"18" січня 2016 р. Справа № 918/1918/14
Господарський суд Рівненської області у складі судді Пашкевич І.О.,
при секретарі судових засідань ОСОБА_1,
розглянувши скаргу Приватного підприємства "Торговий центр - Д" від 23.12.2015 року на дії відділу державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції у справі №918/1918/14
за позовом Приватного підприємства "Торговий центр-Д"
до Рівненської міської ради
про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, визнання недійсним листа
Орган виконання судового рішення: Відділ державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції
за участі представників:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився;
від органу ДВС: ОСОБА_2, довіреність від 18.12.2015 року.
У грудні 2014 року приватне підприємство "Торговий центр-Д" (далі Підприємство) звернулось через господарський суд Рівненської області з позовною заявою до Рівненської міської ради (далі ОСОБА_2) про визнання недійсним рішення ОСОБА_2 №4617 від 30.10.2014 року та листа №08-4075 від 19.11.2014 року.
Рішенням Господарського суду Рівненської області від 13 лютого 2015 року зазначений позов задоволено частково. Визнано недійсним рішення ОСОБА_2 №4617 від 30.10.2014 року про відмову в поновленні договору оренди земельної ділянки на вул. Здолбунівській, 33. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Підприємства 1 218 грн. 00 коп. судового збору. В задоволенні позову в частині визнання недійсним листа ОСОБА_2 №08-4075 від 19.11.2014 року відмовлено. Стягнуто з Підприємства до Державного бюджету України 1 218 грн 00 коп. судового збору.
На виконання зазначеного рішення 06.04.2015 року судом видано відповідні накази.
23.12.2015 року Підприємство звернулось до Господарського суду Рівненської області зі скаргою від 23.12.2015 року на дії відділу державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції (далі Відділ), у якій скаржник просив: визнати незаконною та скасувати постанову Відділу від 12.05.2015 року №47404291 про стягнення з боржника виконавчого збору; визнати незаконною та скасувати постанову Відділу від 26.05.2015 року №47404291 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; визнати незаконною та скасувати постанову Відділу від 15.10.2015 року №47404291 про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій; визнати незаконною та скасувати постанову Відділу від 15.10.2015 року №47404291 про арешт коштів боржника; встановити строк добровільного виконання виконавчого документу - постанови про відкриття виконавчого провадження від 04.05.2015 року №47404291 протягом семи днів з дати винесення рішення по даній скарзі.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 24.12.2015 року скаргу Підприємства від 23.12.2015 року на дії Відділу прийнято до розгляду та призначено до слухання в судовому засіданні на 12.01.2016 року.
В обґрунтування поданої скарги Підприємство зазначає, що 04.05.2015 року заступником начальника Відділу було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження по примусовому виконанню наказу Господарського суду Рівненської області №918/1918/14 від 06.04.2015 року, про яку боржника повідомлено не було, що є порушенням п.1 ст. 31 та п.5 ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження". Відповідно Підприємство було позбавлено можливості добровільно виконати виконавчий документ в строк до 11.05.2015 року. Крім того, 12.05.2015 року та 26.05.2015 року державним виконавцем Відділу були винесені постанови про стягнення з боржника виконавчого збору та арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, а також 15.10.2015 року - винесені постанови про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій та про арешт коштів боржника, про винесення яких також не було повідомлено боржника.
Також, скаржник вказує, що відповідно до постанови від 15.10.2015 року на рахунки Підприємства в АТ "ОСОБА_3 Аваль" було накладено арешт в межах суми 1 383,80 грн, в тому числі і на кошти, що належать третім особам.
Представник Відділу у судовому засіданні 18.01.2016 року проти задоволення скарги заперечив, зазначивши, що 23.12.2015 року ним винесено постанову про відкладення провадження виконавчих дій, продовжено строк встановлений для самостійного виконання рішення, чим на думку державного виконавця відновлені порушені права стягувача.
Розглянувши доводи скаржника, заслухавши пояснення представника Відділу суд зазначає, що скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, відповідно до приписів даної норми Конституції, органи і посадові особи, що здійснюють дії спрямовані на виконання судового рішення зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією, Законом України "Про виконавче провадження" та іншими законами України.
Згідно ст. 124 Конституції України та статті 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження" (далі Закон).
Як передбачено ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 року, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Відповідно до ст. 1 Закону виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ч. 1 ст. 11, п. 1 ч. 2 ст. 11 Закону державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець, зокрема, здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 19 Закону встановлено, що державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначено в статті 17 цього Закону за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.
Відповідно до ст. 25 Закону державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.
04.05.2015 року заступником начальника Відділу ОСОБА_2 було винесено постанову ВП №47404291 про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Рівненської області №918/1918/14 від 06.04.2015 року про стягнення з Підприємства до Державного бюджету України 1 218,00 грн судового збору (а.с. 112). Надано боржнику строк для добровільного виконання виконавчого документу до 11.05.2015 року.
Пунктом 1 ст. 31 та п. 5 ст. 25 Закону передбачено, що копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. Копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.
В контексті наведеного вбачається, що державний виконавець після винесення постанови про відкриття виконавчого провадження був зобов'язаний відправити боржнику постанову про відкриття виконавчого провадження.
