15 січня 2016 р. Справа № 804/310/16
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Кононенко О.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, третя особа ОСОБА_2 про зобов'язання вчинити дії, -
13 січня 2016 року до суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1, в якому вона просить звільнити з під арешту земельну ділянку площею 0,0648 га, яка розташована на території Індустріального району м. Дніпропетровська с/т «Металург» ділянка № 490, арешт на яку накладено постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень УДВС ГУЮ у Дніпропетровській області, ОСОБА_3 від 22.04.2014 року ВП № 343051240.
Пунктом 4 частини 1 статті 107 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Предметом даного позову є зобов'язання відповідача зняти арешт з земельної ділянки № 490, розташованої на території Індустріального району м. Дніпропетровська с/т «Металург», яка належить позивачу, при цьому, позивач не просив, скасувати рішення суб'єкта владних повноважень (постанову про арешт майна третьої особи).
Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи у публічно-правових відносинах.
Відповідно до статті 60 Закону України "Про виконавче провадження" особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
Згідно із статтею 321 Цивільного кодексу України держава гарантує непорушність права власності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
За змістом частини першої статті 15 Цивільного процесуального кодексу України справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України підстав у цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносинах, розглядаються судами у порядку цивільного судочинства.
Юрисдикція адміністративних судів відповідно до пункту 1 частини 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень, зокрема щодо оскарження його дій та бездіяльності. Проте ця норма має застосовуватися з урахуванням положень статей 216, 386, 388, 392, 393 Цивільного кодексу України щодо способів захисту права власності, а також положень Цивільного процесуального та Господарського процесуального кодексів України стосовно юрисдикції судів.
Таким чином, провадження у справі за даним позовом підлягає закриттю, оскільки даний спір підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.
Таким чином, суд вважає за необхідне зазначити, що спір з приводу зобов'язання звільнити з під арешту земельну ділянку, не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
У відповідності до пункту 1 частини 1 статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Згідно із частиною 2 статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі суддя постановляє ухвалу.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 4 107, 109, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя-
Відмовити у відкритті провадження за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, третя особа ОСОБА_2 про зобов'язання вчинити певні дії певні дії.
Роз'яснити позивачу, що згідно частини 5 статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України, повторне звернення тієї ж особи до адміністративного суду з таким самим адміністративним позовом, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається..
Копію ухвали направити особі, що звернулася із адміністративним позовом разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 5-денний строк з дня отримання копії ухвали, апеляційної скарги, з подачею її копій відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Роз'яснити позивачу, що відповідно до частини 6 статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд позовної заяви необхідно здійснювати в порядку цивільного судочинства.
Суддя ОСОБА_4