18 січня 2016 р. Справа № 524/3647/15-а
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Любчич Л.В.
Суддів: Сіренко О.І. , Спаскіна О.А.
за участю секретаря судового засідання Федоренко І.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 03.11.2015р. по справі № 524/3647/15-а
за позовом ОСОБА_1
до Виконавчого комітету Автозаводської районної ради м.Кременчука Полтавської області
про стягнення компенсації грошових коштів,
28.04.2015 року ОСОБА_1 ( далі - позивач, ОСОБА_1.) звернувся до суду з адміністративним позовом до виконавчого комітету Автозаводської районної ради м. Кременчука Полтавської області ( далі - виконком Автозаводської райради м. Кременчука, відповідач) в якому просив стягнути на його користь грошову компенсацію втрати частини грошових доходів у зв*язку з порушенням термінів виплати заробітної плати (матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань) за 2011 та 2012 роки в сум 1217,49 грн.
03.11.2015 постановою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської обл. відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1
Позивач не погодившись з даною постановою суду подав апеляційну скаргу в якій просив скасувати постанову Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської обл. від 03.11.2015 та ухвалити нову якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що обраний спосіб захисту порушеного права відповідає положенням Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та гарантує найкращий спосіб захисту його прав та інтересів від порушень з боку відповідача.
В запереченнях на апеляційну скаргу відповідач просив апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а постанову Автозаводського районного суду м. Кременчука від 03.11.2015 залишити в силі.
Позивач, представник відповідача в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду повідомлені належним чином.
Відповідно до положень ч.4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України ( далі - КАС України) розгляд справи проведено без участі сторін.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, дослідивши письмові докази по справі, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходи з того, що вимога про стягнення з виконкому Автозаводської райради м. Кременчука грошової компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати заробітної плати, не нарахованої позивачу, без заявлення вимоги вирішити публічно-правовий спір, не підлягає задоволенню.
Колегія суддів з даним висновком суду не погоджується та вважає їх помилковими виходячи з наступного.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Під час судового засідання встановлено, що позивач в період з 11.01.2011 по 31.10.2013 працював на посаді завідуючого відділу архітектури та будівництва виконкому Автозаводської райради м. Кременчука.
Постановою Автозаводського районного суду м. Кременчука від 07.04.2015 по справі за позовом ОСОБА_1 до виконкому Автозаводської райради м. Кременчука зобов*язано відповідача нарахувати та виплатити позивачу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань в розмірі середньомісячної заробітної плати за 2011 рік, з урахуванням виплаченої суми матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2011 рік.
Постановою Автозаводського районного суду м. Кременчука від 28.05.2015 по справі за позовом ОСОБА_1 до виконкому Автозаводської райради м. Кременчука ( №524/2529/14-а) зобов*язано відповідача нарахувати та виплатити позивачу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань в розмірі середньомісячної заробітної плати за 2012 рік, з урахуванням виплаченої суми матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2012 рік.
Відповідачем на виконання вище зазначених судових рішень був проведений розрахунок матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань в розмірі середньомісячної заробітної плати з урахуванням виплаченої суми матеріальної допомоги за 2011 рік -976, 20 грн, за 2012 рік 1644,41 грн (а.с.12, 21).
На час звернення до суду з позовом позивачу дані суми не виплачені.
Відповідно до ст. 94 Кодексу законів про працю України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Статтею 1 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ ( далі по тексту - Закон №2050) передбачено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Статтею 2 вище зазначеного Закону №2050 передбачено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Статтею 2 Закону України «Про оплату праці» визначено структуру заробітної плати та яка включає в себе основну заробітну плату, додаткову заробітну плату а також інші заохочувальні та компенсаційні виплати.
До інших заохочувальних та компенсаційних виплат належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Частиною 2 ст. 33 Закону України "Про державну службу" передбачено, що заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок.
Постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 р. N 159 затверджено Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - Порядок № 159).
Пунктом 7 Порядку №159 передбачено, що компенсація проводиться за рахунок джерел, з яких здійснюються відповідні виплати, в тому числі власних коштів - підприємствами, установами та організаціями, які не фінансуються і не дотуються з бюджету, а також об'єднаннями громадян; коштів відповідного бюджету - підприємствами, установами та організаціями, що фінансуються чи дотуються з бюджету.
З системного аналізу вищезазначених норм права, колегія суддів дійшла висновку, що компенсації підлягають нараховані грошові доходи, зазначені у п. 3 Порядку № 159, разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, у разі затримки їх виплати на один і більше календарних місяців в тому числі і матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, яка входила до системи оплати праці позивача.
При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача суми компенсації колегія суддів зазначає наступне.
Пунктами 4.5 Порядку №159 передбачено, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.
Сума компенсації виплачується громадянам у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Оскільки визначена позивачем в позові сума не була нарахована відповідачем, а суд не може перебирати на себе функцію здійснення нарахування компенсаційних виплат замість органу, якому надані такі повноваження та з метою належного та повного захисту порушених прав позивача, та у відповідності до ч. 2 ст. 11 КАС України, колегія суддів вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправними дії (бездіяльність) відповідача в частині не проведення нарахування та виплати позивачу грошової компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати заробітної плати (матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань) за 2011, 2012 роки та зобов'язати відповідача провести нарахування та виплату компенсації втрати частини грошових доходів у зв*язку з порушенням термінів виплати заробітної плати ( матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питаньза 2011 та 2012 роки.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вбачає підстави для скасування постанови суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 та ухваленню нової про часткову задоволення позовних вимог.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч.6 ст. 94 КАС України якщо суд апеляційної інстанції (…), не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Частиною 1 статті 94 КАС України передбачено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору унормовано Законом України «Про судовий збір» №3674-УІ від 08.07.2011 (в редакції, що дії з 01.09.2015, далі по тексту - Закон №3674).
Відповідно до ст.. 1 Закону №3674 судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду (…).
Частиною 2 статті 9 Закону №3674 передбачено, що судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.
Зважаючи на те, що позивач, відповідно до п.1 ч.1 ст. 5 Закону №3674 звільнений від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях, а позовні вимоги підлягають задоволенню то судовий збір за подання адміністративного позову до суду та за подання апеляційної скарги підлягає стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у розмірах передбачених для позову немайнового характеру, що подані фізичною особою - 0,4 розміру . мінімальної заробітної плати та за подачу апеляційної скарги на рішення суду - 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.
Відповідно до положень п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставою для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Враховуючи вище викладене, колегія суддів прийшла до висновку, що постанова суду першої інстанції, через порушення норм матеріального та процесуального права, підлягає скасуванню, а позовні вимоги ОСОБА_1 частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 3 листопада 2015 року по справі № 524/3647/15-а скасувати.
Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Виконавчого комітету Автозаводської районної ради м. Кременчука в частині не виплати позивачу грошової компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати заробітної плати (матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань) за 2011, 2012 роки.
Зобов*язати Виконавчий комітет Автозаводської районної ради м. Кременчука нарахувати та виплатити грошову компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати заробітної плати (матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань) за 2011 за період з січня 2012 року по березень 2015 року та за 2012 рік - період з січня 2013 року по березень 2015 року.
В іншій частині в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Стягнути судовий збір за подачу позовної заяви в сумі 487,20 грн та апеляційної скарги в сумі 535,92 грн за рахунок бюджетних асигнувань виконавчого комітету Автозаводської районної ради м. Кременчука до спеціального фонду Державного бюджету України.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Любчич Л.В.
Судді Сіренко О.І. Спаскін О.А.
Повний текст постанови виготовлений 22.01.2016 р.