21.01.2016 року Справа № 904/5815/15
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Пархоменко Н.В. (доповідач)
суддів: Коваль Л.А., Чередка А.Є.,
при секретарі судового засідання Крицькій Я.Б.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1, представник, довіреність №705 від 04.12.2015 року; ОСОБА_2, представник, довіреність №523 від 17.07.2015 року;
від відповідача: не з'явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Орджонікідзевський рудоремонтний завод" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.09.2015 року у справі №904/5815/15
за позовом Приватного акціонерного товариства "Орджонікідзевський рудоремонтний завод", м. Орджонікідзе Дніпропетровської області
до відповідача ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Орджонікідзевський рудоремонтний завод", м. Орджонікідзе Дніпропетровської області
про стягнення заборгованості у розмірі 647 910,05 грн. за договором позики
Приватне акціонерне товариство "Орджонікідзевський рудоремонтний завод" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом, у якому просить стягнути з ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Орджонікідзевський рудоремонтний завод" суму 401 000,00 грн. основного боргу, 7 378,40 грн. пені, 11 535,62 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, 227 996,03 грн. інфляційних, а всього суму 647 880,05 грн. заборгованості за порушення виконання зобов'язань за договором позики № 5 від 02.04.2014 року.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 17.09.2015 (суддя Бєлік В.Г.) позов задоволений частково: стягнуто з ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Орджонікідзевський рудоремонтний завод" на користь Приватного акціонерного товариства "Орджонікідзевський рудоремонтний завод" суму 7 378,40 грн. пені, 9 162,58 грн. 3% річних, 138 873,68 грн. інфляційних, 3 108,29 грн. судового збору; в решті позовних вимог відмовлено.
Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що 03.07.2014 року відповідачем було надано позивачу послуги на суму 2 691 000,00 грн., що підтверджується актом приймання-передачі послуг з підписами та відбитками печатки підприємств обох сторін (зі сторони позивача цей акт був підписаний головою правління, що підтверджується копією висновку №2761/2762/2763/14 комплексної судової почеркознавчої та технічної експертизи документів від 15.10.2014 року, яка проводилась в межах розгляду справи № 904/4628/14). При цьому місцевий господарський суд зазначив, що сторонами не надано доказів укладення договору, предметом якого є надання послуг, визначених в акті приймання передачі, тобто такі послуги надані без договору.
У зв'язку з тим, що позивачем не сплачено надані послуги, з метою припинення взаємних зобов'язань, 30.03.2015 року відповідачем було направлено на адресу позивача заяву від 30.03.2015 року щодо припинення зобов'язань перед позивачем, зокрема, за договором позики № 5 від 26.03.2014 року шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог. За таких обставин місцевий господарський суд дійшов до висновку про припинення зобов'язання відповідача перед позивачем шляхом заліку зустрічних однорідних вимог на суму 401 000,00 грн. (заборгованість за договором позики № 5 від 02.04.2014 року).
В рішенні місцевого господарського суду зазначено, що зарахування зустрічних однорідних вимог відбулось в момент отримання позивачем заяви про такий залік, що відбулось 07.04.2015 року та підтверджено копіями опису вкладення у цінний лист та повідомлення про вручення поштового відправлення. Оскільки строк повернення позики настав 02.07.2014 року, місцевий господарський суд визначив періодом прострочення зобов'язання з 03.07.2014 року по 07.04.2015 року, у зв'язку з чим здійснений перерахунок пені, 3% річних та втрат від інфляції.
Не погодившись із рішенням господарського суду, Приватне акціонерне товариство "Орджонікідзевський рудоремонтний завод" звернулось до Дніпропетровського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.09.2015 року у справі №904/5815/15 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі та стягнути з ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Орджонікідзевський рудоремонтний завод" на користь Приватного акціонернеого товариства "Орджонікідзевський рудоремонтний завод" суму 401 000,00 грн. основного боргу, 7 378,40 грн. пені, 11 535,62 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, 227 996,03 грн. інфляційних. Судові витрати по справі покласти на відповідача.
Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевий господарський суд дійшов до неправильного висновку щодо наявності зобов'язання у позивача щодо оплати послуг за актом приймання-передачі на суму 2 691 000,00 грн. Оригінал акту приймання-передачі послуг до договору новації №1 від 23.06.2014 року в матеріалах справи №904/5815/15 відсутній, надана копія викликає сумнів у позивача, а висновок №2761/2762/2763/14 комплексної судової почеркознавчої та технічної експертизи документів від 15.10.2014 року, яка проводилась в межах розгляду справи № 904/4628/14 не має преюдиціального значення для справи №904/5815/15. Апелянт зазначає, що акт приймання-передачі не є актом у розумінні статті 12 Господарського процесуального кодексу України та не є правочином у розумінні статті 202 Цивільного кодексу України, оскільки лише засвідчує факт приймання-передачі майна. Апелянт зазначає, що у нього станом на 30.03.2015 року не було грошових зобов'язань перед відповідачем, що унеможливлює здійснення зарахування зустрічних однорідних вимог.
Оскільки договір новації №1 від 23.06.2014 року був визнаний судом недійсним застосування наслідків недійсності цього договору (вирішення питання щодо коштів у сумі 2 691 000,00 грн. за актом приймання-передачі послуг) має вирішуватись у порядку, встановленому статтею 216 Цивільного кодексу України, а не шляхом направлення заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.11.2015 року апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Орджонікідзевський рудоремонтний завод" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.09.2015 року у справі №904/5815/15 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя: Пархоменко Н.В. (доповідач), судді: Коваль Л.А., Чередко А.Є., розгляд скарги призначений у судове засіданні на 15.12.2015 року.
У зв'язку з неявкою представника відповідача у судове засідання 15.12.2015 року, враховуючи подане клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи, ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.12.2015 року розгляд апеляційної скарги відкладений на 21.01.2016 року.
У судових засіданнях, які відбулися 15.12.2015 року та 21.01.2016 року, представники апелянта апеляційну скаргу підтримали у повному обсязі.
Представник ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Орджонікідзевський рудоремонтний завод" у судове засідання, яке відбулося 21.01.2016 року, не з'явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Направлена господарським судом кореспонденція на адресу ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Орджонікідзевський рудоремонтний завод" повернулася з відміткою підприємства зв'язку "за закінченням терміну зберігання".
Відповідно до підпункту 3.9.1 пункту 3.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
У судовому засіданні 21.01.2016 року оголошені вступна та резолютивна частини постанови.
Апеляційний суд, дослідивши наявні у справі докази, перевіривши правильність висновків, повноту їх дослідження місцевим господарським судом вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 02.04.2014 року між Приватним акціонерним товариством "Орджонікідзевський рудоремонтний завод" (Позикодавець) та ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Орджонікідзевський рудоремонтний завод" (Позичальник) був укладений Договір позики №5, відповідно до пункту 1 якого в порядку та умовах визначених цим договором Позикодавець передає Позичальнику грошові кошти у розмірі, визначеному у пункті 2 цього договору (надалі іменується "позика"), а Позичальник зобов'язується повернути позику у визначений цим договором строк. Позичальник виплачує вартість користування позикою у розмірі 0%.
Розмір позики становить 401 000, 00 грн. (пункт 2 договору).
Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту передання позики Позичальникові і закінчується після повернення Позичальником позики (пункти 6.1, 6.2 договору).
Відповідно до пункту 3 договору Позикодавець передає позику протягом 3-х днів з моменту підписання сторонами цього договору. Позика передається в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позичальника. Позика вважається переданою з моменту перерахування позики на розрахунковий рахунок Позичальника.
На виконання умов договору, Приватне акціонерне товариство "Орджонікідзевський рудоремонтний завод" перерахувало ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Орджонікідзевський рудоремонтний завод" грошові кошти у сумі 401 000,00 грн. згідно платіжних доручень №58 від 02.04.2014 року на суму 257 000,00 грн. та №3877 від 03.04.2014 року на суму 144 000,00 грн. (а.с. 12,13).
