ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"15" січня 2016 р. Справа № 809/4411/15
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
Судді Григорука О.Б.
при секретарі Дмитрашко О.М.,
за участю: представника позивача - Патрій Г.В., представників відповідача- Дутка - Гефко Х.М., Підгірної Г.Й.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу
за позовом: ТОВ "Франківський будівельний центр"
до відповідача: Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області,
про скасування податкових повідомлень-рішень №№0004062204, 0004072204 від 04.12.2015,-,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «Франківський будівельний центр» звернулося до суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську ГУ ДФС в Івано-Франківській області про скасування податкових повідомлень - рішень від 04.12.2015 № 0004062204 та №0004072204.
Позивач позовні вимоги мотивує тим, що відповідачем протиправно прийняті оскаржувані податкові повідомлення - рішення, на підставі необґрунтованих висновків акту перевірки. Вважає, що надаючи оцінку господарським операціям у періоді, який перевірявся, відповідач безпідставно ототожнив операції із виплати бонусів із операціями поставки товарів, робіт, послуг, а суми віднесено до об'єкту оподаткування податком на додану вартість. Крім цього, зазначив, що інші порушення, які встановлені перевіряючими, прийняті без врахування усіх обставин, зокрема податковим органом не взято до уваги завищення позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість у попередніх періодах, що вплинуло на вірність визначення грошового зобов'язання, а також не враховано інші обставини, які мають значення для формування грошових зобов'язань.
В судовому засіданні представник позивача позові вимоги підтримала в повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві та письмових додаткових поясненнях.
Представники відповідача щодо задоволення позовних вимог заперечили з мотивів, викладених у письмовому запереченні.
Розглянувши адміністративний позов, заслухавши пояснення представника позивача, представників відповідача, дослідивши докази, судом встановлено наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Франківський будівельний центр" зареєстроване 17.05.2006 Реєстраційною службою Івано-Франківського міського управління юстиції в Івано-Франківській області як юридична особа, 18.05.2006 взяте на облік в органах податкової служби та перебуває на обліку в ДПІ в м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області.
У періоді, за який проводилася перевірка, був зареєстрований платником податку на додану вартість згідно свідоцтва №12888679 від 09.06.2006, що встановлено актом перевірки, який міститься в справі (т. 1 а. с. 14).
Державною податковою інспекцією у м. Івано-Франківську проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ "Франківський будівельний центр" з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, єдиного внеску, а також дотримання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2014.
За наслідками проведеної перевірки складено акт за № 5695/09-15-22-02/34078986 від 22.11.2015, згідно висновків якого також встановлено:, зокрема, порушення ТОВ «Франківський будівельний центр»:
- пп. 14.1.108, 14.1.185 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1 ст. 44 розділу ІІ, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.4, 201.6 ст. 201 розділу V, пп. 192.1.1 п. 192.1 ст. 192 Податкового кодексу України, пункту 8 розділу ІІІ Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, в результаті чого занижено грошові зобов'язання з податку на додану вартість всього у сумі 134 006,00грн.;
- п. 44.1 ст. 44 розділу ІІ, пп. 192.1.1 п. 192.1 ст. 192, п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.4, 201.6 ст. 201 розділу V Податкового кодексу України, пункту 8 розділу ІІІ Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, в результаті чого підлягає зменшенню від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 17 - рядок 9) (позитивне значення) та сума зарахування від'ємного значення різниці поточного звітного (податкового) періоду: до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 19 - рядок 20.1 (значення цього рядка переноситься до рядка 21.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду (рядок 20.2) за грудень 2014 року на суму 2770 гривень.
За результатами перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення № 0004062204 від 04.12.2015, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 164 190 грн., в тому числі за основним платежем 131316,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 32874,00 грн. та №0004072204 від 04.12.2015, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 2700,00 грн. за грудень 2014 року.
Щодо податкового повідомлення -рішення № 0004062204 від 04.12.2015, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 164 190 грн., в тому числі за основним платежем 131316,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 32874,00 грн. слід зазначити наступне.
Підставою визначення вказаних грошових зобов'язань стали встановлені та висвітлені в акті перевірки наступні обставини.
Між позивачем та ДП «Кнауф Маркетинг» було укладено договір поставки №М011 від 01 лютого 2013 року щодо постачання останньому готової продукції (т. 1 а. с. 184-188). Також сторонами договору підписано додатковий договір №1 до договору №М011 від 01.02.2013 та додатковий договір №4 від 01.02.2013 про виплату бонусної винагороди, в тому числі за надання переваги в асортименті продукції Кнауф та за дотримання рекомендованих цін (т.1 а.с. 189, 190).
На підставі укладених договорів в періоді, який перевірявся позивачу надійшли грошові кошти від ДП «Кнауф маркетинг», сплачені як бонусна винагорода на суму 493652,73 грн.
Підтримуючи позовні вимоги позивач зазначив, що вказані кошти не є об'єктом оподаткування з податку на додану вартість, оскільки між сторонами не виникло правовідносин з надання (отримання) послуг. Відповідач, заперечуючи щодо задоволення позовних вимог вказує, що отримані суми підлягають віднесенню до об'єкту оподаткування податком на додану вартість, оскільки контрагентом позивача вказані кошти перераховувались за виконання узгодженого плану закупівель, дотримання асортименту товарів, рекомендованих цін, досягнення певних обсягів постачання товарів.
