ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
15 січня 2016 року письмове провадження № 826/6575/15
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Арсірія Р.О., вирішив адміністративну справу
за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрнафта"
до Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000024102 від 23.01.2015 року.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що у розрахунку пені, що додано до оскаржуваного рішення, зазначено «Курс валюти (день виникнення дебіторської заборгованості)». При цьому валютний курс Національного банку України Відповідачем визначено не на перший день порушення Платником передбаченого законом строку зарахування виручки у іноземній валюті (на 91-й день валютного контролю).
Такий підхід не відповідає Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", виручка резидентів у іноземній валюті». У зв'язку з цим Відповідачем сума нарахованої пені була незаконно завищена.
Усі контракти, які зазначені у Рішенні, передбачають, що оплата за поставлений товар здійснюється контрагентом-нерезидентом протягом 89 днів від дати оформлення експортної митної декларації на відповідний товар.
Таким чином, на думку позивача, в силу положень ч. 2 ст. 4 Закону, «днем виникнення заборгованості» внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених такими контрактами, є 90-й день від дати оформлення експортної митної декларації на відповідний товар (89 днів для 90-й день - перший день прострочення оплати). Цей день не співпадає з першим днем порушення Платником строку зарахування виручки у іноземній валюті, передбаченого Законом.
У судових засіданнях представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд задовольнити їх з підстав, викладених у позовній заяві та додаткових пояснень до неї.
Представник відповідача подав суду письмові заперечення, в яких зазначив про законність та обґрунтованість прийнятого податковим органом оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. Під час розгляду справи просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
Суд за сумісним клопотанням сторін, відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України, ухвалив розглядати справу у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.
За результатами розгляду документів і матеріалів поданих сторонами, пояснень їхніх представників, Окружний адміністративний суд м. Києва, встановив:
Міжрегіональним головним управлінням ДФС - Центральним офісом з обслуговування великих платників на підставі п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI, згідно наказу Міжрегіонального головного управлінням ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників від 10.12.2014 року № 35, проведено документальну позапланову виїзну перевірку Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" з питань дотримання вимог валютного законодавства при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності відповідно до повідомлення Публічного акціонерного Комерційного банку «Приватбанк» від 05.11.2014 № Є 21.0.0.0/4-37437 за період з 27.08.2013 року по 30.12.2014 року, за результатами якої складено Акт від 13 січня 2015 року № 33/28-10-41-20/00135390 (далі - Акт перевірки від 13 січня 2015 року № 33/28-10-41-20/00135390).
За результатами перевірки встановлено порушення ст. 1 Закону України від 23 вересня 1994 року №185/94 - ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», (із змінами та доповненнями).
Також станом на 30.12.2014 перевіркою встановлено неповернення валютної виручки в Україну в сумі 18 614 848,28 дол. США, відносно повернення якої на територію України підприємством проводяться заходи, а саме: подані позовні заяви про повернення валютної виручки нерезидентом за експортними контрактами до Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України.
У зв'язку з виявленими порушеннями та на підставі акта перевірки від 13 січня 2015 року № 33/28-10-41-20/00135390 Міжрегіональним головним управлінням ДФС - Центральним офісом з обслуговування великих платників винесено податкове повідомлення-рішення від 23 січня 2015 року № 0000024102, яким позивачу за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, нараховано суму грошового зобов'язання - 2 152 035,32 грн.
Позивач вважаючи висновки відповідача та рішення протиправними звернувся до суду за захистом своїх прав.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст. 86 КАС України).
Під час розгляду справи судом встановлено, що ПАТ «Укрнафта» у перевіряємий період здійснювало зовнішньоекономічну діяльність за експортними контрактами з нерезидентами: Компанією «STALMAG SP Z.O.O.» (Польща) та Компанією «LOUKRINA Holdings Limited» (Кіпр).
За умовами контрактів укладеними із вказаними компаніями, строк оплати поставлених товарів становить 89 днів від дати оформлення ПАТ «Укрнафта» у митних органах України експортної вантажної митної декларації на товар.
