19 січня 2016 року Чернігів Справа № 825/137/16
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Лобана Д.В.,
за участю секретаря Новик Н.С.,
представника позивача Курячого О.П.,
представника відповідача Кашиної С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду справу за адміністративним позовом приватного підприємства "Семенівська мануфактура" до Чернігівської митниці Державної фіскальної служби про скасування рішення та картки відмови у прийнятті митної декларації, -
Приватне підприємство "Семенівська мануфактура" звернулось до суду з адміністративним позовом про скасування рішення про коригування митної вартості товарів №102000010/2015/000211/2 від 27.11.2015 Чернігівської митниці ДФС та картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №102110000/2015/00329 Чернігівської митниці ДФС.
Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що у відповідача були відсутні підстави для відмови у визначенні митної вартості товарів за ціною договору (контракту) та застосованні резервного методу визначення митної вартості товарів при якому було застосовано цінову інформацію про подібні товари, наявну у митного органу. Крім того, ігноруючи положення чинного законодавства України Чернігівська митниця ДФС, приймаючи рішення про коригування митної вартості товарів поставлених відповідно до умов Контракту за резервним методом, обмежившись загальною фразою про те, що декларантом заявлені не повні відомості про митну вартість товару, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, не вказала які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, а також не зазначила чому саме з документів, які було подано декларантом неможливим є встановлення даних складових. При цьому Чернігівською митницею ДФС було здійснено розрахунок митної вартості товару на підставі резервного методу. Враховуючи вказані обставини, Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення не можна вважати такою, яка прийнята з додержанням положень чинного законодавства України, тобто законною.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві.
Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив у їх задоволенні відмовити, посилаючись на письмові заперечення (а.с. 119-131), в яких зазначено, що при проведенні аналізу поданих до митного оформлення за Митною декларацією № 102110000/2015/026759 документів було встановлено, що прайс лист від 05.09.2015 LG 5/2015-9 не містив інформації щодо періоду дії цін та країн, на які поширюється вказана цінова пропозиція, калькуляція собівартості на товар від 10.09.2015 LGSM080715 дійсна на період з 01.07.2015 по 01.09.2015, в той час як відвантаження товару здійснювалось 18.09.2015 згідно інвойсу від 10.09.2015 №XG150101089. Згідно платіжного доручення від 10.08.2015 №11 неможливо перевірити перерахування коштів за дану поставку, крім того, у наданому звіті про оцінку майна від 09.12.2015 №04-04/11/181 джерела інформації, на які посилається оцінювач, або не були знайдені в мережі Інтернет, або не містили інформації щодо оцінюваних товарів, а також вказаний звіт містив посилання на сайти з мережі інтернет, в той час як додатки до звіту були роздруковані з сайту, який не було зазначено в списку наведених джерел інформації. Також було встановлено, що цінова інформація у звіті була надана на умовах FOB, у той час як умови поставку згідно контракту CFR. Крім того, поставка у розмірі 12166,56 USD здійснювалась не на умовах попередньої оплати, а на умовах післяплати, тобто з порушенням умов контракту, оскільки згідно поданих до митного оформлення документів авансові платежі по даній партії відсутні, а поставка здійснювалась на умовах повної післяплати, що суперечить умовам контракту.
На підставі поданих до митного оформлення документів, здійснити відповідно до вимог ч. 9 ст. 58 МК України розрахунки на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та підлягають обчисленню неможливо. При цьому, зазначив що згідно частини 2 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. Оскільки декларантом у порушення вимог ч. 21 ст. 58 МК України документально не підтверджено вартісні показники складових митної вартості, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовано. Отже, надані документи не можуть бути прийняті для підтвердження заявленої митної вартості оскільки містять неповні відомості про митну вартість товару. У відповідності до вимог ч. 5 ст. 55 та ч. 4 ст. 57 МК України було проведено консультацію між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації наявної у митного органу, визначення основи вартості та обміну наявною інформацією щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів. У зв'язку з відсутністю можливості застосування попередніх методів, при здійсненні митної оцінки було застосовано резервний метод та враховуючи наявність в поданих до митного оформлення документах не повних відомостей про митну вартість, митницею здійснене коригування митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, та винесене відповідне Рішення. Представник відповідача також зазначив, що позивач скористався наданим йому правом щодо випуску товарів у вільний обіг під гарантійні зобов'язання з метою надання додаткових документів, які б підтверджували визначену ним за ціною договору (контракту) митну вартість, проте жодних документів так і не надав.
Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи позовної заяви та заперечень на неї, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Приватним підприємством «Семенівська мануфактура» було укладено контракт № LGM080715 із LINYI GRENE INDUSTRY AND TRADING CO. LTD, відповідно до умов якого LINYI GRENE INDUSTRY AND TRADING CO. LTD взяло на себе зобов'язання поставити приватному підприємству «Семенівська мануфактура» товари в асортименті, а приватне підприємство «Семенівська мануфактура» зобов'язалося оплатити товар згідно з умовами даного контракту. Відповідно до умов контракту - поставка товару за даним контрактом здійснюється у повній відповідності з «ІНКОТЕРМС-2010», а умови поставки для кожної партії товару визначаються і узгоджуються сторонами у рахунку-фактурі. Загальна кількість і асортимент товару, що підлягає поставці складається з товарних партій, кількість, яких визначається у рахунку-фактурі на кожну партію товару. Умовами контракту передбачено також, що постачальник повинен завантажити товар на борт судна в порту завантаження у визначену дату або в межах узгодженого строку. Оплата за товар здійснюється банківським перерахунком на рахунок постачальника, вказаний у цьому контракті. Вартість тари, в якій здійснюється поставка, включена у вартість товару.
Приватне підприємство «Національні традиції», відповідно до умов договору від 20.10.2014 № 20/10-14/02 про надання послуг по декларуванню товарів, взяло на себе зобов'язання надати приватному підприємству «Семенівська мануфактура» послуги по декларуванню товарів, майна, транспортних засобів та інших предметів, та звернулося до Чернігівської митниці ДФС з митною декларацією № 102110000/2015/026759 для митного оформлення (випуску) товарів, які було поставлено згідно контракту.
Митну вартість цієї поставки було визначена позивачем за основним методом - за ціною контракту.
Одночасно з митною декларацією по поставці товару були подані наступні документи:
- контракт №LGSМ080715 від 08.07.2015;
- інвойс № ХG150101089 від 10.09.2015;
- пакувальний лист до інвойсу № ХG150101089 від 10.09.2015;
- видаткова накладна №ХG15089 від 10.09.2015;
- відвантажувальна специфікація № 12.09-1 /СМ від 12 вересня 2015 року.
Крім того, позивачем відповідачу було подано й копії додаткових документів, на підтвердження заявленої митної вартості, зокрема: міжнародні товарно-транспортні накладні, коносаменти, калькуляції, звіти про оцінку майна, листи постачальника та позивача, прайс-листи та інші документи, копії яких містяться у матеріалах справи.
Відповідно до ч. 5 ст. 55 Митного кодексу України з декларантом було проведено консультацію з метою визначення основи вартості та обміну інформацією на ідентичні, подібні (аналогічні) товари. У зв'язку з тим, що позивачем цінова інформація не була надана, а до митного оформлення подані документи, які містили розбіжності, та не надані додаткові документи, митницею прийняте рішення про коригування митної вартості товару, заявленого до митного оформлення за МД № 102110000/2015/026759, та винесене відповідне від 27.11.2015 № 102000010/2015/000211/2 (далі - Рішення).
