04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"12" січня 2016 р. Справа№ 911/2885/15
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Руденко М.А.
суддів: Дідиченко М.А.
Кропивної Л.В.
при секретарі: Захарчук Н.С.
за участю представників сторін:
від прокуратури: Гришина Т.А. (старший прокурор Прокуратури Автономної Республіки Крим, посвідчення №029170)
від позивача 1: Юрченко Ю.Є. ( за довіреністю №9-5/8 від 04.01.2016)
від позивача 2: Пилипенко А.В. (за довіреністю № 14/20-25-15 від 07.05.2015)
від відповідача: не з'явився
розглянувши апеляційну скаргу державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг"
на рішення господарського суду Київської області від 08.09.2015
у справі № 911/2885/15 (суддя: Саванчук С.О.)
за позовом прокурора Автономної Республіки Крим в інтересах держави в особі:
1) Кабінету Міністрів України
2) державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг"
до товариства з обмеженою відповідальністю "Кама"
про стягнення 117 763,04 грн., розірвання договору та зобов'язання вчинити дії
У липні 2015 року прокурор Автономної Республіки Крим в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України (позивач 1), Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" (позивач 2) звернувся до господарського суду Київської області з позовною заявою до відповідача про стягнення 117 763,04 грн., з яких: 95 761,51 грн. основного боргу, 8 185,64 грн. пені, 13 406,61 грн. інфляційних втрат та 409,28 грн. 3% річних, розірвання договору та зобов'язання вчинити дії.
В подальшому, 28.07.2015 прокурором було подано заяву про збільшення позовних вимог , в якій просив стягнути заборгованості у розмірі 221 397,66 грн., з яких: 190 052,99 грн. основного боргу, 14 794,70 грн. пені, 15 810,23 грн. інфляційних втрат та 739,74 грн. 3% річних, а також розірвання договору та зобов'язання вчинити дії.
Рішенням господарського суду Київської області від 08.09.2015 по справі № 911/2885/15 позов задоволено частково: стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Кама" на користь Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" 22 050 грн. 35 коп. основної заборгованості, 1 814 грн. 78 коп. пені, 90 грн. 74 коп. 3 % річних, 1 940 грн. 43 коп. інфляційних втрат. Розірвано договір фінансового лізингу від 27.10.2008 №1-08-582бфл/417, укладений між державним публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" і товариством з обмеженою відповідальністю "Кама"; зобов'язано товариство з обмеженою відповідальністю "Кама" повернути Державному публічному акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" за актом приймання-передачі предмет лізингу - два зернозбиральні комбайни "Дон-Лан" "Акрос" вартістю 2 590 000,00 грн., у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Мотивуючи рішення, суд першої інстанції зазначив, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми відшкодування частини вартості техніки, що залишається у власності позивача 2, яка входить до структури лізингових платежів, у розмірі 168 002,64 грн., не підлягає задоволенню, оскільки договір лізингу розірвано та право власності до відповідача не перейшло. В іншій частині позовні вимоги підлягають частковому задоволенню із перерахуванням та зменшенням розміру штрафних санкцій .
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач - державне публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Київської області від 08.09.2015 у справі № 911/2885/15 скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказав на те, що судом першої інстанції необґрунтовано відмовлено в частині позову про стягнення з відповідача суми відшкодування частини вартості техніки, що залишається у власності позивача 2, яка входить до структури лізингових платежів, у розмірі 168 002,64 грн., оскільки вимоги в позовній заяві випливають з умов договору лізингу, пов'язані між собою подставою виникнення, а саме невиконання відповідачем зобов'язань за договором в частині сплати лізингових платежів, що є істотним порушенням договору другою стороною.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.10.2015 року апеляційну скаргу державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" прийнято до провадження та призначено розгляд справи № 911/2885/15 на 01.12.2015.
В подальшому розгляд справи відкладався.
В судовому засіданні 12.01.2016 року представники прокуратури та позивачів росили апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, як свідчать матеріали справи, про час та місце розгляду справи всі представники були повідомлені належним чином.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Інформаційний лист Вищого господарського суду від 13.08.2008 р. № 01-8/482 із змінами станом на 29.06.2010 року „Про деякі питання застосування норми Господарського процесуального кодексу України").
