Справа № 802/2584/15-а
Головуючий у 1-й інстанції: Богоніс М.Б.
Суддя-доповідач: Совгира Д. І.
19 січня 2016 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Совгири Д. І.
суддів: Курка О. П. Білоуса О.В. ,
за участю:
секретаря судового засідання: Бондаренко С.А.,
представника позивача: ОСОБА_2,
представника відповідача: Бойка А.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - приватна агрофірма "Колос" та приватне підприємство "Корнер" про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
Позивачі звернулися до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - приватна агрофірма "Колос" та приватне підприємство "Корнер" про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2015 року адміністративний позов задоволено у повному обсязі.
Не погоджуючись з даною постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.
В судовому засіданні представник позивачів заперечував проти задоволення апеляційної скарги відповідача та просив суд залишити її без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2015 року - без змін.
Представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд задовольнити її.
Представники третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - приватна агрофірма "Колос" та приватне підприємство "Корнер" в судове засідання не з'явилися про причини неявки суду не повідомили, хоча про час та дату розгляду справи повідомлялись належним чином, що підтверджується матеріалами справи.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, які прибули в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 31 березня 2015 року ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 звернулися до Головного управління Держземагенства у Вінницькій області із клопотаннями про надання їм дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства на території Каришківської сільської ради Барського району Вінницької області.
Проте, Головне управління Держземагенства у Вінницькій області листами від 30 квітня 2015 року вих. №31-2-0.3-8734/2-15, №31-2-0.3-8735/2-15, №31-2-0.3-8736/2-15 відмовило заявникам у наданні таких дозволів з огляду на те, що розміщення земельних ділянок порушує вимоги раціональної організації території та компактність землекористування, що не узгоджується із положеннями статті 36 Закону України "Про охорону земель".
Розглядаючи даний позов суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідачем протиправно, необґрунтовано з порушенням норм чинного законодавства прийнято відмову позивачам у наданні дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства на території Каришківської сільської ради Барського району Вінницької області. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.
Особливості безоплатної передачі земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність врегульовані статтею 118 Земельного кодексу України (надалі - ЗК України).
Так, частиною 6 цієї статті передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Згідно з частиною 7 статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Відтак, законодавцем передбачено вичерпні підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.
З листів відповідача від 30 квітня 2015 року вих. №31-2-0.3-8734/2-15, №31-2-0.3-8735/2-15, №31-2-0.3-8736/2-15 слідує, що з наданих позивачами викопіювання розміщення земельних ділянок, які бажають отримати у власність заявники, порушує вимоги раціональної організації території та компактність землекористування (створюється черезсмужжя). Разом з цим, згідно зі статтею 36 Закону України "Про охорону земель" черезсмужжя та конфігурація земельних ділянок, що створюють перешкоди в ефективному їх використанні і здійсненні природоохоронних заходів, а також порушують ландшафтну цілісність території, підлягають упорядкуванню. Відтак, на думку відповідача, місце розташування об'єктів не відповідає вимогам закону та техніко-економічному обґрунтуванню використання та охорони земель, що у відповідності до частини 7 статті 118 ЗК України є підставою для відмови у наданні заявникам дозволів на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність.
Однак, суд критично оцінює такі підстави для відмови у наданні позивачам дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність, зважаючи на таке.
Статтею 36 Закону України "Про охорону земель", на яку посилається відповідач у листах-відмовах, врегульовано особливості охорони земель при здійсненні господарської діяльності на землях сільськогосподарського призначення.
Частиною 1 статті 36 Закону України "Про охорону земель" передбачено, що охорона земель сільськогосподарського призначення забезпечується на основі реалізації комплексу заходів щодо збереження продуктивності сільськогосподарських угідь, підвищення їх екологічної стійкості та родючості ґрунтів, а також обмеження їх вилучення (викупу) для несільськогосподарських потреб.
Однак, таке упорядкування здійснюється не на стадії надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, а на етапі використання таких земельних ділянок. Більше того, таке впорядкування потрібне при умові створення перешкод в ефективному використанні земель сільськогосподарського призначення і здійснення природоохоронних заходів, що можливо встановити в ході використання таких земельних ділянок.