Відповідач у своєму Рішенні (а. с. 16-17) зазначає, що перший метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовано, оскільки подані до митного оформлення документи відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 54 МК України не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари: звіт про оцінку майна від 27.11.2015 №04-04/11/169 містить джерела , на які посилається або не знайдені в мережі інтернет, або не містять інформації щодо оцінюваних товарів; звіт містить посилання на сайти з мережі інтернет, в той час як додатки до звіту роздруковані з сайту www.alibaba.com, який не зазначено в списку наведених джерел інформації. Цінова інформація стосується інших товарів, відмінних від оцінюваних та надана на умовах FOB, в той час як умови поставки згідно контракту CFR-UA ODESSA; згідно ст. 5 «Умови платежу» контракту від 08.07.2015 №LGSM080715 оплата товару здійснюється на умовах передоплати згідно рахунку-фактурі на попередню оплату. Відповідно рахунку-фактура на момент митного оформлення не надані. Перевірити перерахування коштів на дану доставку товару згідно платіжного доручення від 10.08.2015 № 11 неможливо. Згідно платіжного доручення від 10.08.2015 № 11 перераховані кошти у сумі 45000 USD, в той час підприємством здійснено митне оформлення двох партій вантажу 29.10.2015 фактурною вартістю 33416,6 USD та 02.11.2015 фактурною вартістю 33412,5 USD. Отже загальна фактурна вартість попередніх поставок становить 66829,1 USD, що перевищує сплачену суму 45000 USD. Дана поставка у розмірі 12166,56 USD здійснюється не на умовах попередньої оплати, а на умовах післяплати. Оскільки ст. 5 контракту від 08.07.2015 №LGSM080715 передбачено, що оплата за товар наступним чином - сума передплати згідно рахунку на передплату, залишкова сума від повної вартості на протязі 90 днів з дати поставки партії, то поставка даних товарів здійснюється з порушенням умов контракту, оскільки згідно поданих до митного оформлення документів авансові платежі по даній партії відсутні, а поставки здійснюється на умовах післяплати, що суперечить умовам контракту. Надана калькуляція собівартості на пледи від 10.09.2015 № LGSM080715 дійсна на період з 01.07.2015 по 01.09.2015, в той час як відвантаження товару здійснено 18.09.2015 згідно інвойсу від 10.09.2015 № XG150101089. Прайс-лист від 05.09.2015 № LG5/2015-9 не містить інформації щодо періоду дії цін.
Другий метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів не застосовано, так як відсутня цінова інформація на ідентичні товари.
Третій метод визначення митної вартості за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів не застосовано, в зв'язку із відсутністю цінової інформації на подібні товари.
Четвертий метод визначення митної вартості на основі віднімання вартості не застосовано, оскільки відсутня основа для віднімання.
П'ятий метод визначення митної вартості на основі додавання вартості (обчислена вартість) не застосовано, так як відсутня основа для додавання.
Митним постом «Чернігів-вантажний» Чернігівської митниці було складено картку відмови у митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 102110000/2015/00329, якою було відмовлено в митному оформленні (випуску) товарів (а. с. 18-22).
Позивач скористався правом, наданим йому чинним законодавством України та відповідно до митної декларації № 102110000/2015/026759, у якій вказано, що приватне підприємство «Семенівська мануфактура» забезпечує сплату різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, вивільнило товар, поставлений за умовами контракту у вільний обіг.
Нормативно-правовим актом, яким врегульовані спірні правовідносини є Митний кодекс України від 13.03.2012 № 4495-VI (далі - МК України).
Відповідно до ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно із ст. 52 вказаного Кодексу заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Відповідно до ч. 1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій ст.52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Тобто, частиною 3 ст. 53 МК України встановлено обов'язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до ч. 1 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Згідно із частиною 4 ст. 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини 10 цієї статті.
Частина 5 ст. 58 МК України встановлює, що ціна, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Аналізуючи вищевказані норми, суд зазначає, що розрахунком митної вартості товару є ціна, що підлягає сплаті за Контрактом.
Крім того, ст. 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.
Відповідно до частини 10 ст. 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:
1) витрати, понесені покупцем: комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов'язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням;
2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв'язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів;
3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті;
4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;
5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;
6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;
7) витрати на страхування цих товарів.
