ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
28.12.2015Справа №910/26246/15
За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПРОВІДНА»
до Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Домінанта»
про відшкодування шкоди 6 829,15 грн.
Суддя А.М. Селівон
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився;
В судовому засіданні на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошені вступна та резолютивна частини рішення.
Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПРОВІДНА» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Домінанта» про відшкодування шкоди в порядку регресу у розмірі 6 829,15 грн., а також просить покласти на відповідача витрати з оплати судового збору.
В обґрунтування позовних вимог позивач у позовній заяві посилається на те, що виплативши відповідно до умов договору добровільного страхування наземного транспорту №06/6754823/1012/13 від 12.11.2013 р. страхувальнику страхове відшкодування в розмірі 6 829,15 грн., Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПРОВІДНА» отримало згідно ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування» право регресної вимоги про стягнення розміру виплаченого страхового відшкодування, до відповідача у справі, як особи, відповідальної за заподіяні збитки.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.10.2015 р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №910/26246/15 та призначено справу до розгляду на 05.11.2015 р.
Ухвалами Господарського суду міста Києва від 05.11.2015 р. та 24.11.2015 р. розгляд справи відкладено на 24.11.2015 р. та 28.12.2015 р. відповідно.
У судові засідання 05.11.2015 р., 24.11.2015 р. та 2812.15 р. уповноважені представники позивача та відповідача не з'явилися.
Про дату, час та місце розгляду даної справи сторони були повідомлені належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення: №№0103035310030, 0103035310014, 0103035310022; №№ 0103036152005, 0103036152013, 0103036152021; №№ 0103036153818, 0103036153826, 0103036153834, відповідно.
До початку судового засідання 05.11.2015 р. позивачем через відділ діловодства (канцелярія) подано до Господарського суду міста Києва заяву з додатками, в якій позивач просить розгляд справи проводити за відсутністю уповноваженого представника. Заява з додатками долучена до матеріалів справи.
Також до початку судового засідання 05.11.2015 р. відповідачем через відділ діловодства (канцелярія) подані до Господарського суду міста Києва: заява про наявність на даний час та існування в минулому інших, окрім даних, правовідносин; клопотання з додатками, в якому відповідач просить судове засідання, призначене на 05.11.20152 р. відкласти; заяву про відсутність спору в інших судових органах. Подані відповідачем документи долучені судом до матеріалів справи.
До початку судового засідання 24.11.2015 р. відповідачем через відділ діловодства (канцелярія) подано до Господарського суду м. Києва пояснення на позовну заяву з додатками, в якому останній зазначив, що сума страхового відшкодування має бути розрахована з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу деталей та становити 4 754,04 грн.
Крім того, до початку судового засідання 28.12.2015 р. позивачем через відділ діловодства (канцелярія) подана до Господарського суду м. Києва заява з додатками, що долучена судом до матеріалів справи.
Також, до початку судового засідання 28.12.2015 р. відповідачем через відділ діловодства (канцелярія) подані до Господарського суду м. Києва: відзив на позовну заяву з додатками, в якому відповідач просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог та надає копію платіжного доручення №4917 від 22.12.2015 р. щодо сплати страхового відшкодування у розмірі 4 754,06 грн.; клопотання про розгляд справи за відсутності уповноваженого представника відповідача. Відзив на позовну заяву з додатками та клопотання долучені судом до матеріалів справи.
Інших доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень, окрім наявних в матеріалах справи, сторонами суду не надано.
Відповідно до рекомендацій та роз'яснень Вищого господарського суду України, викладених зокрема у п. 2.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.11 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (надалі - Постанова №18), якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.
Згідно з підпунктом 3.9.2 п. 3.9 Постанови №18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
З огляду на вищевикладене, оскільки явка представників сторін в судові засідання обов'язковою не визнавалась, сторони не скористались належним їм процесуальним правом приймати участь в судових засіданнях суд здійснював розгляд справи за відсутності уповноважених представників сторін, виключно за наявними у справі матеріалами.
При цьому, оскільки суд неодноразово відкладав розгляд справи, надаючи учасникам судового процесу можливість реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи обмежені процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, не знаходив підстав для відкладення розгляду справи.
Враховуючи нез'явлення в судове засідання уповноважених представників сторін згідно ч. 8 ст. 81-1 ГПК судове засідання здійснювалось без фіксації технічними засобами. Судовий процес відображено у протоколах судових засідань.
