Справа: №826/17629/15 Головуючий у 1-й інстанції: Шулежко В.П.
Суддя-доповідач: Ісаєнко Ю.А.
Іменем України
18 січня 2016 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Ісаєнко Ю.А.;
суддів: Оксененка О.М., Федотова І.В.,
за участю секретаря: Чорної Н.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міжрегіонального головного управління ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 грудня 2015 року у адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МТІ» до Міжрегіонального головного управління ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 13.07.2015 №0001164202, №0001174203,
Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва із адміністративним позовом до Міжрегіонального головного управління ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 13.07.2015 №0001164202, №0001174203.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 грудня 2015 року позов задоволено.
Не погоджуючись із вказаною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 грудня 2015 року та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
В судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити.
Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги посилаючись на те, що судом першої інстанції було ухвалене законне та обґрунтоване рішення, а підстави для його зміни чи скасування відсутні.
Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції - без змін, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, посадовими особами відповідача проведено позапланову документальну перевірку ТОВ «МТІ» з питань правильності обчислення та своєчасності сплати до державного бюджету податку на прибуток та податку на додану вартість при проведенні господарських операцій з ТОВ «Київ Прайм-Логістик» за період з 01.01.2013 по 31.12.2014; за наслідками перевірки складено акт від 01.07.2015 №29/28-10/42-30/13669756.
Актом перевірки встановлені порушення позивачем:
- пп. 138.1, 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 24462219,00 грн;
- пп. 198.3, 198.6 ст. 198, пп. 201.1, 201.4, 201.6, 201.10 ст. 201 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 25260894 грн.
В обґрунтування заниження податкових зобов'язань контролюючий орган посилається на непідтвердження реальності господарських операцій позивача з ТОВ «Київ Прайм - Логістик», оскільки вказане товариство створене з метою прикриття незаконної діяльності та пособництва в ухиленні від сплати податків підприємствам реального діючого сектору економіки; керівник та засновник заперечує свою причетність до фінансово - господарської діяльності; ненадання до перевірки товарно - транспортних накладних та сертифікатів якості товарів; у вказаного товариства відсутні необхідні умови для досягнення результатів відповідної господарської діяльності; згідно автоматизованих інформаційних систем у ТОВ «МТІ» та ТОВ «Київ Прайм-Логістик» наявна розбіжність податкового кредиту.
13.07.2015 відповідачем винесені податкові повідомлення - рішення:
- №0001164202, яким на підставі акту перевірки за виявлені порушення позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 30577773,75 грн;
- №0001174203, яким на підставі акту перевірки за виявлені порушення позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 31576117,50 грн.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем документи підтверджують фактичне здійснення господарських операцій, а висновки акту перевірки не знайшли свого підтвердження, тому останнім правомірно сформовані дані податкового обліку по господарських операціях з зазначеним вище контрагентом.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до частини першої статті 3 ГК України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Частиною другої статті 3 цього Кодексу передбачено, що господарська діяльність, яка здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.
Водночас за відсутністю факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.
При цьому, під час розгляду зазначеної категорії справ необхідно звертати особливу увагу на дослідження реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку та приймати на підтвердження даних податкового обліку лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Розглядаючи реальність господарських операцій позивача з ТОВ «Київ Прайм - Логістик», на підставі яких позивачем було сформовано дані податкового обліку, суд першої інстанції, з яким також погоджується колегія суддів, виходив з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивачу на підставі договору купівлі-продажу товару від 14.04.2014 №14/04 з ТОВ «Київ Прайм-Логістик» поставлено ПК, планшетні ПК та комплектуючі до них, лазерні та матричні БФП та принтери, мультимедійні проектори, картриджі, папір в асортименті тощо, що підтверджується належним чином оформленими довіреностями на отримання ТМЦ, видатковими та податковими накладними, копії яких наявні в матеріалах справи.
