійснена позивачем у безготівковій формі в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями № 1551 від 02.07.2014, № 1636 від 16.09.2014, № 1637 від 16.09.2014 на суму 500000 грн., та платіжним дорученням № 1638 від 16.09.2014 на суму 382680,41 грн.
Стосовно посилань відповідача на відсутність документів, які підтверджують використання позивачем зазначених послуг, суд першої інстанції зазначив, що отримані від ТОВ "Айкон-АМД" послуги використані позивачем з метою виконання договорів поставок та договорів купівлі-продажу товарів, виконання яких підтверджено наданими позивачем документами первинного та бухгалтерського обліку.
Згідно пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Згідно пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.
Відповідно до підпункту 201.6 вказаної статті, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.
З огляду на пункт 201.8. статті 201 Податкового кодексу України вбачається, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.
Пунктом 201.10 статті 201 вищевказаного кодексу податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Договірні правовідносини між ТОВ "Кормо-Тех" та ТОВ "Айкон-АМД" оформлені належним чином, та на виконання вимог податкового законодавства оформлені первинні документи податкової та бухгалтерської звітності.
Первинні документи, надані позивачем, за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства, наявності недоліків (дефектів форми, змісту або походження), які б спричинили втрату ними юридичного статусу первинних документів, контролюючим органом не встановлено.
Посилання відповідача на акт ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві від 04.08.2014 № 2245/26-55-22-01/38936248 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Айкон-АМД" з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями за період квітень 2014 року, травень 2014 року, червень 2014 року" судом першої інстанції не були прийняті до уваги, оскільки отримання контролюючим органом акту перевірки чи довідки зустрічної звірки, в яких викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий контролюючий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, акт перевірки контрагента не має преюдиційного значення та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджує обставини фактичної дійсності.
Відповідачем не надано доказів відкриття кримінального провадження відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.
Матеріали справи не містять доказів наявності між позивачем та його контрагентом при укладанні і виконанні договору, взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України не виявлено.
Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем вказаного процесуального обов'язку стосовно спірного податкового повідомлення-рішення не виконано, доказів відсутності факту реального вчинення ТОВ "Кормо-Тех" господарських відносин з ТОВ "Айкон-АМД" не надано.
Висновки суду першої інстанції не можуть бути визнані обґрунтованими з наступних підстав.
Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг, придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезення таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності), отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України.
Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до пп. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до положень п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Згідно з п. 201.4 ст. 201 податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.
Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Матеріали справи свідчать про те, що між ТО "Кормо-Тех" («Замовник») та TOB «Айкон-АМД» («Виконавець») укладено договір від 30.04.2014 року № 300414, предметом якого є про надання послуг з навантаження та розвантаження.
На виконання умов зазначеного договору TOB «Кормо-Тех» отримано від TOB «Айкон-АМД» податкову накладну та акт виконаних робіт.
Проте до перевірки не було надано документів, які підтверджують використання придбаних навантажувально-розвантажувальних послуг у власній господарській діяльності.
Не було надано документів та пояснень щодо того, які товари були розвантажені економічна мета замовлення цих послуг, докази перебування працівників контрагента на
об'єктах TOB «КОРМО-TEX», з яких здійснювалося навантаження, наявність відповідного обладнання для здійснення навантажувально-розвантажувальних робіт.