Відповідно до пункту 4 договору строк позики розпочинається з моменту набрання чинності цим договором і закінчується 02.07.2014 року. Позика повинна бути повернена до 02.07.2014 року. Позика повертається в безготівковій формі шляхом перерахування відповідних грошових коштів на розрахунковий рахунок Позикодавця (пункт 5 договору).
Причиною виникнення спору є несвоєчасне повернення грошових коштів за договором позики №5 від 02.04.2014 року.
Відповідно до статті 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (частина 1 статті 1049 Цивільного кодексу України).
Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (частина 1 статті 193 Господарського кодексу України).
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).
Позивачем заявлена до стягнення заборгованість за договором позики №5 від 02.04.2014 року у сумі 401 000,00 грн.
З огляду на приписи пунктів 4, 5 договору позики №5 від 02.04.2014 року строк повернення коштів у сумі 401 000,00 грн. є таким, що настав.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення коштів у сумі 401 000,00 грн. місцевий господарський суд дійшов до висновку про припинення зобов'язання відповідача перед позивачем на суму 401 000,00 грн., шляхом заліку зустрічних однорідних вимог згідно заяви від 30.03.2015 року.
Між тим апеляційний господарський суд не погоджується з таким висновком місцевого господарського суду з наступних підстав.
02.04.2015 року ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Орджонікідзевський рудоремонтний завод" направило на адресу Приватного акціонерного товариства "Орджонікідзевський рудоремонтний завод" заяву від 30.03.2015 року про зарахування зустрічних однорідних вимог, в якій посилаючись на визнання недійсним договору новації №1 від 23.06.2014 року, заявило про припинення у ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Орджонікідзевський рудоремонтний завод" зобов'язань за договорами позики №3 від 12.03.2014 року у сумі 480 000,00 грн., №4 від 26.03.2014 року у сумі 500 000,00 грн., №5 від 02.04.2014 року у сумі 401 000,00 грн., №6 від 08.04.2014 року у сумі 810 000,00 грн., №7 від 18.04.2014 року у сумі 500 000,00 грн. (всього на суму 2 691 000,00 грн.) та про припинення зобов'язання Приватного акціонерного товариства "Орджонікідзевський рудоремонтний завод" щодо оплати послуг за актом приймання-передачі послуг від 03.07.2014 року у сумі 2 691 000,00 грн. в порядку статті 601 Цивільного кодексу України.
Заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог отримано Приватним акціонерним товариством "Орджонікідзевський рудоремонтний завод" 07.04.2015 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №5321002046740 (а.с. 56).
Відповідно до частини 2 статті 601 Цивільного кодексу України зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
Заява однієї сторони про зарахування зустрічної однорідної вимоги є одностороннім правочином, який має наслідком припинення зобов'язань. Якщо друга сторона вважає, що заява першої сторони є нікчемним правочином, а відтак не припиняє зобов'язання (наприклад, за відсутністю зобов'язання другої сторони або в разі недопустимості зарахування зустрічних вимог згідно з частинами четвертою, п'ятою статті 203 Господарського кодексу України, статтею 602 Цивільного кодексу України), то друга сторона вправі звернутися до суду з позовом про примусове виконання зобов'язання першою стороною в натурі або про застосування інших способів захисту, встановлених законом.
Отже, для зарахування зустрічних однорідних зобов'язань необхідно відсутність спору по цьому питанню, а також згода обох сторін, кредитора та боржника.
З матеріалів справи вбачається, що акт приймання передачі послуг від 03.07.2014 року на суму 2 691 000,00 грн. був укладений на виконання умов договору новації №1 від 23.06.2014 року.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.02.2015 року, яка залишена постановою Вищого господарського суду України від 26.03.2015 року, у справі №904/8586/14 визнано недійсним договір новації №1 від 23.06.2014 року з моменту вчинення.