Як було встановлено, партія товару, що поставлялась на виконання умов контракту №LGSM080715 від 08.07.2015, в митному оформленні (випуску) якої Чернігівською митницею ДФС було відмовлено, поставлялася на умовах, визначених інвойсом від 10.09.2015 № XG150101089 (а.с. 38), відповідно до якого постачальник взяв на себе зобов'язання сплатити витрати і фрахт, необхідні для доставки товару у зазначений порт призначення.
Товар, визначений інвойсом 10.09.2015 № XG150101089, було передано перевізнику, що підтверджується коносаментом № WMS15090036 від 18.09.2015, в якому вказується, що товар прибуде у місце призначення контейнером TGHU8174860, як і вказано в інвойсі та пакувальному листі до нього.
Кількість та вартість товару, що поставляється, підтверджується також видатковою накладною №XG 15089 від 10.09.2015, яка визначає, що на виконання контракту контейнером TGHU8174860 буде здійснено поставку товару, а саме пледів синтетичних у комплекті з поліетиленовою сумкою у вигляді мішка для зберігання та транспортування встановленої кількості та загальною вартістю 12 166,56 доларів США.
Вказаний товар у порту призначення було отримано товариством з обмеженою відповідальністю «Голден груп ЛТД», яке відповідно до умов Договору №02/06-153 на транспортно-експедиторське обслуговування від 02.06.2014, укладеного між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Голден груп ЛТД», надає транспортно- експедиторські послуги щодо перевезення експортно-імпортних вантажів по території України, та передано перевізнику ФОП ОСОБА_1 для доправлення його до Чернігівської митниці ДФС для митного оформлення (випуску) товарів.
Отже, будь-які складові митної вартості, який було поставлено, як витрати на транспортування, навантаження/вивантаження та страхування, не потребують додаткового підтвердження та коригування.
Положення ст. 54 МК України визначають, що контроль правильності визначення митної вартості здійснюється митним органом шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Натомість, зазначені відповідачем зауваження до таких документів, як звіт про оцінку майна, платіжне доручення та калькуляція собівартості тканини не стосуються числових значень митної вартості, а перелічені підстави не можуть свідчити про те, що подані позивачем до митного оформлення документи не містять усіх складових митної вартості виходячи з наступного.
Як було встановлено у судовому засіданні, однією з підстав відмови відповідача було те, що позивачем було подано звіт про оцінку від 27.11.2015 № 04-04/11/169, який містив посилання на сайти з мережі Інтернет. Однак, додатки до звіту роздруковані з сайту www.alibaba.com, який не зазначено у списку наведених джерел інформації, що, на думку митного органу, унеможливило перевірити достовірність цінової інформації у цьому звіті.
Проте, відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору.
Ціною, згідно з ч. 1 ст. 189 Господарського кодексу України є вираженим у грошовій формі еквівалент одиниці товару (продукції, робіт, послуг, матеріально- технічних ресурсів, майнових та немайнових прав), що підлягає продажу (реалізації), який повинен застосовуватися як тариф, розмір плати, ставки або збору, крім ставок і зборів, що використовуються в системі оподаткування.
Як визначає ч. 1 ст. 190 Господарського кодексу України на всі види продукції (робіт, послуг) встановлюються вільні ціни, за винятком тих, на які встановлено державні регульовані ціни.
Згідно з ч. 2 ст. 190 Господарського кодексу України вільні ціни визначаються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб'єкта господарювання.
Отже, висновок експерта по своїй суті є лише результатом практичної діяльності фахівця-оцінювача щодо визначення вартості об'єкта оцінювання, в зв'язку з чим він не може містити інформацію про ціноутворення, адже вказані дії знаходяться поза межами професійної діяльності фахівця оцінювача та здійснюються кожним суб'єктом господарювання на власний розсуд. Оскільки такий висновок не повинен містити всі вказані параметри, а висновки, викладені в ньому не спростовані належним чином, відтак, вказаний висновок повинен враховуватись.
