ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
14.01.2016Справа №910/26138/15
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Алагар"
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
про стягнення 47 193, 95 грн.
Суддя Пригунова А.Б.
Представники:
від позивача: Поліщук О.В
від відповідача: не з'явились
Товариство з обмеженою відповідальністю «Алагар» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з суборендної плати у розмірі 7 840, 20 грн., боргу зі сплати щомісячного маркетингово платежу за договором суборенди № 05/11/13-Г1 від 05.11.2013 р. в розмірі 9 042, 82 грн., боргу з відшкодування експлуатаційних витрат та витрат, пов'язаних з водопостачанням, водовідведенням, теплопостачанням, споживанням електричної енергії, необхідної для функціонуванням ТК (аутлет) у розмірі 20 629, 41 грн., 3 % річних, нарахованих на суму стягнення, визначену у рішенні Господарського суду міста Києва від 18.12.2014 р. у справі № 910/22548/14 у розмірі 502, 26 грн. та інфляційних втрат на суму стягнення, визначену у рішенні Господарського суду міста Києва від 18.12.2014р. у справі № 910/22548/14 у розмірі 9 179, 26 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань перед позивачем.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.10.2015 р. порушено провадження у справі № 910/26138/15 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 09.11.2015 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.
Розгляд даної справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з невиконанням сторонами вимог суду в повному обсязі.
У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги та просив позов задовольнити.
Представник відповідача на виклик суду не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив.
При цьому суд відзначає, що ухвали суду направлялись відповідачу на вказану в позовній заяві та витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців адресу та повернуті до Господарського суду міста Києва за закінченням терміну зберігання.
Відповідно до п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Приймаючи до уваги, що учасники були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, та зважаючи на те, що від учасників провадження не надходило будь-яких клопотань, в тому числі, про відкладення розгляду справи, суд вважає, що неявка у судове засідання представника відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.
Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, оригінали яких оглянуто у судовому засіданні.
У судовому засіданні 14.01.2016 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -
05.11.2013 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Алагар" та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 укладено договір суборенди № 05/1113-Г1, за умовами якого позивач зобов'язався передати, а відповідач - прийняти в суборендне користування нежитлову площу, яка знаходиться на першому поверсі у нежитловому приміщенні (блок № 5; лот № 32), що розташоване в нежитловому будинку багатофункціонального торгового комплексу з готелем та басейном за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 30,00 кв.м. для розміщення кафе.
Відповідно до п. 1.4 договору суборендна площа знаходиться у користуванні позивача на підставі договору оренди № 24/09/13-ГА від 24.09.2013 р.
Відповідно до п. 2.1 договору відповідач вступає у строкове платне користування площею з моменту підписання акту приймання-передачі суборендної площі, який є невід'ємною договору.
Згідно з п.п. 3.1., 3.2. договору суборендна плата нараховується з дня підписання акту приймання-передачі суборендної площі. Суборендна плата за перший та останній місяці суборенди вноситься відповідачем в триденний строк після підписання договору, шляхом перерахування на поточний рахунок позивача встановленої суми згідно з протоколом погодження договірної ціни, який є невід'ємною частиною договору. Послідуюча суборендна плата вноситься відповідачем щомісяця авансовими платежами, але не пізніше 5 числа звітного місяця, шляхом перерахування на поточний рахунок позивача встановленої грошової суми згідно протоколу погодження договірної ціни, який є невід'ємною частиною договору.
Згідно з п. 3.3 договору, у випадку припинення дії договору (включаючи випадок розірвання), а також при закінченні його дії, відповідач сплачує суборендну плату до моменту повернення суборендної площі позивачу.