Як вбачається зі змісту постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.02.2015 року у справі №904/8586/14 за умовами договору новації №1 від 23.06.2014 року зобов'язання, яке виникає між сторонами на підставі цього правочину, замінює собою зобов'язання, що виникло між сторонами за договорами позики №3 від 12.03.2014 року, №4 від 26.03.2014 року, №5 від 02.04.2014 року, №6 від 08.04.2014 року, №7 від 18.04.2014 року (первісні договори), які укладені між Приватним акціонерним товариством "Орджонікідзевський рудоремонтний завод" та ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Орджонікідзевський рудоремонтний завод". Зобов'язання боржника за первісними договорами замінюються на зобов'язання надати кредитору такі послуги: надати креслення, технічні умови виробництва екскаваторів та дробарок, запчастин, комплектуючих, надати консультації з питань експортних поставок екскаваторів та дробарок, запчастин, комплектуючих контрагентам-покупцям, що є нерезидентами України, а також, контактні дані покупців цієї продукції, які має боржник на умовах установлених цим договором. Ціна послуг за договором новації №1 від 23.06.2014 року становить 2 691 000,00 грн. з урахуванням ПДВ.
Відповідно до пункту 2.13 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як самостійно, так і, з урахуванням припису частини першої статті 58 Господарського процесуального кодексу України, бути об'єднана з вимогою повернути одержане за цим правочином у натурі або про відшкодування його вартості (якщо повернення у натурі неможливе). В разі заявлення вимоги про повернення одержаного за правочином відповідач має право подати зустрічний позов (стаття 60 Господарського процесуального кодексу України) про витребування належного йому майна або відшкодування вартості останнього. Якщо такий позов не подано, господарський суд з огляду на припис частини п'ятої статті 216 Цивільного кодексу України та з урахуванням конкретних обставин справи може з власної ініціативи застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину також і щодо позивача.
За встановленої під час судового розгляду неможливості повернути одержане за правочином майно у натурі (через його втрату, псування, істотну зміну тощо) набувач повинен відшкодувати вартість майна за цінами, які існують на момент відшкодування (абзац другий частини першої статті 216 Цивільного кодексу України). З метою такого відшкодування заінтересована особа вправі звернутися до набувача з окремою позовною вимогою.
У разі застосування реституції за недійсним договором, у якому не встановлена вартість майна і вона не може бути визначена виходячи з його умов, така вартість визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на момент укладення договору (частина четверта статті 632 Цивільного кодексу України). Звичайними є ціни, які за подібних обставин зазвичай сплачувалися за аналогічне майно у відповідний момент часу у відповідному регіоні. Доведення рівня таких цін покладається на особу, яка заявила вимогу про відшкодування вартості майна. У разі неможливості з'ясування вартості майна в такий спосіб (наприклад, якщо майно визначене індивідуальними ознаками і не має аналогів) та в інших необхідних випадках господарський суд за клопотанням заінтересованої сторони чи з власної ініціативи може призначити відповідну судову експертизу.
Відшкодування збитків та моральної шкоди, завданої у зв'язку із вчиненням недійсного правочину, здійснюється винною стороною за загальними правилами, встановленими для зобов'язань, що виникають із факту заподіяння шкоди, тобто за правилами позадоговірної (деліктної) відповідальності (§ 1 глави 82 Цивільного кодексу України). Відповідний спір може бути вирішений господарським судом як під час провадження у справі про визнання правочину недійсним, так і окремо від нього, - залежно від змісту позовних вимог (пункт 2.14 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними").
Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Орджонікідзевський рудоремонтний завод" звернулось до Приватного акціонерного товариства "Орджонікідзевський рудоремонтний завод" із заявою про зарахування зустрічних вимог після звернення ОСОБА_4 з позовом про визнання недійсним договору новації №1 від 23.06.2014 року та прийняття рішення у справі №904/8586/14.
Отже, застосування статті 601 Цивільного кодексу України за вимогою відповідача неможливе у зв'язку з визнання недійсним договору новації №1 від 23.06.2014 року на виконання умов якого був укладений акт приймання-передачі послуг від 03.07.2014 року, за яким пропонується зарахування вимог.