Крім того, суд звертає увагу, що згідно положень ч. 1 Закону України "Про землеустрій" черезсмужжя - це розташування між декількома земельними ділянками, що належать на праві власності одній особі і розташовані в одному масиві земель сільськогосподарського призначення, земельних ділянок, що належать на праві власності іншій особі.
Відповідно до ситуаційного плану із чергового кадастрового плану на території Каришківської сільської ради Барського району Вінницької області, з якого видно, що бажані для позивачів земельні ділянки та земельні ділянки, які знаходяться поряд не утворюють черезсмужжя. Тому суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що з наданого плану існування черезсмужжя не доведено, а отже доводи відповідача є безпідставними.
Отже, посилання відповідача як на підставу для відмови у наданні позивачам дозволів на те, що з урахуванням статті 36 Закону України "Про охорону земель" місце розташування об'єктів не відповідає вимогам закону та техніко-економічному обґрунтуванню використання та охорони земель є надуманими та не пов'язані між собою. До такого висновку суд дійшов з огляду на те, що вказівка про невідповідність місця розташування об'єктів вимогам закону, із посиланням на частину 4 статті 36 Закону України "Про охорону земель", є помилковою.
Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що представник ПП "Корнер" в судовому засіданні суді першої інстанції зазначив, що проти надання дозволу позивачам на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства не заперечує, вказані дії жодним чином не порушуватимуть його права та інтереси.
Також, відповідно до листа, що міститься в матеріалах справи, ПАФ "Колос" вказав, що проти передачі ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 земельних ділянок у власність орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства не заперечує, оскільки останні не охоплюють тієї земельної ділянки, що перебуває в користуванні приватної агрофірми.
Відповідно до листа відділу Держгеокадастру у Барському районі Вінницької області №02-42/663 від 25 вересня 2015 року, бажані для позивачів земельні ділянки згідно наданих викопіювань відносяться до земель резервного фонду Каришківської сільської ради за кадастровим номером НОМЕР_1 та не входять до складу орендованої ПАФ "Колос" земельної ділянки.
Водночас, згідно довідок Каришківської сільської ради Барського району Вінницької області від 31 березня 2015 року №37, №34/0315, №38 сільська рада не заперечує проти передачі у приватну власність позивача земельних ділянок площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства. Зазначено, що земельні ділянки надаються із земель резервного фонду Каришківської сільської ради.
Зважаючи на наведене, суд вважає, що бажані для позивачів земельні ділянки є землями резервного фонду Каришківської сільської ради, не охоплюють земель інших користувачів та власників, зокрема тих, що перебувають в оренді ПАФ "Колос" та суборенді ПП "Корнер", та є вільними. Вказане виключає можливість існування на момент розгляду справи спору про право між позивачами та третіми особами, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ПАФ "Колос", ПП "Корнер".
Крім того, бажані для позивачів та орендована ПАФ "Колос" земельна ділянка не охоплюються, є надані листи - відповіді, зокрема лист відділу Держгеокадастру у Барському районі Вінницької області №02-42/663 від 25 вересня 2015 року та лист ПАФ "Колос" за вх. № 28233 від 30 вересня 2015 року, з яких видно, що земельні ділянки мають різний кадастровий номер, а саме: земельні ділянки, на які претендують позивачі охоплюються земельною ділянкою, що має кадастровий номер НОМЕР_1, а переданій у користування третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, земельній ділянці присвоєно кадастровий номер НОМЕР_2
В силу положень ст. 1, ч.2 ст. 16 Закону України "Про земельний кадастр" кадастровий номер земельної ділянки - індивідуальна, що не повторюється на всій території України, послідовність цифр та знаків, яка присвоюється земельній ділянці під час її державної реєстрації і зберігається за нею протягом усього часу існування. Кадастровий номер земельної ділянки є її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі.
Отже, земельна ділянка, до складу якої входять землі, на які претендують позивачі та земельна ділянка, яка перебуває в оренді ПАФ "Колос" та суборенді ПП "Корнер" знаходяться поруч, однак не охоплюються, мають різний кадастровий номер, а тому ідентифіковані як індивідуально визначені окремі земельні ділянки.
Тому, враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону і підстав для її скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2015 року - без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.
Головуючий Совгира Д. І.
Судді Курко О. П. Білоус О.В.