Справа: № 826/6962/15 Головуючий у 1-й інстанції: Келеберда В.І. Суддя-доповідач: Собків Я.М.
Іменем України
19 січня 2016 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді: Собківа Я.М.,
суддів: Борисюк Л.П., Ключковича В.Ю.,
за участю секретаря: Присяжної Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у м.Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 червня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Автолайф Центр" до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
Позивач в особі Товариства з обмеженою відповідальністю "Автолайф Центр" звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у м.Києві, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 09.04.2015 №0000932201, №0000942201.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 червня 2015 року адміністративний позов задоволено повністю.
Відповідач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні вимог даного позову.
Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися до суду апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, службовими особами Державної податкової інспекції у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Автолайф Центр» з питань дотримання вимог чинного податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Барій стандарт», ТОВ «Діас-агро» за період з 01.10.2014 по 31.10.2014 та з ТОВ «Анонсер торг», ТОВ «Діас-агро» за період з 01.11.2014 по 30.11.2014, за результатом якої складено акт від 01.04.2015 №2193/26-52-22-01/3522200 (далі - акт перевірки).
З матеріалів справи вбачається, що перевіркою встановлено порушення позивачем вимог:
- п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п. 138.2 ст. 138, п. 44.1 ст.44, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на суму 528 727 грн.;
- п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ,п. 201.1, п. 201.4, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає сплаті в бюджет, на суму 587 474 грн.
На підставі акту перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 09.04.2015р.:
- № 0000932201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток на загальну суму 793 090,5 грн. (за основним платежем - 528 727 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 264 363,5 грн),
- № 0000942201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на загальну суму 881 211,03 грн. (за основним платежем - 587 474,02 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 293 737,01 грн.).
Заперечуючи законність вищевказаних податкових повідомлень-рішень позивач звернувся з вказаним позовом до суду.
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи колегія суддів зважає на наступне.
Згідно вимог п.п.14.1.27 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) під витратами розуміється сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Відповідно до п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України господарською діяльністю є діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Згідно п.138.1 ст.138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Відповідно до п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Пунктом 138.4 статті 138 ПК України передбачено, що витрати, які формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.
Підпунктом 138.8.5 пункту 138.5 ст.138 ПК України визначено склад загальновиробничих витрат.
При цьому, не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку в силу положень п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Тобто, платник податків має право віднести будь-які витрати до складу витрат за умови їх здійснення в межах своєї господарської діяльності, документального підтвердження відповідних витрат шляхом оформлення первинних документів відповідно до вимог чинного законодавства.
Згідно статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року №996-XIV (далі - Закон №996-XIV), первинний документ це документ який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.9 Закону №996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Дослідженням матеріалів справи колегією суддів встановлено, що позивач за умовами договору від 01.10.2014 №0110141 орендує нежитлове приміщення за адресою: м. Київ, вул. Крайня, 1.
27.10.2014р. між позивачем та ТОВ «Анонсер торг» було укладено договір поставки №19/П, на виконання якого сторонами були видані видаткові та податкові накладні, копії яких долучені до матеріалів даної справи. Факт оплати позивачем товару за умовами даного договору підтверджується належними в справі копіями банківських виписок.
01.09.2014р. між позивачем та ТОВ «Барій Стандарт» було укладено договір поставки №16/п, на виконання якого сторонами були видані видаткові та податкові накладні, копії яких долучені до матеріалів даної справи.
20.10.2014р. між позивачем та ТОВ «Діас-агро» було укладено договір № 18/Поставки автозапчастин в асортименті, на виконання якого сторонами були видані видаткові та податкові накладні, копії яких долучено до матеріалів даної справи.
26.09.2014р. між позивачем та ТОВ «Діас-агро» було укладено договір про надання рекламних послуг №14/У, на підтвердження виконання якого позивачем були надані копії актів надання послуг та податкових накладних.
З метою підтвердження виконання договірних зобов'язань позивачем в якості доказів були надані до суду копії добротно-сальдової відомості по вказаним вище контрагентам та копії карток рахунків 631, 311, 281.
Відповідно до ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.
