ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
20.01.2016
Справа №910/28467/15
За позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Біоенерго"
до
Державного підприємства "Київторф"
про
стягнення 69 158, 75 грн.
Суддя Усатенко І.В.
Представники сторін:
від позивача: не з'явились;
від відповідача: не з'явились
На підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 20.01.2016 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
До Господарського суду міста Києва звернулось з позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Біоенерго" до Державного підприємства "Київторф" про стягнення заборгованості за договором № 1 купівлі-продажу від 01.08.2014 в сумі 69 158,75 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на порушення умов договору купівлі-продажу №1 від 01.08.2014 в частині недопоставки товару на суму 69 158, 25 грн. Враховуючи не повернення попередньої оплати за не поставлений товар, позивач звернувся з даним позовом про стягнення 69 158, 25 грн.
Ухвалою суду від 06.11.2015 порушено провадження у справі № 910/28467/15, розгляд останньої призначено на 30.11.2015.
На підставі ст. 74-1 Господарського процесуального кодексу України, за клопотанням представника позивача, судове засідання проводиться в режимі відеоконференції.
Ухвалою від 30.11.2015, в порядку ст. 77 ГПК України, відкладено розгляд справи на 14.12.2015.
Ухвалою від 14.12.2015, у зв'язку з необхідністю витребування належним чином оформлених видаткових накладних за якими здійснювалась поставка за договором № 1 купівлі-продажу від 01.08.2014 та письмові пояснення з приводу кількості поставленого товару та вартості за одиницю товару та зобов'язання відповідача виконати вимоги ухвали суду від 30.11.2015 про відкладення розгляду справи, в порядку ст.. 77 ГПК України, розгляд справи відкладено на 28.12.2015.
28.12.2015 представником відповідача заявлено клопотання про продовження строку вирішення спору на 15 днів, яке задоволено судом.
В судовому засіданні 28.12.2015 оголошено перерву на 20.01.2015 у зв'язку з необхідністю витребування у позивача пояснень щодо отримання товару за накладною №174 від 19.07.2014 та щодо кількості поставленого товару, ціни поставки, суми передплати та акту звірки.
Ухвалою від 28.12.2015, у відповідності до положень ст. 69 ГПК України, продовжено строк вирішення спору на 15 днів.
Через загальний відділ діловодства Господарського суду м. Києва 04.01.2016 від позивача надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції від 30.12.2015 № б/н.
Відповідно до ст.. 74-1 ГПК України господарський суд за власною ініціативою або за клопотанням сторони, третьої особи, прокурора, іншого учасника судового процесу може постановити ухвалу про їх участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Ухвалу про участь позивача у судовому засіданні 20.01.2016 о 12:55 в режимі відеоконференції за клопотанням від 30.12.2015 № б\н суд не постановляв.
В судове засідання 20.01.2015, представники сторін не з'явились, про дату та час розгляду справи повідомлені належним чином.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,
01.08.2014 між Державним підприємством "Київторф" (продавець за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Біоенерго" (покупець за договором) укладений договір купівлі-продажу №1 (далі - договір), за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупця паливо побутове-брикет торф'яний (товар) в кількості 1 000 тонн, а покупець - прийняти товар і сплатити продавцю його вартість.
Ціна за 1 тонну товару становить 720,00 грн. в т.ч. ПДВ 120,00 грн., згідно п. 2.1 договору.
Загальна вартість товару за даним договором становить 720 000,00 грн., в тому числі ПДВ 120 000,00 грн. (п. 2.2 договору).
Оплата товару покупцем здійснюється за договірною ціною зазначеною в п. 2.2 договору, згідно рахунків шляхом перерахування грошей на розрахунковий рахунок продавця в такому порядку: в розмірі 100 % вартості заявленої партії товару - на умовах попередньої оплати (п. 3.1 договору).
Згідно п. 4.1.1 договору, в строк до 31 грудня 2014 року з дати отримання попередньої оплати партії товару передати покупцеві товар у відповідній кількості із сертифікатом якості та одночасно з передачею товару передати покупцю необхідні супровідні документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром.
Товар вважається прийнятим за: кількістю - згідно з кількістю зазначеною у накладній; якістю - згідно з сертифікатом якості або іншим документом (п. 5.2).
Датою передачі вважається дата одержання товару на складі продавця, як передбачено п. 5.3 договору.
Відповідно до п. 6.2 договору, право власності на товар переходить до покупця з моменту прийняття товару й оформлення документів (акту прийому-передачі або накладної).
Даний договір набирає чинності з дня підписання його сторонами і діє до 31.12.2014, а в частині розрахунків - до повного виконання покупцем своїх зобов'язань (п. 11.1).
Відповідач виставив на оплату позивачу рахунок №17 від 01.08.2014 на суму 787 500,00 грн. за 1500 т., відповідно до якого ціна товару склала 525,00 грн. за 1 тонну.
Згідно платіжного доручення №74 від 04.08.2014 та на підставі рахунку №17 віл 01.08.2014 року позивачем перераховано на рахунок відповідача 80 000,00 грн.
Позивач наполягає на тих обставинах, що відповідач виконав свої зобов'язання частково та поставив товар лише в кількості 20 тонн 650 кг. на загальну суму 10 841, 25 грн., тому позивач звернувся з даним позовом про стягнення коштів у розмірі 69 158, 25 грн. недопоставленого товару.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.655 ЦК України).
Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
Судом встановлено, що відповідно до положень п. 3.1 Договору позивач здійснив перерахування попередньої оплати у розмірі 80 000,00 грн., що підтверджується долученим позивачем до позовної заяви платіжним дорученням № 74 від 04.08.2014 на суму 80 000,00 грн. (призначення платежу за торф'яний брикет по договору №1 від 01.08.2014 згідно рахунку №17 від 01.08.2014).