Як вбачається з матеріалів справи, ПАТ «Укрнафта» було укладено наступні зовнішньоекономічні контракти з компанією «STALMAG SP Z.O.O.» (Польща): від 30.04.2014 № 97/2014, на виконання умов якого позивачем 09.07.2014 було здійснено відвантаження товару на суму 482 105,30 ЄВРО; від 27.06.2013 № 188/2013 на виконання умов якого позивачем 11.07.2014 було здійснено відвантаження товару на суму 133 695,00 ЄВРО; від 26.06.2014 № 149/2014, на виконання умов якого ПАТ "Укрнафта" 11.07.2014 було здійснено відвантаження товару на суму 242 224,28 ЄВРО; від 18.06.2014 № 138/2014, на виконання умов якого позивачем 09.07.2014 та 11.07.2014 було здійснено відвантаження товару на суму 31 031,41 ЄВРО та 31 228,16 ЄВРО відповідно; від 30.05.2014 №120/2014, на виконання умов якого ПАТ "Укрнафта" 09.07.2014 та 10.07.2014 було здійснено відвантаження товару на суму 17 586,43 ЄВРО та 69 678,58 ЄВРО відповідно; від 30.05.2014 №120/2014, на виконання умов якого платником податків 09.07.2014 та 10.07.20104 було здійснено відвантаження товару на суму 17 586,43 ЄВРО та 69 678,58 ЄВРО відповідно; від 16.05.2014 №107/2014, на виконання умов якого позивачем 09.07.2014 було здійснено відвантаження товару на суму 121 605,00 ЄВРО; від 05.05.2014 №103/2014, на виконання умов якого позивачем 11.07.2014 було здійснено відвантаження товару на суму 44 664,96 ЄВРО; від 10.04.2014 №78/2014, на виконання умов якого ПАТ "Укрнафта" 14.07.2014 було здійснено відвантаження товару на суму 279 375,00 дол. США; від 05.03.2014 №47/2014, на виконання умов якого ПАТ "Укрнафта" 14.07.2014 було здійснено відвантаження товару на суму 335 250,00 дол. США; від 02.06.2014 №129/2014, на виконання умов якого ПАТ "Укрнафта" 14.07.2014 було здійснено відвантаження товару на суму 2 679 320,00 дол. США; від 02.06.2014 №128/2014, 12.07.2014 було здійснено відвантаження товару на суму 2 679 320,00 дол. США; від 16.06.2014 №134/2014, на виконання умов якого ПАТ "Укрнафта" 14.07.2014 було відвантажено товару на суму 667 922,31 дол. США; від 31.03.2014 № 71/2014, на виконання умов якого платником податків 21.07.2014 здійснено відвантаження товару на суму 275 100,00 ЄВРО, від 11.07.2013 № 214/2013 на виконання умов якого ПАТ "Укрнафта" 21.07.2014 здійснено відвантаження товару на суму 91 700,00 ЄВРО, від 18.04.2014 № 86/2014 на виконання умов якого 25.07.2014 було здійснено відвантаження товару на суму 1 101 200,00 дол. США; від 28.03.2014 № 56/2014 на виконання умов якого ПАТ "Укрнафта" 23.07.2014 здійснено відвантаження товару на суму 557 000,00 дол. США; від 25.09.2013 № 257/2013, на виконання умов якого платником податків 28.07.2014 здійснено відвантаження товару на суму 140 409,00 дол. США.
Позивачем з нерезидентом Компанією «LOUKRINA Holdings Limited» (Кіпр) було укладено зовнішньоекономічні контракти: від 30.05.2014 № 20/675-НП, на виконання умов якого ПАТ "Укрнафта" 11.07.2014 здійснено відвантаження товару на суму 41 821 001,00 дол. США; від 30.05.2014 № 20/674-НП, на виконання умов якого 11.07.2014 було здійснено відвантаження товару на суму 3 694 600,00 дол. США; від 23.12.2013 № 34/3029-НП на виконання умов якого позивачем 10.07.2014 здійснено відвантаження товару на суму 76 822,10 дол. США.
Виконання вказаних контрактів, а саме, строки поставки товарів та розрахунки сторонами не заперечуються.
Суть спірних правовідносин у даній справі полягає у порядку розрахунку фінансових санкцій, правильності обчислення розміру пені, застосуванні до вказаних правовідносин Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", в частині визначення строків розрахунків за контрактами.
Розрахунки в іноземній валюті за господарськими операціями регулюються Законом України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті"№ 185/94-ВР від 23.09.1994 (далі - Закон), Декретом Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19.02.1993, № 15-93, Інструкцією про порядок здійснення контролю і отримання ліцензій за експортними та лізинговими операціями, затвердженої постановою Національного Банку України від 24.03.99 N 136 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 28.05.99 за N 338/3631.
Так, відповідно до ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", виручка резидентів у іноземній валюті» підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.
При поміщенні товарів у митний режим переробки за межами митної території строк повернення цих товарів або продуктів їх переробки на митну територію України у митному режимі імпорту визначається відповідно до Митного кодексу України.
Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.
На підставі статті 2 Закону Національним банком України було визначено строки розрахунків інші ніж визначені частиною 1 статті 2 вищевказаного Закону постановами від 16.11.2012 року № 475, від 14.05.2013 року № 163, від 14.11.2013 року № 453, від 12.05.2014 року №270.