Заперечуючи проти вимог даного позову відповідач в своїх доводах посилається на наявність актів Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області від 04.02.2015 №26/11-23-22-02/39325101 та від 10.02.2015 №23/11-23-22-04/38852387, в якому містяться висновки про те, що контрагенти позивача ТОВ «Барій Стандарт» та ТОВ «Анкер-торг» мають стан платника «до ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей», ТОВ «Діас-агро» має стан платника «направлено повідомлення за ф. 18 ОПП (про відсутність за місцем знаходження); відносно даних підприємств були складені акти щодо неможливості проведення зустрічної звірки; у податковому обліку зазначених підприємств рахуються розбіжності по податковому кредиту з контрагентами, оскільки податкова звітність останніх не визнана як податкова звітність.
Крім того, податковий орган послався на наявність постанови слідчого СУ ФР ГУ Міндоходів у Кіровоградській області щодо внесення до ЄРДР кримінального провадження про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 212 КК України по факту вчинення невстановленими особами фіктивного підприємництва протягом 2012-2014 років, зокрема придбання суб'єктів господарювання ТОВ «Діас-агро» та ТОВ «Барій-стандарт».
У зв'язку з цим відповідач вважає, що у результаті порушення контрагентами позивача приписів цивільного та господарського законодавства правочини, укладені з ними мають протиправний характер та є нікчемними. Тому надані до перевірки первинно-бухгалтерські документи позивача не взято до уваги, що в свою чергу призвело до встановлення недостатнього документального підтвердження виконання умов за договорами, та, як наслідок, призвело до встановлення порушень формування позивачем податкового кредиту по податку на додану вартість.
Проте на думку колегії суддів, обставини, зазначені в актах перевірок Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області від 04.02.2015 №26/11-23-22-02/39325101 та від 10.02.2015 №23/11-23-22-04/38852387, не є належними та допустимими доказами в розумінні статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки відомості, які відображені у них, не можуть слугувати безперечним доказом неправомірності дій позивача та фіктивності його контрагентів. Оскільки юридична відповідальність має індивідуальний характер то позивач, на думку колегії суддів, не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб. Крім того, порушення контрагентами позивача вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку щодо безтоварності відповідних господарських операцій.
При цьому, як свідчать матеріали даної справи, отриманий за договорами поставки товар придбавався позивачем з метою використання у власній господарській діяльності. Доказом цього свідчать наявні в справі копії договорів на технічне обслуговування та ремонт автомобілів, укладених з СП «Оптіма-Фарм, ЛТД», ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль», КП «Дирекція будівництва та ремонту автомобілів», Національним банком України, ТОВ «Адама Менеджмент Україна», ТОВ «Газпромпостач», ТОВ «Комплекс Агромакс», ПрАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця», ТОВ «КОД Захист-ОД», ТОВ «Медичний центр «Добробут-невідкладна допомога», УДАЇ ГУ МВС України в київській області, Державним підприємством обслуговування повітряного руху України, Автогосподарством МВС України, договором підряду з ТОВ «Вінер Автоматів» та іншими контрагентами. Факт виконання позивачем робіт по ремонту автомобілів підтверджується нарядами-замовленнями, актами наданих послуг та копіями банківських виписок, які долучено до матеріалів справи.
Результати спірних взаємовідносин між позивачем та ТОВ «Барій стандарт», ТОВ «Діас-агро» за період з 01.10.2014 по 31.10.2014 та з ТОВ «Анонсер торг», ТОВ «Діас-агро» за період з 01.11.2014 по 30.11.2014 належним чином відображені у податковій звітності та відповідають зареєстрованому економічному змісту діяльності як позивача так і його контрагентів.
Жодних чітких фактів і доказів на підтвердження неправомірності діяльності та порушення законодавства саме ТОВ «Барій стандарт», ТОВ «Діас-агро» та ТОВ «Анонсер торг» матеріали даної справи не містять, як і не містять доказів створення зазначених підприємств за фіктивними документами та без наміру здійснення господарської діяльності.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що здійснення господарської діяльності контрагентами позивача не може мати наслідків для позивача, оскільки законодавством не передбачений обов'язок суб'єкта підприємницької діяльності бути обізнаним із особливостями господарювання контрагентів. Відомості, що є обов'язковими для перевірки підприємством стосовно свого контрагента, це включення його до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також наявність свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість на час здійснення господарських операцій.