Пунктом 3.8 договору передбачено, що відповідач сплачує на користь позивача щомісячний маркетинговий платіж за просування ТК (аутлет) у розмірі 28, 77 грн. за 1 кв.м. суборендної площі (що еквівалентно 3, 60 доларам США по курсу, що визначений Національним банком України на день підписання цього договору, що складає 7, 9930 грн. за 1 долар США). Загальна сума до сплати: 863, 10 грн. У випадку, якщо офіційний курс Національного банку України долара США по відношенню до гривні буде більший ніж визначений Національним банком України на день підписання договору, розмір щомісячного маркетингового платежу, що підлягає сплаті згідно з цим Договором на момент її сплати підлягає індексації по формулі: П1=П/КхК1, де: П1 - розмір щомісячного маркетингового платежу, який підлягає до сплати після коригування; П - розмір маркетингового платежу, який підлягає до сплати, зафіксований в п. 3.8 Договору; К - курс долара США по відношенню до гривні, який визначений Національним банком України на день підписання договору; К1 - офіційний курс Національного банку України долара США по відношенню до гривні на момент здійснення оплати за відповідний період визначений в цьому договорі. Маркетинговий платіж за перший місяць суборенди вноситься відповідачем в триденний строк після підписання цього Договору, шляхом перерахування на поточний рахунок позивача встановленої грошової суми згідно п. 3.8 договору. Наступні маркетингові платежі вносяться відповідачем щомісяця авансовими платежами, але не пізніше 5 числа звітного місяця, шляхом перерахування на поточний рахунок позивача встановленої грошової суми згідно п. 3.8 договору.
У відповідності до п. 3.9 договору, починаючи з дати допуску для проведення ремонтних робіт відповідач відшкодовує на користь позивача суму експлуатаційних витрат та витрат, пов'язаних з водопостачанням, водовідведенням, теплопостачанням, споживанням електричної енергії, необхідної для функціонування ТК (аутлет), щомісячно, але не пізніше 5 числа місяця, наступного за звітним, шляхом перерахування на поточний рахунок орендаря грошової суми, встановленої в додатку № 3 до договору. До експлуатаційних витрат відносяться всі витрати позивача на утримання та обслуговування ТК (аутлет). При цьому, позивач вправі збільшити розмір експлуатаційних платежів та платежів, пов'язаних з водопостачанням, водовідведенням, теплопостачанням, споживанням електричної енергії, в разі збільшення регульованих цін та тарифів підприємств - постачальників комунальних послуг, але не раніше, ніж через 6 (шість) місяців з дня передачі суборендної площі у фактичне користування по акту приймання-передачі суборендної площі.
Відповідно до п. 3.10 договору починаючи з дати допуску для проведення ремонтних робіт, відповідач щомісячно, але не пізніше 5 числа місяця, наступного за звітним, відшкодовує на користь позивача вартість спожитої електричної енергії на суборендній площі за діючими розцінками і тарифами на підставі показників засобів обліку електричної енергії, та суму витрат, пов'язаних з водопостачанням на суборендній площі, на підставі засобів обліку спожитої води, шляхом перерахування на поточний рахунок позивача грошової суми згідно зі складеними позивачем рахунками.
Додатком № 3 до договору - Протоколом погодження розміру відшкодування експлуатаційних витрат та витрат, пов'язаних з водопостачанням, водовідведенням, теплопостачанням, споживанням електричної енергії, необхідної для функціонування ТК (аутлет) передбачено, що розмір відшкодування експлуатаційних витрат та витрат, пов'язаних з водопостачанням, водовідведенням, теплопостачанням, споживанням електричної енергії, необхідної для функціонування ТК (аутлет), в місяць становить 1 726, 50 грн. за 30, 00 кв.м. суборендної площі (із розрахунку 57, 55 грн. за 1 кв.м., що еквівалентно 7, 20 доларам США по курсу, що визначений Національним банком України на день підписання протоколу, що складає 7, 9930 грн. за 1 долар США). У випадку, якщо офіційний курс Національного банку України долара США по відношенню до гривні буде більший ніж визначений Національним банком України на день підписання протоколу, розмір відшкодування експлуатаційних витрат та витрат, пов'язаних з водопостачанням, водовідведенням, теплопостачанням, споживанням електричної енергії, необхідної для функціонування ТК (аутлет), що підлягають сплаті, на момент їх сплати підлягають індексації за формулою: П1 = П/К х К1, де: П1 - розмір відшкодування експлуатаційних витрат та витрат, пов'язаних з водопостачанням, водовідведенням, теплопостачанням, споживанням електричної енергії, необхідної для функціонування ТК (аутлет), які підлягають до сплати після коригування; П - розмір відшкодування експлуатаційних витрат та витрат, пов'язаних з водопостачанням, підведенням, теплопостачанням, споживанням електричної енергії, необхідної для функціонування ТК (аутлет), які підлягають до сплати, зафіксовані в п. 1. протоколу; К - курс долара США по відношенню до гривні, який визначений Національним банком України на день підписання протоколу; К1 офіційний курс Національного банку України долара США по відношенню до гривні на момент здійснення оплати за відповідний період, визначений в договорі суборенди № 05/11/13-Г1 від 05.11.2013 р.