Згідно з п.п.14.1.108 п.14.1ст.14 ПК України маркетингові послуги (маркетинг) - послуги, що забезпечують функціонування діяльності платника податків у сфері вивчання ринку, стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), політики цін, організації та управлінні руху продукції (робіт, послуг) до споживача та післяпродажного обслуговування споживача в межах господарської діяльності такого платника податків. До маркетингових послуг належать, у тому числі: послуги з розміщення продукції платника податку в місцях продажу, послуги з вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту, внесення продукції (робіт, послуг) платника податку до інформаційних баз продажу, послуги зі збору та розповсюдження інформації про продукцію (роботи, послуги).
До маркетингових послуг належать, у тому числі послуги з розміщення продукції платника податку в місцях продажу, послуги з вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту, внесення продукції (робіт, послуг) платника податку до інформаційних баз продажу, послуги зі збору та розповсюдження інформації про продукцію (роботи, послуги).
Мерчандайзинг - один із видів маркетингу, що сприяє інтенсивному просуванню товарів у роздрібній торгівлі без активної участі спеціального персоналу - вдале розміщення товарів у торговому залі, оригінальне оформлення прилавків та вітрин, організація презентацій з роздачею сувенірів, наданням знижок та пільг.
Рекламні та маркетингові послуги можуть, зокрема, оплачуватись та проводитись за ініціативи власника торговельної марки, виробника продукції, дистриб'ютора торговельної мережі. При цьому витрати на маркетингові та рекламні послуги несе безпосередньо замовник цих послуг.
Методом просування товарів постачальника на ринку є сплата мотиваційних виплат (премій, бонусів, інших заохочень) на користь третіх осіб (організацій, які придбавають товари у постачальника та здійснюють їх збут (дистриб'ютори).
Такі виплати є винагородою за досягнення певних економічних показників третіми особами (дистриб'юторами) у межах своєї основної діяльності. Досягнення таких показників обґрунтовано сприяє пожвавленню збуту товарів постачальника, стимулює просування товарів у каналах дистрибуції. Такі мотиваційні виплати включаються до витрат на збут.
Мотиваційні виплати можуть включати таке: премія (бонус) за дострокову сплату дебіторської заборгованості, за виконання плану закупівель товарів постачальника, за точність закупівельних прогнозів, за дотримання певного асортименту товарів при закупівлі.
Таким чином, за наявності умов, передбачених у додаткових договорах №1 та №4 щодо виплати винагороди за надання переваги в асортименті продукції Кнауф та за дотримання рекомендованих цін суми сплаченої винагороди є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, оскільки мотиваційні виплати спрямовуються на стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), а такі витрати можуть бути віднесені до маркетингових послуг.
З огляду на викладене, перевіркою правомірно зроблено висновок про порушення ТОВ «Франківський будівельний центр» вимог п.189.1 ст. 189, п. 193.1 ст. 193 Податкового кодексу України у частині заниження на 98731,00 грн. податкових зобов'язань з ПДВ, які мали бути нараховані товариством за отримані бонуси.
Також актом перевірки встановлено, що позивачем всупереч вимог п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.4, 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України до складу податкового кредиту віднесено суми по операціях із контрагентами, які не підлягали включенню до такого податкового кредиту з податку на додану вартість. Зокрема, позивачем неправомірно включено у лютому та березні 2014 році податкові накладні №1/01 та №31 від 08.02.2014, виписані ТОВ «Обіо» без наявної події (дата списання коштів чи дата отримання товарів (послуг), яка є необхідною умовою для віднесення сум до податкового кредиту. Крім цього, позивачем всупереч вищезазначених норм до складу податкового кредиту включались суми податку на додану вартість по операціях із ТОВ «АБ Системи», які звільнені від оподаткування. Також перевіряючими встановлено невідображення у податковому обліку та в деклараціях з податку на додану вартість розрахунки коригування до податкових накладних із контрагентами ТОВ «Урса, ПАТ «Миколаївцемент», ТОВ «Поліфарб», ДТГО «Львівська залізниця», що підтверджується реєстрами отриманих податкових накладних по вказаних контрагентах та додатками до декларацій (т.2 а.с. 11-51), в результаті чого підлягає зменшенню задекларована сума податкового кредиту на суму 10017 грн.
Згідно з п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
За таких обставин, податковим органом правомірно визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 131316,00 грн. та відповідно застосовано штрафні (фінансові) санкції в порядку передбаченому Податковим кодексом України.
Вказані обставини, які встановлені під час перевірки не спростовані позивачем під час розгляду справи. Враховуючи наведене, судом не встановлено порушень при прийнятті податкового повідомлення - рішення № 0004062204 від 04.12.2015, а позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Щодо податкового повідомлення-рішення №0004072204 від 04.12.2015, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 2700,00 грн. за грудень 2014 року, слід зазначити наступне.
Як встановлено судом, за грудень 2014 року відповідачем виявлено завищення від'ємного значення податку на додану вартість на суму 2700,00 грн.
Вказане завищення встановлено актом перевірки з відповідним посиланням на допущені позивачем порушення при визначенні податкових зобов'язань та висвітлені в п. 3.2.2 розділу 3 акта перевірки.
При цьому, під час розгляду справи позивачем не спростовано правомірність розрахунків податкового органу щодо виявленого завищення від'ємного значення податку на додану вартість за грудень 2014 року.
Враховуючи наведене, позовні вимоги є необґрунтованими, а відтак задоволенню не підлягають.
На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-
В задоволенні позову відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя: Григорук О.Б.
Постанова складена в повному обсязі 20.01.2016.