номер провадження справи 6/184/15
19.01.2016 Справа № 908/5967/15
Суддя Місюра Людмила Сергіївна, розглянувши матеріали справи
За позовом Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» (вул. Фрунзе, 40, м. Київ, 04080; адреса для листування: 01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 42, кв. 44, ТОВ A.S.A. GROUP, ОСОБА_1)
До Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, 71700)
Про стягнення 15 033 грн. 95 коп.
За участю представників :
Від позивача: не з'явився
Від відповідача: не з'явився
Позивач в позовній заяві, на підставі полісу про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АВ/9673255, просить стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 суму сплаченого страхового відшкодування в розмірі 15 033 грн. 95 коп.
Розгляд справи відкладався, в зв'язку з неявкою позивача та відповідача.
19.01.2016р. розгляд справи продовжений та прийнято рішення.
В матеріалах справи знаходиться Спеціальний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців , в якому вказано, що Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, 71700.
Ухвали суду про порушення провадження по справі та про відкладення розгляду справи направлялись відповідачу саме за цією адресою, позивачу за двома адресами, вказаними у позовної заяві, що підтверджується вихідними реєстраційними номерами, які зазначені на зворотній стороні ухвал, виписками з журналу реєстрації вихідних документів та реєстрами на відправлення кореспонденції.
Ухвала суду про порушення провадження по справі отримана відповідачем, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, яке знаходиться в матеріалах справи.
Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.
Таким чином, у суду є достатні докази направлення цієї ухвали сторонам по справі.
Позивач та відповідач, повідомлені про місце, день та час розгляду справи, в порядку, передбаченому ГПК України, в судові засідання двічі не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, витребувані судом документи не надали, відповідач проти позову не заперечив.
Стаття 75 ГПК України дозволяє суду розглянути спір за наявними в справі матеріалами, у випадку, якщо відзив на позов та витребувані судом документі не надані.
За таких обставин, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши та оцінивши всі матеріали справи, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав:
Між позивачем та фізичною особою (громадянином) ОСОБА_2 був укладений поліс про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АВ/9673255 (далі - поліс), за яким позивач застрахував майнові інтереси фізичної особи (громадянина) ОСОБА_2, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу - легкового автомобіля "Renault", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 і який був у володінні ОСОБА_2, під керуванням ОСОБА_3
16.08.2013р. по а/д РОВ "Ульяновка - Миколаїв" 38 км 120м сталася дорожно - транспортна пригода (далі - ДТП) за участю двох транспортних засобів: "Renault", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, який був у володінні ОСОБА_2, під керуванням ОСОБА_3 та "Фольксваген", номерний знак НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_4
Внаслідок зазначеного ДТП автомобіль потерпілого отримав механічні пошкодження відповідно до Довідки ДАЇ.
Винною особою визнаний ОСОБА_3, що підтверджується постановою Токмацького районного суду Запорізької області від 17.09.2013р., як набрало закрої сили 27.09.2013р., про що прямо зазначено на постанові суду.
Потерпілий ОСОБА_5 звернувся до позивача з заявою про страхове відшкодування.
Вартість відновлювального ремонту автомобіля потерпілого, пошкодженого внаслідок ДТП, в сумі 15 676 грн. 35 коп. встановлено Звітом про визначення вартості матеріального шкоди, завданого власнику транспортного засобу №151 від 30.08.2013р.
Позивач виплатив суму страхового відшкодування в розмірі 15 033 грн. 95 коп., що підтверджується платіжним дорученням №3209 від 18.10.2013р.
Відповідно до п. п. "г" п. 38.1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо дорожньо-транспортна пригода визначена в установленому порядку безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу існуючим вимогам Правил дорожнього руху .
Невідповідність технічного стану підтверджена у судовому порядку та прямо зазначена у постанові Токмацького районного суду Запорізької області від 17.09.2013р., яке набрало законної сили 27.09.2013р. В постанові Токмацького районного суду Запорізької області від 17.09.2013р зазначено, що ОСОБА_3 працює водієм в ПП "Бебешко".
