Справа: № 826/7424/15 Головуючий у 1-й інстанції: Добрянська Я.І. Суддя-доповідач: Василенко Я.М.
Іменем України
19 січня 2016 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Василенка Я.М.,
суддів Глущенко Я.Б., Шелест С.Б.,
при секретарі Зубрицькому Д.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу громадянина Киргизької Республіки ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.07.2015 у справі за адміністративним позовом громадянина Киргизької Республіки ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України, за участю третьої особи Головного управління Державної міграційної служби України в місті Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -
Громадянин Киргизької Республіки Сабіров Бахадір Жорабаєвич звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому, просив:
- визнати неправомірним та скасувати рішення Державної міграційної служби України № 32-15 від 04.02.2015 про відмову у визнанні громадянина Киргизької Республіки ОСОБА_1 біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту;
- зобов'язати Державну міграційну службу України повторно розглянути заяву громадянина Киргизької Республіки ОСОБА_1 про визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, відповідно до чинного законодавства.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.07.2015 позовну заяву громадянина Киргизької Республіки ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України, за участю третьої особи Головного управління Державної міграційної служби України в місті Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії залишено без розгляду.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу, як таку що постановлена з порушенням норм процесуального права, та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Мотивами оскаржуваної ухвали є те, що позивачем був без поважних причин пропущений місячний строк звернення до суду, встановлений ч. 3 ст. 99 КАС України.
Колегія суддів погоджується з мотивами та висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.
Відповідно до ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Згідно до п. 5 ч. 1 ст. 107 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи подано адміністративний позов у строк, установлений законом (якщо подано заяву про поновлення цього строку, то чи є підстави для її задоволення).
З матеріалів справи вбачається, що предметом оскарження позивачем в судовому порядку є рішення Державної міграційної служби України №32-15 від 04.02.2015.
Спеціальним нормативно-правовим актом, яким регулюються дані спірні правовідносини, є Закон України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» від 08.07.2011 № 3671-VI.
Частиною 1 ст. 12 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» (із змінами, внесеними згідно із Законом України від 16.10.2012 №5459-VI) закріплено, що рішення про відмову в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, протягом п'яти робочих днів з дня отримання повідомлення про відмову можуть бути оскаржені в установленому законом порядку до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, а також до суду у строки, встановлені цим Законом.
30.09.2013 Пленумом Вищого адміністративного суду України винесено постанову «Про внесення змін і доповнень до постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 25 червня 2009 року №1 «Про судову практику розгляду спорів щодо статусу біженця та особи, яка потребує додаткового або тимчасового захисту, примусового повернення і примусового видворення іноземця чи особи без громадянства з України та спорів, пов'язаних із перебуванням іноземця та особи без громадянства в Україні» зі змінами і доповненнями, внесеними постановами Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20 червня 2011 року №3, від 16 березня 2012 року №3».
Зокрема, в п. 20 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 30 вересня 2013 року №12 звернуто увагу судів на те, що строк у п'ять робочих днів для оскарження рішення про відмову в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, або про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, встановлений частиною першою статті 12 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту», застосовується як для подання скарги до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, так і до строків звернення до суду з позовною заявою.
Таким чином, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції вірно визначено, що враховуючи положення частини третьої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України і статті 12 Закону № 3671-VІ строк для оскарження рішення Державної міграційної служби України № 32-15 від 04.02.2015 встановлений у п'ять днів з дня письмового повідомлення про таке.
Аналогічна правова позиція висловлена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 11.11.2014 у справі № К/800/12981/13.
Як вбачається з матеріалів повідомлення про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту позивачу вручено 30.03.2015, що підтверджується власним підписом позивача на копії вищезгаданого повідомлення та витягом з Журналу реєстрації видачі повідомлень.
Отже, останнім днем для оскарження рішення відповідача № 32-15 від 04.02.2015 був 06.04.2015 (з урахуванням вихідних днів), що було вірно встановлено судом першої інстанції.
За правилами частини 9 статті 103 КАС України, строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення позовна заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здано на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв'язку.
Адміністративний позов від імені громадянина Киргизької Республіки ОСОБА_1 зданий до канцелярії суду 27.04.2015, тобто з пропущенням строку.
Наявні в матеріалах справи докази спростовують твердження позивача щодо отримання ним повідомлення від Головного управління Державної міграційної служби України в м. Києві 21.04.2015, а тому останні не можуть бути прийняті до уваги в якості доводів про дотримання позивачем строку звернення до суду.
За процесуальним законодавством поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулася до суду та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення дій, що підтверджені належними доказами.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що будь-яких поважних причин пропуску строку звернення до суду позивачем не наведено.
Більш того в позовній заяві позивач зазначає, що повідомлення ним було отримано 21.04.2015, але будь-якого документального підтвердження цього суду не було надано, також позивач не просив суд поновити пропущений строк звернення до суду, що дає можливість стверджувати про відсутність доказів отримання повідомлення 21.04.2015, як стверджував позивач в своїй позовній заяві.
Відповідно до ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Отже, враховуючи дату звернення позивача до суду першої інстанції - 27.04.2015, судом першої інстанції вірно залишено позовні вимоги без розгляду.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Апелянтом не доведено жодними доказами правомірність вимог апеляційної скарги.
Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 199, 200, 205, 206 КАС України, суд
Апеляційну скаргу громадянина Киргизької Республіки ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.07.2015 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: Василенко Я.М.
Судді: Глущенко Я.Б.,
Шелест С.Б.
Повний текст ухвали виготовлений 21.01.2016.
.
Головуючий суддя Василенко Я.М.
Судді: Глущенко Я.Б.
Шелест С.Б.