ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
14.01.2016Справа №910/31222/15
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В., при секретарі судового засідання Бігмі Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Комунального підприємства «Київський метрополітен»
до про Товариства з обмеженою відповідальністю «Грот» виселення, зобов'язання здійснити дії та стягнення заборгованості в розмірі 82 992 грн. 44 коп.
Представники:
від Позивача: Загоровська Н.В. (представник за Довіреністю);
від Відповідача: Безпала О.Г. (представник за Довіреністю);
Комунальне підприємство «Київський метрополітен» (надалі також - «Позивач») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Грот» (надалі також - «Відповідач») про виселення, зобов'язання здійснити дії та стягнення заборгованості в розмірі 82 992 грн. 44 коп.
Позовні вимоги вмотивовано тим, що 15.10.2011 року між Комунальним підприємством «Київський метрополітен» (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Грот» (Орендар) було укладено Договір про передачу майна комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду №200-У(Ор) - 11, відповідно до умов якого Орендодавець на підставі рішення Київради від 16.09.2010 року №26/4838 передав, а Орендар прийняв в оренду нерухоме майно (частину вестибюлю, визначену відповідно до проектної документації, розробленої ДП «ПІ Укрметротунельпроект», тимчасовими огороджуючими конструкціями (кіосками) Орендаря), за адресою: станція метро «Політехнічний інститут», для торгівлі непродовольчими товарами. Як зазначає Позивач, листом від 23.10.2013 р. він повідомив Відповідача про закінчення терміну дії договору та відмову від продовження Договору оренди з вимогою передати нерухоме майно по акту приймання - передачі майна, проте до теперішнього часу об'єкт оренди не повернуто. Також, заборгованість Відповідача по здійсненню орендних платежів за період з 10.07.2015 р. по 15.11.2015 р. становить 74 144 грн. 25 коп. Крім того, враховуючи неналежне виконання Відповідачем умов договору, Позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Грот» пеню у розмірі 8 341 грн. 64 коп., 3% річних у розмірі 506 грн. 55 коп., а також виселити Товариство з обмеженою відповідальністю «Грот» з орендованого майна, а саме: частини вестибюлю загальною площею 30,93 кв.м., що знаходиться за адресою станція метро «Політехнічний інститут»; зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Грот» у строк не пізніше 10 календарних днів з моменту набрання рішення суду законної сили демонтувати тимчасові огороджувальні конструкції, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Грот» та знаходяться за адресою станція метро «Політехнічний інститут».
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 11.12.2015 р. порушено провадження у справі № 910/31222/15, судове засідання призначено на 24.12.2015 р.
21.12.2015 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження по справі від 11.12.2015 року.
21.12.2015 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить Суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
23.12.2015 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшло клопотання про витребування доказів, клопотання про залучення до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні Позивача - Департамент комунальної власності міста Києва і Київську міську раду та клопотання про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
24.12.2015 року в судове засідання з'явились представники сторін.
Суд на місці ухвалив - задовольнити клопотання Відповідача про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Однак, Суд зазначає, що оскільки клопотання було подано в день засідання, для забезпечення фіксування судового процесу необхідно відкласти розгляд справи. Враховуючи вищевикладене, Суд на місці ухвалив - відкласти розгляд інших клопотань Відповідача.
Крім того, Суд, ознайомившись з матеріалами справи, керуючись ст. 38 ГПКУ, з метою повного та всебічного розгляду спору, прийшов до висновку - зобов'язати:
1) Позивача:
- надати письмові пояснення з посиланням на належні докази, умови Договору та норми чинного законодавства України щодо стягнення пені, 3% річних та інфляційних з Товариства з обмеженою відповідальністю "Грот" у випадку припинення дії Договору №200-У(Ор)-11 від 15.10.2011 року з 13.10.2013 року;
- надати письмові пояснення чи заперечення з посиланням на належні докази з урахуванням відзиву Товариства з обмеженою відповідальністю "Грот";
2) Відповідача:
- надати докази на підтвердження повернення майна за Договором №200-У(Ор)-11 від 15.10.2011 року у строки, передбачені умовами Договору;
- надати докази на підтвердження погашення заборгованості в розмірі 74 144,25 грн.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 24.12.2015 року відкладено розгляд справи на 14.01.2016 року, у зв'язку з витребуванням додаткових доказів по справі, клопотанням про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
04.01.2016 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшли письмові пояснення на відзив Відповідача.
