"19" січня 2016 р. Справа № 918/22/14
Суддя Гудзенко Я.О., розглянувши матеріали позовної заяви Відкритого акціонерного товариства "Здолбунівський завод продовольчих товарів" до Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк "Індустріалбанк" Відділення № 1 Львівської філії,
третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору регіональне відділення Фонду державного майна України по Рівненській області
третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Здолбунівська міська рада
третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - фізична особа-підприємець ОСОБА_1
про визнання права власності на нерухоме майно
та за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк "Індустріалбанк" до Відкритого акціонерного товариства "Здолбунівський завод продовольчих товарів" про визнання права власності на нерухоме майно
про визнання права власності на нерухоме майно.
В засіданні приймали участь:
Від позивача: ОСОБА_2 (посв. № 248 від 02.04.2013 р.);
Від позивача: ОСОБА_3 (дов. № б/н від 16.11.2015 р.);
Від відповідача: не з'явився;
Від Регіонального відділення ФДМУ по Рівненській області: не з'явився;
Від ОСОБА_1: ОСОБА_4 (дов. №3244 від 04.08.2015 р.);
Відкрите акціонерне товариство "Здолбунівський завод продовольчих товарів" (далі позивач за первісним позовом) звернулося з позовом до Публічного акціонерного товариства акціонерний комерційний банк "Індустріалбанк" (далі відповідач за первісним позовом) про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна, які входять до складу єдиного майнового комплексу, що знаходиться за адресою: вул. Щепкіна, 13, м. Здолбунів, Рівненська обл., а саме: будівля матеріального складу - ангар №1 та ангар №2; будівля трансформаторної підстанції; пункт технічного обслуговування; механічна майстерня; завальна яма; труба димова; башта водонапірна; дві артезіанські свердловини; пожежна водойма; газопровід поверхневий; трубопровід поверхневий; водойма пожежна; зовнішні електричні лінії; внутрішньомайданчикове асфальтне покриття; димова труба; наружна сан. сеть; наружні тепло сіті; позамайданчикові сітки; цех порошків; побутовий корпус; овочесховище; внутрішньомайданчикове авто покриття; реконструкція котельні; склад солі; димова труба; побутовий корпус (з урахуванням заяви про зміну предмету позову (т.1 а.с. 150-151).
Відповідач за первісним позовом звернувся з зустрічним позовом про визнання права власності на те ж саме майно (т.1 а.с. 82-88).
Рішенням Господарського суду Рівненської області від 24.03.2014 року первісний позов задоволено. В зустрічному позові відмовлено.
Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 12.05.2015 року апеляційне провадження за скаргою ТОВ "Фірми Пульхім" припинено. Апеляційну скаргу відповідача за первісним позовом було задоволено частково, рішення суду першої інстанції було змінено та викладено його резолютивну частину в наступній редакції: "Первісний позов задовольнити частково. Визнати за позивачем за первісним позовом право власності на майно, яке знаходиться за адресою: Рівненська область, місто Здолбунів, вул. Щепкіна, 13, а саме: - побутовий корпус; - будівля трансформаторної підстанції; - пункт технічного обслуговування; - механічна майстерня; - башта водонапірна; - 1 (одна) артезіанська свердловина; - 1 (одна) пожежна водойма. В задоволенні решти вимог первісного позову відмовити." В частині відмови в задоволенні зустрічного позову рішення господарського суду Рівненської області від 24.03.2014р. у справі №918/22/14 залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 12.11.2015 року рішення Господарського суду Рівненської області скасовано, постанову апеляційного суду скасовано в частині відмови в задоволені вимог (як первісного так і зустрічного позовів) щодо визнання права власності на наступне майно: ангар № 1 (будівля матеріального складу); будівля цеху порошків; побутовий корпус; овочесховища, димової труби; газопроводу; водонапірної башти; будівлі трансформаторної підстанції; завальної ями; внутрішньомайданчикового асфальтового покриття; артезіанської свердловини; пожежної водойми; газопроводу поверхневого; будівлі котельні, що знаходиться за адресою: вул. Щепкіна, 13, м. Здолбунів, Рівненська обл., з направленням в цій частині справи для розгляду до суду першої інстанції. В іншій частині постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 12.05.2015 року залишено без змін.
За результатами автоматичного розподілу справу № 918/22/14 передано на розгляд судді Гудзенко Я. О.
28.12.2015 року позивачем подано до суду заяву про зміну предмету позову та клопотання про продовження строку розгляду спору в порядку, встановленому ч. 3 ст. 69 ГПК України.
Ухвалою суду від 28 грудня 2015 року продовжено строк розгляду справи до 9 лютого 2016 року включно, розгляд справи відкладено на 12 січня 2016 року.
