14 січня 2016 року Справа № 915/2099/15
Господарський суд Миколаївської області, у складі судді Гриньової-Новицької Т.В.,
представники сторін в судове засідання не з'явились,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК»,
49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50,
адреса для листування: 49027, м. Дніпропетровськ, а/с 1800,
електронна адреса: 14360570@mail.gov.ua,
до Товариства з обмеженою відповідальністю «УТК КРОСТ»,
57500, АДРЕСА_1,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_1 акціонерне товариство «Страхова Компанія «Інгосстрах»,
49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 32,
про стягнення 1309483 грн. 23 коп.,
Публічне акціонерне товариство Комерційний банк “ПРИВАТБАНК” (далі - позивач, банк) звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «УТК КРОСТ» (далі - відповідач, позичальник) заборгованості за Кредитним договором №ODVKLDG1164 від 31.07.2014 у сумі 1309483 грн. 23 коп., з яких: 900000 грн. - основний борг за кредитом; 208386 грн. 25 коп. - проценти за користування кредитом; 155096 грн. 98 коп. - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань; 1000 грн. - штраф, фіксована частина; 45000 грн. - штраф, відсоткова частина. Також позивач просить суд стягнути з відповідача судові витрати у справі.
Ухвалою від 18.12.2015 господарський суд призначив справу до розгляду у судовому засіданні 14.01.2016, витребував у сторін низку документів та залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 акціонерне товариство «Страхова Компанія «Інгосстрах», яке є поручителем за вищевказаним кредитним договором.
На виконання ухвали від 18.12.2015 позивач надав суду всі витребувані документи.
Від третьої особи надійшли пояснення б/н від 13.01.2016, в яких вона вважає позовні вимоги позивача обґрунтованим та такими, що підлягають задоволенню.
Про дату, час і місце судового засідання сторони повідомлені у встановленому ч. 1 ст. 64 Господарського процесуального Кодексу України (далі - ГПК) порядку. Згідно з абзацом третім підпункту 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.
Враховуючи наведене, та зважаючи на повернення "Укрпоштою" ухвали від 18.12.2015, що направлялась на юридичну адресу відповідача, зазначену у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, з відміткою «за сплином строку зберігання», суд вважає, що про дату, час і місце розгляду справи відповідач повідомлений належним чином.
Відповідач відзив на позовну заяву не надав, правом участі в судовому засіданні не скористався.
За таких обставин, відповідно до ст. 75 ГПК, спір розглянуто за наявними у справі матеріалами.
Вивчивши матеріали справи, дослідивши і оцінивши докази у їх сукупності, господарський суд дійшов висновку про задоволення позову, виходячи з такого:
31.07.2014 між сторонами та третьою особою як поручителем був укладений кредитний договір №ODVKLDG1164 (далі - Договір), згідно з умовами якого відповідачу був наданий кредитний ліміт у розмірі 900000 грн. на поповнення обігових коштів та 46000 грн. на оплату судових витрат, передбачених п.п. 2.2.16, 2.3.13, 5.8 Договору з терміном повернення 30.07.2015.
Відповідно до п. А.5 Договору позичальник зобов'язався погасити заборгованість за договором повністю до нуля у термін до 90 днів з моменту її виникнення.
Пунктом А.7 процентна ставка встановлена у розмірі 25% річних. У випадку невиконання та/або неналежного виконання позичальником будь-якого зобов'язань за Договором він сплачує банку проценти за користування кредитом у розмірі 50% річних від суми залишку непогашеної заборгованості та пеню у розмірі 0,139% від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочки.
У випадку порушення позичальником будь-якого із зобов'язань зі сплати процентів за користування кредитом, передбачених п. п. 2.2.2, 4.1, 4.2, 4.3 Договору, термінів повернення кредиту, передбачених п.п. 1.2, 2.2.3, 2.2.16, 2.3.2 Договору та винагороди, передбаченої п.п. 2.2.5, 4.4, 4.5, 4.6 Договору, позичальник сплачує банку за кожен випадок порушення пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочки.
Відповідно до п.п. 5.4, 5.7 Договору нарахування неустойки за кожен випадок порушення зобов'язань, передбачених п.п. 5.1, 5.2, 5.3 Договору, здійснюється протягом 15 років з дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Термін позовної давності за вимогами про стягнення кредиту, процентів за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів за Договором встановлений сторонами тривалістю 15 років.
У випадку порушення позичальником термінів платежів по будь-якому із зобов'язань за кредитом більше ніж 30 днів, що спричинило звернення банку до судових органів, позичальник сплачує банку штраф, що розраховується наступним чином: 1000 грн. + 5% від суми встановленого у п. А.2 Договору ліміту на цілі, відмінні від страхових платежів та платежів за реєстрацію предметів застави.
Банк свої зобов'язання за Договором виконав повністю, надав кредитні кошти в сумі 900000 грн. на поповнення обігових коштів у вигляді відновлюваної кредитної лінії, що підтверджується випискою по рахунку відповідача.
Відповідач отримав кредитні кошти в сумі 900000 грн. 06.02.2015, та зобов'язався повернути їх у термін до 90 днів з моменту отримання, тобто до 07.05.2015 (п. А5 Договору). Проте, всупереч умовам Договору, позичальник свої зобов'язання виконував невчасно та не в повному обсязі.
Внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором станом на 04.11.2015 за ним утворилась заборгованість в сумі 1309483 грн. 23 коп., з яких: 900000 грн. - основний борг за кредитом; 208386 грн. 25 коп. - проценти за користування кредитом; 155096 грн. 98 коп. - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань; 1000 грн. - штраф, фіксована частина; 45000 грн. - штраф, відсоткова частина.
Відповідно до п. А7 Договору відсотки на поточну заборгованість у період з 06.02.2015 по 06.05.2015 нараховано позивачем за ставкою 25% річних. У період з 07.05.2015 по 04.11.2015 відсотки на прострочену заборгованість нараховано виходячи зі ставки 50% річних (п. А8 Договору). Всього сума заборгованості за відсотками виникла за період з 04.03.2015 по 04.11.2015 і складає 208386 грн. 25 коп.
У зв'язку з неповерненням кредиту в термін до 30.07.2015, позивач звернувся до відповідача з претензією №40731ODVKS043 від 21.10.2015 про погашення заборгованості, направлення якої підтверджується копією фіскального чеку поштового відділення від 25.10.2015 та описом вкладення до цінного листа. Дану претензію відповідач залишив без реагування та виконання.
За таких обставин позивач був змушений звернутися до суду за захистом своїх порушених прав.
Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. ст. 610, 612 ЦК порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Статтею 549 ЦК передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Положення п. 6 ст. 232 ГК України відносно нарахування штрафних санкцій за прострочку виконання зобов'язання в межах шести місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, застосовується до відповідних правовідносин у випадку, якщо інше не встановлено законом чи договором.
Пунктом 5.4 Договору сторони визначили, що нарахування неустойки за кожен випадок порушення зобов'язань, передбачених п.п. 5.1, 5.2, 5.3 Договору, здійснюється протягом 15 років з дня, коли зобов'язання мало були виконано.
Згідно зі ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Пеню в сумі 155096 грн. 98 коп. було нараховано банком в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період з 21.07.2015 по 04.11.2015, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення відповідно до п. п. 2.2.2, 4.1, 4.2, 4.3 Договору, термінів повернення кредиту, передбачених п.п. 1.2, 2.2.3, 2.2.16, 2.3.2 Договору та винагороди, передбаченої п.п. 2.2.5, 4.4, 4.5, 4.6 Договору.
Судом перевірено та встановлено, що розрахунок пені здійснено арифметично правильно. Отже, вимога про стягнення пені в сумі 155096 грн. 98 коп. за несвоєчасне виконання зобов'язань є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Згідно з п.5.8 Договору позичальник за порушення зобов'язань, передбачених, умовами Договору більше ніж на 30 днів, що спричинило звернення банку до судових органів, сплачує штраф, який нараховується за наступною формулою: 1000 грн. + 5% від суми встановленого у п. А2 Договору кредитного ліміту, та складає 45000 грн. Всього позивачем нараховано 46000 грн. штрафу, що підлягає стягненню за п.5.8 Договору.
З огляду на викладене, суд вважає, що вимоги позивача ґрунтуються на договорі сторін, чинному законодавстві України, матеріалами справи підтверджені, відповідачем не спростовані, тому підлягають задоволенню у повному обсязі.
У судовому засіданні 14.01.2016 суд розглянув і відхилив клопотання позивача б/н від 06.11.2015 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно відповідача - квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 в межах суми 1309483 грн. 23 коп. В обґрунтування свого клопотання позивач зазначив, що протягом тривалого часу відповідач не повертає позивачу кредит, не сплачує проценти за користування кредитом, що свідчить про небажання відповідача виконувати зобов'язання за Договором. У позивача є підстави вважати, що під час судового розгляду справи відповідачем може бути реалізовано майно, яке належить йому на праві власності. При цьому жодних доказів на підтвердження заяви про забезпечення позову заявник не надав.
Згідно зі ст. 66 ГПК господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Відповідно до ч. 2 п. 1, ч. ч. 1, 2 п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011 особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Отже, найдоцільніше вирішувати питання забезпечення позову на стадії попередньої підготовки справи до розгляду (стаття 65 ГПК).
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Позивачем до клопотання не додано жодних доказів на підтвердження викладених у клопотанні обставин - відсутні будь-які докази вжиття відповідачем заходів з реалізації майна, яке йому належить. Вказані у заяві б/н від 06.11.2015 доводи є лише припущенням позивача, які не ґрунтуються на будь-яких фактичних обставинах.До того ж предметом спору у даній справі є стягнення коштів, а не спір щодо нерухомого майна.
За такого суд відмовив в задоволенні заяви б/н від 06.11.2015 про забезпечення позову.
Відповідно до ст. 49 ГПК судові витрати покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 44, 49, 75, 82-85 ГПК, суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «УТК КРОСТ» (57500, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код 36043557) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк “ПРИВАТБАНК” (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, ідентифікаційний код 14360570) грошові кошти в сумі: 900000 (дев'ятсот тисяч) грн. - основний борг за кредитом; 208386 (двісті вісім тисяч триста вісімдесят шість) грн. 25 коп. - проценти за користування кредитом; 155096 (сто п'ятдесят п'ять тисяч дев'яносто шість) грн. 98 коп. - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань; 1000 (одна тисяча) грн. - штраф, фіксована частина; 45000 (сорок п'ять тисяч) грн. - штраф, відсоткова частина; 19642 (дев'ятнадцять тисяч шістсот сорок дві) грн. 25 коп. - судовий збір.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 ГПК.
Згідно зі ст. 84 ГПК повне рішення складено та підписано 19 січня 2016 року.
Суддя Т.В. Гриньова-Новицька