Позивач просить стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 15 033 грн. 95 коп., без врахування того, що згідно ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.
Позивач безпідставно просить стягнути суму 15 033 грн. 95 коп. з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, оскільки страховий поліс був укладений з фізичною особою (громадянином) ОСОБА_2, тобто зобов'язання, в тому числі по оплаті, згідно вказаному полісу на себе брала фізична особа (громадянин) ОСОБА_2, а не Фізична особа-підприємець ОСОБА_2
За таких підстав, позивач безпідставно просить стягнути спірну суму з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, на підставі полісу, укладеному фізичною особою (громадянином) ОСОБА_2
Позивач не довів суду, що Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 брав на себе зобов'язання відповідати на підставі страхового полісу, який був укладений з фізичною особою (громадянином) ОСОБА_2
В постанові Токмацького районного суду Запорізької області від 17.09.2013р. дійсно вказано, що ОСОБА_6 працював водієм ПП "Бебешко", але при цьому ОСОБА_6 міг виконувати обов'язки водія і громадянина ОСОБА_2 Автомобіль міг використовуватися як для нужд громадянина ОСОБА_2 так і для нужд ФОП ОСОБА_2 При цьому не має значення чиїм водієм являвся ОСОБА_6, страховий поліс був укладений з фізичною особою (громадянином ) ОСОБА_2, саме він брав на себе зобов'язання і відповідальність. Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 не укладав страховий поліс з позивачем, та не брав на себе зобов'язання та відповідальність.
Фізична особа та фізична особа - підприємець це два різних поняття. Поняття "фізична особа" міститься в главі 4 Цивільного кодексу України, а поняття "фізична особа - підприємець" - в главі 5 Цивільного кодексу України.
Відповідно до статті 24 ЦК України фізичною особою являється людина. Фізичними особами являються громадяни України та особи без громадянства.
Згідно з ч. 2 статті 50 ЦК України фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.
З вищевикладеного вбачається, що фізичною особою є кожна людина, а фізичною особою - підприємцем являється лише та особа, яка пройшла державну реєстрацію на право здійснювати підприємницьку діяльність та яка отримала свідоцтво про державну реєстрацію.
Стаття 51 ЦК України передбачає, що до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно - правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб.
З вищевикладеного слідує, що фізична особа та фізична особа - підприємець дві різні особи, та у фізичної особи і у фізичної особи-підприємця різні права та обов'язки.
При цьому, в даному випадку одна і та ж особа ОСОБА_2 являється і фізичною особою (громадянином) і фізичною особою - підприємцем.
Але, при цьому кожний з них може укладати договори, наприклад, фізична особа (громадянин) може укладати договір займу, договір дарування, як в даному випадку - договір страхування, а як фізична особа - підприємець він може укладати договори поставки, договори купівлі продажу та таке ін. При цьому, по договорам, які укладені фізичною особою (громадянином) він бере на себе зобов'язання та відповідає як фізична особа (громадянин), по договорам, які укладені Фізичною особою-підприємцем, він бере на себе зобов'язання та відповідає як Фізична особа-підприємець.
Згідно до статті 526 ЦК України, статті 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За таких обставин, позивач безпідставно просить стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 спірну суму на підставі полісу АВ/9673255, за умови, що по страховому полісу зобов'язання на себе брала фізична особа (громадянин) ОСОБА_2, і відповідати за цим полісом повинна саме фізична особа (громадянин) ОСОБА_2
Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають.
При цьому, суд вказує позивачу, що він не позбавлений права звернутися з позовом про стягнення спірної суми до фізичної особи (громадянина) ОСОБА_2 у відповідний суд.
Судовий збір покладається на позивача, відповідно до статті 49 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 22, 44 - 49, 75, 82 - 85 ГПК України, суд
В задоволені позову відмовити.
Повне рішення складено : 19.01.2016р.
Суддя Л.С. Місюра