Додатком № 6 до договору сторонами було підписано протокол допуску для проведення ремонтних робіт, відповідно до якого починаючи з 06.11.2013 р. позивач надав допуск відповідачу для проведення ремонтних робіт на суборендній площі за договором.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.12.2014 р. у справі № 910/22548/14, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.03.2015 р., за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Алагар" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 присуджено до стягнення з останнього 4 440 грн. 00 коп. - заборгованості зі сплати суборендної плати, 5 121 грн. 06 коп. - заборгованості по сплаті щомісячного маркетингового платежу, 13 409 грн. 15 коп. - заборгованості по оплаті комунальних послуг, 305 грн. 02 коп. - пені, 47 грн. 67 коп. - 3 % річних, 343 грн. 81 коп. - збитків від інфляції, 25 370 грн. 21 коп. - штрафу, 5 041 грн. 32 коп. - витрат по сплаті судового збору.
Як вбачається зі змісту вказаного рішення у справі № 910/22548/14 заявлено до стягнення заборгованість з суборендної плати за договором № 05/1113-Г1 від 05.11.2013 р. за період лютий-червень 2014 року, а також заборгованість по сплаті щомісячного маркетингового платежу за період з січня по червень 2014 року та заборгованість по оплаті комунальних послуг за період з листопада 2013 року по червень 2014 року.
Крім того, вказаним судовим рішенням встановлено, що договір суборенди № 05/1113-Г1 від 05.11.2013 р. розірвано з 30.06.2014 р.
Як вбачається з матеріалів справи, рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2014 р. у справі № 910/22548/14 виконано 16.07.2015 р.
Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач стверджує, що за умовами договору № 05/1113-Г1 від 05.11.2013 р. у разі, якщо офіційний курс Національного банку України долара США по відношенню до гривні буде більший, ніж визначений Національним банком України на день підписання договору, належні до сплати за договором платежі підлягають індексації, в той час як рішенням Господарського суду міста Києва від 18.12.2014 р. у справі № 910/22548/14 стягнуто заборгованість без урахування зміни курсу дол. США по відношенню до гривні, у зв'язку з чим позивачем здійснено розрахунок заборгованості з урахуванням індексації.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд відзначає наступне.
Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору та встановлюються письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів, а також поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.
Відповідно до ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Відповідно до ч. 1 ст. 760 Цивільного кодексу України предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).
Згідно зі ст. 774 Цивільного кодексу України предання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. Строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму. До договору піднайму застосовуються положення про договір найму.
У відповідності до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Відповідно до ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Статтею 283 Господарського кодексу України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).
Відповідно до ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Договором, відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Тож, в силу положень Цивільного кодексу України договірні зобов'язання є обов'язковими для виконання сторонами у порядку та у строк, визначений відповідним договором, або законом.
За приписами ст.ст. 3, 629 Цивільного кодексу України цивільне законодавство ґрунтується на принципах справедливості, добросовісності та розумності та передбачає обов'язковість виконання договірних зобов'язань.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
При цьому, відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Тож, оскільки рішенням Господарського суду міста Києва від 18.12.2014 р. у справі № 910/22548/14 встановлено наявність у Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованості, приймаючи до уваги, що вказане рішення фактично виконано, суд вважає доведеним порушення відповідачем грошових зобов'язань за договором № 05/1113-Г1 від 05.11.2013 р.