Одночасно слід зазначити, що посилання відповідача у рішенні про коригування митної вартості товарів на те, що надана калькуляція собівартості на пледи від 10.09.2015 № LGSM080715 дійсна на період з 01.07.2015 по 01.09.2015, в той час як відвантаження товару здійснено 18.09.2015 згідно інвойсу від 10.09.2015 № XG150101089, суд до уваги не приймає, оскільки дана калькуляція не є документом, по якому здійснюється оплата та поставка товару, адже такими підтверджуючими документами є інвойс та коносамент, а сама калькуляція лише розшифровує вартість товару, і відповідно вона може бути складена і пізніше, ніж поставка товару.
Крім того, з аналізу положень ст. 53 МК України, калькуляція не є обов'язковим документом для визначення митної вартості товарів, а є допоміжним документом, який надається декларантом на власний розсуд.
Також, митним органом вказано на неможливість перевірити перерахування коштів на дану поставку товару згідно платіжного доручення від 10.08.2015 № 11. Як було встановлено, стаття 5 Контракту вказує, що оплата товару здійснюється на наступних умовах: сума передплати відповідно до рахунку-фактури про передплату, залишок суми від повної вартості товару сплачується впродовж 3-х місяців з фактичної дати поставки. Відповідач також зазначає, що поставка у розмірі 12166,56 USD здійснювалась не на умовах попередньої оплати, а на умовах післяплати, тобто з порушенням умов контракту, оскільки згідно поданих до митного оформлення документів авансові платежі по даній партії відсутні, а поставка здійснювалась на умовах повної післяплати, що суперечить умовам контракту.
Однак, відповідачем не враховано, що у відповідності до ст. 3 Контракту умови поставки визначаються та погоджуються сторонами для кожної окремої партії товару та вказуються в інвойсі. Як вбачається з Інвойсу попередня оплата за даною поставкою не погоджувалась та не проводилась.
У зв'язку з викладеним до митного оформлення не подавався рахунок для здійснення попередньої оплати. На підтвердження правомірності таких дій, до митного оформлення позивачем також подавались Додаткова угода №1 від 01.08.2015 та Додаткова угода №2 від 11.08.2015 до Контракту.
Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 54, ч. 1 ст. 55 МК України, підставою відмови в митному оформленні за заявленою митною вартістю та її коригування є неподання декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2 - 4 ст. 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Проте, позивачем подано документи, що підтверджували фактичну ціну товару та обставини, за яких складові митної вартості не додаються у зв'язку з обґрунтованою відсутністю.
Таким чином, при митному оформленні товарів по спірній поставці, підстави для коригування митної вартості та відмови в митному оформленні, що встановлені п. 2 ч. 6 ст. 54 МК України, як і інші підстави, виключний перелік яких визначено в ч. 6 ст. 54 МК України, були відсутні.
В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості, як на причину здійснення коригування, відповідач посилається на додаткові документи.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів приймається органом доходів і зборів у випадках, передбачених ч. 6 ст.54 цього Кодексу, якщо виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Частина 6 ст. 54 МК України передбачає, що рішення про відмову в митному оформленні приймається у разі:
1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч. 2-4 ст. 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;
4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Відповідно до вимог «Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів», затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598 (далі - Правила), у графі 33 зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі:
- неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у ст. 53 Кодексу);
- невірно проведений розрахунок митної вартості;
- невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу;
- надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 55 МК України, прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених ч. 3 ст. 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта звернутися до митного органу з проханням випустити товари, що декларуються, у вільний обіг за умови надання гарантій відповідно до розділу цього Кодексу; б) право декларанта оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Слід зазначити, що митну вартість підтверджують саме основні документи, визначені в ч. 2 ст. 53 МК України, які містять відомості про ціну товару, та на підставі яких позивачем визначалась митна вартість. Тому, зауваження лише до додаткових документів, які не стосуються відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, не можуть бути правомірною підставою коригування митної вартості.
Виходячи з наведених норм, така підстава коригування митної вартості як зауваження до додатково поданих документів, а саме до звіту про оцінку майна та калькуляції, чинним законодавством не передбачена.