Так, на час вчинення господарських взаємовідносин контрагенти позивача ТОВ «Барій стандарт», ТОВ «Діас-агро», ТОВ «Анонсер торг» були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців як платники податку на додану вартість та не були припинені у визначеному законом порядку. При цьому, на момент здійснення господарських операцій у Єдиному державному реєстрі були відсутні відомості, які б ставили під сумнів цивільну правоздатність вищезазначених підприємств.
У свою чергу, податковий орган не надав доказів недобросовісності дій позивача, тобто факту обізнаності ТОВ "Автолайф Центр" про можливе порушення вимог законодавства його контрагентами.
Крім того, колегія суддів не приймає до уваги твердження податкового органу стосовно внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей по кримінальному провадженню № 32015100030000087 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 212 КК України по факту вчинення невстановленими особами фіктивного підприємництва протягом 2012-2014 років, зокрема придбання суб'єктів господарювання ТОВ «Діас-агро» та ТОВ «Барій-стандарт», оскільки матеріали кримінального провадження повинні оцінюватись судом під час розгляду такого кримінального провадження та у даній адміністративній справі не є належним доказом безтоварності операцій позивача з вищезазначеними підприємства.
При цьому, в матеріалах справи не міститься обвинувального вироку суду про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 212 КК України, яким би підтверджувався фіктивний чи протиправний характер діяльності контрагентів позивача ТОВ «Барій Стандарт», ТОВ «Анкер-торг» та ТОВ «Діас-агро».
Разом з тим, як вбачається з листа заступника прокурора Кіровоградської області старшого радника юстиції В. Приходько від 05.01.2016р. № 04/5-05вих.16, що надійшов на запит Київського апеляційного адміністративного суду № 02.3-13/8648 від 21.12.2015р., досудове розслідування у кримінальних провадженнях стосовно службових осіб ТОВ "Автолайф Центр" слідчими СУ ФР ГУ ДФС у Кіровоградській області не здійснювалося, як і не міститься відомостей про наявність кримінальних проваджень з реєстраційними номерами 1 та 4.
Отже вказане, на думку колегії суддів, спростовує доводи апелянта, що були викладені ним в апеляційній скарзі.
Відповідно до статті 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Крім того, зі змісту листа заступника начальника слідчого управління фінансових розслідувань ДПІ у Деснянському районі Головного управління ДФС у місті Києві № 163/9/26-52-09-01 від 22.12.2015р., вбачається, що слідчим управлінням фінансових розслідувань ДПІ у Деснянському районі Головного управління ДФС у місті Києві проводилося досудове розслідуваня у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей за № 32015100030000087 поо обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 212 КК України, яке 30.10.2015р. було направлено до Деснянського районного суду м. Києва для звільнення особи від кримінальної відповідальності.
Отже, виходячи з реальності вчинення позивачем господарських операцій; правомірності включення ним до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, отриманих від платників податку ТОВ «Барій стандарт», ТОВ «Діас-агро», ТОВ «Анонсер торг» за період, що перевірявся; наявності поставленого товару та проведення оплати за нього; використання даного товару у господарській діяльності позивача, колегія суддів приходить до висновку про недоведеність відповідачем законності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 09.04.2015 №0000932201, №0000942201, які, на думку колегії суддів, слід визнати протиправними та скасувати з підстав невідповідності нормам чинного законодавства.
За таких обставин, заявлені позивачем вимоги колегія суддів знаходить обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.
Згідно зі ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що постановлене у справі рішення суду першої інстанції ґрунтується на вірно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та не допущено порушень матеріального і процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, доводи викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для скасування або зміни рішення суду першої інстанції відсутні.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у м.Києві - залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 червня 2015 року - залишити без змін.
Стягнути з Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у м.Києві на користь Державного бюджету України судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 6 699 (шість тисяч шістсот дев'яносто девять) гривень 00 копійок.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя суддя суддя Я.М. Собків Л.П. Борисюк В.Ю. Ключкович
Повний текст ухвали виготовлено - 21.01.16р.
.
Головуючий суддя Собків Я.М.
Судді: Борисюк Л.П.
Ключкович В.Ю.