ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
14.01.2016Справа №910/30738/15
За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Істерн Беверідж Трейдінг»
доТовариства з обмеженою відповідальністю «КИЇВПАСТРЕЙД»
простягнення 83 581,28 грн.
Суддя Демидов В.О.
Представники сторін:
від позивача:Хомяков С.М. (дов. Від 12.03.2014 р.);
від відповідача:не з'явився;
Товариство з обмеженою відповідальністю «Істерн Беверідж Трейдінг» (надалі - ТОВ «Істерн Беверідж Трейдінг») звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «КИЇВПАСТРЕЙД» (надалі - ТОВ «КИЇВПАСТРЕЙД») про стягнення 83 581,28 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач на виконання умов Договору поставки №007598 від 30.09.2015 р. поставив відповідачу товар, а відповідач натомість свого грошового зобов'язання належним чином не виконав у зв'язку з чим за ним виникла заборгованість у розмірі 83 046,60 грн. Крім того, позивачем у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем умов Договору поставки №007598 від 30.09.2015 р., заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 500,55 грн. та 3% річних у розмірі 34,13 грн.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.12.2015 р. порушено провадження у справі №910/30738/15 та призначено її до розгляду на 24.12.2015 р.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.12.2015 р. у зв'язку із невиконанням відповідачем вимог ухвали суду від 07.12.2015 р. та необхідністю витребування додаткових доказів, розгляд справи відкладено на 14.01.2016 р.
Представник позивача в судове засідання 14.01.2016 р. з'явився, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити їх в повному обсязі.
Представник відповідача, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання 14.01.2016 р. не з'явився, вимог ухвал суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив.
Відповідно до п. 3.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.
За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
В судовому засіданні 14.01.2016 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
У судових засіданнях складались протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд м. Києва, -
30.09.2015 р. між ТОВ «Істерн Беверідж Трейдінг» (постачальник) та ТОВ «КИЇВПАСТРЕЙД» (покупець) було укладено Договір поставки №007598 (надалі - «Договір»).
Згідно із п 1.1 Договору постачальник передає у власність покупця, а покупець приймає і оплачує алкогольні та безалкогольні напої (далі по тексту - продукція) в асортименті, партіями згідно накладних, на умовах цього договору. Погоджена сторонами кількість, асортимент і ціна партії продукції вказується в видаткових та товарно-транспортних (ТТН форма №1-ТН/ алкогольні напої/) накладних, які є невід'ємною частиною цього договору.
Всі поставки продукції за накладними, оформленими сторонами протягом терміну дії даного договору, вважаються такими, що поставлені на підставі та в межах даного договору, навіть за відсутності безпосередньо в накладній вказівки (посилання) на даний договір (п. 1.4 Договору).
Відповідно до п. 2.1 Договору ціна, асортимент, найменування, кількість продукції, що продається за цим договором, вказуються в додатковій угоді (додатку/специфікації до цього договору) або можуть узгоджуватися сторонами при підписанні накладної(их) і вказується в ній(их). Ціна, асортимент, найменування, кількість продукції, місце і термін поставки вважаються остаточно узгодженими сторонами цього договору після підписання повноважними представниками сторін (що мають довіреність на отримання/передачу товарно-матеріальних цінностей) накладної(их).
Продукція поставляється партіями. Партією продукції є партія, зазначена в одній видатковій накладній. (п.2.2 Договору).
Пунктом 2.3 Договору визначено, що ціна цього договору визначається виходячи із загальної вартості продукції, поставленої протягом терміну дії цього договору.
Згідно із п. 2.6 Договору разом з продукцією постачальник зобов'язаний надати покупцю наступні документи:
- видаткову накладну (із зазначенням асортименту, кількості, ціни та загальної вартості партії продукції);
- товарно-транспортну накладну (ТТН форма №1-ТН/ алкогольні напої/);
- документи, що підтверджують якість продукції, що поставляється.
Підписана сторонами видаткова накладна свідчить, що постачальник передав вищенаведені документи покупцеві.
Покупець оплачує вартість кожної партії поставленої продукції шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника або шляхом внесення грошових коштів у касу постачальника. Підстава для оплати продукції, отриманої покупцем за цим договором, є видаткова накладна, або ТТН форма №1-ТН/ алкогольні напої/, або цей договір (п. 2.7 Договору).
У відповідності до п. 2.9 Договору покупець зобов'язується оплатити кожну придбану за цим договором партію продукції не пізніше 17 (сімнадцять) календарних днів з моменту її передачі.
Моментом передачі партії продукції (датою поставки) і моментом переходу права власності на продукцію є дата фактичного отримання продукції, зазначена покупцем в підписаній сторонами видатковій накладній на дану продукцію. У разі відсутності відмітки покупця на примірнику видаткової накладної постачальника про дату фактичного отримання продукції, датою поставки і моментом переходу права власності на продукцію вважається дата складання видаткової накладної (п. 2.10 Договору).