Відповідно до п. 3.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, судова колегія вважає можливим розглянути справу у відсутності представника відповідача, за наявними у справі доказами
Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Згідно ст. 101 Господарського процесуального кодексу апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, між Державним публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" (лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кама" (лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу від 27.10.2008 №1-08-582бфл/417 ( Договір) (а.с.16)
За умовами зазначеного договору, лізингодавець передає лізингоодержувачу у користування, на визначений договором строк, предмет лізингу, який набувається ним у власність у постачальника та визначений у додатку до договору "Найменування, кількість, ціна і вартість предмета лізингу", що є специфікацією предмета лізингу, а лізингоодержувач сплачує за це лізингові платежі на умовах договору (пункт 1.1. Договору).
Пунктами 2.1.-2.3. Договору передбачено, що лізингодавець на письмове замовлення лізингоодержувача для потреб останнього купує у постачальника предмет лізингу за рахунок коштів Державного бюджету України згідно Порядку використання коштів Державного бюджету України, що спрямовуються на придбання вітчизняної техніки і обладнання для агропромислового комплексу на умовах фінансового лізингу та заходи за операціями фінансового лізингу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 10.12.2003 № 1904. Строк лізингу відраховується з моменту укладення акту приймання-передачі між сторонами та постачальником (далі - тристоронній акт), що укладається у 5 автентичних примірниках. Постачальник, перелік, кількість, ціна, вартість, строк лізингу, строк передачі і адреси місця передачі предмета лізингу встановлюються додатками до договору "Найменування, кількість, ціна і вартість предмета лізингу".
Найменування, кількість, вартість предметів лізингу, визначена в Додатку № 1 до Договору фінансового лізингу.
За умовами Договору, укладення між сторонами тристороннього акту приймання-передачі предмету лізингу свідчить про належне виконання лізингодавцем встановлених лізингоодержувачем умов та специфікацій предмета лізингу та прийняття лізингоодержувачем такого виконання. (п. 3.2.1 Договору ). Предмет лізингу передається лізингоодержувачу по тристоронньому акту, за умови сплати попереднього лізингового платежу, визначеного пунктом 4.3. Договору.(п. 5.1. Договору ). Лізингоодержувач, після укладення Договору, перераховує на рахунки лізингодавця попередній лізинговий платіж в частині відшкодування вартості предмета лізингу в розмірі 15% його вартості та у частині винагороди в розмірі 7% невідшкодованої вартості.(п. 4.3. Договору )
Пунктами 4.1. та 4.2. Договору визначено, що з моменту підписання тристороннього акту одержання предмета лізингу, лізингоодержувач за користування предметом лізингу сплачує лізингодавцю чергові лізингові платежі, що включають: відшкодування вартості предмета лізингу рівними частками за весь термін лізингу від суми невідшкодованої попереднім лізинговим платежем вартості предмета лізингу; винагороду в розмірі 7% річних від залишкової невідшкодованої вартості предмета лізингу. Черговість сплати лізингових платежів кратна 3 місяцям. Термін сплати кожного лізингового платежу встановлюється числом дати підписання тристороннього акту. Перший лізинговий платіж сплачується через 3 місяці з дати підписання тристороннього акту, подальші платежі - через кожні 3 місяці. Розмір лізингових платежів, їх складових частин, встановлюється Додатком до Договору "Графік сплати лізингових платежів".
Строк дії договору визначений в п. 8.1. Договору за яким договір набирає чинності в день, наступний за днем укладення, і діє до закінчення строку лізингу, але не довше 10 років.
На виконання пункту 4.2. Договору, позивачем 2 та відповідачем підписано Графіки сплати лізингових платежів, що являються Додатками №2.1, №2.2 до Договору.(а.с.26,27)
Також, позивач 2 та відповідач уклали додаткові договори до Договору від 24.07.2009 № 1/418, від 30.12.2009 № 2/1448, від 10.10.2011, б/н.(а.с.28-31).
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору, позивач 2 передав, а відповідач прийняв предмети лізингу - зернозбиральний комбайн "Дон-Лан "Акрос", у кількості 2 одиниці, загальною вартістю 2 590 000,00 грн., на підставі акту приймання-передачі сільськогосподарської техніки від 30.12.2009 № 5, який підписано уповноваженими представниками сторін та скріплено відбитками їх печаток. Копію акту долучено до матеріалів справи.