Згідно зі статтею 664 Цивільного кодексу України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з п.4.1.1 Договору в строк до 31.12.2014 з дати отримання попередньої оплати продавець зобов'язаний передати покупцеві товар та документи, що стосуються товару, необхідні супровідні документи.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що свій обов'язок з передачі товару відповідач повинен був виконати у строк до 31.12.2014.
Надана до матеріалів справи позивачем накладна №174 від 19.08.2014 визнана судом як неналежний доказ на підтвердження передачі відповідачем позивачу товару у розмірі 20 тонн 650 кг. за договором №1 від 01.08.2014, адже одержувачем зазначено: ДП "Київторф" (відповідач по справі), відпущено товар: ТОВ "Лани-Черкащини", що не є стороною договору №1 від 01.08.2014. Крім того на вказаній накладній міститься печатка ТОВ "Лани-Черкащини".
Надана до матеріалів справи видаткова накладна №228 від 05.08.2014 на суму 80 000,06 грн. також не підтверджує передачу відповідачем позивачу товару за договором №1 від 01.08.2014 у кількості 111,1112 ціною 600 грн., оскільки на ній відсутній підпис та печатка отримувача, крім того позивач заперечує отримання товару за зазначеною накладною. Будь-яких інших документів, що підтверджують факт поставки відповідачем позивачу товару за договором №1 від 01.08.2014 року суду не подано.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Частина 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначає перелік основних реквізитів первинних бухгалтерських документів, які є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій. Такими реквізитами є: назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Наявна в матеріалах справи видаткова накладна містить підпис особи, яка передавала товар та не містить підпису, печатки та прізвища, ініціалів, посади особи, яка отримала товар.
25.09.2014 позивач звернувся до відповідача з претензією в якій зазначив про часткове виконання останнім зобов'язання щодо поставки товару, тобто в кількості 20 тонн 650 кг. При цьому, в претензії позивач стверджує про те, що відповідач надав його водієві накладну №174 від 19.08.2014 із зазначенням ціни товару 690,00 грн. в т.ч. ПДВ, з помилковим зазначенням отримувача та ціни.
Позивач стверджує, що ним отримано поштою видаткову накладну №228 від 05.08.2014, податкову накладну №1 від 05.08.2014, в яких зазначається недостовірна, збільшена ціна товару і яка не відповідає умовам договору та рахунку фактури.
З урахуванням зазначеного, позивач просив задовольнити вимогу - перерахувати кошти у розмірі 69 158,25 грн. або допоставити товар у кількості 131, 730 тонн.
У відповідь на претензію №1 юр від 25.09.2014, відповідач визнав своє зобов'язання по поставці торфу або повернення отриманого авансу в розмірі 69 158, 25 грн. Також, відповідач зазначає, що укладання договору із зазначенням вартості 1 тонни торф'яного брикету в розмірі 525,00 грн. не відповідає економічним цілям діяльності підприємства, оскільки вказана сума є значно нижчою ніж собівартість виготовлення 1 тонни торф'яного брикету на момент укладення договору, що унеможливлює здійснення поставки торф'яного брикету по погодженій в договорі ціні.
Таким чином, відповідач запропонував позивачу з 01.05.2015 частково погасити існуючу заборгованість в розмірі 3 000,00 грн. та з 01.06.2015 щомісячно збільшувати розмір погашення заборгованості до повного повернення авансового платежу в строк до 31.12.2015. Відповідач повідомив позивача про готовність розглянути пропозиції щодо складення графіку погашення заборгованості та вирішити питання погашення заборгованості шляхом підписання мирової угоди з зазначенням розмірів щомісячних платежів та періодів оплат.
Однак, як свідчать матеріали справи та зазначають сторони, вони не дійшли взаємної згоди щодо повернення суми попередньої оплати у розмірі 69 158,25 грн.
Також, суд зазначає, що сторонами не внесено змін до договору №1 від 01.08.2014 в частині зміни ціни товару за 1 тонну, доказів протилежного суду не надано.
В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази часткового виконання відповідачем своїх зобов»язань за договором щодо поставки позивачу товару у кількості 20 тонн 650 кг. на загальну суму 10 841,25 грн. Позивач наполягав в судових засіданнях, а відповідач не заперечував факт поставки товару у кількості 20 тонн 650 кг. на загальну суму 10 841,25 грн., без документального оформлення, крім того наявність боргу в сумі 69158,25 грн. відповідачем визнана у відповіді на претензію, також зазначені обставини визнавались сторонами в судовому засіданні.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначене також кореспондується з нормами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Відповідно до ч. 1 ст. 665 Цивільного кодексу України, у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу.
Згідно з ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Наявність обов'язку відповідача повернути позивачу суму попередньої оплати у розмірі 69 158,25 грн. підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не було спростовано, зокрема, відповідачем не надано суду доказів повернення позивачу грошових коштів у розмірі 69 158,25 грн. чи поставки товару на вказану суму, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,
1.Позов задовольнити повністю.
2.Стягнути з Державного підприємства "Київторф" (02088, м. Київ, вулиця Промислова, будинок 10, код 02968177) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Біоенерго" (28000, Кіровоградська обл., м. Олександрія, вулиця Радянська, будинок 42А, код 37809862) попередню оплату у розмірі 69 158,25 грн. (шістдесят девять тисяч сто п'ятдесят вісім гривень 25 коп.) та 1 218, 00 грн. (одна тисяча двісті вісімнадцять гривень 00 коп.) судового збору.
3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 21.01.2016
Суддя І.В.Усатенко