Пунктом 2.11 Договору визначено, що враховуючи те, що доставка продукції буде здійснюватися систематично, відпуск продукції покупцю здійснюватиметься без довіреності на отримання цінностей для чого покупець зобов'язаний надати постачальнику письмове повідомлення про зразки печаток/штампів, якими його матеріально-відповідальні особи, будуть завіряти свій підпис на первинних документах під час отримання партій продукції. При цьому, покупець гарантує, що матеріально-відповідальні особи, які будуть завіряти свій підпис печатками/штампами (зразки, яких будуть надані в повідомленні), мають необхідні повноваження та діють на підставі відповідного акту суб'єкта господарювання. У випадку якщо покупець здійснює свою господарську діяльність без застосування печаток/штампів уповноважена особа покупця при прийманні продукції від постачальника повинна в обов'язковому порядку надати довіреність на приймання відповідної партії продукції.
Моментом виконання зобов'язання покупця по оплаті продукції вважається дата зарахування грошових коштів у повному обсязі на поточний рахунок постачальника (п. 2.14 Договору).
На виконання умов Договору ТОВ «Істерн Беверідж Трейдінг» 21.10.2015 р. поставило, а ТОВ «КИЇВПАСТРЕЙД» прийняло товар на загальну суму 83 046,60 грн., що підтверджується видатковою накладною №РН- 60-048824 від 21.10.2015 р. та товарно-транспортною накладною на переміщення алкогольних напоїв ТТ-60 №053269 від 21.10.2015 р.
Видатковою накладною визначені ціна, кількість та номенклатура переданого товару.
Проте, відповідач в порушення умов Договору взятого на себе грошового зобов'язання з оплати вартості поставленого товару на суму 83 046,60 грн. не виконав.
Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання по оплаті поставленого товару.
Договір №007598 від 30.09.2015 р. є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.
Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Матеріалами справи (видатковою накладною №РН- 60-048824 від 21.10.2015 р. та товарно-транспортною накладною ТТ-60 №053269 від 21.10.2015 р.) підтверджується поставка позивачем товару за Договором, прийняття його відповідачем та існування заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 83 046,60 грн.
Видаткова накладна та товарно-транспортна накладна містять підписи повноважних представників та відтиск штемпелю відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно з пунктом 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та умов п. 2.9 Договору, грошове зобов'язання відповідача по оплаті поставленого позивачем за Договором товару мало бути виконане не пізніше 17-ми календарних днів з моменту передачі партії товару.
Проте, відповідач свого грошового зобов'язання у встановлений Договором строк не виконав, а тому станом на момент винесення рішення у справі заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар становить 83 046,60 грн.
Доказів погашення відповідачем заборгованості у вищевказаному розмірі суду не надано.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача 83 046,60 грн. за поставлений на підставі Договору товар. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
ТОВ «КИЇВПАСТРЕЙД» обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.
За таких обставин, позовні вимоги ТОВ «Істерн Беверідж Трейдінг» про стягнення з ТОВ «КИЇВПАСТРЕЙД» заборгованості у розмірі 83 046,60 грн. є правомірними та обґрунтованими, а тому задовольняються судом в повному обсязі.
Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 500,55 грн. та 3% річних у розмірі 34,13 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання за період з 08.11.2015 р. по 12.11.2015 р.
Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання (в т.ч. у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.
Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.
Згідно вимог ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Пунктом 4.1 Договору визначено, що у разі недотримання термінів оплати продукції, зазначених у п. 2.9 цього договору, покупець сплачує на користь постачальника пеню в розмірі 0,1% від вартості неоплаченої продукції за кожний день прострочення.
При цьому, відповідно до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Згідно ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Відповідно до п. 1.12 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. за №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» зазначено, що з огляду на вимоги частини першої статті 4 7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).
Судом перевірено розрахунки позивача та встановлено, що він є арифметично вірним, а тому за порушення відповідачем зобов'язання щодо оплати продукції, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня у розмірі 500,55 грн. в межах періодів заявлених позивачем.
Відповідно до ч. 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд перевірив та погоджується з наданим позивачем розрахунком 3% річних, а тому вимога позивача про стягнення 3% річних у розмірі 34,13 грн. підлягає задоволенню.
За таких обставин, суд вважає позовні вимоги ТОВ «Істерн Беверідж Трейдінг» обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Істерн Беверідж Трейдінг» задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КИЇВПАСТРЕЙД» (04073, м. Київ, вул. Марка Вовчка, 21; ідентифікаційний код 39625306) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Істерн Беверідж Трейдінг» (08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Київська, 6-В; ідентифікаційний код 38679874) основний борг у розмірі 83 046 (вісімдесят три тисячі сорок шість) грн. 60 коп., пеню у розмірі 500 (п'ятсот) грн. 55 коп., 3% річних у розмірі 34 (тридцять чотири) грн. 13 коп. та судовий збір у розмірі 1 218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн. 00 коп. Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний текст рішення підписано - 19.01.2016 р.
Суддя В.О. Демидов