В судовому засіданні 14 січня 2016 року представник Позивача надав усні пояснення по суті спору, якими підтримав позовні вимоги та доводи позовної заяви. В судовому засіданні представник Відповідача заперечив проти позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Що стосується Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Грот» про залучення до участі в справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні Позивача - Департамент комунальної власності міста Києва і Київську міську раду, Суд зазначає наступне.
Статтею 27 Господарського процесуального кодексу України визначено, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін.
Однак, Суд звертає увагу на те, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Грот» не наведено належних обґрунтувань щодо того, як рішення у даній справі може вплинути на права або обов'язки Департаменту комунальної власності міста Києва і Київську міську раду щодо однієї з сторін.
Суд, розглянувши Клопотання Відповідача про витребування доказів направлення Позивачем листа від 30.10.2013 року, як опис вкладення у цінний лист, підпис уповноваженої особи відповідача про приймання поштової кореспонденції, будь - який інший письмовий документ, приходить до висновку про відмову в його задоволенні, оскільки матеріали справи містять докази отримання такого листа, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення 29.10.2013 р. уповноваженій особі підприємства Відповідача.
Відповідно до статті 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
В судовому засіданні 14 січня 2016 року, на підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.
Відповідно до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні складено протокол.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
15.10.2011 року між Комунальним підприємством «Київський метрополітен» (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Грот» (Орендар) було укладено Договір про передачу майна комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду №200-У(Ор) - 11, відповідно до умов якого Орендодавець на підставі рішення Київради від 16.09.2010 року №26/4838 передав, а Орендар прийняв в оренду нерухоме майно (частину вестибюлю, визначену відповідно до проектної документації, розробленої ДП «ПІ Укрметротунельпроект», тимчасовими огороджуючими конструкціями (кіосками) Орендаря), за адресою: станція метро «Політехнічний інститут», для торгівлі непродовольчими товарами.
Відповідно до п.2.1 Договору об'єктом оренди є частина вестибюлю, визначена відповідно до проектної документації, розробленої ДП «ПІ Укрметротунельпроект», тимчасовими огороджуючими конструкціями (кіосками) Орендаря, загальною площею 30,93 кв.м. згідно з викопіюванням з Схем тимчасового розташування МАФ, що складає невід'ємну частину цього Договору.
Пунктом 2.3 Договору передбачено, що опис технічного стану об'єкта оренди та дата його передачі орендарю, його склад зазначаються в акті приймання-передачі об'єкта оренди, що є невід'ємною частиною договору (Додаток №1 до Договору).
Об'єкт оренди належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва і знаходиться на балансі Комунального підприємства "Київський метрополітен". (п.2.4 Договору)
Згідно з п.3.1 Договору за користування об»єктом оренди Орендар сплачує Орендодавцю орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі рішення Київради від 16.09.2010 року №26/4838 та Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Києва, затвердженої рішенням Київради від 28.08.2006 року №34/91, та на дату підписання Договору місячний розмір якої згідно з розрахунком орендної плати (Додаток №2), що є невід'ємною частиною цього Договору, становить без 380 грн. 08 коп. за 1 кв.м. орендованої площі, що в цілому складає 11 755 грн. 83 коп.
Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за попередній місяць, опублікованому у поточному місяці. (п.3.2 Договору)
Відповідно до п.3.5 Договору оплата по договору проводиться Орендарем, починаючи з дати підписання акта приймання - передачі. Останнім днем сплати орендної плати є дата підписання Сторонами акта приймання - передачі при поверненні об'єкта оренди Орендодавцеві.
Згідно з п.3.6 Договору орендна плата сплачується Орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності Орендаря щомісячно не пізніше 10 числа поточного місяця на рахунок Орендодавця.