Враховуючи, що акт приймання-передачі послуг від 03.07.2014 року на суму 2 691 000,00 грн. укладений згідно з умовами договору новації №1 від 23.06.2014 року, апеляційний господарський суд не погоджується із висновком місцевого господарського суду про те, що послуги за вказаним актом надані без договору, а оплата за ним має здійснюватись на підставі вимоги від 27.03.2015 року про сплату вартості послуг за актом-приймання передачі послуг від 03.07.2014 року, яка отримана позивачем 07.04.2015 року.
Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд вважає неправильним висновок місцевого господарського суду про припинення зобов'язання відповідача перед позивачем на суму 401 000,00 грн., шляхом заліку зустрічних однорідних вимог та відмови у задоволенні позову цій частині.
Згідно з частиною 1 статті 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Порушенням зобов'язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (стаття 548 Цивільного кодексу України). Виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно договору неустойкою (штрафом, пенею). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 Цивільного кодексу України).
Відповідно до пункту 5 договору позика повинна бути повернена до 02.07.2014 року. В разі несвоєчасного повернення позики позичальник сплачує позикодавцю пеню в розмірі 0,01 % від несвоєчасно поверненої суми за кожен день прострочення.
Позивачем заявлена до стягнення пеня за порушення строків повернення позики за період з 03.07.2014 року по 02.01.2015 року у сумі 7 378,40 грн.
Пеня нарахована відповідно до умов договору, чинного законодавства та правомірно стягнута місцевим господарським судом.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем заявлено про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 11 535,62 грн. за період з 03.07.2014 року по 17.06.2015 року та втрати від інфляції у сумі 227 996,03 грн. за період з липня 2014 року по травень 2015 року.
Розрахунок 3% річних та втрат від інфляції виконаний відповідно до вимог чинного законодавства з урахуванням приписів постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" та рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.97 №62-97р.
Враховуючи наявність прострочення виконання грошового зобов'язання, апеляційний господарський суд вважає правомірними позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних у сумі 11 535,62 грн. та втрати від інфляції у сумі 227 996,03 грн.
Оскільки апеляційний господарський суд дійшов до висновку про те, що припинення зобов'язання відповідача перед позивачем на суму 401 000,00 грн. шляхом заліку зустрічних однорідних вимог не відбулося 07.04.2015 року, перерахунок місцевого господарського 3% річних та втрат від інфляції за період з 03.07.2014 року по 07.04.2015 року здійснений неправильно
За викладеного з відповідача підлягає стягненню сума 647 910,05 грн. (401 000,00 грн. - основний борг + 7 378,40 грн. - пеня + 227 996,03 грн. - втрати від інфляції + 11 535,62 грн. - 3% річних).
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за розгляд позовної заяви покладається на відповідача у сумі 12 958,20 грн. (2% від суми 647 910,05 грн.).
Відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Підставою для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи (пункт 3 частини 1 статті 104 Господарського процесуального кодексу України).
Таким чином, апеляційний господарський суд вбачає підстави, передбачені статтею 104 Господарського процесуального кодексу України, для скасування рішення суду першої інстанції, та, відповідно, підстави для задоволення апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Орджонікідзевський рудоремонтний завод".
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на відповідача.
Керуючись статтями 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Орджонікідзевський рудоремонтний завод" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.09.2015 року у справі №904/5815/15 задовольнити.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.09.2015 року у справі №904/5815/15 скасувати.
Прийняти нове рішення.
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Орджонікідзевський рудоремонтний завод" (53300, Дніпропетровська область, м. Орджонікідзе, вул. Г.Тикви, 3-А, ідентифікаційний код 38235976) на користь Приватного акціонерного товариства "Орджонікідзевський рудоремонтний завод" (53300, Дніпропетровська область, м. Орджонікідзе, вул. Г.Тикви, 3; ідентифікаційний код 30866547) 401 000,00 грн. основного боргу, 7 378,40 грн. пені, 11 535,62 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, 227 996,03 грн. інфляційних, 12 958,20 грн. судового збору за розгляд позовної заяви, 14 254,02 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги, про що видати наказ.
Видачу наказів доручити господарському суд Дніпропетровської області.
Повна постанова складена 21.01.2016 року.
Головуючий суддя Н.В. Пархоменко
Суддя Л.А. Коваль
Суддя А.Є. Чередко