У відповідності до п. 4.1. Договору та Графіку сплати лізингових платежів, датами сплати лізингових платежів є кожні 3 місяці, починаючи з дати підписання акту №5 - 30.12.2009, у зв'язку з чим, лізингові платежі повинні сплачуватися до 30 числа відповідного місяця.
У зв'язку з тим, що відповідач неналежним чином виконував свої обов'язки по договору лізингу , а саме допустив прострочення сплати лізингових платежів більше ніж 30 днів , прокурор в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України (позивач 1), Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" звернувся до суду з позовними вимовами про стягнення заборгованості, розірвання договору та зобов'язання вчинити дії.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що матеріалами справи належним чином підтверджено, що зобов'язання з оплати лізингових платежів лізингоодержувач належним чином не виконав, що призвело до виникнення заборгованості за договором лізингу в частині основного боргу в розмірі 22 050 ,35 грн. та відповідно за порушення умов зазначеного договору нараховано штрафні санкції. Порушення лізингоодержувачем строку внесення лізингових платежів більше ніж на 30 днів, відповідно до пункту 8.3. Договору, є підставою для розірвання договору та зобов'язання відповідача повернути предмет лізингу.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції зважаючи на наступне.
Відповідно до статті 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).
Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.
Статтею 628 ЦК України передбачено, що сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Отже, договір фінансового лізингу поєднує в собі елементи договорів оренди та купівлі-продажу. У зв'язку із цим лізингові платежі включають як плату за надання майна у користування, так і частину покупної плати за надання майна у власність лізингоодержувачу по закінченні дії договору.
Таким чином, на правовідносини, що склалися між сторонами щодо одержання позивачем лізингових платежів у частині покупної плати за надання майна в майбутньому у власність відповідачу, поширюються загальні положення про купівлю-продаж.
Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною другою статті 653 ЦК України передбачено, що у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.
Відповідно до частини четвертої статті 653 ЦК України сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 611 та ч. 2 ст. 849 ЦК України передбачено, що умовою дострокової односторонньої відмови від зобов'язання є порушення умов зобов'язання іншою стороною, яке має полягати в простроченні його виконання або у його невиконанні.
Умовами частини 2 ст. 651 ЦК України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Згідно ст. 654 ЦК України, зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Як видно зі змісту договору лізингу, а саме п. пункту 8.3. сторони погодили, що лізингодавець має право ініціювати дострокове припинення дії договору з підстави, зокрема, несплати лізингоодержувачем протягом 30 календарних днів лізингового платежу. При цьому, договір вважається припиненим з дати одержання лізингоодержувачем повідомленням про відмову від договору.
Таким чином зважаючи на зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ціна договору є, у будь-якому випадку, істотною умовою договору, відповідно, несплата відповідачем лізингових платежів у строки, визначені договором, істотно порушує інтереси позивача 2, оскільки позбавляє його права на отримання лізингових платежів. Доказів сплати належної сплати лізингових платежів за спірний період відповідачем надано не було.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що прострочення відповідачем оплати платежів більше ніж на 30 днів, відповідно до пункту 8.3. Договору, є підставою для розірвання договору.
Враховуючи вищевикладені обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції , що вимоги в частині розірвання договору фінансового лізингу від 27.10.2008 №1-08-582бфл/417, укладеного між державним публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" і товариством з обмеженою відповідальністю "Кама" підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог про зобов'язання ТОВ «Кама» повернути державному публічному акціонерному товариству «Національна акціонерна компанія « Украгролізинг» предмет лізингу - два зерновбиральні комбайни «Дон-Лан « Акрос» колегія суддів зазначає на наступне.
Згідно ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Пунктом 7 ч. 1 ст. 10 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингодавець має право вимагати повернення предмета лізингу та виконання грошових зобов'язань за договором безпосередньо йому в разі невиконання чи прострочення виконання грошових зобов'язань лізингоодержувачем за договором.
Згідно з п. 7 ч. 2 ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингоодержувач зобов'язаний в разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмету лізингу - повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором.
За умовами п. 8.8. Договору, за несплату протягом 30 днів лізингового платежу, лізингоодержувач за власний рахунок, в термін не більше тижня, повертає лізингодавцю предмет лізингу.
Аналізуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача повернути за актом приймання-передачі предмет лізингу є обґрунтованою, законною та підлягає задоволенню.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, у відповідача наявна заборгованість зі сплати наступних лізингових платежів: 95 761,51 грн. - за березень 2015 року, 94 291,48 грн. - за червень 2015 року., яка відповідно до довідок Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" та Публічного акціонерного товариства "Діамантбанк" позивачу 2 не була сплачена відповідачем. (а.с.102 - 106)
Даним рішенням суду, спірний договір лізингу розірвано.
За умовами п. 5.6. Договору, в разі належного виконання протягом усього строку дії Договору зобов'язань щодо сплати всіх лізингових платежів та інших зобов'язань, визначених Договором, лізингоодержувач має право одержати у власність предмет лізингу, який переходить до нього на підставі двостороннього акту приймання-передачі із зазначенням остаточних розрахунків виконання умов Договору.
Але як вбачається з обставин справи, лізингоодержувачем не виконано зобов'язань за договором лізингу зі сплати лізингових платежів , у зв'язку з чим його достроково розірвано.
Частинами 2 та 4 ст.653 ЦК України передбачено, що, у разі розірвання договору, зобов'язання сторін припиняються. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір розірвано і право власності на предмет лізингу до відповідача не перейшло.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги про стягнення лізингових платежів підлягають частковому задоволенню, а саме в частині щорічної винагороди, у розмірі 22 050,35 грн.
Стосовно позовної вимоги щодо стягнення з відповідача суми відшкодування частини вартості техніки, що залишається у власності позивача 2, яка входить до структури лізингових платежів, у розмірі 168 002,64 грн., колегія суддів вважає, що вони правомірно були залишені судом першої інстанції без задоволення, оскільки позивач не має права вимагати оплати предмету лізингу, оскільки договір лізингу розірваний та відповідно відповідач не набув права власності на нього.
Зазначену правову позицію викладено у постановах Верховного Суду України від 19.12.2011 у справі № 7/114/10 та від 01.10.2013 у справі № 11/5005/2290/2012.
Щодо позовних вимог про нарахування пені на підставі п. 7.1. договору лізингу, за кожний календарний день прострочення від несплаченої суми, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, яка за розрахунком прокурора складає 14 794,70 грн. колегія суддів зазначає наступне.
Згідно ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання. Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Частиною 6 ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.
За умовами п. 7.6. Договору, нарахування штрафних санкцій за невиконання грошових зобов'язань здійснюється на всю несплачену суму і припиняється тільки в разі виконання зобов'язань у повному обсязі. Так сторонами, умовами договору було продовжено нарахування пені, відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України.
Колегія суддів перевіривши розрахунок пені, погоджується з висновком суду першої інстанції, що він підлягає зменшенню, оскільки нарахування пені має здійснюватись на лізинговий платіж, у частині суми щорічної винагороди (без урахування суми відшкодування частини вартості техніки), тому стягненню підлягає пеня в розмірі 1 814,78 грн. а позовна вимога, у частині стягнення 12 979,92 грн. пені, задоволенню не підлягає.
Окрім того, прокурором було заявлено позовні вимоги про стягнення 3 % річних у розмірі 739,74 грн. та інфляційних втрат у розмірі 15 810,23 грн.
Частиною 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Колегія суддів перевіривши розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат, погоджується з висновком суду першої інстанції, що він підлягає зменшенню, оскільки нарахування 3 % річних та інфляційних втрат має здійснюватись на лізинговий платіж, у частині суми щорічної винагороди (без урахування суми відшкодування частини вартості техніки), тому стягненню підлягає 3 % річних в розмірі 90,74 грн. та інфляційні втрати - 1 940,43 грн., а позовні вимога, у частині стягнення 649,00 грн. 3% річних та 13 869,80 грн. інфляційних втрат, задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.
Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням господарського суду міста Києва від 22.05.2013 року у справі № 911/798/13-г, отже підстав для його скасування або зміни не вбачається.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України суд,-
Апеляційну скаргу державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" на рішення господарського суду Київської області від 08.09.2015 року у справі № 911/2885/15 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Київської області від 08.09.2015 року у справі № 911/2885/15 залишити без змін.
Матеріали справи № 911/2885/15 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом двадцяти днів.
Головуючий суддя М.А. Руденко
Судді М.А. Дідиченко
Л.В. Кропивна