Пунктом 4.14 Договору визначено, що Орендар після припинення дії договору оренди та у разі відмови у продовженні договору оренди зобов'язаний протягом 30 календарних днів передати майно по акту приймання-передачі Орендодавцю. При цьому оплата по договору нараховується Орендодавцем та сплачується Орендарем до дати фактичного повернення об'єкта оренди та підписання акту прийому - передачі.
Згідно з п. 5.4 Договору орендар після закінчення строку дії цього Договору має переважне право, за інших рівних умов, на продовження дії Договору за умови належного виконання своїх обов'язків за цим Договором.
Пунктом 6.2 Договору передбачено, що за несвоєчасну сплату орендних платежів Орендар сплачує на користь Орендодавця пеню в розмірі 0,5% від розміру несплачених орендних платежів за кожен день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством України.
Пунктом 7.5 Договору зазначено, що у разі закінчення строку дії Договору або при його розірванні орендар зобов'язаний за актом приймання-передачі повернути об'єкт оренди Орендодавцю у стані, в якому перебував об'єкт оренди на момент передачі його в оренду, з урахуванням всіх здійснених орендарем поліпшень, які неможливо відокремити від об'єкта оренди без заподіяння йому шкоди, з урахуванням зносу за період строку дії договору оренди. В аті приймання-передачі зазначається технічний стан об'єкта оренди на дату повернення.
У п.9.1 Договору встановлено, що цей Договір вступає в силу з моменту підписання його Сторонами і відповідно до рішення Київради від 16.09.2010 року №26/4838 діє з 15.10.2011 р. до 13.10.2013 р.
Згідно з п. 9.5 Договору, цей Договір припиняється, зокрема, в разі закінчення строку, на який його було укладено.
Згідно п. 8.5.6 Договору в редакції Додаткової угоди №1 від 15.10.2011 року до Договору про передачу майна комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду №200-У(Ор) - 11 від 15.10.2011 року у разі припинення дії Договору орендар звільняє орендовану частину приміщення переходу станції метро "Політехнічний інститут" в термін, визначений п. 4.14 цього договору від своїх тимчасових огороджуючих конструкцій. При невиконанні орендарем зазначених в цьому пункті договору умов, Орендодавець, самостійно на свій розсуд, розпоряджається огороджуючими конструкціями (кіосками).
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору про передачу майна комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду №200-У(Ор) - 11 від 15.10.2011 року Орендодавець передав, а Орендар в свою чергу прийняв частину вестибюлю станції метро «Політехнічний інститут», визначену тимчасовими огороджуючими конструкціями (кіосками), загальною площею 30,93 кв.м., що підтверджується Актом приймання - передачі нерухомого майна від 01.11.2011 року.
23.10.2013 року Позивачем за вих. №11-03/1033 на адресу Відповідача був направлений лист про закінчення терміну дії договору та неможливості його продовження автоматично з вимогою повернути об'єкт оренди по акту приймання - передачі до 13.11.2013 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення 29.10.2013 р. уповноваженій особі підприємства Відповідача.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що до теперішнього часу об'єкт оренди не повернуто. Також, заборгованість Відповідача по здійсненню орендних платежів за період з 10.07.2015 р. по 15.11.2015 р. становить 74 144 грн. 25 коп. Крім того, враховуючи неналежне виконання Відповідачем умов договору, Позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Грот» пеню у розмірі 8 341 грн. 64 коп., 3% річних у розмірі 506 грн. 55 коп., а також виселити Товариство з обмеженою відповідальністю «Грот» з орендованого майна, а саме: частина вестибюлю загальною площею 30,93 кв.м., що знаходиться за адресою станція метро «Політехнічний інститут»; зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Грот» у строк не пізніше 10 календарних днів з моменту набрання рішення суду законної сили демонтувати тимчасові огороджувальні конструкції, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Грот» та знаходяться за адресою станція метро «Політехнічний інститут».
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Комунального підприємства «Київський метрополітен» підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Внаслідок укладення Договору про передачу майна комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду №200-У(Ор) - 11 від 15.10.2011 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.
Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).
Як встановлено ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Згідно з ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Частиною 5 ст. 762 Цивільного кодексу України визначено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
За користування майном з наймодавця справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч.1 ст. 762 Цивільного кодексу України).