При цьому, відповідач обґрунтованих заперечень щодо наведених обставин не навів, заявлених до нього вимог не спростував, доказів перерахування Товариству з обмеженою відповідальністю «Алагар» індексації у зв'язку зі зміною курсу дол. США по відношенню до гривні матеріали справи не місять.
Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Тож, приймаючи до уваги, що за приписами ст.ст. 4-3, 33, 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, суть якого полягає у обґрунтуванні сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, своїх вимог і заперечень поданими суду доказами, які господарський суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд визнає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення заборгованості з суборендної плати у розмірі 7 840, 20 грн., боргу зі сплати щомісячного маркетингово платежу за договором суборенди № 05/11/13-Г1 від 05.11.2013 р. у розмірі 9 042, 82 грн., боргу з відшкодування експлуатаційних витрат та витрат, пов'язаних з водопостачанням, водовідведенням, теплопостачанням, споживанням електричної енергії, необхідної для функціонуванням ТК (аутлет) у розмірі 20 629, 41 грн.,
Крім того, позивачем заявлені вимоги про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 3 % річних, нарахованих на суму стягнення, визначену у рішенні Господарського суду міста Києва від 18.12.2014 р. у справі № 910/22548/14 у розмірі 502, 26 грн. та інфляційних втрат на суму стягнення, визначену у рішенні Господарського суду міста Києва від 18.12.2014р. у справі № 910/22548/14 у розмірі 9 179, 26 грн.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За приписами п. 1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» з огляду на те, що ст. 625 Цивільного кодексу України вміщено в розділі 1 книги 5 цього Кодексу - "Загальні положення про зобов'язання", ця стаття застосовується до всіх грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов'язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов'язань.
Відповідно до п. 7.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України сум. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.
Тож, приймаючи до уваги, що відповідачем допущено порушення договірних зобов'язань щодо оплати суборендних платежів та оплати наданих відповідачем послуг, приймаючи до уваги, що рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2014 р. у справі № 910/22548/14 фактично виконано лише 16.07.2015 р., суд вважає обґрунтованим притягнення відповідача до відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання за договором.
Згідно розрахунку позивача за період з 25.03.2014 р. до 15.07.2015 р. розмір інфляційних втрат становить 9 179, 26 грн. та 502, 25 грн. - 3 % річних.
Розрахунок позивача перевірено судом та є арифметично вірним.
Підсумовуючи вищенаведене, виходячи із заявлених позивачем вимог та наявних у справі доказів, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про задоволення позову.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Алагар" задовольнити.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Алагар" (08173, Київська область, Києво-Святошинський район, село Ходосівка, вул. Обухівське шосе 1, будинок 16; ідентифікаційний номер 38379203) заборгованість з суборендної плати у розмірі 7 840, 20 (сім тисяч вісімсот сорок грн. 20 коп.) грн., борг зі сплати маркетингово платежу у розмірі 9 042, 82 (дев'ять тисяч сорок дві грн. 82 коп.) грн., борг з відшкодування експлуатаційних витрат та витрат, пов'язаних з водопостачанням, водовідведенням, теплопостачанням, споживанням електричної енергії, необхідної для функціонуванням ТК (аутлет) у розмірі 20 629, 41 (двадцять тисяч шістсот двадцять дев'ять грн. 41 коп.) грн., 3 % річних у розмірі 502, 26 (п'ятсот дві грн. 26 коп.) грн., інфляційні втрати у розмірі 9 179, 26 (дев'ять тисяч сто сімдесят дев'ять грн. 26 коп.) грн. та 1 218, 00 (одна тисяча двісті вісімнадцять грн. 00 коп.) грн. - судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено: 19.01.2016 р. .
Суддя Пригунова А.Б.