За результатами вказаних господарських операцій позивач сформував податковий кредит за спірний період на суму у розмірі 25260894,00 грн; позивач вказані товари оплатив повністю, що підтверджується актом перевірки та розрахунковими документами.
Реальність спірних господарських операцій підтверджується також залученими до матеріалів справи:
- договорами поставки (довгострокове постачання товарів), укладеними між позивачем та ТОВ «АЛЛО», ТОВ «Ельдорадо», ПАТ «Інком», ТОВ «Антарес-1», ТОВ «БМС-Захід» та іншими контрагентами, з метою виконання яких здійснювались спірні господарські операції;
- численними довіреностями на отримання ТМЦ, видатковими та податковими накладними, розрахунковими документами, а також договорами поставки, які підтверджують факт подальшої реалізації позивачем поставленого ТОВ «Київ Прайм-Логістик» товару кінцевим споживачам, при цьому позивачем надано суду зведену таблицю руху товарів, що оприбутковані в період з квітня по липень 2014 року по конкретним позиціям і контрагентам;
- листом TOB «Київ Прайм-Логістик», в якому останнє повідомило позивачу, що з квітня 2014 по липень 2014 року товариство реалізувало позивачу на підставі спірного договору товарів на загальну 207663786,09 грн; документально операції підтверджені видатковими та податковими накладними, які було складено своєчасно та згідно з діючим законодавством. Також TOB «Київ Прайм-Логістик» повідомило, що реалізований TOB «МТІ» товар придбано за кордоном відповідно до укладеного з компанією VITAL BUSINESS INC. контракту від 02.04.2014 №V-04-14, який в свою чергу розмитнений в Київській міській митниці згідно з митними деклараціями зі сплатою до бюджету України мита та податку на додану вартість у розмірі 35495489,95 грн. При цьому, до листа додані копії таких документів, а саме: зазначеного контракту та митних декларацій;
- контрактом від 02.04.2014 №V-04-14, укладеним між TOB «Київ Прайм-Логістик» та компанією VITAL BUSINESS INC., митними деклараціями та міжнародними автомобільними накладними (CMR) з відповідними штампами та відмітками, в тому числі митниці, які підтверджують факт придбання TOB «Київ Прайм-Логістик» реалізованого позивачу товару та транспортування його з-за кордону в Україну на підставі вказаного контракту та, відповідно, перетинання таким товаром митного кордону України;
- листом TOB «Київ Прайм-Логістик» від 13.08.2015 вих. № 2015/08/13, яким останнє надало TOB «МТІ» копію акту №100/2015/771 про звірення залишків сум коштів передоплати на відповідному рахунку митного органу станом на 01.08.2015 по TOB «Київ Прайм-Логістик», що підтверджує факт сплати TOB «Київ Прайм-Логістик» платежів під час митного оформлення товарів, які ввезено та реалізовано TOB «МТІ» у 2014 році;
- витягом з журналу реєстрації довіреностей на отримання ТМЦ TOB «МТІ» за період з 01.04.2014 по 09.07.2014, роздрукованого з програми « 1С», який підтверджує реєстрацію відповідних довіреностей на отримання ТМЦ, виданих ОСОБА_3 (бригадиру відділу прийому товару Дивізіону логістики ТОВ «МТІ»), який безпосередньо отримував товар, придбаний у TOB «Київ Прайм-Логістик», про що наявні відповідні відмітки у видаткових накладних, складених між позивачем та TOB «Київ Прайм-Логістик».
Також, допитаний у суді першої інстанції в якості свідка ОСОБА_3 (бригадир відділу прийому товару Дивізіону логістики ТОВ «МТІ»), повідомив, що до його обов'язків входить контроль за прийманням товару та відповідна звірка даних з накладними. Також свідок повідомив про порядок надходження товару, його обліку, розміщення та підтвердив здійснення господарської діяльності з TOB «Київ Прайм-Логістик». При цьому, оглянувши у видаткових накладних свій підпис, він підтвердив його справжність.