Відповідно до Постанови Національного банку України №270 від 12.05.2014 року «Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті», розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів.
Таким чином, враховуючи приведені норми, за експортно-імпортними операціями, які здійснюються починаючи з 19.11.2012 року застосовується 90-денний строк розрахунків.
Згідно ст. 4 вказаного Закону порушення резидентами, крім суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).
У разі прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону або встановлені Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується.
Згідно ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", уповноважені банки, фінансові установи та національний оператор поштового зв'язку, які отримали від Національного банку України генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, здійснюють контроль за валютними операціями, що проводяться резидентами і нерезидентами через ці установи. Таким чином, ці організації контролюють виконання правил розрахунків за валютними операціями, що здійснюються резидентами та нерезидентами через такі організації. Банки надають інформацію про вказані операції клієнтів в органи ДФС в порядку передбаченому р. 5 Інструкції про порядок здійснення контролю і отримання ліцензій за експортними та лізинговими операціями.
Органи доходів і зборів за наслідками документальних перевірок стягують з резидентів пеню (ч. 5 ст. 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті").
З матеріалів справи вбачається, що в період оформлення позивачем вантажно-митних декларацій діяла постанова Національного банку України, які встановлювала 90-денний термін розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».
Як зазначалося, підставою для застосування передбачених Законом N 185/94-ВР санкцій є незарахування виручки у іноземній валюті у встановлені терміни за фактично реалізовану резидентом продукцію (роботи, послуги).
Крім того, слід зазначити, що специфіка штрафної санкції, передбаченої ст. 4 Закону N 185/94-ВР, полягає в тому, що вона нараховується до моменту її погашення. В даному випадку - зарахування виручки на валютний рахунок суб'єкта ЗЕД.
Відповідно до пунктів 1.1., 2.3 Інструкції про порядок здійснення контролю і отримання ліцензій за експортними та лізинговими операціями від 24.03.99 N 136, днем виникнення порушення є перший день після закінчення встановленого законодавством строку розрахунків за експортною операцією. Банк знімає експортну операцію резидента з контролю після зарахування виручки за цією операцією на поточний рахунок останнього.
Враховуючи вищенаведене, суд відхиляє доводи позивача щодо невірного розрахунку відповідачем суми пені відповідно до Постанови Національного банку України №270 від 12.05.2014 року, а не умов контрактів. Суд звертає увагу позивача на імперативні приписи ст. ст. 1,4 Закону N 185/94-ВР у даних правовідносинах та зауважує, що граничний строк розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів настає після спливу 90-денного строку передбаченого вказаним Законом та постановами НБУ, а не строків визначених сторонами контрактів. Саме після спливу 90-денного строку з моменту оформлення вантажно-митної декларації або перерахування авансового платежу нерезиденту у випадку невиконання умов зовнішньоекономічного договору здійснюється нарахування пені резиденту за кожний день прострочення.
Підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України встановлено, що згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.
Відповідно до пункту 58.1 ст.58 ПК України у разі, коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.
З урахуванням вищезазначеного, податковий орган діяв у межах повноважень, у спосіб та в порядку, передбаченому чинним законодавством.
Зі змісту приписів Закону №185/94-ВР право Національного Банку України щодо запровадження інших строків розрахунків, ніж ті, що визначені ч. 1 ст. 1 даного Закону закріплено на законодавчому рівні, та вказана норма діє з 17.11.2012 року, незалежно від дати укладання зовнішньоекономічного договору, якщо авансовий платіж за імпортним договором або поставка товару за експортним договором здійснюються в період дії постанови Правління Національного банку України, то на такі операції розповсюджуються вимоги щодо завершення цих операцій у 90-денний строк.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду від 19 травня 2015 року по справі К/800/62409/14, від 26 травня 2015 року по справі К/800/46138/14.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
Крім цього, позивачем не надано доказів на підтвердження наявності висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку про можливість продовження строків розрахунків в іноземній валюті за вищевказаними контрактами, як і довідки банку про відсутність експортно-імпортних операцій з незавершеними розрахунками у законодавчо встановлені строки станом на момент перевірки позивача.
Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Доказами в адміністративному судочинстві відповідно до ч.1 ст. 69 КАС України є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів
За таких обставин, суд приходить до переконання, що позивачем не доведено правомірності обставин викладених в позовній заяві, а надані докази в повній мірі не підтверджують заявлених позовних вимог, а відтак вважає, що в задоволенні позову слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 69-71, ст. 94, ст. 128, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову - відмовити.
Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Суддя Р.О. Арсірій