ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
18.01.2016
Справа № 910/29077/15
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнітранс ЛС"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "СІЕНТО"
про стягнення 33 325, 00 грн.
Суддя Пригунова А.Б.
Представники:
від позивача: не з'явились
від відповідача: не з'явились
Товариство з обмеженою відповідальністю «Юнітранс ЛС» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «СІЕНТО» про стягнення 33 325, 00 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати наданих позивачем послуг за договором про надання транспортно-експедиторських послуг по організації перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжміському та міжнародному сполученні № 582 від 20.05.2015 р.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.11.2015 р. порушено провадження у справі № 910/29077/15 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 07.12.2015 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.12.2015 р. строк розгляду спору у даній справі продовжено на п'ятнадцять днів; розгляд справи відкладено в порядку п. 1, 2 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України на 18.01.2016 р.
11.01.2016 р. позивач через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва подав клопотання про припинення провадження у справі, у зв'язку із відсутністю предмету спору, а саме - сплатою відповідачем суми основного боргу у розмірі 33 325,00 грн.
У дане судове засідання представники сторін не з'явились, вимог суду не виконали.
11.01.2016 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Юнітранс ЛС" подало документи, серед яких міститься виписка по рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнітранс ЛС", засвідчена печаткою позивача.
Розглянувши клопотання позивача про припинення провадження у справі, суд відмовляє у його задоволенні та відзначає наступне.
В обґрунтування заявленого клопотання, позивачем надана комп'ютерна роздруківка щодо перерахування коштів відповідачем, яка не є первинним документом в розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» документом, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення є первинні документи.
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні документи для надання їм юридичної сили та доказовості, у відповідності до вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» мають бути складені на паперових або машинних носіях і повинні містити такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми), дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Суд наголошує, що відповідно до положень Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 р. № 22 реквізит платіжного доручення «Проведено банком» засвідчується підписом відповідального виконавця та відбитком штампа банку.
Натомість, із копій документів наданих позивачем, взагалі не вбачається засвідчення останнього печаткою установи банку про проведення платежу, та вони не можуть бути належним доказом виконання відповідачем зобов'язань щодо оплати послуг за договором №581 від 20.05.2015 р., тому суд не може дійти до беззаперечного висновку щодо проведеної господарської операції, а отже у даному випадку у суду відсутні правові підстави прийняти надані позивачем документи в якості належних та допустимих доказів у справі.
Враховуючи вищевикладене, у суду відсутні правові підстави для задоволення клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнітранс ЛС" про припинення провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу.
Клопотань в порядку ст.ст. 38, 77 Господарського процесуального кодексу України представником позивача не подано.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів, поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.
Відповідно ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України до судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
З наведеного випливає, що чинним законодавством України на позивача покладено обов'язок доказування наявності обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог та подання суду відповідних доказів, необхідних для всебічного розгляду справи.
Пунктом 5 статті 81 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору.
Суд наголошує на тому, що встановити фактичні обставини справи з відповідною достовірністю у суду не вбачається підстав, оскільки позивачем не надано того обсягу відповідних відомостей та доказів на їх підтвердження, які в порядку ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України необхідні для правильного та всебічного розгляду спору.
Зокрема, позивачем не надано суду доказів на підтвердження виконання відповідачем зобов'язань за договором № 582 від 20.05.2015 р. що, відповідно, не дає змоги суду дійти висновку щодо наявності чи відсутності у відповідача заборгованості за вказаним договором та, відповідно, щодо обґрунтованості заявлених позивачем вимог.
Між тим, жодних заяв про неможливість подати витребувані судом документи, клопотань, в тому числі про витребування доказів в порядку ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, від позивача не надходило, об'єктивних причин, що перешкоджали виконанню вимог суду, позивачем не наведено.
У відповідності до п.п. 1, 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі. Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. З огляду на вимоги частини першої статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).
Зазначені докази входять до предмету доказування у даній справі та відповідно до ст.ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України необхідні для повного та всебічного розгляду спору.
Згідно з п. 2.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” неподання позивачем витребуваних господарським судом матеріалів, необхідних для вирішення спору, тягне за собою правові наслідки у вигляді залишення позову без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 Господарського процесуального кодексу України.
Враховуючи вищевикладене, суд визнає причини неподання позивачем витребуваних відомостей неповажними, а оскільки позивач не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, суд залишає позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнітранс ЛС" до Товариства з обмеженою відповідальністю "СІЕНТО" про стягнення 33 325, 00 грн. без розгляду.
Відповідно до ч. 2 ст. 81 Господарського кодексу України про залишення заяви без розгляду виноситься ухвала, в якій можуть бути вирішені питання про розподіл між сторонами господарських витрат, про повернення судового збору з бюджету.
Відповідно до п. 4.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у вирішенні питань розподілу судових витрат необхідно мати на увазі, що за змістом пункту 4 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" залишення позову без розгляду тягне за собою повернення сплачених сум судового збору (за винятком випадку, коли позов залишено без розгляду в зв'язку з повторною неявкою представника позивача на виклик у засідання господарського суду, якщо таке нез'явлення перешкоджало вирішенню спору).
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям позивача або за його клопотанням).
З урахуванням викладеного, судовий збір у розмірі 1 378,00 грн. підлягає поверненню Товариству з обмеженою відповідальністю "Юнітранс ЛС".
При цьому. відповідно до п. 5.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» поданий заявником (скаржником) платіжний документ, що підтверджує сплату судового збору, при цьому повертається заявнику (скаржнику), а до матеріалів справи приєднується копія цього документа, яка виготовляється та засвідчується в порядку, передбаченому абзацом другим підпункту 2.5.13 пункту 2.5 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013 р. № 28; про заміну зазначеного документа копією здійснюється відповідна відмітка в описі справи (абзац четвертий того ж підпункту названої Інструкції).
Разом з тим, суд звертає увагу позивача на те, що відповідно до ч. 4 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України, після усунення обставин, що зумовили залишення позову без розгляду, він має право знову звернутися з ним до господарського суду в загальному порядку.
Враховуючи наведене та керуючись п. 5 ч. 1, ч. 2 ст. 81, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнітранс ЛС" до Товариства з обмеженою відповідальністю "СІЕНТО" про стягнення 33 325, 00 грн. залишити без розгляду.
2.Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Юнітранс ЛС" (08131, Київська обл., Києво-Святошинський район, село Софіївська Борщагівка, вул. Київська, буд.24, офіс 14 код ЄДРПОУ 37866900) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1 378,00 (одна триста сімдесят вісім грн. 00 коп.) грн.
3.Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Юнітранс ЛС" оригінал платіжного доручення № 3832 від 12.11.2015 р.
Дана ухвала є підставою для повернення судового збору в порядку ст. 7 Закону України “Про судовий збір”.
Дана ухвала підлягає оскарженню в порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України.
Суддя Пригунова А.Б.