ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022, м. Харків, проспект Леніна, б.5, inbox@lg.arbitr.gov.ua _____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
18 січня 2016 року Справа № 913/618/15
Провадження №6/913/618/15
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ДТЕК Східенерго”,
м. Курахове, Донецька область,
до відповідача ОСОБА_1 підприємство “Щастинська теплова енергетична компанія”, м. Щастя, Луганська область,
про стягнення 15 920 328 грн. 36 коп.
розгляд заяви відповідача у справі - Комунального підприємства “Щастинська теплова енергетична компанія від 21.12.2015 № 238 про розстрочку виконання рішення суду у справі № 913/618/15 від 21.09.2015
Суддя господарського суду Луганської області Василенко Т.А.
Секретар судового засідання Жданова Е.А.
У засіданні брали участь:
від позивача - представник не прибув;
від відповідача - представник не прибув.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ: розгляд заяви відповідача у справі - Комунального підприємства “Щастинська теплова енергетична компанія” від 21.12.2015 № 238 про розстрочку виконання рішення суду строком на 72 місяці шляхом стягнення щомісячно по 222 130 грн. 67 коп., починаючи з січня 2016 року по грудень 2021 рік, зі сплатою в перший місяць 221 130 грн. 79 коп. ( 222 130 грн. 79 коп. + 71 місяців * 222 130 грн. 67 коп. = 15 993 408 грн. 36 коп.)
Сторони не скористалися правом на участь представників в судовому засіданні.
Будь-яких клопотань або заяв від сторін до суду не надійшло.
Відповідно до ст. 121 ГПК заява про відстрочку або розстрочку виконання рішення розглядається у десятиденний строк та відсутність представників сторін не є перешкодою для розгляду відповідної заяви. Виходячи з цього справа розглядається за відсутністю представників сторін.
В обґрунтування поданої заяви КП "Щастинська теплова енергетична компанія" зазначає, що згідно "Звіту про фінансові результати" за 6 місяців 2015 року, який також містить дані за аналогічний період 2014 року, суми "Чистого збитку" товариства становлять 1564,7 грн. та 1692,9 грн. відповідно. Таким чином, діючий тариф, затверджений рішенням Щастинської міської ради № 13/1 від 29.07.2011 не покриває фактичні витрати підприємства на здійснення послуг з постачання теплової енергії для усіх категорій споживачів.
На даний час, відповідач є єдиним виконавцем послуг з централізованого опалення в м. Щастя, населення не в повному обсязі сплачує послуги з централізованого опалення, у зв'язку з чим на момент подання позову до суду утворилась заборгованість.
Несвоєчасні розрахунки населення за послуги з централізованого опалення, потреба в наявності значних коштів для поточного ремонту устаткування, оновлення матеріальної бази, ускладнюють своєчасне виконання зобов'язань відповідача перед іншими підприємствами.
Таким чином, відповідач працює у збиток і одноразова сплата ТОВ "ДТЕК Східенерго" 15 993 408 грн. 36 коп. призведе до негативних наслідків для виробництва і банкрутства останнього.
Позивач пояснень на заяву відповідача не надав.
Встановивши фактичні обставини справи, суд прийшов до наступного.
Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Згідно ч.2 ст. 13 Закону України “Про судоустрій та статус суддів ” судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Рішенням господарського суду Луганської області від 21.09.2015 по справі № 913/618/15 позов задоволено повністю та стягнуто з Комунального підприємства “Щастинська теплова енергетична компанія” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ДТЕК “Східенерго” заборгованість за теплову енергію в сумі 14 902 084,30 грн. і за підживлювальну воду в сумі 1 018 244,06 грн. та витрати зі сплати судового збору в сумі 73 080 грн. 00 коп.
На виконання вказаного рішення суду позивачу видано наказ від 09.10.2015 № 913/618/15.
Відповідач у справі просить суд надати розстрочку виконання рішення у справі строком на 72 місяці шляхом стягнення щомісячно по 222 130 грн. 67 коп., починаючи з січня 2016 року по грудень 2021 рік та сплатою в перший місяць 221 130 грн. 79 коп.
