Київської області
01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51
"11" січня 2016 р. Справа № 911/5134/15
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Автокар-777”
до Броварського районного споживчого товариства
за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача 1.Броварської районної спілки споживчих товариств
2. Споживчого товариства “Лелека”
про визнання договору недійсним та стягнення 352932,34 грн.
суддя Шевчук Н.Г.
за участю (найменування сторін та інших осіб, що беруть участь у справі):
від позивача: ОСОБА_1 (дов. б/н від 04.09.2015);
від відповідача: ОСОБА_2 (дов б/н від 16.12.2015);
від третьої особи 1: не зявився;
від третьої особи 2: не зявився.
Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Автокар-777» звернулось у господарський суд з позовом до Броварського районного споживчого товариства про визнання недійсним укладеного сторонами договору оренди б/н від 05.09.2012 та стягнення з відповідача на користь позивача сплачених по цьому договору грошових коштів у сумі 352932,34грн.
Позовні вимоги з посиланням на статті 215, 216 Цивільного кодексу України мотивовані тим, що на момент укладення договору оренди б/н від 05.09.2012 орендодавець не був власником нерухомого майна, яке передавалось в оренду, і завідомо ввів позивача в оману щодо своїх повноважень, а тому цей договір, на думку позивача, слід визнати недійсним і стягнути з відповідача отримані ним орендні платежі як безпідставно отримані кошти.
Відповідач з позовними вимогами погодився та до винесення цього рішення перерахував на рахунок позивача заявлену до стягнення суму (арк. с. 140-141, 167-168).
Справа розглядається за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Броварська районна спілка споживчих товариств і Споживче товариство «Лелека».
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін суд
Броварським районним споживчим товариством (орендодавець) і Товариством з обмеженою відповідальністю «Автокар-777» (орендар) 05.09.2012 укладений договір оренди б/н про передачу в оренду комплексу нежитлових приміщень загальною площею 1185,1 кв.м., що знаходяться за адресою: м.Бровари, вул. Богунського, 22/2, 3, 4, 5 (арк..с. 146-151).
05.09.2012 сторонами була укладена додаткова угода до цього договору (арк..с.152).
По акту приймання-передачі майно передане орендодавцем орендарю (арк..с. 153).
Строк оренди встановлений з дати підписання сторонами акту приймання-передачі приміщення протягом 12 місяців (пункт 2.1).
Пунктом 2.3 договору передбачено, що після закінчення або дострокового припинення оренди орендар протягом 5 днів повертає орендодавцю приміщення за актом приймання-передачі, з моменту підписання якого припиняється нарахування орендної плати та інших платежів.
Розмір орендної плати (пункт 3.2) визначений у розмірі 50000,00грн без ПДВ на місяць. Сума щомісячної орендної плати включає в себе вартість користування приміщенням, вартість експлуатаційних витрат за винятком водо-, енерго-, теплопостачання, телефонного зв'язку та інших витрат).
Докази укладення укладання договору оренди зазначеного майна на наступний період відсутні.
Таким чином, договір оренди б/н від 05.09.2012 припинив свою дію 05.09.2013 у зв'язку із закінченням строку, на який він був укладений.
Як вбачається з оформлених сторонами в належному порядку актів здавання-приймання робіт (надання послуг) та банківських виписок, позивач з вересня 20012 року по березень 2013 року за користування об'єктом оренди сплатив відповідачу 352932,34грн, що підтверджується останнім у відзиві на позов (арк..с. 18-40).
Товариством з обмеженою відповідальністю «Автокар-777» до Броварського районного споживчого товариства була заявлена вимога №312 від 21.10.2015 про повернення сплачених по договору грошових коштів у сумі 352932,34грн як безпідставно отриманих (арк..с.79-82).
Відповідно до приписів статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно частин першої - третьої, п'ятої та шостої статті 203 цього Кодексу зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Частиною першою статті 209 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.
Частиною першою статті 210 цього Кодексу встановлено, що правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.
Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) згідно приписів статті 793 Цивільного кодексу України укладається у письмовій формі. Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню.
Частино першою статті 794 Цивільного кодексу право користування нерухомим майном, яке виникає на підставі договору найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладеного на строк не менш як три роки, підлягає державній реєстрації відповідно до закону.
За правилом статті 795 цього Кодексу передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором. Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.
Оскільки строк дії договору менше трьох років, то законом не вимагається його нотаріальне посвідчення і державна реєстрація.
