ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
13.01.2016Справа №910/27678/15
За позовом: комунального підприємства "КИЇВСЬКИЙ МЕТРОПОЛІТЕН";
до: товариства з обмеженою відповідальністю фірма "SBS";
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації);
про: розірвання договору, виселення та стягнення 48.679,82 грн.
Суддя Балац С.В.
Представники:
позивача: Загоровська Н.В. - за довіреністю від 25.12.2015 № 172;
відповідача: Нікітчина А.О. - за довіреністю від 01.12.2015 № б/н;
третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Захарченко К.П. - за довіреністю від 04.01.2016 № 062/02/07-25.
Комунальне підприємство "КИЇВСЬКИЙ МЕТРОПОЛІТЕН" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю фірма "SBS" про стягнення 48.679,82 грн, розірвання договору та виселення з орендованого майна.
Позовні вимоги мотивовані тим, що договір оренди від 01.06.2012 № 362 підлягає розірванню, а об'єкт оренди - поверненню, з тієї підстави, що відповідачем допущене істотне порушення умов договору, яке полягає у простроченні ним грошового зобов'язання на загальну суму 48.679,82 грн, яка складається з основної заборгованості в сумі 42.984,45 грн, пеня в сумі - 5.418,96 та 3 % річних в сумі - 276,41 грн.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.10.2015 позовну заяву комунального підприємства "КИЇВСЬКИЙ МЕТРОПОЛІТЕН" прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 910/27678/15. Вказаною ухвалою суд залучив до участі у справі департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.
До господарського суду надійшли письмові пояснення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, з яких вбачається, що листом від 29.04.2015 № 062/07/19-4846 відповідача повідомлено про припинення дії договору та необхідність повернення орендованого майна позивачу за актом приймання-передачі, однак на момент вирішення спору по суті приміщення відповідачем не звільнено та за актом приймання-передачі не передано.
Відповідач скориставшись своїм правом, наданим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, надав суду відзив та додаткові пояснення, якими позов відхилив частково з урахуванням такого. Розмір орендної плати за спірний період, перерахованої на виконання умов пунктів 3.1, 3.2 укладеного між сторонами спору договору становить 58.238,18 грн, в тому числі: травень - 14.410,01 грн; червень - 14.727,03 грн; липень - 14.609,00 грн; серпень - 14.492,14 грн. З урахуванням сплаченої відповідачем суми 18.618,45 грн арифметично вірний розмір заборгованості з орендної плати за договором складає 39.619,73 грн. Крім того, в процесі розгляду справи відповідачем сплачено 39.619,73 грн у зв'язку з чим між сторонами не залишилося неврегульованих питань в частині орендної плати за спірний період, а провадження у справі в частині сплати відповідачем основної заборгованості підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 статті 80 ГПК України. Також відповідачем поданий до суду власний розрахунок пені та 3 % річних за порушення строків сплати орендної плати за договором з урахуванням проведених оплат, відповідно до якого сума пені складає 1.584,02 грн та 82,30 грн - 3 % річних. При цьому, вимога про стягнення з пені та 3 % річних за серпень 2015 задоволенню не підлягає з огляду на те, що позивач припинив нарахування пені та 3 % річних 11.09.2015, тобто до моменту виникнення права на їх нарахування - 21.09.2015. Більш того, правом вимоги розірвання договору наділений саме орендодавець, в той час як позивач є лише балансоутрисувачем/отримувачем коштів за договором. Вимоги про виселення та зобов'язання демонтувати належні відповідачу тимчасові огороджуючи конструкції також не підлягають задоволенню, оскільки є похідними від вимоги про розірвання договору.
В судовому засіданні 13.01.2016 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши доводи повноважних представників сторін по суті даного спору та дослідивши наявні у матеріалах даної справи докази, господарський суд міста Києва,
Між головним управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), яке в подальшоу перейменоване в департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), як орендодавцем, комунальним підприємством "КИЇВСЬКИЙ МЕТРОПОЛІТЕН", як балансоутримувачем (далі - позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю фірма "SBS", як орендарем, (далі - відповідач) укладено договір про передачу майна комунальної власності територіальної громади міста Києва в оренду від 01.06.2012 № 362 (далі - Договір).
