ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
18.01.2016Справа № 910/28910/15
Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Євро Груп Україна"
доТовариства з обмеженою відповідальністю "Фарнхам Інвест"
простягнення 128 135 грн 84 коп.
Представники:
від позивача: Черниш О.М. - представник за довіреністю
від відповідача: не з'явились
11.11.2015 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Груп Україна" з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фарнхам Інвест" про стягнення 355 452 грн 47 коп. заборгованості за договором постачання № 19/08-14 від 19.08.2014, в тому числі: 154 752 грн 41 коп. основного боргу, 179 096 грн 64 коп. пені та 3 583 грн 42 коп.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного сторонами договору постачання № 19/08-14 від 19.08.2014 належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість з оплати отриманого товару у розмірі 154 752 грн 41 коп., крім того у зв'язку з невиконанням зобов'язань за договором позивачем нараховано 179 096 грн 64 коп. пені та 3 583 грн 42 коп.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.11.2015 порушено провадження у справі № 910/28910/15, розгляд справи призначений на 30.11.2016.
30.11.2015 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду та заява про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача 58 256 грн.00 коп., 259 251 грн 68 коп. пені, 2 175 грн 84 коп. 3 % річних та 30 876 грн 96 коп. інфляційних втрат.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.11.2015 розгляд справи відкладено на 15.12.2015, у зв'язку з неявкою представника відповідача та невиконанням останнім вимог суду.
15.12.2015 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про зміну предмета позову та зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача 58 256 грн 00 коп. заборгованості, 36 827 грн 04 коп. пені, 2 175 грн 84 коп. 3 % річних та 30 876 грн 96 коп. інфляційних втрат.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.12.2015 продовжено строк розгляду справи на п'ятнадцять днів та розгляд справи відкладено на 18.01.2016, у зв'язку з неявкою представника відповідача та невиконанням останнім вимог суду.
Представник відповідача у судове засідання 18.01.2016 не з'явився, клопотання про відкладення розгляду справи не подав, вимоги суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином за адресою, зазначеною на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України за адресою https://usr.minjust.gov.ua/ua/freesearch.
У судове засідання 18.01.2016 з'явився представник позивача та надав пояснення по суті спору, відповідно до яких підтримав заявлені позовні вимоги з урахуванням заяви про зміну предмета позову та зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача 58 256 грн.00 коп. заборгованості, 36 827 грн 04 коп. пені, 2 175 грн 84 коп. 3 % річних та 30 876 грн 96 коп. інфляційних втрат.
Відповідно до частини 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.
Судом враховано, викладене у пункті 3.12 постанови Пленум Вищого господарського суду України, від 26.12.2011, № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається. Разом з тим не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права.
Таким чином, суд розглядає вимоги позивача про стягнення з відповідача 58 256 грн 00 коп. заборгованості, 36 827 грн 04 коп. пені, 2 175 грн 84 коп. 3 % річних та 30 876 грн 96 коп. інфляційних втрат.
Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувається з урахуванням положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.
У судовому засіданні 18.01.2016 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані суду докази, суд
19.08.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Євро Груп Україна" (постачльник за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фарнхам Інвест" (покупець за договором) укладено договір постачання № 19/08-14, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати (поставити) у власність покупцеві обладнання згідно зі специфікацією, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар.
Відповідно до пункту 9.1 договору цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.
Під час прийому-передачі товару сторони підписують видаткову накладну в двох примірниках, по одному для кожної сторони, при цьому покупець зобов'язаний передати постачальнику довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей (пункт 2.8 договору).
Згідно з положеннями пунктів 3.2. та 3.3. договору загальна вартість договору складає 94 256 грн 00 коп., в тому числі ПДВ 15 709 грн 33 коп. Сторони домовились, що за постачання товару покупець перераховує постачальнику кошти у наступному порядку: попередня оплата у розмірі 18 000 грн 00 коп. - протягом 5 календарних дуб з моменту підписання договору, доплата у розмірі 18 000 грн 00 коп. - протягом 10 календарних дуб з моменту постачання товару на склад покупця, доплата у розмірі 18 000 грн 00 коп. - протягом 30 календарних дуб з моменту постачання товару на склад покупця, доплата у розмірі 18 000 грн 00 коп. - протягом 60 календарних дуб з моменту постачання товару на склад покупця, доплата у розмірі 18 000 грн 00 коп. - протягом 90 календарних дуб з моменту постачання товару на склад покупця, доплата у розмірі 4 256 грн 00 коп. - протягом 120 календарних дуб з моменту постачання товару на склад покупця,.
У відповідності до пункту 2.1. договору строк постачання товару 30 робочих діб з моменту отримання попередньої оплати.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.
Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з частиною 4 статті 265 Господарського кодексу України сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України.
Реалізація суб'єктами господарювання товарів не господарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (частина 6 статті 265 Господарського кодексу України).
Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Нормами частини 1 статті 656 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.
Згідно з частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
У відповідності до норм частини 1 та частини 2 статті 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.
Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Нормами частини 1 статті 694 Цивільного кодексу України договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.