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що господарські операції позивача з зазначеним вище контрагентом здійснювались в межах господарської діяльності, є реальними, та підтверджуються необхідними документами.
Положеннями пункту 138.1 статті 138 ПК України передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності та інших витрат. Витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.
Відповідно до пункту 138.2 статті 138 вказаного Кодексу витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Згідно підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Колегія суддів зазначає, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Податкового кодексу України необхідні для віднесення певних сум до складу витрат та податкового кредиту, зокрема, виданих постачальником та виконавцем послуг видаткових та податкових накладних, актів приймання передачі товару або послуг та інші, не є безумовною підставою для формування витрат та податкового кредиту, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.
Відповідно до частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
Судом першої інстанції встановлено, що на дату підписання договору, розрахункових та первинних документів контрагент позивача не був припинений та був платником податку на додану вартість.
Разом з тим, як зазначає позивач та встановлено в акті перевірки, податкові накладні, виписані ТОВ «Київ Прайм-Логістик» на адресу позивача в червні 2014 року на суму ПДВ у розмірі 7242421,24 грн не були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, у зв'язку з чим позивач звернувся до контролюючого органу з відповідною заявою зі скаргою, з огляду на що, в силу вимог п. 201.10 ст. 201 ПК України, така заява зі скаргою є підставою для віднесення вказаної суми до складу податкового кредиту.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що органом державної податкової служби як суб'єктом владних повноважень не доведено, що зазначені вище правочини є такими, що спрямовані на не реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, відповідно, висновки акту перевірки є необґрунтованими.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини шостої статті 187 КАС України до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.
Відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» в редакції, яка діяла на час звернення позивача до суду, за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру ставка судового збору встановлюється у розмірі 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати; немайнового характеру 0,06 розміру мінімальної заробітної плати.
Відповідно до підпункту 2 пункту 3 частини другої статті 4 зазначеного Закону, в редакції Закону від 22.05.2015 №484-VIII (набрав чинності 01.09.2015), за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду ставка судового збору встановлюється у розмірі 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» мінімальна заробітна плата у місячному розмірі станом на 1 січня складає 1218 гривень.
Як вбачається з адміністративного позову, предметом спору є податкові повідомлення - рішення про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 30577773,75 грн та з податку на додану вартість на загальну суму 31576170,50 грн. Враховуючи, що даний спір може призвести до зменшення майна особи, колегія суддів вважає, що даний адміністративний позов має майновий характер.
Отже, в даному випадку ставка судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду встановлюється у розмірі 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви. Відповідно, судовий збір повинен складати 5359,20 грн (1218,00х4х1,1).
Відповідно до частини першої статті 88 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Так, ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.12.2015 у даній справі апелянту відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги до ухвалення рішення.
Відповідно до частини першої статті 88 КАС України якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо оплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.
Оскільки апелянтом на час розгляду апеляційної скарги судовий збір не сплачений, колегія суддів вважає, що він підлягає розподілу шляхом його стягнення з Міжрегіонального головного управління ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників.
Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд апеляційної інстанції, -
Апеляційну скаргу Міжрегіонального головного управління ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 грудня 2015 року - без змін.
Стягнути з Міжрегіонального головного управління ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників (ідентифікаційний код 39440996, адреса: 03058, м. Київ, вул. Леванєвського, буд. 2) до Державного бюджету України (р/р 31211206781007, отримувач УДКСУ у Печерському р-ні м. Києва, банк отримувача ГУДКСУ у м. Києві, код ЄДРПОУ 38004897, МФО 820019, код класифікації доходів бюджету 22030001) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 5359 (п'ять тисяч п'ятдесят дев'ять) гривень 20 копійок.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
(Ухвалу у повному обсязі складено 21.01.2016 року)
Головуючий суддя: Ю.А. Ісаєнко
Суддя: О.М. Оксененко
Суддя: І.В. Федотов
Головуючий суддя Ісаєнко Ю.А.
Судді: Оксененко О.М.
Федотов І.В.