Крім того, згідно ч. 3 ст. 53 МК України, орган доходів і зборів витребує додаткові документи, зокрема, якщо подані документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Зазначене положення Кодексу кореспондується з Правилами та ч. 5 ст. 54 МК України.
Так, згідно п. 2 останньої норми, у випадках, встановлених цим Кодексом, орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені ст. 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Подання позивачем певних додаткових документів за власним бажанням, не є перешкодою для витребування відповідачем інших додаткових документів, що передбачені ч. 3 ст. 53 МК України для підтвердження заявленої митної вартості.
Однак, відповідач не скористався закріпленими законом повноваженнями для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості та передчасно прийняв рішення про відмову у митному оформленні та коригуванні митної вартості.
Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що відповідачем не зазначено та не доведено, які саме складові митної вартості були відсутні. Факти, викладені відповідачем як підстави для коригування митної вартості не ґрунтуються на положеннях закону, не стосуються числових значень митної вартості, які повинні перевірятись митним органом та крім того, не є беззаперечною підставою для відмови у митному оформленні за основним методом визначення митної вартості.
Частинами 10-12 ст. 264 МК України передбачено, що відмова органу доходів і зборів у прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанта. Орган доходів і зборів відмовляє у прийнятті митної декларації виключно з таких підстав: митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених ст. 335 цього Кодексу; електронна митна декларація не містить встановлених законодавством обов'язкових реквізитів; митну декларацію подано з порушенням інших вимог, встановлених цим Кодексом.
У разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Відповідно до частин 1- 4 ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні:
а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;
б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;
в) на основі віднімання вартості;
г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);
ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до ст. 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до ст. 63 цього Кодексу.
Підстава для незастосування основного методу визначення митної вартості товару передбачена ч. 2 ст. 58 Митного кодексу України. Так, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Аналіз наведених норми свідчить, що декларант наданими до митного оформлення документами повинен підтвердити числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводиться розрахунок такої. Даний обов'язок декларанта кореспондується із повноваженнями митного органу щодо перевірки (митного контролю) числового значення заявленої митної вартості. При цьому, митний орган має право витребувати додаткові документи у декларанта лише за умови, якщо вже надані документи не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Дослідивши наявні в матеріалах справи документи, що надавались позивачем митному органу, суд доходить висновку, що такі документи у сукупності чітко ідентифікують оцінюваний товар, не містять розбіжностей та містять дані, що піддаються обчисленню, і підтверджують митну вартість товарів за ціною договору.
Зважаючи на викладене, суд прийшов до висновку, що у даній справі митний орган не спростував дійсності поданих до митного оформлення основних документів, достовірності зазначених у них відомостей, контрактну ціну оцінюваних товарів, а також не довів об'єктивну неможливість перевірити вартість операції на підставі наданих позивачем документів.
Тому у даному випадку відповідач помилково прийшов до висновку про не можливість на основі поданих документів підтвердити складову частину митної вартості.
Згідно ст. 58 МК України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:
1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:
а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;
б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);
в) не впливають значною мірою на вартість товару;
2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;
3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;
4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Судом також встановлено, що підставою для коригування показників митної вартості товару, зазначених в митній декларації поданої позивачем, стала цінова інформація на подібні товари.
Згідно до роз'яснень, наданих Міністерством доходів і зборів України у листі від 07.05.2014 № 10441/7/99-99-10-03-01-17, відомості з інформаційних баз даних Міндоходів мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митницею відповідних рішень та з об'єктивних причин не можуть містити усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.
Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є беззаперечним доказом для підтвердження висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару.
Враховуючи наведене, суд вважає, що Чернігівською митницею протиправно надано перевагу шостому (резервному) методу визначення митної вартості товару замість основного методу, за ціною визначеною в договорі, визначення митної вартості товару.
