ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
14.01.2016
Справа №910/29769/15
За позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Рідна Їжа"
до
Товариства з обмеженою відповідальністю "Берком"
про
стягнення 89201,59 грн.
Суддя Смирнова Ю.М.
Представники сторін: не з'явились
Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Рідна Їжа" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Берком" 89201,59 грн.
В обґрунтування позову позивач зазначає, що відповідач не виконав умови укладеного між сторонами договору про надання поворотної фінансової допомоги №4 від 01.04.2013, у зв'язку з чим рішенням Господарського суду міста Києва у справі №910/18281/13 від 13.11.2013 стягнуто з відповідача на користь позивача суму заборгованості за цим договором у розмірі 105000,00 грн. та судовий збір у розмірі 2100,00 грн. Оскільки після прийняття зазначеного рішення суду зобов'язання по договору відповідачем так і не були виконані, позивач заявив вимоги про стягнення з відповідача 3% річних за період з 26.11.2013 по 11.11.2015 у розмірі 6302,76 грн. та витрат з урахуванням індексу інфляції за період з грудня місяця 2013 року по вересень місяць 2015 року у розмірі 82898,83 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.11.2015 за вказаним позовом порушено провадження у справі №910/29769/15 та призначено розгляд справи на 16.12.2015.
В судовому засіданні 16.12.2015 оголошено перерву до 14.01.2016.
В судове засідання 14.01.2016 представники сторін не з'явились, причин неявки суду не повідомили. Про проведення судового засідання були повідомлені належним чином.
Відповідач відзиву на позов не надав.
Відповідно до положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
В судовому засіданні 14.01.2016 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, Господарський суд міста Києва
Рішенням Господарського суду міста Києва у справі №910/18281/13 від 13.11.2013 стягнуто з відповідача на користь позивача суму заборгованості за договором про надання поворотної фінансової допомоги №4 від 01.04.2013 у розмірі 105000,00 грн. та судовий збір у розмірі 2100,00 грн. Даним рішенням встановлено, що позивач взяті на себе договірні зобов'язання виконав належним чином, надав відповідачу грошові кошти у розмірі 105000,00 грн., а відповідачем зобов'язання щодо повернення позивачу позики у розмірі 105000,00 грн. у встановлений договором про надання поворотної фінансової допомоги №4 від 01.04.2013 строк не виконані. У зв'язку з цим з відповідача на користь позивача стягнуто 105000,00 грн. заборгованості.
На виконання вказаного рішення 26.11.2013 Господарським судом міста Києва було видано відповідний наказ.
Проте, згідно інформації про хід виконавчого провадження №43187263 за станом на 14.01.2016 рішення Господарського суду міста Києва у справі №910/18281/13 від 13.11.2013 фактично боржником не виконано.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
В ході розгляду справи №910/18281/13 від 13.11.2013 судом встановлено, що відповідач у визначений договором про надання поворотної фінансової допомоги №4 від 01.04.2013 строк свого обов'язку по поверненню позики у розмірі 105000,00 грн. позивачу не виконав, допустивши прострочення виконання зобов'язання (в т.ч. у період, який вказано позивачем у позовній заяві). А тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності. Зазначені обставини в силу положень ст. 35 Господарського процесуального кодексу України повторного доказування не потребують.
Відповідачем належними та допустимими доказами факту наявності заборгованості та її розмір не спростовано, доказів погашення заборгованості в добровільному порядку не надано.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У п. 7.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" відзначається, що за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України). Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України сум. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання. Однак водночас слід мати на увазі, що у разі коли судовим рішенням з боржника стягнуто суму неустойки (штрафу, пені), то правова природа відповідної заборгованості саме як неустойки у зв'язку з прийняттям такого рішення залишається незмінною, і тому на неї в силу припису ч. 2 ст. 550 Цивільного кодексу України проценти не нараховуються. При цьому обов'язок сплатити суму неустойки (штрафу, пені) за невиконання зобов'язання не є зобов'язанням в розумінні положень ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України, а отже відсутні підстави і для застосування до цих правовідносин ст. 625 Цивільного кодексу України.
Судом здійснено перерахунок заявлених до стягнення сум 3% річних та витрат з урахуванням індексу інфляції, у зв'язку з тим, що сума стягнутого з відповідача на користь позивача за рішенням Господарського суду міста Києва у справі №910/18281/13 від 13.11.2013 судового збору не є зобов'язанням в розумінні положень ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, а отже суд нараховує передбачену ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України відповідальність лише на суму основної заборгованості.
За розрахунком суду сума 3% річних за період з 26.11.2013 по 11.11.2015, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає 6179,18 грн., а витрати з урахуванням індексу інфляції за період з грудня місяця 2013 року по вересень місяць 2015 року складають 81273,36 грн.
Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
У відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Берком" (02002, м. Київ, вул. Сагайдака, 114, ідентифікаційний код 31688856) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Рідна Їжа" (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 26, ідентифікаційний код 31452302) 3% річних у розмірі 6179 (шість тисяч сто сімдесят дев'ять) грн. 18 коп., витрати з урахуванням індексу інфляції у розмірі 81273 (вісімдесят одна тисяча двісті сімдесят три) грн. 36 коп. та 1311 (одна тисяча триста одинадцять) грн. 79 коп. витрат по сплаті судового збору.
3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. В іншій частині позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено: 20.01.2016.
Суддя Ю.М. Смирнова