Статтею 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Згідно зі статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору про передачу майна комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду №200-У(Ор) - 11 від 15.10.2011 року Орендодавець передав, а Орендар в свою чергу прийняв частину вестибюлю станції метро «Політехнічний інститут», визначену тимчасовими огороджуючими конструкціями (кіосками), загальною площею 30,93 кв.м., що підтверджується Актом приймання - передачі нерухомого майна від 01.11.2011 року, який оформлений належним чином та підписаний уповноваженими представниками сторін і скріплений печатками підприємств без зауважень та заперечень, в добровільному порядку.
У п.9.1 Договору встановлено, що цей Договір вступає в силу з моменту підписання його Сторонами і відповідно до рішення Київради від 16.09.2010 року №26/4838 діє з 15.10.2011 р. до 13.10.2013 р.
Згідно з п. 9.5 Договору, цей Договір припиняється, зокрема, в разі закінчення строку, на який його було укладено.
Згідно з частиною першою статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Відповідно до частини четвертої статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Згідно з приписами частини другої статті 291 Господарського кодексу України договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.
Частиною четвертою статті 284 Господарського кодексу України передбачено, що строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Правові наслідки продовження користування майном після закінчення строку договору оренди також передбачені статтею 764 Цивільного кодексу України та опосередковано нормою частини четвертої статті 291 Господарського кодексу України, згідно з якою правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму ЦК України.
Згідно зі статтею 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" термін договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки, має переважне право, за інших рівних умов, на продовження договору оренди на новий термін. Умови договору оренди на новий строк встановлюються за домовленістю сторін. У разі недосягнення домовленості щодо умов договору переважне право орендаря на укладення договору припиняється.
Статтею 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено, що договір оренди припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено.
23.10.2013 року Позивачем за вих. №11-03/1033 на адресу Відповідача був направлений лист про закінчення терміну дії договору та неможливості його продовження автоматично з вимогою повернути об'єкт оренди по акту приймання - передачі до 13.11.2013 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення 29.10.2013 р. уповноваженій особі підприємства Відповідача.
Враховуючи вищевикладене, Суд зазначає, що можливість продовження дії договору оренди на той же термін і на тих же умовах законодавець поставив у залежність, зокрема, від відсутності волевиявлення однієї із сторін про припинення цього договору у зв'язку із закінченням терміну його дії, та зазначив про те, що таке волевиявлення має відбуватись у відповідні строки. Тому, будь-яке документальне підтвердження факту здійснення такої заяви припиняє договір оренди, без урахування того, чи отримано іншою стороною цю заяву, оскільки нормами чинного законодавства не передбачено обов'язку орендодавців доводити факт отримання орендарями заяв (повідомлень, листів тощо) про припинення дії договорів оренди або ж пересвідчуватися в тому, чи отримував орендар заяву (повідомлення, лист тощо) про припинення дії договору, які надсилаються, зокрема, в порядку ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", а передбачений лише обов'язок довести факт належного направлення такої заяви (повідомлення, листа тощо) орендарю, яка буде свідчити про відсутність волевиявлення на продовження орендних правовідносин.
В даному випадку, Комунальне підприємство «Київський метрополітен» висловило свої заперечення щодо продовження терміну дії Договору про передачу майна комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду №200-У(Ор) - 11 від 15.10.2011 року шляхом направлення відповідного листа від 23.10.2013 року на адресу Відповідача, який був отриманий останнім.
Крім того, положення пункту 9.3. Договору оренди містять умови, що ставлять процедуру продовження дії цього договору в залежність від наявності прийнятого Київською міською радою рішення, тобто, виключають його автоматичну пролонгацію.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 21.10.2015 по справі № 910/193/15-г.
Таким чином, з урахуванням вищенаведеного, Договір про передачу майна комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду №200-У(Ор) - 11 від 15.10.2011 року припинив свою дію.