Відповідно до п. 1.1. Договору орендодавець на підставі протоколу засідання постійної комісії Київської міської ради з питань власності від 15.05.2012 № 118 передає, а відповідач приймає в оренду тимчасові огороджуючи конструкції (кіоск), розташований за адресою: станція метро "ЛУК'ЯНІВСЬКА" для торгівлі непродовольчими товарами.
Пунктом 2.1. Договору визначено, що об'єктом оренди є: частина вестибюлю визначена відповідно до проектної документації, розробленої інститутом "УКРМЕТРОТУНЕЛЬПРОЕКТ" тимчасово огороджуючими конструкціями (кіосками) відповідача загальною площею 22,0 кв. м. згідно з викопіюванням з схем тимчасового розташування МАФ, що складає невід'ємну частину цього Договору.
Об'єкт оренди належить до комунальної вланості територіальної громади м. Києва і знаходиться на балансі позивача (п. 2.4 Договору).
Відповідно до п. 3.1 Договору, за користування об'єктом оренди відповідач сплачує балансоутримувачу орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Києва затвердженої рішенням Київради від 22.09.2011 № 34/6250 та на дату підписання Договору в цілому складає 7.006,38 грн.
Розмір орендної плати за кожен наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за попередній місяць, опублікованому в поточному місяці (п. 3.2 Договору).
Положеннями п. 3.6 Договору визначено, що орендна плата сплачується відповідачем незалежно від наслідків господарської діяльності останнього не пізніше 20 числа поточного місяця на рахунок балансоутримувача.
Пунктом 4.15 передбачено, що відповідач після припинення дії Договору зобов'язаний протягом тридцяти календарних днів передати майно по акту приймання-передачі позивачу.
Відповідач зобов'язаний вносити орендні платежі своєчасно і в повному обсязі (п. 4.2 Договору).
У відповідності до п. 6.2. Договору, за несвоєчасну сплату орендних платежів відповідач сплачує на користь балансоутримовича пеню в розмірі 0,5 % від розміру несплачених орендних платежів за кожен день прострочення але не більше розміру встановленого законодавством України.
Пунктом 5.2. Договору встановлено, що при несплаті відповідачем орендної плати протягом трьох місяців з дня закінчення строку платежу орендодавець має право відмовитися від Договору та вжити необхідних заходів для примусового виселення відповідача.
При невиконанні або порушенні однією з сторін умов Договору та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України, Договір може бути розірваний достроково на вимогу однієї з сторін за рішенням суду (п. 6.7 Договору).
Згідно п. 9.1 цей Договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє з 01.04.2012 до 29.03.2015.
У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього Договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця Договір вважається продовженим на той самий строк, на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором (п. 9.7 Договору).
Згідно зі статтями 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного Кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускаються (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором оренди нерухомого майна, що належить державі, тому права і обов'язки сторін визначаються, у тому числі, положеннями Глави 58 Цивільного кодексу України та Параграфу 5 Глави 30 Розділу VI Господарського кодексу України та Законом України "Про оренду державного і комунального майна".
Частинами 1, 3 ст. 283 Господарського кодексу України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Об'єктом оренди можуть бути державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об'єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об'єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання.
Приписом ст. 2 Закону України "Про оренду державного і комунального майна" визначено, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності. Державну політику у сфері оренди здійснюють, зокрема, Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо державного майна.
Відповідно до п. 2 ст. 26, п. 1 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено, а орендар зобов'язаний повернути об'єкт оренди на умовах зазначених у договорі оренди.