Зазначена вимога Закону державним виконавцем Відділу виконана не була. Постанова Відділу про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Рівненської області №918/1918/14 від 06.04.2015 року у виконавчому провадженні №47404291 боржнику не надсилалась, що не заперечувалось представником Відділу у судових засіданнях. Державним виконавцем, як слідує з матеріалів виконавчого провадження ВП №47404291 оглянутих у судовому засіданні, не направлялася боржникові відповідна постанова засобами поштового зв'язку та не здійснювалося спроб повідомлення його про її винесення у інший спосіб (засобами електронного зв'язку, телефонограмою, факсограмою, за посередництвом стягувача, за допомогою засобів масової інформації тощо). Відтак, боржник (Підприємство) був позбавлений можливості реалізувати свої права після відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Рівненської області №918/1918/14 від 06.04.2015 року про стягнення з Підприємства до Державного бюджету України 1 218,00 грн судового збору, як щодо можливого оскарження у десятиденний строк постанови про відкриття, так і щодо добровільного виконання рішення суду та вимог державного виконавця у семиденний строк.
В подальшому державним виконавцем Відділу Давидовичем Р.О. були винесені наступні постанови в межах виконавчого провадження ВП №47404291: від 12.05.2015 року про стягнення з боржника виконавчого збору (а.с. 113); від 26.05.2015 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження (а.с. 114); від 15.10.2015 року про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій (а.с. 115) та від 15.10.2015 року про арешт коштів боржника (а.с. 116). Зазначені постанови також у встановленому Законом порядку не були доведені до відома боржника. Доказів зворотного представник Відділу суду не надав.
Накладання арешту на майно боржника та оголошення заборони на його відчуження, відповідно до статті 11 Закону є правом державного виконавця, яке має використовуватися без зловживання і повній відповідності до законодавства України.
Закон України "Про виконавче провадження" визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.
Главою 4 цього Закону визначається загальний порядок звернення стягнення на майно боржника. Серед іншого, відповідно до частини першої статті 52 цього Закону звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.
Відповідно до порядку примусового звернення стягнення коштів з боржника, врегульованого Законом, першочергово звертається стягнення на відповідні кошти боржника, рухоме майно, а за його відсутності на об'єкти нерухомості.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 16.12.2015 р. по справі №6-1460цс15.
Таким чином, для примусового виконання рішення суду по стягненню грошових коштів, державний виконавець після закінчення строку на добровільне виконання, повинен був звернути стягнення у першу чергу на кошти, потім рухоме майно, потім нерухоме майно.
Накладення арешту та заборони на відчуження всього майна боржника, без пересвідчення щодо відсутності добровільного виконання та відсутності грошових коштів, для звернення стягнення на них, є передчасною мірою та порушенням прав боржника.
Стосовно постанови про стягнення виконавчого збору від 12.05.2015 р. слід зазначити наступне.
Згідно ч.1 ст. 28 Закону у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.
Судом встановлено, що боржник не був належним чином повідомлений про відкриття виконавчого провадження №47404291 та, відповідно, про надання строку на добровільне виконання рішення суду, що в свою чергу свідчить про відсутність у державного виконавця підстав для винесення постанови про стягнення виконавчого збору з боржника.
Накладення арешту на рахунки боржника є також передчасною мірою, та може бути застосовано лише в разі, якщо боржник добровільно не виконає рішення суду у наданий державним виконавцем строк.
Разом з тим, державний виконавець накладаючи арешт на рахунки боржника унеможливив виконання судового рішення у добровільному порядку.
Необґрунтованим на думку суду є також винесення державним виконавцем Відділу постанови про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 15.10.2015 року, оскільки з останньої вбачається, що витрати пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій передбачені ст. 41 Закону в сумі 44,00 грн стягнуті державним виконавцем враховуючи лише те, що боржником не надано документального підтвердження повного виконання рішення у строки, встановлені для самостійного виконання, що як встановлено вище не залежало від волі боржника.
Відповідно до п. 9.13 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 року № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.
Враховуючи наведене, суд визнає доводи скаржника правомірними та скарга в частині вимог про визнання незаконними та скасування: постанови Відділу від 12.05.2015 року №47404291 про стягнення з боржника виконавчого збору; постанови Відділу від 26.05.2015 року №47404291 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; постанови Відділу від 15.10.2015 року №47404291 про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій та постанови Відділу від 15.10.2015 року №47404291 про арешт коштів боржника підлягає задоволенню.
Що стосується вимоги скарги в частині встановлення строку добровільного виконання виконавчого документу постанови про відкриття виконавчого провадження від 04.05.2015 року №47404291 протягом семи днів з дати винесення рішення по даній скарзі, суд не вбачає підстав для її задоволення, враховуючи те, що державним виконавцем Відділу Давидовичем Р.О. 11.01.2016 року винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП№47404291, згідно з якою встановлено фактичне повне виконання наказу Господарського суду Рівненської області про стягнення з Підприємства до Державного бюджету України 1 218,00 грн судового збору (а.с. 124 зворот).
Враховуючи викладене та керуючись ст. 121-2, 86 ГПК України, суд -
1. Скаргу Приватного підприємства "Торговий центр - Д" від 23.12.2015 року на дії відділу державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції у справі №918/1918/14 задовольнити частково.
2. Визнати дії заступника начальника відділу державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції ОСОБА_2 з винесення: постанови від 12.05.2015 року №47404291 про стягнення з боржника виконавчого збору, постанови від 26.05.2015 року №47404291 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, постанови від 15.10.2015 року №47404291 про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій, постанови від 15.10.2015 року №47404291 про арешт коштів боржника - незаконними.
3. Скасувати:
- постанову від 12.05.2015 року №47404291 про стягнення з боржника виконавчого збору;
- постанову від 26.05.2015 року №47404291 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження;
- постанову від 15.10.2015 року №47404291 про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій;
- постанову від 15.10.2015 року №47404291 про арешт коштів боржника.
4. В решті вимог за скаргою Приватного підприємства "Торговий центр - Д" від 23.12.2015 року на дії відділу державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції у справі №918/1918/14 відмовити.
Суддя Пашкевич І.О.