Відповідно до частини першої статті 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Пунктом 7.5 Договору зазначено, що у разі закінчення строку дії Договору або при його розірванні орендар зобов'язаний за актом приймання-передачі повернути об'єкт оренди Орендодавцю у стані, в якому перебував об'єкт оренди на момент передачі його в оренду, з урахуванням всіх здійснених орендарем поліпшень, які неможливо відокремити від об'єкта оренди без заподіяння йому шкоди, з урахуванням зносу за період строку дії договору оренди. В аті приймання-передачі зазначається технічний стан об'єкта оренди на дату повернення.
Згідно п. 8.5.6 Договору в редакції Додаткової угоди №1 від 15.10.2011 року до Договору про передачу майна комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду №200-У(Ор) - 11 від 15.10.2011 року у разі припинення дії Договору орендар звільняє орендовану частину приміщення переходу станції метро "Політехнічний інститут" в термін, визначений п. 4.14 цього договору від своїх тимчасових огороджуючих конструкцій. При невиконанні орендарем зазначених в цьому пункті договору умов, Орендодавець, самостійно на свій розсуд, розпоряджається огороджуючими конструкціями (кіосками).
Статтею 795 Цивільного кодексу України визначено, що повернення наймачем предмета договору найму, якщо ним є будівля або інша капітальна споруда (їх окрема частина), оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.
Таким чином, у разі дострокового припинення цього Договору, у Відповідача виникає обов'язок повернути Позивачу протягом 30 календарних днів майно з оренди, оскільки Договір припинив свою дію, внаслідок чого Орендар втратив право на користування об'єктом оренди.
Однак, Суд звертає увагу на те, що до матеріалів справи не було додано належних та допустимих доказів відповідно до статей 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження повернення Відповідачем за актом прийому - передачі частини вестибюлю загальною площею 30,93 кв.м., що знаходиться за адресою станція метро «Політехнічний інститут», переданої на підставі Договору про передачу майна комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду №200-У(Ор) - 11 від 15.10.2011 року.
Отже, Суд зазначає, що Відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору, не здійснив повернення об'єкту оренди, переданого на підставі Договору Договору про передачу майна комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду №200-У(Ор) - 11 від 15.10.2011 року, тобто не виконав свої зобов'язання належним чином.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги Комунального підприємства «Київський метрополітен» в частині виселення Товариства з обмеженою відповідальністю «Грот» з орендованого майна, а саме: частини вестибюлю загальною площею 30,93 кв.м., що знаходиться за адресою станція метро «Політехнічний інститут» та зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Грот» демонтувати тимчасові огороджувальні конструкції, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Грот» та знаходяться за адресою станція метро «Політехнічний інститут», є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Крім того, Позивач просив Суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Грот» заборгованість за Договором про передачу майна комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду №200-У(Ор) - 11 від 15.10.2011 року за період липень 2015 р. - жовтень 2015 р. у розмірі 74 144 грн. 25 коп.
Згідно з п.3.1 Договору за користування об»єктом оренди Орендар сплачує Орендодавцю орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі рішення Київради від 16.09.2010 року №26/4838 та Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Києва, затвердженої рішенням Київради від 28.08.2006 року №34/91, та на дату підписання Договору місячний розмір якої згідно з розрахунком орендної плати (Додаток №2), що є невід'ємною частиною цього Договору, становить без 380 грн. 08 коп. за 1 кв.м. орендованої площі, що в цілому складає 11 755 грн. 83 коп.
Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за попередній місяць, опублікованому у поточному місяці. (п.3.2 Договору)
Відповідно до п.3.5 Договору оплата по договору проводиться Орендарем, починаючи з дати підписання акта приймання - передачі. Останнім днем сплати орендної плати є дата підписання Сторонами акта приймання - передачі при поверненні об'єкта оренди Орендодавцеві.
Згідно з п.3.6 Договору орендна плата сплачується Орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності Орендаря щомісячно не пізніше 10 числа поточного місяця на рахунок Орендодавця.
Як встановлено Судом вище у судовому рішенні, після закінчення терміну дії Договору про передачу майна комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду №200-У(Ор) - 11 від 15.10.2011 року Відповідачем не було повернуто за Актом приймання - передачі майно з оренди, а тому у останнього виник обов'язок по оплаті орендних платежів за час фактичного користування частиною приміщення вестибюлю станції метро «Політехнічний інститут», визначену тимчасовими огороджуючими конструкціями (кіосками), загальною площею 30,93 кв.м., за період липень 2015 р. - жовтень 2015 р.