11 січня 2016 року від Позивача надійшли додаткові письмові пояснення із визначенням вартості спірного майна.
Ухвалою суду від 12 січня 2016 року розгляд справи відкладено на 19 січня 2016 року, зобов'язано Відповідача надати суду до початку судового засідання погодження або заперечення щодо здійсненої Позивачем оцінки вартості спірного майна. Зобов'язано подати за наявності заперечень до початку судового засідання, через канцелярію суду, власну оцінку вартості майна.
Станом на 19 січня 2016 року Відповідач в судове засідання не з'явився, витребуваних ухвалою пояснень не подав.
Як зазначено в постанові Вищого господарського суду України від 12.11.2015 року рішення ч. 2 абз. 1 ст. 6 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що у разі якщо судовий збір сплачується за подання позовної заяви до суду в розмірі, визначеному з урахуванням ціни позову, а встановлена при цьому позивачем ціна позову не відповідає дійсній вартості спірного майна або якщо на день подання позову неможливо встановити точну його ціну, розмір судового збору попередньо визначає суд з подальшою сплатою недоплаченої суми або з поверненням суми переплати судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом у процесі розгляду справи.
Виходячи із вказівок суду касаційної інстанції при новому розгляді справи суду необхідно з'ясувати вартість спірного майна та відповідно виконати приписи ч.2 абз.1 ст. 6 Закону України "Про судовий збір".
У зв'язку із неможливістю встановити вартість спірного майна без надання Відповідачем відповідних пояснень щодо вартості спірного майна, зокрема, відсутністю погодження Відповідача з наведеною Позивачем оцінкою вартості спірного майна, враховуючи, що сторонами по справі неповністю сплачено судовий збір як за первісним так і за зустрічним позовом з урахуванням оцінки майна визначеної в договорі іпотеки, суд дійшов висновку про необхідність призначення у справі судової експертизи.
Оскільки Відповідачем подано зустрічну позовну заяву, в якій останній просить визнати право власності на такі об'єкти як:
- завальна яма;
- труба димова;
- башта водонапірна;
- дві артезіанських свердловини;
- дві пожежни водойми;
- газопровід поверхневий;
- трубопровід поверхневий;
- цех порошків;
- два побутових корпуси;
- матеріальний склад;
- овочесховище;
- пункт технічного обслуговування;
- механічна майстерня;
- трансформаторний пост;
- зовнішні електричні лінії;
- внутрішньомайданчикове автопокриття;
- реконструкція котельні;
- склад солі;
- димова труба;
- наружна сан.сеть;
- наружні теплові сіті;
- позамайданчикові сітки, суд повинен визначити вартість спірного майна та відповідно виконати приписи ч.2 абз.1 ст. 6 Закону України "Про судовий збір".
Відповідачем не було надано власності оцінки вказаного майна, враховуючи, що для оцінки вартості зазначеного майна необхідні спеціальні знання, господарський суд призначає судову експертизу в частині визначення вартості спірного майна.
Згідно із пп. 1.1., 1.2., 1.3. п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" від 23.03.2012 року № 4 (далі - Постанова Пленуму № 4) до актів законодавства, якими слід керуватись у вирішенні питань призначення судової експертизи в судовому процесі, відносяться ГПК України, Закон України "Про судову експертизу" (далі - Закон), Інструкція про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 08.10.98 № 53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 30.12.2004 № 144/5, далі - Інструкція), з урахуванням науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, також затверджених згаданим наказом Міністерства юстиції України.
Згідно із ст. 41 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу. Учасники судового процесу мають право пропонувати господарському суду питання, які мають бути роз'яснені судовим експертом. Остаточне коло цих питань встановлюється господарським судом в ухвалі.
Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Пленуму № 4 судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.
Відповідно до ч. 2 п. 5 Постанови Пленуму № 4, у вирішенні відповідного питання (до призначення судової експертизи) слід, зокрема, визначитися з конкретною установою або конкретним експертом, якими проводитиметься експертиза. З цією метою господарський суд, зокрема, витребує у сторін пропозиції стосовно таких установ та/або судових експертів, у тому числі тих, які не є працівниками зазначених установ. Господарський суд не зв'язаний цими пропозиціями, але може враховувати їх у вирішенні питання про призначення і проведення судової експертизи.
Згідно із приписами ч. 3 ст. 41 ГПК України проведення судової експертизи доручається державним спеціалізованим установам чи безпосередньо особам, які відповідають вимогам, встановленим Законом України "Про судову експертизу".