Дослідивши матеріали справи та подані докази, з'ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору суд
Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно визначення ст. 1 Закону України «Про страхування» страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про страхування» добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства. В силу пункту 6 частини 4 наведеної статті одним із видів добровільного страхування є страхування наземного транспорту.
12 листопада 2013 року між Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПРОВІДНА» (страховик за договором, позивач у справі) та Публічним акціонерним товариством «ВТБ Банк» (страхувальник за договором) укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту №06/6754823/1012/13 (далі - Договір страхування), предметом якого згідно п.24.2 є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону і пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом та додатковим обладнанням встановленим на ньому, що зазначені в п.3 Договору та належать страхувальникові на праві приватної власності або іншій законній підставі.
Відповідно до Додатку до Договору страхування забезпечений транспортний засіб: Toyota Corolla державний реєстраційний номер НОМЕР_1, 2007 року випуску. Безумовна франшиза у інших випадках, ніж зазначено у п.12.1 (викрадення та конструктивна загибель ТЗ), становить 0% (п.12.2). Строк дії Договору страхування визначений з 01.01.2014 р. по 31.12.2014 р. (п.19 Договору страхування).
Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором страхування, який підпадає під правове регулювання параграфу 2 глави 35 Господарського кодексу України, глави 67 Цивільного кодексу України та Закону України «Про страхування».
Як передбачено частиною 1 ст. 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Аналогічні визначення поняття «договір страхування» містяться в ст. 354 Господарського кодексу України та ст. 979 Цивільного кодексу України.
Згідно положень ст. 981 Цивільного кодексу України та частини 2 ст. 18 Закону України «Про страхування» договір страхування укладається в письмовій формі, а також може укладатись шляхом видачі страховиком страхувальникові страхового свідоцтва (поліса, сертифіката).
Страховим випадком згідно ст. 8 Закону України «Про страхування» є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася, і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі. Страховим ризиком є певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання.
Згідно первинної довідки ДАІ від 01.07.2014 р. та розгорнутої довідки ДАІ №9406375, копії яких наявні у матеріалах справи, 01.07.2014 р. по вул. Петлюри,12 в м. Києві відбулась дорожньо-транспортна пригода (надалі - ДТП) за участю транспортного засобу автобус Богдан А09202, державний номер НОМЕР_2, під керуванням водія гр. ОСОБА_1 та транспортного засобу Toyota Corolla державний реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням водія гр. ОСОБА_2, в результаті якої автомобілі отримали механічні ушкодження.
Як вбачається зі змісту Договору добровільного страхування наземного транспорту №06/6754823/1012/13 від 12.11.2013 р. дана дорожньо-транспортна пригода визначена сторонами як страховий ризик, на випадок якого здійснювалось страхування.
Відповідно до пункту 3 частини 1 ст. 988 Цивільного кодексу України страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.
За змістом п. 3 ч.1 ст. 20 Закону України «Про страхування» до обов'язків страховика, зокрема, належить при настанні страхового випадку у передбачений договором строк виплата страхового відшкодування, яке ч.16 ст.9 даного Закону визначено як страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.
При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.
Згідно ч. 1 ст. 25 Закону України «Про страхування» виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акту (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
Відповідно до ч.1, 2 ст. 990 Цивільного кодексу України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).
Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком.
Відповідно до п. 29.1 Договору страхування страхове відшкодування підлягає виплаті після повного встановлення обставин, причин та розмірів заподіяної шкоди та (або) завданих збитків внаслідок настання страхового випадку, на підставі письмової заяви страхувальника та страхового акта, складеного страховиком.
02.07.2014 р. водій транспортного засобу Toyota Corolla державний реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_2 звернувся до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПРОВІДНА» із заявою №2300051294 про факт настання події, копія якої наявна в матеріалах справи.
У відповідності до п. 30.2 та 30.3.1.2 Договору страхування при пошкодженні застрахованого ТЗ розмір прямого реального (матеріального) збитку складається з вартості витрат на відновлювальний ремонт застрахованого ТЗ та (або) ДО (в тому числі на придбання запасних частин та матеріалів). Вартість витрат на відновлювальний ремонт визначається на підставі рахунків, нарядів-замовлень та інших документів, що підтверджують вартість відновлювального ремонту на СТО, за вибором страхувальника, за умови попереднього погодження обсягу та вартості ремонту зі Страховиком.