Як стверджує позивач, спір між сторонами судового процесу виник в результаті істотного порушення відповідачем умов Договору, яке полягає у простроченні ним грошового зобов'язання (з урахуванням поданих уточнень) на загальну суму 48.679,82 грн, яка складається з основної заборгованості в сумі 42.984,45 грн, пеня в сумі - 5.418,96 та 3 % річних в сумі - 276,41 грн. Таким чином, позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення вказаної суми заборгованості за Договором, розірвання Договору та повернення об'єкту оренди шляхом виселення відповідача з орендованого приміщення.
За результатами оцінки доказів, наявних в матеріалах справи, та виходячи з викладених вище фактичних обставин, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково, з урахуванням такого.
Виходячи з наданого позивачем уточненого розрахунку сума заборгованості з орендної плати за Договором складає 58.561,06 грн, з яких:
- за травень 2015 - 14.410,01 грн;
- за червень 2015 - 14.727,03 грн;
- за липень 2015 - 14.785,94 грн;
- за серпень 2015 - 14.638,08 грн.
Суд погоджується з вказаним вище розрахунком основної заборгованості позивача, оскільки в поданому відповідачем контррозрахунку основної заборгованості за червень, липень та серпень 2015 не враховані положення п. 3.2 Договору в частині визначення орендної плати з урахуванням індексу інфляції за попередній місяць.
Враховуючи розмір переплати за попередній період, що зарахований в рахунок оплати орендної плати за травень 2015 в сумі 4.208,44 грн, розмір орендної плати за травень 2015 в сумі 14.410,01 грн сплачений відповідачем відповідно до платіжного доручення від 03.07.2015 № 209 та сплату відповідачем остаточної заборгованості у спірний період в розмірі 39.942,61 грн відповідно до платіжного доручення від 22.12.2015 № 256 останнім здійснено сплату заборгованості перед позивачем у спірний період в повному обсязі.
Таким чином, станом на момент вирішення судом даного спору по суті, основна заборгованість відповідача перед позивачем відсутня.
З огляду на те, що відповідачем погашено перед позивачем основну заборгованість, суд дійшов висновку, що провадження в частині позовної вимоги про стягнення з відповідача основної заборгованості підлягає припиненню в порядку, передбаченому п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, тобто з підстав відсутності предмету спору в цій частині.
Щодо решти заявлених позовних вимог, то вони підлягають задоволенню частково, з урахуванням такого.
Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.
Однак, правом вимоги про розірвання договору оренди у зв'язку з несплатою орендної плати наділений саме орендодавець.
З укладеного між сторонами спору Договору вбачається, що орендодавцем виступає департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), а позивач є лише балансоутримувачем/отримувачем коштів за Договором, що свідчить про відсутність у останнього повноважень вирішувати питання припинення договірних правовідносин з відповідачем щодо оренди майна шляхом розірвання Договору в судовому порядку.
У відповідності до п. 8.6 Договору, у разі порушення умов Договору п. 8.1, п. 8.5.3, п. 8.5.4, позивач має право ініціювати дострокове розірвання цього Договору в установленому порядку, в свою чергу, несвоєчасна сплата орендної плати не входить до переліку наведених пунктів Договору.
Крім того, відсутність підстав для задоволення позову щодо розірвання договору оренди з підстав заборгованості з орендної плати, яка на час ухвалення судом рішення у справі у відповідача сплачена викладена у постанові Верховного суду України від 21.01.2015 № 3-211гс14.
Відтак, позовна вимога про розірвання укладеного між сторонами спору Договору задоволенню не підлягає.
Подані до суду додаткові пояснення представника позивача, в яких останній вказує на порушення відповідачем умов Договору в частині подальшої несплати орендної плати, що призвело до виникнення заборгованості в розмірі 62.034,68 грн станом на 11.01.2016 судом відхилені, оскільки заборгованість за вказаний період не є предметом розгляду даної справи.
У зв'язку з тим, що підстави для задоволення вимоги позивача про розірвання спірного Договору відсутні, позовні вимоги про виселення відповідача з орендованого приміщення (частини вестибюлю) та про зобов'язання демонтувати належні відповідачу тимчасові огороджуючи конструкції також не підлягають задоволенню, оскільки є похідними від вимоги про розірвання спірного Договору.
