ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
13.01.2016Справа №910/22146/15
За позовом Публічного акціонерного товариства "ДЕЛЬТА БАНК"
До Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
про стягнення 275 596,07 грн.
Суддя Лиськов М.О.
Представники:
від позивача: Килимчук А.В. (дов. від 21.12.2015)
від відповідача: не з'явився
В судовому засіданні 13.01.2016 відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Публічне акціонерне товариство "ДЕЛЬТА БАНК" (надалі - позивач) звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до відповідача, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, про стягнення 275 596,07 грн.
Позовні вимоги ограновані тим, що на думку позивача, відповідач неналежним чином виконував взяті на себе зобов'язання за Кредитним договором № 37/К-08 від 06.05.20018 внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 275 596,07 грн.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 02.12.2015 порушено провадження у справі №910/22146/15.
В судове засідання, призначене на 16.12.2015, представник позивача з'явився та заявив клопотання про залучення третьої особи.
В судове засідання, призначене на 16.12.2015, представник відповідача не з'явився, причин не явки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи, був належним чином повідомлений.
16.12.2015 залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача по справі 910/22146/15 - Національний банк України. Розгляд справи відкладено на 13.01.2016
В судове засідання, призначене на 13.01.2016, представник позивача з'явився та надав пояснення по суті справи.
В судове засідання, призначене на 13.01.2016, представники відповідача, третьої особи не з'явились, причин неявки суд не повідомили, хоча про час та місце судового розгляду були повідомлені належним чином.
Суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.
У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 811 Господарського процесуального кодексу України.
Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувся з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -
06.05.2008 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»» (надалі - Банк, Кредитор) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, (надалі за текстом - «Позичальник») укладено Кредитний договір № 37/К-08 (надалі - «Кредитний договір»).
Відповідно до п. 1.1.1. Кредитного договору, Банк відкриває Позичальнику відновлювальну відкличну кредитну лінію та в її межах фактично надав грошові кошти у розмірі 303 703, 24 зі сплатою плати за користування грошовими коштами в розмірі 22% річних, з кінцевим терміном повернення 04.05.2023 включно.
Кредит Позичальнику надавався на поповнення оборотних коштів.
Відповідно до п. 4.2-4.6 Кредитного договору проценти за користування кредитом нараховуються за період з дня надання кредиту до дня його повернення на суму фактичної заборгованості за кредитом, виходячи з фактичної кількості днів у місяці та році. Нарахування та сплата процентів за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту. Сплата позичальником процентів здійснюється щомісячно в строк з 28-го числа по останній робочий день поточного місяця. У випадку порушення позичальником встановлених цим пунктом Договору строків повернення Кредиту, сума несплаченої в строк заборгованості за Кредитом вважається простроченою та переноситься банком на рахунки для обліку простроченої заборгованості Позичальника за Кредитом. У разі несвоєчасного повернення заборгованості по кредиту, Позичальник сплачує у строки, передбачені п.4.4 цього договору проценти з розрахунку 24% (двадцять чотири проценти) річних, що нараховуються на суму простроченої заборгованості з дати її виникнення до дати її повного погашення.
Згідно п. 6.1.2 Кредитного договору позичальник зобов'язується своєчасно сплачу проценти за користування кредитом та комісії в порядку, передбаченому цим Договором.
Пунктом 5.2.6 Кредитного договору передбачає право банку при настанні випадків передбачених п. 9.1, 9.2 даного Договору, призупинити подальше кредитування Позичальника та/або здійснити договірне списання (у тому числі й дострокове) заборгованості за цим договором та/або достроково стягнути всю заборгованість за договором (кредит, проценти, комісії, штрафні санкції та інші платежі).
Відповідно до п. 9.2 Кредитного договору передбачає: банк має право зупинити подальше кредитування позичальника та/або вимагати дострокового повернення кредиту, сплати процентів, комісій та штрафних санкцій, що передбачені цим договором, а відшкодування збитків, завданих Банку внаслідок невиконання або неналежного вик позичальником умов даного договору, у тому числі у разі порушення позичальником (термінів) платежів, що встановлені цим договором.
Керуючись п. 8.1 Кредитного договору, за прострочення строків повернення кредитних коштів та/а бо сплати нарахованих процентів за користування ним та/ або Позичальник сплачує Кредитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період прострочення, від невчасно сплаченого платежу за кожен день прострочення.
13.06.2010 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» (в розумінні вказаного договору - «Продавець») та Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» (в розумінні вказаного договору - «Покупець») був укладений Договір про передачу Активів та Кредитних зобов'язань Укрпромбанку на користь Дельта Банку (далі - «Договір про передачу активів та кредитних зобов'язань») посвідчений 13.06.2010 приватним нотаріусом Київського міського нота округу Соколовим О. Є. та зареєстрований в реєстрі за № 2258.