У відповідності до рахунку-фактури №АВК2-1793-2 від 14.07.2014 р., копія якої наявна у матеріалах справи, вартість відновлювального ремонту транспортного засобу Toyota Corolla державний реєстраційний номер НОМЕР_1 визначений ремонтним підприємством - Товариством з обмеженою відповідальністю «Автоцентр Європа» в розмірі 6 829,15 грн..
Згідно до ст. 9 Закону України «Про страхування» франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.
Відповідно до п. 12.2 Договору страхування за страховим ризиком ДТП, зокрема, безумовна франшиза становить 0,00 грн.
Як свідчать матеріали справи, страховиком - ПАТ «Страхова компанія «ПРОВІДНА» складено та підписано Страховий акт № 2300051294 від 25.07.2014 р. за Договором добровільного страхування наземного транспорту №06/6754823/1012/13 від 12.11.2013 р., відповідно до якого вищевказана ДТП кваліфікована згідно Договору страхування як страховий випадок та прийнято рішення про виплату страхувальнику - ПАТ «ВТБ Банк» страхового відшкодування в сумі 6 829,15 грн.
Згідно з п. 29.2.1 Договору страхування при визнанні страховиком події «страховим випадком» страхове відшкодування виплачується протягом 15-ти робочих днів з дня складання страхового акту.
У відповідності до умов Договору добровільного страхування наземного транспорту №06/6754823/1012/13 від 12.11.2013 р. сума страхового відшкодування в розмірі 6 829,15 грн. була перерахована Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ПРОВІДНА» на поточний рахунок СТО - ТОВ «Автоцентр Європа», що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення № 0034977 від 29.07.2014 р. на відповідну суму.
Заперечень щодо факту виплати страхового відшкодування за Договором страхування, а також перебування отриманих автомобілем Toyota Corolla державний реєстраційний номер НОМЕР_1 пошкоджень у причинно-наслідковому зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою, що сталася 01.07.2014 року, відповідачем суду не надано.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що матеріалами справи підтверджується виконання ПАТ «СК «ПРОВІДНА» умов Договору добровільного страхування наземного транспорту №06/6754823/1012/13 від 12.11.2013 р., а саме виплати страхового відшкодування в сумі 6 829,15 грн. у зв'язку із настанням страхового випадку страхувальнику шляхом перерахування вартості запчастин та відновлювального ремонту автомобіля Toyota Corolla державний реєстраційний номер НОМЕР_1 на розрахунковий рахунок СТО - Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоцентр Європа», яка безпосередньо здійснювала ремонт вказаного пошкодженого транспортного засобу.
Суд звертає увагу, що згідно з п. 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України №142/5/2092 від 24.11.2003р., відновлювальний ремонт - це комплекс операцій щодо відновлення справності або робото здатності колісних транспортних засобів чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів, а вартість відновлювального ремонту дорожнього транспортного засобу відповідно до п. 2.3 Методики - це грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого колісних транспортних засобів.
Відповідно до ст. 1192 Цивільного кодексу України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Системне тлумачення вищенаведених положень чинного законодавства дає підстави вважати, що в разі пошкодження транспортного засобу розмір шкоди, завданої транспортному засобу, що підлягає відшкодуванню страховиком, визначається виходячи з оцінки вартості витрат, які несе власник пошкодженого транспортного засобу при здійсненні його відновлювального ремонту.
Водночас, як зазначено в прийнятих за результатами перегляду справ даної категорії постановах Вищого господарського суду України від 23.08.11 р. у справі №42/92, від 07.08.12 р. у справі №2/22, від 01.03.11 р. у справі №47/372, звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу. Реальним же підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику, є саме платіжне доручення.
Крім того, листом від 19.07.11 р. Верховним Судом України роз'яснено, що визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.
Отже, наявність рахунок-фактури Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоцентр Європа» АВК2-1793-2 від 14.07.2014 р. та платіжного доручення № 0034977 від 29.07.2014 р. є достатніми доказами фактично здійснених позивачем витрат по виплаті страхового відшкодування, які виникли внаслідок ДТП.
Пунктом 3 частини 2 ст. 11 Цивільного кодексу України передбачено, що завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків.
Цивільним кодексом України визначено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб (ч. 1 ст. 1187 Цивільного кодексу України). Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України).
Згідно ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Пунктом 1 частини 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України встановлено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Відтак, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 18.07.2014 р. по справі №761/19837/14-п встановлено, що гр. ОСОБА_1 порушено п.13.1 Правил дорожнього руху України, визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у зв'язку з чим останнього притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 425,00 грн..