Суд зазначає, що факт наявності заборгованості Відповідача на суму 74 144 грн. 25 коп. підтверджується матеріалами справи, а саме: детальним розрахунком заборгованості за Договором про передачу майна комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду №200-У(Ор) - 11 від 15.10.2011 року станом на 15.11.2015 року.
Однак, Суд звертає увагу на те, що до матеріалів справи не було додано належних та допустимих доказів на підтвердження сплати Відповідачем заборгованості перед Комунальним підприємством «Київський метрополітен» на суму 74 144 грн. 25 коп.
Отже, Суд зазначає, що Відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору, не здійснив оплату по орендній платі в повному обсязі, тобто не виконав свої зобов'язання належним чином, а тому позовні вимоги щодо стягнення 74 144 грн. 25 коп. - суми основної заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
При зверненні до суду Позивач також просив стягнути з Відповідача 3% річних за загальний період прострочки з 11.07.2015 р. по 15.11.2015 р. у розмірі 506 грн. 55 коп.
Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013 року).
Суд, перевіривши розрахунок 3% річних, як плати за користування чужими грошовими коштами за період прострочки Відповідачем оплати по орендній платі за загальний період прострочки з 11.07.2015 р. по 15.11.2015 р. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню у повному обсязі та до стягнення з Відповідача підлягає 3% річних у розмірі 506 грн. 55 коп., як плати за користування чужими грошовими коштами в період прострочки виконання Відповідачем його грошового зобов'язання за загальний період з 11.07.2015 р. по 15.11.2015 р.
Також Позивач просив стягнути з Відповідача на його користь пеню за загальний період прострочки з 11.07.2015 р. по 15.11.2015 р. у розмірі 8 341 грн. 64 коп.
Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.96 р. № 543-96-ВР (з змінами), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов»язань» №14 від 17.12.2013 року)
Пунктом 6.2 Договору передбачено, що за несвоєчасну сплату орендних платежів Орендар сплачує на користь Орендодавця пеню в розмірі 0,5% від розміру несплачених орендних платежів за кожен день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством України.
Суд, перевіривши розрахунок пені за загальний період прострочки виконання Відповідачем його договірного грошового зобов'язання з 11.07.2015 року по 15.11.2015 року у розмірі 8 341 грн. 64 коп. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає частковому задоволенню у зв'язку з невірним розрахунком Позивача та до стягнення з Відповідача підлягає пеня за загальний період прострочки виконання Відповідачем його договірного грошового зобов'язання з 11.07.2015 року по 15.11.2015 року у розмірі 8 329 грн. 28 коп.
Судом розглянуті та відхилені заперечення Відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву в частині того, що КП «Київський метрополітен» є неналежним позивачем у даній справі (які сторона обґрунтовує тим, що у вказаної особи відсутнє право на розпорядження комунальним майном територіальної громади міста, зокрема, повноваження на укладення договорів оренди такого майна, тощо), враховуючи наступне.
Частиною 1 статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» територіальними громадами сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.
Статтею 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що право комунальної власності - право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.
Відповідно до частини 5 статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.
Частиною 1 статті 18 Закону України «Про столицю України - місто-герой Київ» встановлено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування у місті Києві є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності громади міста або знаходяться в її управлінні.
Так, на підставі Наказу Головного управління комунальної власності м. Києва № 98 від 23.04.2003 за Комунальним підприємством «Київський метрополітен» на праві повного господарського відання було закріплено, в тому числі, підземний перехід станції метро «Політехнічний інститут» (додаток № 2 до зазначеного наказу).
Пунктом 5.2 Статуту КП «Київський метрополітен» передбачено, що майно підприємства є комунальною власністю територіальної громади міста Києва і закріплено за ним на праві господарського відання.
Відповідно до статті 136 Господарського кодексу України право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами. Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб'єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства. Суб'єкт підприємництва, який здійснює господарську діяльність на основі права господарського відання, має право на захист своїх майнових прав також від власника.