Як стверджує позивач і підтверджує відповідача, Броварське районне споживче товариство на момент вчинення договору не було власником майна, яке передавалось в оренду.
Статтею 761 Цивільного кодексу України встановлено, що право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.
Докази наявності у Броварського районного споживчого товариства права власності на об'єкт оренди відсутні. Відсутні також докази наявності у нього майнових прав на об'єкт оренди та повноважень на укладення договору оренди комплексу нежитлових приміщень загальною площею 1185,1 кв.м., що знаходяться за адресою: м.Бровари, вул. Богунського, 22/2, 3, 4, 5.
Зазначена обставина свідчить про те, що зміст правочину суперечить цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства ( статті 41 Конституції України, статтям 319, 320, 321, 761 Цивільного кодексу України), що є порушенням приписів частини першої статті 203 Цивільного кодексу України.
Статтею 41 Конституції України закріплено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Згідно положень статей 319, 320, 321 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Щодо інших встановлених статтею 203 Цивільного кодексу України вимог, недотримання яких має наслідком визнання правочину недійсним, суд порушень не встановив (на момент вчинення договору докази відсутності у керівників обох юридичних осіб необхідного обсягу цивільної дієздатності відсутні; вільне волевиявлення учасників правочину і його відповідність їх внутрішній волі не спростовується; правочин спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним).
Таким чином, договір оренди б/н від 05.09.2012 між позивачем і відповідачем є укладеним. Строк дії договору закінчився 05.09.2013.
Відповідно до роз'яснень, наданих у пункті 2.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» розірвання сторонами договору, виконаного повністю або частково, не позбавляє сторони права на звернення в майбутньому з позовом про визнання такого договору недійсним. Так само не перешкоджає поданню відповідного позову закінчення строку (терміну) дії оспорюваного правочину до моменту подання позову.
Оскільки недодержання сторонами (стороною) в момент вчинення правочину хоча б однієї встановленої статтею 203 Цивільного кодексу України вимоги відповідно до правила статті 215 цього Кодексу є підставою визнання такого правочину недійсним, то укладений 05.09.2012 Броварським районним споживчим товариством і Товариством з обмеженою відповідальністю «Автокар-777» договір оренди б/н про передачу в оренду комплексу нежитлових приміщень загальною площею 1185,1 кв.м., що знаходяться за адресою: м.Бровари, вул. Богунського, 22/2, 3, 4, 5, підлягає визнанню недійсним.
Відповідно до статті 216 Цивільного кодексу України, якою визначені правові наслідки недійсності правочину, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною. Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.
У процесі розгляду спору судом відповідач платіжним дорученням №33 від 29.12.2015 перерахував на рахунок позивача 352932,34грн з призначенням платежу «повернення безпідставно отриманих грошових коштів згідно договору б/н від 05.09.2012 та вимоги №312 від 21.10.2015 без ПДВ» (арк..с. 168).
За таких обставин предмет спору між сторонами по вимозі про стягнення з відповідача на користь позивача сплачених по цьому договору грошових коштів у сумі 352932,34грн. відсутній, що відповідно до пункту 11 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України є підставою для припинення провадження у справі в частині цієї позовної вимоги.
Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій як відповідача, так і позивача, який при укладенні договору повинен був переконатись у наявності у орендодавця права на передачу майна в оренду, суд відповідно до приписів статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладає на обидві сторони порівну.
Керуючись статтями 49, 82-85, пунктом 11 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Визнати недійсним укладений Броварським районним споживчим товариством і Товариством з обмеженою відповідальністю «Автокар-777» договір оренди б/н від 05.09.2012 про передачу в оренду комплексу нежитлових приміщень загальною площею 1185,1 кв.м., що знаходяться за адресою: м.Бровари, вул. Богунського, 22/2, 3, 4, 5.
3. В частині вимоги про стягнення з Броварського районного споживчого товариства на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Автокар-777» сплачених по договору оренди б/н від 05.09.2012 грошових коштів у сумі 352932,34грн. провадження у справі припинити.
4. Стягнути з Броварського районного споживчого товариства (07400, Київська область, місто Бровари, вул. Київська,139, код 35115300) на користь Товариством з обмеженою відповідальністю «Автокар-777» (01042, м.Київ, вул. Івана Кудрі, 12, офіс 5, код 36303499) судовий збір у сумі 3335,99грн (три тисячі триста тридцять п'ять грн.. 99коп.).
5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя Н.Г. Шевчук
Дата сладання повного рішення 16.01.2016