Крім цього, як свідчать матеріали справи Західною ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області отримано від ДПІ у Пєчерському районі Головного управління ДФС у м. Києві акт від 04.08.2014 року № 2245/26- 55-22-01/38936248 „Про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «АЙКОН-АМД» код ЄДРПОУ 38986248 з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з контрагентами - постачальниками та контрагентами-покупцями за період квітень 2014 р., травень 2014р., червень 2014р.», яким було встановлено, що ТОВ «АЙКОН-АМД» (код ЄДРПОУ 38986248) (згідно зареєстрованої податкової накладної) здійснювало навантажувально-розвантажувальні роботи, що не співпадає з жодним видом діяльності, вказаним TOB «АЙКОН-АМД» (код ЄДРПОУ 38986248) в Довідці з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України ГУ. Основний вид діяльності Т0В «АЙКОН-АМД» (код ЄДРПОУ 38986248) - Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; з матеріалів перевірки TOB «АЙКОН-АМД» (код ЄДРПОУ 38986248) вбачається відсутність основних засобів та трудових ресурсів для самостійного надання послуг навантажувально-розвантажувальних робіт.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що для всебічного дослідження всіх обставин справи та з метою перевірки та підтвердження реальності виконання протягом одного місяця (з 06.05.2014 року по 30.05.2014 року) навантажувально-розвантажувальних робіт на суму 1 882 680,41 грн. у позивача були витребувані додаткові документи, а саме: данні про кількість працівників, які були задіяні на цих роботах; яким чином визначалась потреба у кількості задіяних на роботах працівників з урахуванням того, що представник позивача пояснив, що робтои виконувались без застосування пристроїв та механізмів, тобто вручну; особисті (паспортні) данні цих працівників; яким чином відбувався допуск працівників на територію складів, де проводились роботи; оскільки юридичною адресою ТОВ «Айкон-АМД» зазначено м. Київ,Залізничне шосе 25, позивач був зобовьязаний надати пояснення з підтвердженням їх належними письмовими доказами, яким чином працівники ТОВ «Айкон-АМД» з м. Київа потрапляли до складів позивача, що розташовані у сел. Васищево, вул промислова, 21 в Харківському районі Харківської області; які нормо-години використовувалиись для розрахунків вартості виконаних робіт.
Нажаль витребувані докази позивачем надані не були, відповідно факт та реальність виконання навантажувально-розвантажувальних робіт на суму 1 882 680,41 грн. позивачем не доведені.
Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до ч. 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В даному випадку позивачем не доведені реальність виконання, придбання та використання навантажувально-розвантажувальних послуг у власній господарській діяльності.
В свою чергу відповідачем доведена правомірність податкового повідомлення-рішення № 0000662206 від 09.04.2015 року про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість, яке прийняте на підставі акту перевірки Західної ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області № 639/20-33-22-004-07/38384407 від 23.03.2015 року.
На підставі викладеного колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 09.11.2015р. по справі №820/8480/15 прийнята при невідповідності висновків суду обставинам справи і підлягає скасуванню.
У відповідності до ч. 6 ст. 94 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Розподіл судових витрат - це покладення судом на сторону, не на користь якої ухвалено судове рішення за результатами розгляду і вирішення справи обов'язку відшкодувати (компенсувати) іншій стороні судові витрати.
Таким чином, стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, інша сторона повинна компенсувати судові витрати, понесені першою у зв'язку із розглядом справи.
Оскільки ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2015 року щодо вирішення питання про сплату судового збору за подання апеляційної скарги було відстрочено до ухвалення апеляційним судом рішення по суті справи і постановою суду спір вирішено на користь відповідача, відтак судові витрати повинен нести саме позивач.
З урахуванням того, що судом апеляційної інстанції скасовано постанову суду першої інстанції та ухвалено нове судове рішення, колегія суддів вважає за необхідне змінити розподіл судових витрат з урахуванням нових результатів вирішення справи.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 3 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області задовольнити.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.11.2015р. по справі № 820/8480/15 скасувати.
Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "КОРМО-ТЕХ" до Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.
Стягнути на користь бюджету суму судового збору за подання апеляційної скарги з позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "КОРМО-ТЕХ"в розмірі 5 359,20 (п'ять тисяч триста п'ятдесят дев'ять) грн.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя (підпис)Філатов Ю.М.
Судді(підпис) (підпис) Бенедик А.П. Водолажська Н.С.
Повний текст постанови виготовлений 21.01.2016 р.