Відповідно до пункту 4.1 Договору про передачу активів та кредитних зобов'язань, Продавець цим погоджується продати (відступити) Права вимоги за кредитними договорами, внаслідок чого Дельта Банк замінює Укрпромбанк як кредитора у зазначених зобов'язаннях.
Згідно з п. 4.2 Договору про передачу активів та кредитних зобов'язань, внаслідок передачі Укрпромбанком Дельта Банку Прав вимоги до Боржників, Дельта Банк і (відступається) право вимагати (замість Укрпромбанку) від Боржників повного, та реального виконання обов'язків за кредитними договорами.
До складу цих вимог було включене і право вимоги виконання Фізичної особи-підприємця за Кредитний договір № 37/К-08, укладеними між Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий Банк» та Фізичною особою-підпримцем ОСОБА_1
Пунктом 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України передбачена можливість заміни і зобов'язанні внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (в права вимоги). Згідно ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні з без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Таким чином, відповідно до умов Договору про передачу активів та кредитних зобов'язань та згідно ст.ст. 512, 513, 514, 516, 517 Цивільного кодексу України у зобов'язанні Позичальника за Кредитним договором відбулася заміна кредитора, а Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» набуло статусу нового кредитора.
На день подання позовної заяви, Позичальником не виконано належним чином взяті ні себе зобов'язання по сплаті кредиту, відсотків за користування кредитом та іншої заборгованості, в результаті чого виникла прострочена заборгованість за Кредитним договором, яка станом на 17.08.2015 становить 275 596,07 грн.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Внаслідок укладення Договору додаткових угод до нього між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.
Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).
Частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексу України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Суд звертає увагу на те, що до матеріалів справи не було додано належних та допустимих доказів на підтвердження повернення грошових коштів за Договором та не надано доказів сплати процентів за користування такими кредитними коштами.
Отже, Суд зазначає, що Відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору року, не здійснив повернення грошових коштів та не сплатив проценти за користування такими кредитними коштами, тобто не виконав свої зобов'язання належним чином.
Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 197 900 грн. - суми заборгованості за основним боргом та 56 907,77 грн. - суми заборгованості за нарахованими процентами є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
При зверненні до суду Позивач також просив стягнути з Відповідача на його користь пеню у розмірі 19 479,86 грн. та штраф в сумі 303,71 грн.
Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Відповідно до ч.6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.96 р. № 543-96-ВР (з змінами), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом 2.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.
Застосування іншого виду неустойки - штрафу до грошового зобов'язання законом не передбачено, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі (наприклад, за необґрунтовану відмову від переказу коштів за розрахунковими документами отримувача коштів), притому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. В останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати.
Пунктом 5.6 Додаткової угоди передбачено, що при порушенні строків погашення кредиту, нарахованих за ним процентів, комісій (п. 4.1., 4.2, 4.3, 4.5, 4.22) Банк має право вимагати від Позичальника за кожен день прострочення сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченої заборгованості за Договором, за кожен день прострочення.
Суд, перевіривши розрахунок пені, вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню у повному обсязі та до стягнення з Відповідача на користь Позивача підлягає пеня в розмірі 19 479,86 грн.
Крім того, позивач на підставі п. 2 ст. 625 Цивільного Кодексу України просить суд стягнути з відповідача на свою користь 1 004,73 грн. 3 відсотків річних.
Згідно ст. 229 Господарського кодексу України та ст.625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми.
Оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача індексу інфляції нарахованого на суму боргу та 3 % річних ґрунтуються на законі (п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, позовні вимоги позивача в частині стягнення 3 % річних та індексу інфляції нарахованого на суму боргу підлягають задоволенню відповідно до наведеного в позовній заяві розрахунку. При здійсненні перевірки розрахунку 3% річних та індексу інфляції, нарахованих позивачем, судом встановлено, що ним правильно здійснено вказаний розрахунок.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню повністю.
Судовий збір за позовом у відповідності до п. 2.11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", підлягає стягненню в доход Державного бюджету України, оскільки Позивач звільнений від його сплати на підставі ст. 5 Закону України "Про судовий збір".
На підставі викладеного, керуючись статтями 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов Публічного акціонерного товариства "ДЕЛЬТА БАНК" - задовольнити повністю.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, Ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства "ДЕЛЬТА БАНК" (01133, місто Київ, вулиця Щорса, будинок 36-Б, Ідентифікаційний код юридичної особи 34047020) прострочену заборгованість за кредитом в розмірі 197 900 грн. 00 коп., заборгованість за відсотками в розмірі 56 907 грн. 77 коп., пеню у розмірі 19 479 грн. 86 коп., три відсотки річних в сумі 1 004 грн. 73 коп. та штраф в сумі - 303 грн. 71. коп..
3. Стягнути з Товариства Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, Ідентифікаційний номер НОМЕР_1) в доход Державного бюджету України судовий збір у розмірі 5 511 грн. 92 коп.
4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Дата складання та підписання повного тексту рішення: 20.01.2016.
Суддя М.О. Лиськов