За приписами ч. 1 ст. 228 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб в порядку регресу.
Відповідно до положень статті 993 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з положеннями статті 27 Закону України «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Підставою виплати страхового відшкодування є страховий випадок, тобто дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої відбулось пошкодження майна, із володінням та користуванням якого пов'язані майнові інтереси страхувальника, що є об'єктом майнового страхування за укладеним з страховиком договором.
Згідно частини 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
За таких обставин, в момент виплати страхового відшкодування у позивача - Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПРОВІДНА» виникло право зворотної вимоги (регресу) до власника джерела підвищеної небезпеки - транспортного засобу автобус Богдан А09202, державний номер НОМЕР_2.
У відповідності до ст. 5 Закону України «Про страхування» страхування може бути добровільним або обов'язковим. Одним із видів обов'язкового страхування, згідно п. 9 ч. 1 ст. 7 вказаного Закону, є страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Спеціальним нормативно-правовим актом, що регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Згідно зі ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
У відповідності до ст. 6 вищевказаного Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Судом встановлено за матеріалами справи, зокрема, згідно копії полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АС/4557369 цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу автобус Богдан А09202, державний номер НОМЕР_2 за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу застрахована страхувальником - ТОВ «Луганськінтерресурс» в Товаристві з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Домінанта» (далі - Поліс) з наступними умовами: ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю, становить 100 000,00 грн.; ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну - 50 000,00 грн.; франшиза - 0,00 грн. Строк дії Полісу з 09.07.2013 до 08.07.2014 рр..
З огляду на вищевикладене, у ПАТ «СК «ПРОВІДНА» як у страховика, який виплатив страхове відшкодування за Договором добровільного страхування наземного транспорту №06/6754823/1012/13 від 12.11.2013 р., в межах виплаченої суми виникло право зворотної вимоги до відповідача як до особи, відповідальної за заподіяну винуватцем ДТП шкоду, в межах ліміту відповідальності, визначеному полісом АС/4557369 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
З урахуванням наявності полісу відповідача, договірних зобов'язань між винною у скоєнні ДТП особою та страховою компанією відповідача, відповідальною особою є саме Товариство з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Домінанта», до якого правомірно заявлено позов.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року №15-рп/2002 кожна особа має право вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий. Можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту. Держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.
З огляду на викладене позивач отримує право зворотної вимоги потерпілої особи після виплати останній страхового відшкодування та не зобов'язаний звертатися безпосередньо до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність, з вимогою виплати матеріального відшкодування. Відповідно до зазначених вище норм позивач - ПАТ «СК «Провідна» може реалізувати своє право шляхом подачі відповідного позову до суду. Таку ж позицію підтримує і Верховний Суд України (постанова Верховного Суду України від 28.08.2012р. у справі №23/279).
Реалізуючи вказане право з метою досудового врегулювання спору позивач звернувся до відповідача із заявою про відшкодування шкоди в порядку регресу/суброгації вих.№03-17/11346 від 11.08.14 р. на виплату страхового відшкодування. відповідно до якої позивач просить відповідача сплатити страхове відшкодування у сумі 6 829,15 грн., копія якої наявна в матеріалах справи.
Разом з тим, вказана заява була залишена відповідачем без задоволення.
Суд зазначає, що правила щодо відшкодування шкоди, заподіяної третій особі, встановлені статтею 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Згідно пункту 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
В силу ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи. Розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.
Отже, оскільки згідно із даними Полісу та Договору страхування франшиза становить 0,00 грн. та 0,00 грн. відповідно, розмір страхового відшкодування, яке просить стягнути позивач, враховуючи розмір завданого застрахованому позивачем транспортному засобу Toyota Corolla державний реєстраційний номер НОМЕР_1, матеріального збитку та розмір права зворотної вимоги, яке перейшло до позивача в межах ліміту відповідальності відповідача за даним Полісом за спірним страховим випадком, становить 6 829,15 грн..
Разом з тим, як вбачається із матеріалів справи, під час розгляду справи в суді, відповідачем було перераховано на розрахунковий рахунок позивача у банку страхове відшкодування, в порядку регресу в розмірі 4754,06грн., що підтверджується платіжним дорученням №4917 від 22.12.2015 р., копія якого долучена до матеріалів справи.
У відповідності до приписів п. 4.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.