Відповідно до ч. 1 п. 8. Постанови Пленуму № 4 визначаючись з експертною установою, яка проводитиме судову експертизу, господарський суд має враховувати положення пункту 1.6 Інструкції, згідно з якими експертизи проводяться, як правило, за зонами регіонального обслуговування. Цим же пунктом передбачено, що за наявності обставин, які зумовлюють неможливість або недоцільність проведення експертизи за зоною обслуговування, особа або орган, які призначають експертизу, зазначивши відповідні мотиви, можуть доручити її виконання експертам іншої установи.
Відповідно до п. 1.6. Інструкції експертизи та дослідження проводяться експертними установами за зонами регіонального обслуговування згідно з Переліком регіональних зон обслуговування науково-дослідними установами судових експертиз Міністерства юстиції України, наведеним у додатку 1 до цієї Інструкції.
Відповідно до Переліку регіональних зон обслуговування науково-дослідними установами судових експертиз Міністерства юстиції України (Додаток 1 до Інструкції) Рівненська область обслуговується Львівським науково-дослідним інститутом судових експертиз.
Таким чином, суд вважає за доцільне доручити проведення експертизи Волинському відділенню Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз (43001, м. Луцьк, вул. Червоного Хреста, 16).
Відповідно до ст. 15 Закону проведення судових експертиз, обстежень і досліджень у кримінальному провадженні державними спеціалізованими установами, судово-медичними та судово-психіатричними установами на замовлення підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, виправданого, їх захисників, законного представника, потерпілого, його представника здійснюється за рахунок замовника. Витрати на проведення судових експертиз науково-дослідними установами Міністерства юстиції України та судово-медичними і судово-психіатричними установами Міністерства охорони здоров'я України у цивільних і господарських справах відшкодовуються в порядку, передбаченому чинним законодавством.
Згідно із п. 23 Постанови Пленуму № 4 витрати, пов'язані з проведенням судової експертизи, під час судового розгляду має нести заінтересована сторона, а у разі призначення господарським судом судової експертизи з власної ініціативи - сторона, визначена в ухвалі господарського суду про призначення судової експертизи. Тому в зазначеній ухвалі суд вправі зобов'язати відповідну сторону перерахувати, в тому числі шляхом здійснення попередньої оплати, суму витрат на проведення експертизи на рахунок експертної установи.
Таким чином, у зв'язку із неплатоспроможністю Позивача у справі, враховуючи, що товариство перебуває у стані ліквідаційної процедури, а також, у зв'язку із поданням Відповідачем зустрічного позову суд вважає за доцільне витрати пов'язані із проведенням експертизи покласти на ПАТ АКБ "Індустріалбанк.
У силу вимог п. 1 ч. 2 ст. 79 ГПК України господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою, зокрема у випадку призначення господарським судом судової експертизи.
Керуючись ст.ст. 41, 79, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Призначити у справі № 918/22/14 судову будівельно-технічну експертизу.
2. Проведення експертизи доручити Волинському відділенню Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз (43001, м. Луцьк, вул. Червоного Хреста, 16).
3. На вирішення експерта поставити питання:
"Яка ринкова вартість майна (по кожному об'єкту окремо), розташованого по вул.Щепкіна,13 у м.Здолбунові, а саме:
- завальна яма;
- труба димова;
- башта водонапірна;
- артезіанська свердловина;
- артезіанська свердловина;
- пожежна водойма;
- пожежна водойма;
- газопровід поверхневий;
- трубопровід поверхневий;
- цех порошків;
- два побутових корпуси;
- матеріальний склад;
- овочесховище;
- пункт технічного обслуговування;
- механічна майстерня;
- трансформаторний пост;
- трансформаторна підстанція;
- зовнішні електричні лінії;
- внутрішньомайданчикове автопокриття;
- внутрішньомайданчикове асфальтове покриття;
- реконструкція котельні;
- склад солі;
- димова труба;
- наружна сан.сеть;
- наружні теплові сіті;
- позамайданчикові сітки.
4. Витрати з оплати вартості експертизи покласти на Публічне акціонерне товариство Акціонерний комерційний банк "Індустріалбанк" Відділення № 1 Львівської філії.
5. Зобов'язати ПАТ АКБ "Індустріалбанк Відділення № 1 Львівської філії перерахувати суму витрат на проведення експертизи на рахунок експертної установи. Докази здійснення попередньої оплати надати суду протягом місяця з дня винесення ухвали.
6. Попередити експерта про кримінальну відповідальність, передбачену ст.ст. 384, 385 КК України, за дачу завідомо неправдивого висновку, або за відмову без поважних причин від виконання покладених на них обов'язків.
7. Справу № 918/22/14 направити Волинському відділенню Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз для проведення судової експертизи (43001, м. Луцьк, вул. Червоного Хреста, 16).
8. Висновок експерта в письмовому вигляді надіслати до Господарського суду Рівненської області.
Суддя Гудзенко Я.О.