При цьому, як уже зазначалося вище, спірний Договір було укладено на підставі рішення Київради від 16.09.2010 року №26/4838, в якому була пряма вказівка саме КП «Київський метрополітен», як орендодавцю, укласти договір оренди вказаного об'єкта з відповідачем
Правомірність дій КП «Київський метрополітен» та визначення його повноважень, як орендодавця спірного майна, також підтверджується Порядком передачі майна територіальної громади міста Києва в оренду, затвердженим рішенням КМР від 28.09.2006 № 34/91, який був чинним на момент укладення договору оренди.
На момент припинення договору оренди було чинне Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва, затверджене рішенням КМР від 22.09.2011 №34/6250, яким також передбачалося, що орендодавцями нерухомого майна, загальна площа якого не перевищує 200 квадратних метрів на одне підприємство, установу, організацію, та іншого окремого індивідуально визначеного майна, яке закріплено за ними на праві господарського відання або оперативного управління, є саме комунальні підприємства, установи та організації.
До того ж, на момент звернення позивача до суду з позовом у даній справі діяло та є чинним Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва, затверджене рішенням КМР від 21.04.2015 №415/1280, яким також передбачені повноваження комунальних підприємств бути орендодавцями майна, яке закріплено за ними на праві господарського відання (з усіма правами сторони договору оренди, в тому числі право на розірвання договору в судовому порядку та пред'явлення вимог про виселення).
Враховуючи викладене, Суд дійшов висновку про те, що Комунальне підприємство «Київський метрополітен» є належним Позивачем у даній справі, а заперечення Відповідача є необгунтованими.
Крім того, інші доводи Відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, не приймаються Судом до уваги, оскільки після припинення строку дії Договору оренди у Товариства з обмеженою відповідальністю «Грот» немає правової підстави використовувати майно, передане йому в оренду саме за цим Договором, до якого зміни ні щодо строку дії, ані щодо орендодавця не вносились, натомість з'явився обов'язок повернення майна в порядку, визначеному умовами Договору, який так і не було виконано Відповідачем.
Таким чином, з Товариства з обмеженою відповідальністю «Грот» на користь Комунального підприємства «Київський метрополітен» підлягає стягненню заборгованість у розмірі 74 144 грн. 25 коп., 3% річних в розмірі 506 грн. 55 коп. та пеня в розмірі 8 329 грн. 28 коп.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.
На підставі викладеного, керуючись статтями 32, 33,36, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов Комунального підприємства «Київський метрополітен» - задовольнити частково.
2. Виселити Товариство з обмеженою відповідальністю «Грот» (01103, м.Київ, ВУЛИЦЯ КІКВІДЗЕ, будинок 19, Ідентифікаційний код юридичної особи 19246324) з орендованого майна, а саме: частини вестибюлю загальною площею 30,93 кв.м., що знаходиться за адресою станція метро «Політехнічний інститут».
3. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Грот» (01103, м.Київ, ВУЛИЦЯ КІКВІДЗЕ, будинок 19, Ідентифікаційний код юридичної особи 19246324) демонтувати тимчасові огороджувальні конструкції (кіоски), що знаходяться за адресою станція метро «Політехнічний інститут».
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Грот» (01103, м.Київ, ВУЛИЦЯ КІКВІДЗЕ, будинок 19, Ідентифікаційний код юридичної особи 19246324) на користь Комунального підприємства «Київський метрополітен» (03056, м. Київ, пр-т Перемоги, буд. 35, Ідентифікаційний код юридичної особи 03328913) заборгованість у розмірі 74 144 (сімдесят чотири тисячі сто сорок чотири) грн. 25 (двадцять п'ять) коп., пеню у розмірі 8 329 (вісім тисяч триста двадцять дев'ять) грн. 28 (двадцять вісім) коп., 3% річних у розмірі 506 (п'ятсот шість) грн. 55 (п'ятдесят п'ять) коп. та судовий збір у розмірі 3 680 (три тисячі шістсот вісімдесят) грн. 70 (сімдесят) коп.
5. В іншій частині позову відмовити.
6. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
7. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Дата складання та підписання повного тексту рішення: 18 січня 2016 року.
Суддя О.В. Чинчин