33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А
"12" січня 2016 р. Справа № 918/1280/15
Господарський суд Рівненської області в складі судді Пашкевич І.О.,
при секретарі судових засідань ОСОБА_1,
розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОЛОГ ТД"
до Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України"
про стягнення заборгованості в сумі 94 881,38 грн
за участі представників:
від позивача: ОСОБА_2, довіреність від 03.12.2015 року;
від відповідача: ОСОБА_3, довіреність №18-15 від 15.01.2015 року.
Статті 20, 22, 91 Господарського процесуального кодексу України сторонам роз'яснені.
Відводи з підстав визначених статтею 20 ГПК України відсутні.
Обставини справи: В листопаді 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРОЛОГ ТД" (далі Товариство) звернулося до господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" (далі Підприємство) про стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору поставки товару №11х/2013 від 01.04.2013 року в сумі 94 881,38 грн, з яких: 51 660,00 грн основний борг, 3 574,01 грн 3% річних та 39 647,37 грн інфляційних втрат.
Ухвалою господарського суду Рівненської області від 18.11.2015 року порушено провадження у справі, розгляд якої призначено на 01.12.2015 року.
У судовому засіданні 22.12.2015 року оголошувалась перерва до 24.12.2015 року, 24.12.2015 року - до 12.01.2016 року.
У судовому засіданні 12.01.2016 року позивач підтримав позовні вимоги в розмірі і з підстав зазначених в позовній заяві та наполягав на їх задоволенні. Відповідач проти задоволення позовних вимог не заперечив.
Вивчивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає до часткового задоволення.
В результаті розгляду матеріалів справи господарський суд,
01 квітня 2013 року між Товариством (Постачальник) та філією "Рівненський райавтодор" Підприємства (Покупець) було укладено договір поставки товару № 11х/2013 (далі Договір, а.с. 23-27), відповідно до умов якого Постачальник протягом строку дії Договору зобов'язався систематично постачати, а покупець приймати й оплачувати товар на умовах, в кількості, асортименті, по цінам, якості і в строки, визначені цим договором та додатками до нього. Предметом поставки є товари, зазначені в специфікації (додаток №1) до договору поставки, надалі товар. Найменування, асортимент, кількість, ціна та загальна вартість, строки поставки та оплати товарів, що постачаються, погоджується сторонами у додатках до договору, які оформляються на кожну поставку партії товару окремо, і є невід'ємними частинами договору (п.1.1-1.3 Договору).
Згідно з п. 2.1.4 Договору постачальник здійснює поставку відповідної партії товару після отримання підписаного покупцем додатку. Строк та/або дата поставки кожної партії товару визначається сторонами у додатку (п. 2.2 Договору).
У відповідності до п. 6.1, 7.1 Договору покупець оплачує поставлену партію товару за договірною ціною, зазначеною у рахунку, виданому постачальником на підставі додатку, на кожну окрему партію товару. Покупець зобов'язався оплачувати партії товару, що будуть постачатись в рамках цього договору на умовах 100% попередньої оплати в триденний термін з дати підписання відповідного додатку.
Даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2013 року, а в частині взаєморозрахунків за поставлений товар - до повного погашення зобов'язань. У випадку, якщо жодна із сторін не заявить про свій намір розірвати або змінити договірні відносини за 15 календарних днів до закінчення терміну його дії, цей договір вважається продовженим на наступний календарний рік (п. п. 9.1, 9.2 Договору).
Договір підписано уповноваженими представниками Постачальника та Покупця.
01.04.2013 року Постачальником та Покупцем підписано Додаток №1 до Договору, яким сторони погодили найменування та асортимент товарів, що постачатимуться за умовами Договору (а.с. 28).
В подальшому між Постачальником та Покупцем підписані додатки №2-10 до Договору, якими сторони погодили найменування, асортимент, кількість, ціну та загальну вартість, строки поставки та оплати товарів, що постачаються (а.с. 29-37).
З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору та додатків №2-10 до Договору позивач протягом квітня-жовтня 2013 року та січня, травня 2014 року поставив відповідачу товар на загальну суму 168 660,00 грн, що підтверджується наявними у справі видатковими накладними, довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей, рахунками-фактурами та податковими накладними (а.с. 38-73).
Проте Покупець свої зобов'язання по оплаті вартості отриманого товару своєчасно та в повному обсязі не виконував, оплату провів частково в сумі 117 000,00 грн (банківські виписки на а.с. 75-78).
Постачальник направляв на адресу Покупця лист-вимогу №55 від 20.03.2015 року (а.с. 74) про сплату заборгованості в розмірі 51 660,00 грн, яка залишена відповідачем без задоволення.
Таким чином, заборгованість відповідача по оплаті товару на момент звернення позивача до суду з даним позовом склала 51 660,00 грн.
Статтею 174 ГК України визначено, що господарські зобов'язання виникають, зокрема, безпосередньо з господарського договору, інших угод, передбачених законом, але таких, які йому не суперечать, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 ЦК України).
Правовідносини сторін є господарськими, що виникли з договору поставки.
За договором поставки (ст.712 ЦК України), - продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 ГК України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.
Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст. 530 ЦК України).
Згідно з ст.612 ЦК боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Доказів сплати боргу відповідач суду не подав.
Проаналізувавши наведені вище правові норми та матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовна вимога Товариства про стягнення з Підприємства основної заборгованості за Договором в сумі 51 660,00 грн, стверджується належними та допустимими доказами, ґрунтується на законі та Договорі, не спростована відповідачем, тому підлягає до задоволення.
Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням своїх зобов'язань відповідачем, позивач на підставі ч.2 ст. 625 ЦК України нарахував 3 574,01 грн 3% річних та 39 647,37 грн інфляційних втрат (розрахунки на а.с. 15-22).
За умовами ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Наявні в матеріалах справи розрахунки 3% річних та інфляційних втрат надані позивачем, перевірено судом, однак останні є не в повній мірі вірними. Згідно розрахунку суду правомірним є нарахування 3 362,50 грн 3% річних замість заявлених 3 574,01 грн, та 35 781,87 грн інфляційних втрат із заявлених 39 647,37 грн (а.с. 110), а тому позовні вимоги в цих частинах підлягають до часткового задоволення.
Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
З врахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства до Підприємства про стягнення 51 660,00 грн основного боргу, 3 362,50 грн 3% річних та 35 781,87 грн інфляційних втрат є обґрунтованими, стверджуються наявними в матеріалах справи доказами, а відтак підлягають до задоволення. В решті позову необхідно відмовити.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно до задоволених вимог.
Керуючись статтями 32, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" (33028, вулиця Остафова, будинок 7, місто Рівне, код ЄДРПОУ 31994540) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Пролог ТД" (79054, вулиця Яворницького, будинок 7-Б, к.27, місто Львів, код ЄДРПОУ 32483640) 51 660 (п'ятдесят одну тисячу) грн 00 коп. основного боргу, 3 362 (три тисячі триста шістдесят дві) грн 50 коп. 3% річних, 35 781 (тридцять п'ять тисяч сімсот вісімдесят одну) грн 87 коп. інфляційних втрат та 1 362 (одну тисячу триста шістдесят дві) грн 06 коп. судового збору.
3. Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.
4. В задоволенні позову в частині стягнення з відповідача 211,51 грн 3% річних та 3 865,50 грн інфляційних втрат відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено "16" січня 2016 року.
Суддя Пашкевич І.О.