З огляду на вищевикладене, суд прийшов до висновку, що відповідачем не доведено неможливості застосування заявленого позивачем методу визначення митної вартості за ціною контракту, а відтак, і правомірності відмови у прийнятті митної декларації позивача та у митному оформленні (випуску) товарів за заявленою останнім митною вартістю, а також спірного рішення про коригування митної вартості товарів.
Аналіз наведених норм, за врахування ч. 2 ст. 58 МК України, дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.
Разом з тим, дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості.
При цьому, Кодексом чітко встановлено умову, за наявності якої у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів та відмови у митному оформленні. Такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.
Отже, приписи вказаних статей Кодексу зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.
На підставі наведеного, суд визнав, що відповідачем не доведено обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару не встановлено.
Виходячи зі сказаного, суд критично ставиться до позиції відповідача, що подані позивачем до митного оформлення документи не містять усіх складових митної вартості.
Тому, враховуючи той факт, що для митного оформлення товару позивач надав належні та допустимі докази на підтвердження ціни договору, а документи не містять розбіжностей та свідчать, що наведені у них дані піддаються обчисленню, суд вважає, що відповідачем прийнято рішення та оформлено картку відмови за не обґрунтованих підстав. Тому митний орган під час здійснення митного контролю правильності визначення позивачем митної вартості товарів і митного оформлення діяв у спосіб, який не відповідає вимогам Митного кодексу України. У порушення зазначеної норми, спірне рішення не містить обґрунтування числового значення скоригованої митної вартості товарів, тобто складових, які включені до такої вартості), джерел, що використовувались при її визначенні, не враховують, що кожна партія товару, імпортованого позивачем, має різну вартість, визначену та обґрунтовану продавцем товару.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 31.03.2015 у справі № 21-53а15, а також у справах №№ 825/881/15-а (к/800/33609/15), 825/2607/15-а, 825/2610/15-а, 825/3366/15-а, 825/3509/15-а, 825/3581/15-а у спорах між тими самими сторонами по аналогічним спірним правовідносинам.
Відповідно до частини 1 статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.
Враховуючи, що декларантом під час проведення митного контролю, одночасно з поданням митних декларацій, відповідачу було подано всі необхідні документи, які відповідають вимогам ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України та чітко ідентифікують оцінюваний товар, не містять розбіжностей щодо даних, які підлягають обчисленню при визначені саме митної вартості товарів та підтверджують ціну товарів, вказану в контракті, суд, керуючись ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, приходить до висновку про те, що рішення про коригування митної вартості товару та картка відмови в прийнятті митної декларації є протиправними, оскільки винесенні без врахування всіх обставин, за відсутності підстав для відмови в прийнятті митної декларації та підстав вважати, що митна вартість товару визначена відповідачем з порушенням вимог митного законодавства, тому позовні вимоги про визнання протиправними та скасування рішень та карток відмови підлягають задоволенню.
Згідно ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем у судовому засіданні не доведено правомірності прийняття рішення про коригування митної вартості товарів №102000010/2015/000211/2 від 27.11.2015 та картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №102110000/2015/00329 Чернігівської митниці ДФС.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі.
Керуючись ст. 122, 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов приватного підприємства "Семенівська мануфактура" задовольнити.
Скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №102000010/2015/000211/2 від 27.11.2015 Чернігівської митниці ДФС та картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №102110000/2015/00329 Чернігівської митниці ДФС.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Чернігівської митниці Державної фіскальної служби (ЄДРПОУ 39482156) 2756 грн 00 коп судових витрат на користь приватного підприємства "Семенівська мануфактура" (код ЄДРПОУ 35821783).
Відповідно до ст. ст. 186, 254 КАС України апеляційна скарга подається через Чернігівський окружний адміністративний суд, а її копія надсилається апелянтом до суду апеляційної інстанції, протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, або її подано з пропуском строку, у поновленні якого було відмовлено, а у разі вчасного подання апеляційної скарги, з набранням законної сили рішенням апеляційної інстанції, якщо оскаржувану постанову не скасовано.
Суддя Д.В. Лобан