Як встановлено судом, на виконання умов укладеного договору постачання № 19/08-14 від 19.08.2014 позивач поставив, а відповідачем прийняв товар на загальну суму 94 256 грн 00 коп., що підтверджується наявним в матеріалах справи підписаною та скріпленою печатками сторін видатковою накладною № 380 від 28.10.2014, проте відповідач в порушення умов договору та норм чинного законодавства належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання з повної та своєчасної оплати, поставленого позивачем товару, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість перед постачальником за отриманий товар у розмірі 58 256 грн 00 коп., що також не було спростовано відповідачем, зокрема, відповідачем не надано суду доказів оплати отриманого товару на суму 58 256 грн 00 коп.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
З огляду на вищенаведене та встановленням факту невиконання відповідачем обов'язку з оплати отриманого товару за договором постачання № 19/08-14 від 19.08.2014 та факту наявності заборгованості у розмірі 58 256 грн 00 коп., вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості підлягають задоволенню у розмірі 58 256 грн 00 коп.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 36 827 грн 04 коп. пені, 2 175 грн 84 коп. 3 % річних та 30 876 грн 96 коп. інфляційних втрат, нарахованих за період прострочення з 26.08.2014 по 30.11.2015.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд зауважує, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).
Згідно з статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
У відповідності до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Нормами статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно пунктом 6.2 договору у випадку несвоєчасної оплати за постачання товару покупець на вимогу постачальнику сплачує на його користь пеню в розмірі 1 % вартості замовленого товару за кожен день прострочення, від суми заборгованості за кожен день прострочення відповідного платежу.
Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Судом враховано рекомендації, викладені у пункті 2.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" стосовно того, що щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 Господарського кодексу України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.
Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для застосування відповідальності (стягнення пені) відповідно до умов пунктів 6.2 договору та захисту майнових прав та інтересів позивача, відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.
Судом враховано викладене у пункті 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», а саме те, що з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.
При перевірці правильності здійснення позивачем розрахунку пені та інфляційних втрат, судом враховано рекомендації, зазначені у пункті 1.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» стосовно того, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.
Суд встановив, що доданий до позовної заяви арифметичний розрахунок пені є неправильним, оскільки в порушення норм частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України позивачем нараховано пені за період, що перевищує шість місяців, а також позивачем в розрахунок пені та 3 % річних включено день фактичної сплати суми заборгованості
Суд наводить власний розрахунок пені відповідно до норм частини 6 статті 232 Господарського кодексу України та власний розрахунок 3 % річних з урахуванням розміру прострочених платежів та в межах визначеного позивачем періоду нарахування:
Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення
18000.0027.08.2014 - 28.08.2014212.5000 %0.068 %*24.66
18000.0009.11.2014 - 12.11.2014412.5000 %0.068 %*49.32
18000.0013.11.2014 - 05.02.20158514.0000 %0.077 %*1173.70
18000.0006.02.2015 - 03.03.20152619.5000 %0.107 %*500.05
18000.0004.03.2015 - 08.05.20156630.0000 %0.164 %*1952.88
18000.0028.11.2014 - 05.02.20157014.0000 %0.077 %*966.58
18000.0006.02.2015 - 03.03.20152619.5000 %0.107 %*500.05
18000.0004.03.2015 - 27.05.20158530.0000 %0.164 %*2515.07
18000.0027.12.2014 - 05.02.20154114.0000 %0.077 %*566.14
18000.0006.02.2015 - 03.03.20152619.5000 %0.107 %*500.05
18000.0004.03.2015 - 26.06.201511530.0000 %0.164 %*3402.74
18000.0027.01.2015 - 05.02.20151014.0000 %0.077 %*138.08
18000.0006.02.2015 - 03.03.20152619.5000 %0.107 %*500.05
18000.0004.03.2015 - 26.07.201514530.0000 %0.164 %*4290.41
4256.0027.02.2015 - 03.03.2015519.5000 %0.107 %*22.74
4256.0004.03.2015 - 26.08.201517630.0000 %0.164 %*1231.32
Всього:18 333.84
Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів
18000.0027.08.2014 - 28.08.201423 %2.96
18000.0009.11.2014 - 29.10.20153553 %525.21
18000.0028.11.2014 - 30.11.20153683 %544.44
18000.0028.12.2014 - 30.11.20153383 %500.05
18000.0028.01.2015 - 30.11.20153073 %454.19
4256.0028.02.2015 - 30.11.20152763 %96.55
Всього:2 123.40
З огляду на вищенаведене та доведення факту несвоєчасності виконання грошового зобов'язання за договором постачання № 19/08-14 від 19.08.2014, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 % річних та пені підлягають частковому задоволенню за розрахунком суду, а саме пені у розмірі 18 333 грн 84 коп. та 3 % річних у розмірі 2 123 грн 40 коп., а також вимоги про стягнення інфляційних втрат у розмірі 30 876 грн 96 коп. підлягають задоволенню у повному обсязі за розрахунком позивача.
Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. 43, ч. 1 ст. 49, ст. 75, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фарнхам Інвест" (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, буд. 18-А, ідентифікаційний код 38915732) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Груп Україна" (02092, м. Київ, вул. Олекси Довбуша, буд. 18, ідентифікаційний код 35551105) 58 256 (п'ятдесят вісім тисяч двісті п'ятдесят шість) грн 00 коп. заборгованості, 18 333 (вісімнадцять тисяч триста тридцять три) грн 84 коп. пені, 30 876 (тридцять тисяч вісімсот сімдесят шість) грн 96 коп. інфляційних втрат, 2 123 (дві тисячі сто двадцять три) грн 40 коп. 3 % річних та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 643 (одна тисяча шістсот сорок три) грн 85 коп.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.
Повне рішення складено: 21.01.2016
Суддя Н.Б. Плотницька