ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
15.01.2016Справа №910/28426/15
За позовомФізико-Технологічного інституту металів та сплавів НАН України
доТовариства з обмеженою відповідальністю "ІСС ЛТД"
простягнення 3 546, 24 грн.
Суддя Підченко Ю.О.
за участю представників сторін:
від позивача:Юрченко О.П. - представник за довіреністю;
від відповідача:не з'явився.
Фізико-Технологічний інститут металів та сплавів НАН України звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСС ЛТД" про стягнення суми боргу у розмірі 3 546, 24 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач порушив свої зобов'язання за договором оренди нерухомого майна, що знаходиться на балансі ФТІМС НАНУ № 219/13 від 27.05.2013 року, а також прострочив його виконання.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.11.2015 р. порушено провадження у справі № 910/28426/15, розгляд справи призначено на 04.12.2015 р.
Преставники сторін у судове засідання не з'явились, про причини своєї неявки суд не повідомили.
Відповідно до ст. 77 ГПК України, у зв'язку з нез'явленням сторін у судове засідання та невиконання представниками сторін вимог ухвали, судом винесено ухвало про відкладення розгляду справи на 18.12.2015 року.
У судовому засіданні 18.12.2015 року представник позивача наполягав на позові, проте надав суд клопотання про продовження розгляду спору додатково на 15 днів, відповідно до ст. 69 ГПК України, для уточнення ціни позову.
Відповідач у судове засідання не з'явився, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва від 04.12.2015 року не виконав.
Судом було задоволено клопотання позивача про продовження розгляду спору додатково на 15 днів, до 19.01.2016 року, створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи та доказів на їх підтвердження, відклавши розгляд справи на 15.01.2016 року.
Представник позивача у судовому засіданні 15.01.2016 року на позові наполягав та надав усні пояснення по суті спору.
Представник відповідача відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судові засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.
У відповідності з положеннями п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 № 18 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої ст. 64 та ст. 87 ГПК України.
З огляду на те, що ухвали суду були надіслані судом за адресою відповідача, зазначеною в позовній заяві, а також на адресу відповідача, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, відповідач вважається повідомленим про час та місце розгляду справи (ст.64 ГПК України).
Також, в матеріалах справи міститься рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, які свідчить про те, що відповідачем було отримано ухвали суду від 05.11.2015 року, 04.12.2015 року, 18.12.2015 року, у зв'язку з чим, відповідач був повідомлений про розгляд справи судом.
Оскільки відповідач не з'явився у судове засідання, не зважаючи на належне повідомлення про розгляд справи, суд на підставі ст. 75 ГПК України, розглядає справу за наявними в ній матеріалами та доказами.
Судом зроблено висновок, що наданих доказів достатньо для вирішення спору по суті.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
У судових засіданнях складались протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, приймаючи до уваги доводи представника позивача, Господарський суд міста Києва, -
27.05.2013 року між Фізико-Технологічним інститутом металів та сплавів НАН України (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ІСС ЛТД" (Орендар) укладено договір оренди нерухомого майна № 219/13, згідно якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме державне майно нежитлові приміщення загальною площею 7,0 кв.м.: Ѕ к. 7 кв.м. побутові приміщення механічного цеху на 2 поверсі, що розміщено за адресою: м. Київ, б. Акад. Вернадського, 34/1, що перебуває на балансі Фізико-технологічного інституту металів та сплавів НАН України вартість якого визначена відповідно до звіту про незалежну оцінку майна від 09.10.2012 року і становить станом на 30.11.2012 - 27 805, 00 грн.
Майно передається в оренду з метою використання під офіс (п. 1.2. договору).
Відповідно до ст. 3 Договору, орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.95 року № 786 зі змінами, і становить без ПДВ за базовий місяць - квітень 2013 року 59, 64 грн. за 1 кв.м., а за всю орендовану площу 417, 46 грн. та ПДВ 83, 49 грн., а всього 500 , 95 грн.
Крім орендної плати орендар сплачує орендодавцю по розрахункам орендодавці:
- відшкодування комунальних платежів;
- відшкодування податку на землю;
- витрати на утримання будинку та прилеглої території;
- інші витрати за договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю.
Орендна плата за кожен наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступнний місяць.
Згідно п. 10.1., договір укладено строком на 5 днів 7 місяців 2 роки до 31 грудня 2015 року включно та набирає чинності з моменту підписання.
На виконання умов договору орендодавець передав, а орендар прийняв нежитлові побутові приміщення механічного цеху Ѕ к. 7 площею 7,0 кв.м. на 2 поверсі, що підтверджується актом здачі-прийняття від 27.05.2013 року, який підписано та засвідчено печатками обох сторін.
Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем свого зобов'язання з оплати за оренду майна.
Договір № 219/13 від 27.05.2013 р. є договором оренди, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України.
Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до п. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Згідно із ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Матеріалами справи (актами надання послуг) підтверджується факт передачі майна в оренду, користування ним відповідачем та існування за відповідачем станом на момент звернення позивача до суду заборгованості у розмірі 3 532, 23 грн., яка утворилась у зв'язку із неналежним виконанням зобов'язання зі сплати орендних платежів.
Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Частинами 1, 4 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача заборгованості за договором оренди у розмірі 3 532, 23 грн.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідач не надав суду жодних доказів на спростування наявності у нього заборгованості.
За таких обставин, позовна вимога Фізико-технологічного інституту металів та сплавів НАН України про стягнення з ТОВ "ІСС ЛТД" заборгованості у розмірі 3 532, 23 грн. є правомірною та обґрунтованою.
Крім суми основної заборгованості позивач просить стягнути звідповідача 14, 01 грн.
Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.
Згідно ч.1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.
Згідно ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Згідно із п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Положеннями п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Пунктом 3.8 Договору оренди техніки передбачено порядок та розміри сплати штрафу, а саме: у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж 3 місяці орнедар також сплачує штраф у розмірі 2% від суми заборгованості. За розрахунком суду, штраф при наявності заборгованості за договором оренди в розмірі 3 532, 23 грн. становить 70, 64 грн.
Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача крім основної заборгованості 14, 01 грн. не підлягають задоволенню у зв'язку з необґрунтованістю розрахунку.
Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Статею 49 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у спорах, які виникають при виконанні договорів та з інших підстав - судовий збір покладається на сторони пропорційно задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 525, 526, 530, 546, 548, 549, 610, 759, 762 ЦК України, ст.ст. 173-175, 193, 230, 231, 283, 285 ГК України, ст.ст. 33, 34, 82-85 ГПК України, суд, -
1. Позов Фізико-технологічного інституту металів та сплавів НАН України задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСС ЛТД" (03142, м. Київ, бул. Академіка Вернадського, 34/1; код ЄДРПОУ 34483642) на користь Фізико-технологічного інституту металів та сплавів НАН України (03142, м. Київ, бул. Академіка Вернадського, 34/1; код ЄДРПОУ 05417153) заборгованість у розмірі 3 532, 23 грн. та судовий збір у розмірі 1 213, 00 грн. В іншій частині позовних вимог відмовити. Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено: 20.01.2016 р.
Суддя Ю.О. Підченко