про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
22 січня 2016 року справа № 823/49/16
м. Черкаси
Суддя Черкаського окружного адміністративного суду Бабич А.М., перевіривши матеріали позовної заяви управління Канівського міського центру зайнятості до товариства з обмеженою відповідальністю “Канів-СГЕМ” про стягнення коштів,
20.01.2016 у Черкаський окружний адміністративний суд надійшов адміністративний позов Канівського міського центру зайнятості (далі - позивач) про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю “Канів-СГЕМ” (далі - відповідач) на його користь коштів, виплачених як допомога з безробіття ОСОБА_1 за період з 02.09.2014 до 11.09.2015, у сумі 30123,11грн.
Розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали, суд дійшов висновку відмовити у відкритті провадження з огляду на таке.
Завданням адміністративного судочинства згідно з ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Ч.2 цієї статті передбачено, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно з п.1 ч.1 ст.3 КАС України справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Критеріями розмежування справи адміністративної юрисдикції від справи цивільної юрисдикції є одночасно: суб'єктний склад учасників процесу та характер спірних правовідносин.
За заявленими підставами позову предмет спору виник внаслідок встановлення судом факту незаконного звільнення ОСОБА_1, який отримав статус безробітного в період такого звільнення та відповідну допомогу за період з 02.09.2014 до 11.09.2015 в сумі 30123,11грн. Оскільки судом вказана особа поновлена, на думку позивача, його роботодавець має компенсувати виплачені суми допомоги позивачу.
Зважаючи на ці обставини спору, суд дійшов висновку, що заявлена сума коштів не є заборгованістю (недоїмкою) підприємства, а є шкодою, яку позивач просить стягнути.
Згідно з ч.1 ст.1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Визначена у вказаній нормі відповідальність є деліктною і застосовується лише при наявності передбачених законом умов: наявність складу правопорушення, тобто - наявність шкоди; протиправна поведінка заподіювача шкоди - відповідача; причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина відповідача - заподіювача шкоди.
Отже, відносини про стягнення матеріальної шкоди, завданої центру зайнятості, внаслідок порушення юридичною особою вимог законодавства згідно з вищенаведеними нормами за своєю правою природою є цивільно-правовими, а не адміністративними.
У ч.2 ст.21 КАС України визначено, що вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства. У постанові від 18.06.2013 у справі №21-204а13 Верховний суд України акцентував, що аналіз наведеної норми дає підстави для висновку про те, що адміністративними судами можуть розглядатися вимоги про відшкодування шкоди лише за наявності таких умов: вимоги мають стосуватись шкоди, завданої лише суб'єктом владних повноважень; такі вимоги мають бути поєднанні з вимогою про визнання протиправними рішення, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень (вказана).
Право підприємств, установ, організацій, інших юридичних осіб (у тому числі іноземних), громадян, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням, передбачено статтею 1 Господарського процесуального кодексу України від 6 листопада 1991 року №1798-XII (далі - ГПК України).
Відповідно до ч.3 ст.22 Закону України від 07 липня 2010 року № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" місцеві господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності.
За таких обставин суд дійшов висновку, що правовідносини, які виникли між сторонами у справі за зверненням Канівського міського центру зайнятості про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю “Канів-СГЕМ” коштів, виплачених як допомога з безробіття ОСОБА_1, свідчать про їх цивільно-правовий характер. Позивач бере участь у такій категорії справ не на виконання передбачених законодавством владних повноважень, а з підстав, передбачених положеннями цивільного законодавства. З огляду на норми ГПК України розгляд таких справ має відбуватися за правилами господарського судочинства, що виключає розгляд цієї справи в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у справі Zand v. Austria від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення “встановлений законом” поширюється не лише на правову основу самого існування “суду”, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття “суд, встановлений законом” у частині першій статті 6 Конвенції передбачає “усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)”. З огляду на це не вважається “судом, встановленим законом” орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.
П.1 ч.1 ст.109 КАС України визначений обов'язок судді відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Тому, суд дійшов висновку відмовити у відкритті провадження у справі.
Суд звернув увагу, що до позовної заяви позивач додав копію платіжного доручення від 15.01.2016 №1370 про сплату судового збору в сумі 1378,00грн. Разом з тим, згідно з нормами абз.14 ч.1 ст.2 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” від 06.07.1995 №265/95-ВР підтвердженням факту продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, тощо є документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, тощо), надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну. Отже, копія квитанції про сплату судового збору не є належним доказом його сплати. Тому до часу підтвердження належними доказами факту сплати судового збору позивачем судового збору, суд позбавлений можливості повно та законно вирішити питання повернення судових витрат на його користь. При цьому, суд звертає увагу позивача, що він не позбавлений права окремо звернутися до суду з належними доказами для вирішення зазначеного питання.
Керуючись ст.ст.2-3, 21, 109-110, 254-256 КАС України, суд
1. Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом Канівського міського центру зайнятості до товариства з обмеженою відповідальністю “Канів-СГЕМ” про стягнення коштів.
2. Роз'яснити позивачу, що цей спір має розглядатись в порядку господарського судочинства.
3. Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом п'яти днів з моменту отримання копії ухвали. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
4. Копію ухвали направити позивачу.
Суддя А.М. Бабич