Відповідно до ст. 121 Господарського процесуального кодексу України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.
Отже, господарський суд на підставі ст. 121 Господарського процесуального кодексу України має право за заявою сторони, у виняткових випадках залежно від обставин справи відстрочити виконання рішення.
Оскільки згадана стаття не обмежує відповідне право господарського суду певним строком, воно може бути реалізоване у будь-який час після набрання рішенням законної сили і до його фактичного повного виконання, в межах строку пред'явлення наказу до виконання. Також не обмежується право заявника на повторне звернення з відповідною заявою, якщо вона вже розглядалася судом.
Відповідно до п.7.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України», підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 Господарського процесуального кодексу, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Як вже зазначалось вище, відповідач, в якості підстав для надання розстрочки виконання рішення, посилається на тяжкий фінансовий стан та збитковість відповідної діяльності.
Відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Таким чином, вищезазначена правова норма зазначає, що підприємство організовує свою господарську діяльність на власний ризик, що як наслідок покладає на останнє нести тягар несприятливих наслідків такої діяльності.
Зазначені відповідачем обставини не є винятковими в розумінні ст. 121 Господарського процесуального кодексу України, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за наявності яких можливе надання розстрочки виконання рішення.
Згідно приписів ст. 9 Конституції України, ст. 19 Закону України “Про міжнародні договори України і ст. 4 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами міжнародних договорів, ратифікованих законами України.
Згідно з вимогами статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У зв'язку з ратифікацією Конвенції, протоколів до неї та прийняттям Верховною Радою України Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» господарським судам у здійсненні судочинства зі справ, віднесених до їх підвідомчості, слід застосовувати судові рішення та ухвали Суду з будь-якої справи, що перебувала в його провадженні (абз. 3 п. 2 інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1427 від 18.11.2003 “Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини”).
У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.06.2004р. у справі “Півень проти України” суд вказав, що право на судовий розгляд, гарантований ст. 6 Концепції, захищає також виконання остаточних та обов'язкових судових рішень, які в країні, що поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи при цьому шкоди одній зі сторін.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004р. по справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей ст. 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина "судового розгляду". У рішенні від 17.05.2005р. по справі "Чіжов проти України" (заява № 6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії § 1 ст. 6 Конвенції. Затримка у виконанні рішення може бути виправдана за виняткових обставин. Але затримка не повинна бути такою, що позбавляє сутності право, яке захищається п. 1 ст. 6 Конвенції ("ОСОБА_2 проти Італії", заява № 22774/93, § 74, ЄСПЛ 1999-V).
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, “державний орган або інша юридична особа не може посилатися на відсутність коштів, щоб не виплачувати борг, підтверджений судовим рішенням. У такому випадку не може прийняти аргумент Уряду, що визначає таку відсутність як “виняткові обставини ” (див. § 40 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Півень проти України від 29.06.2004).
При цьому, Європейський суд з прав людини допускає, що “затримки у виконанні рішення можуть бути обґрунтовані за окремих обставин, проте державні органи не можуть довільно посилатись на відсутність коштів як на вибачення за невиплату боргу за рішенням, а затримки не можуть бути такими, що зводять нанівець право, що захищається пунктом 1 статті 6 Конвенції (див. § 24 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Бакай та інші проти України від 09.11.2004).
Виходячи з фактичних обставин справи та наведених вище норм, суд не погоджується з доводами відповідача та відхиляє їх як необґрунтовані. В той же час, суд зауважує, що відповідні кошти з відповідача вже були стягнуті і відсутні підстави для повторного їх стягнення, як на то вказує заявник у прохальній частині заяви.
Виходячи з наведеного заяву Комунального підприємства "Щастинська теплова енергетична компанія" про розстрочку виконання рішення суду слід залишити без задоволення та у розстрочці відмовити.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 86, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд
Заяву Комунального підприємства “Щастинська теплова енергетична компанія від 21.12.2015 № 238 про розстрочку виконання рішення суду у справі № 913/618/15 від 21.09.2015 залишити без задоволення, у наданні розстрочки виконання рішення відмовити.
Суддя Т.А. Василенко