Пунктом 1-1 частини 1 статті 80 ГПК України встановлено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
За таких обставин, беручи до уваги наведені нормативні приписи, а також часткову сплату відповідачем страхового відшкодування, суд дійшов висновку про припинення провадження у справі в частині стягнення 4 754,06 грн. на підстав п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, оскільки спір у вказаній частині припинив існування в процесі розгляду справи.
Отже, всупереч вимогам чинного законодавства відповідачем не виконано своїх зобов'язань щодо відшкодування Приватному акціонерному товариству «Страхова компанія «ПРОВІДНА» в порядку регресу залишку страхового відшкодування в розмірі 2 075,09 грн., в результаті чого утворилась заборгованість перед позивачем у зазначеному вище розмірі.
У відповідності до ст. 124, п.п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Обов'язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства. При цьому відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження відсутності боргу, письмових пояснень щодо неможливості надання таких доказів, або ж фактів, що заперечують викладені позивачем позовні вимоги.
За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Доказів визнання недійсними або розірвання Полісу №АС/4557369, Договору страхування №06/6754823/1012/13 від 12.11.2013 р., або окремих їх положень суду не надано.
Щодо посилання відповідача на Звіт №1088-ЦВ з визначення ринкової вартості та коефіцієнту фізичного зносу КТЗ на момент 22.07.2014 р., який, на думку відповідача складає 0,41 та повинен застосовуватись при розрахунку суми страхового відшкодування, суд зазначає, що нормою ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що у зв'язку з пошкодженням ТЗ відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом ТЗ з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Суд зазначає, що з урахуванням приписів ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування» розмір регресного відшкодування, право вимоги виплати якого відповідачем виникло у позивача, обмежений лише фактичними витратами (платежами) страховика (позивача), здійсненими на користь страхувальника.
Як встановлено судом, позивач, виконуючи свої зобов'язання перед страхувальником за Договором страхування №06/6754823/1012/13 від 12.11.2013 р., виплатив йому суму страхового відшкодування в розмірі 6 829,15 грн. (без урахування зносу).
При цьому п. 13 вказаного Договору передбачено, що вартість відновлювального ремонту розраховується без урахування фізичного зносу деталей.
Здійснення позивачем виплати страхового відшкодування в зазначеному розмірі (без врахування зносу) на користь страхувальника не суперечить приписам ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», оскільки вказаний закон не поширюється на правовідносини, що виникли за Договором страхування №06/6754823/1012/13 від 12.11.2013 р., а Закон України «Про страхування» відповідних застережень не містить.
Отже, суд зазначає, що як вбачається зі змісту наведених норм Закону правовідносини, що виникли між позивачем та ПАТ «ВТБ Банк» на підставі укладеного між ними Договору страхування №06/6754823/1012/13 від 12.11.2013 р. відносяться до добровільного страхування. Відтак, при визначенні розміру страхового відшкодування, що підлягає виплаті страхувальнику, позивач не повинен був керуватися нормами Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів» з огляду на наявність укладеного між ним та ПАТ «ВТБ Банк» договору добровільного страхування.
Окрім того, суд вважає за необхідне звернути увагу, що копія звіту №1088-ЦВ від 28.10.2014 р. з визначення ринкової вартості та коефіцієнту фізичного зносу КТЗ на момент 22.07.2014 р., який був врахований відповідачем при розрахунку страхового відшкодування, не містить назву суб'єкта оціночної діяльності, підпису особи, що його склала та відповідних доказів на підтвердження його кваліфікації.
Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 «Про судове рішення» рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.
Отже, виходячи з того, що позов частково доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи та відповідачем не спростований, суд доходить висновку, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
Оскільки спір виник у зв'язку з неправомірними діями відповідача, відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 4-2, 4-3, 33, 43, 49, п.1-1 ч. 1 ст. 80, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Провадження в частині стягнення з відповідача 4 754,06 грн. припинити.
2. Позовні вимоги задовольнити частково.
3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Домінанта» (вул. Саксаганського, 119, м. Київ, 01032, код 35265086) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПРОВІДНА» (просп. Пофітрофлотський, 25, м. Київ, 03049, код 23510137) 2 075,09 грн. страхового відшкодування в порядку регресу та 1 218,00 грн. витрат зі сплати судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Повний текст рішення складено та підписано 18 січня 2015 року.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання протягом 10 днів з дня складання та підписання повного тексту рішення апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.
Суддя А.М. Селівон