ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
13.01.2016
Справа №910/30301/15
За позовом Приватного акціонерного товариства "Мурованокуриловецький завод мінеральної води "Регіна"
До Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЖОН ВАГНЕР"
Про стягнення 107 139,62 грн.
Суддя Лиськов М.О.
Представники :
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
В судовому засіданні 13.01.2016 відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
30.11.2015 Т Приватне акціонерне товариство "Мурованокуриловецький завод мінеральної води "Регіна" (надалі - позивач) звернулося з позовною заявою до Господарського суду міста Києва до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЖОН ВАГНЕР" (надалі - відповідач) про стягнення 107 139,62 грн.
Позовні вимоги ограновані тим, що на думку позивача відповідач неналежним чином виконував взяті на себе зобов'язання за договором поставки мінеральної води № 54 від 26.08.2014, внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 107 139,62 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.12.2015 порушено провадження у справі №910/30301/15 та призначено розгляд справи на 16.12.2015.
В судове засідання, призначене на 16.12.2015, представник позивача з'явився та надав документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі.
В судове засідання, призначене на 16.12.2015, представник відповідача не з'явився, причин не явки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи, був належним чином повідомлений.
16.12.2015 ухвалою суду розгляд справи на 13.01.2016.
В судове засідання, призначене на 13.01.2016, представники сторін не з'явились, причин не явки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи, були належним чином повідомленні.
Ухвала суду, позовна заява надсилались відповідачу на юридичну адресу підприємства згідно відомостей єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (довідка з ЄДРПОУ наявна в матеріалах справи). У відповідності з положеннями п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” від 18.09.1997 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.
Пунктом 11 “Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. (2.04.2009р.)” передбачено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб -учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
У відповідності до підпункту 3.6 пункту 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” (з подальшими змінами) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.
У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 811 Господарського процесуального кодексу України.
Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувся з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -
26.08.2014 між Приватним акціонерним товариством "Мурованокуриловецький завод мінеральної води "Регіна" (далі - Позивач, Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДЖОН ВАГНЕР" (далі - Відповідач, Покупець) був укладений Договір поставки мінеральної води № 54 (надалі - Договір).
Відповідно до п. 1.1 Продавець зобов'язується поставити на умовах EXW (ІНКОТЕРМС-90) Франко-завод та передати зі складу заводу у власність ПАокупця мінеральну воду в асортименті та в кількості вказаній в заявці Покупця, яка становить єдиний документ дійсного договору, а Покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його вартість.
За своєю правовою природою правовідносини, що виникли між сторонами є договором поставки.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно з ч. 1 ст. 673 Цивільного кодексу України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.
Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 названого кодексу).
На виконання умов Договору, Позивач поставив Продукцію Відповідачеві на загальну суму 72 116,60 грн., що підтверджується видатковими накладними підписаними та скріпленими печатками Сторін (належним чином засвідчені копії містяться в матеріалах справи).
Відповідно до п. 2.2 Договору Оплата за продукцію здійснюється наступним чином попередня оплата в розмірі 100% вартості кожної окремої партії або по факту поставки, але не пізніше 5 банківських днів з моменту отримання товару.
Відповідачем було частково сплачено отриманий товар на загальну суму 25 760 грн., таким чином на час розгляду справи заборгованість Відповідача перед Позивачем становить 46 356,60 грн.
Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У відповідності до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином та відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).
Як вбачається з матеріалів справи, свого обов'язку щодо поставки товару відповідачем не виконано, внаслідок чого в останнього утворилась заборгованість у розмірі 46 356,60 грн.
Окрім того позивач просить стягнути з відповідача 24 724,72грн. пеню встановлену п.6.2. Договору та штраф в сумі 36 058,30 грн. встановлений в п. 6.3 Договору.
Відповідно до п. 6.3 Договору Покупець у разі порушення умов дійсного договору виплачує Продавцю штраф у розмірі 50 % вартості товару згідно заявки.
Таким чином з відповідача на користь позивача підлягає стягненню штраф в сумі 36 058,30 грн.
Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Розмір штрафних санкцій передбачений ст. 231 Господарського кодексу України. Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.
Разом з тим, п. 6.2 Договору Сторони домовились, що всупереч нормі ст.. 232 ГК України, Покупець за даним Договором несе відповідальність за порушення умов дійсного Договору у вигляді пені в розмірі 1 % від суми заборгованості за кожен день прострочення оплати товару.
Разом з тим, відповідно до ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.
Суд перевірив розрахунок позивача, та приходить до висновку, що позивач здійснив вірний розрахунок, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в сумі 24 724,72 грн.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЖОН ВАГНЕР" (02002, м. Київ, вулиця Марини Раскової, будинок 11; ідентифікаційний код: 33884972) на користь Приватного акціонерного товариства "Мурованокуриловецький завод мінеральної води "Регіна" (23400, Вінницька обл., Мурованокуриловецький район, селище міського типу Муровані Курилівці, вул. Димитрова, будинок 18; ідентифікаційний код 05513388) 46 356 грн. 60 коп. - основного боргу, 24 724 грн. 72 коп. - пені, 36 058 грн. 30 коп. - штраф та 1 607 грн. 09 коп. - судового збору за подання позовної заяви.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний текст рішення складено 20.01.2016
Суддя М.О. Лиськов