Твердження третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, викладені в поданих до суду письмових поясненнях щодо повідомлення відповідача про припинення дії договору та необхідність повернення орендованого майна позивачу за актом приймання-передачі листом від 29.04.2015 № 062/07/19-4846, судом відхилені, оскільки вказаний лист датований в останній день спливу строку подання заяви про припинення дії Договору, передбаченого п. 9.7 Договору. В свою чергу, вказаний лист отриманий відповідачем лише 23.06.2015, тобто після спливу передбаченого Договором строку для відмови від Договору.
З огляду на те, що відповідач своїми діями порушив зобов'язання за Договором (ст. 610 Цивільного кодексу України), то він вважається таким, що прострочив виконання (ст. 612 Цивільного кодексу України), тому є підстави для застосування відповідальності, встановленої договором та законом.
Вирішуючи спір в частині позовних вимог про застосування до відповідача господарської санкцій у вигляді пені, суд виходить з такого.
Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
У відповідності ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Виходячи з наведених вище норм права, перебіг періоду прострочення відповідачем грошового зобов'язання за Договором починається з першого дня, за терміном, коли зобов'язання мало бути виконано, а також виходячи з припису ч. 6 ст. 232 ГК України, пеня нараховується за шість місяців прострочення виконання зобов'язання, починаючи з першого дня такого прострочення.
Крім того, частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У відповідності до наданого позивачем розрахунку, за спірний період відповідачем було сплачено 18.618,45 грн, з яких:
-4.208,44 грн - переплата за попередній період, що зарахований в рахунок оплати орендної плати за травень 2015;
-14.410,01 грн орендної плати за травень, сплачених 03.07.2015, з яких: 10.201,57 грн зараховані в рахунок остаточної оплати травня 2015, а залишок - 4.208,44 грн, зарахований у якості часткової оплати за червень 2015, заборгованість по якому склала 10.518,59 грн.
Суд, дослідивши здійснений позивачем розрахунок пені, визнав його арифметично невірним, а розрахунок відповідача невірним в частині нарахування пені та 3 % річних за липень 2015, оскільки при визначенні суми заборгованості за вказаний місяць не враховані положення п. 3.2 Договору в частині визначення орендної плати з урахуванням індексу інфляції за попередній місяць, опублікованому в поточному місяці.
Таким чином, позовна вимога про стягнення з відповідача пені підлягає задоволенню в сумі 1.589,99 грн, за таким розрахунком суду:
МісяцьСума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУСума пені за період прострочення
травень 2015 10.201,5721.06.2015 - 02.07.20151230 %201,24
червень 201510.518,5921.07.2015 - 27.08.20153830 %657,05
червень 201510.518,5928.08.2015 - 11.09.20151527 %233,43
липень 201514.785,9421.08.2015 - 27.08.2015730 %170,14
липень 201514.785,9428.08.2015 - 11.09.20151527 % 328,13
Загальна сума пені складає 1.589,99
Позовна вимога про стягнення з відповідача 3% річних підлягає задоволенню в сумі 82,62 грн, за таким розрахунком суду, здійсненого за період, на який позивачем нараховувалися 3% річних:
МісяцьСума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір відсотків річнихСума відсотків річних
травень 2015 10.201,5721.06.2015 - 02.07.2015123 %10,06
червень 201510.518,5921.07.2015 - 11.09.2015533 %45,82
липень 201514.785,9421.08.2015 - 11.09.2015223 % 26,74
Загальна сума відсотків річних складає 82,62
Обов'язок доказування відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується і відповідача, який повинен був довести належними засобами доказування факт відсутності порушення зобов'язання.
Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Враховуючи, що позов підлягає задоволенню частково, то згідно ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України господарські витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст. ст. 33, 34, 43, 44, 49 та ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,
1. Позов задовольнити частково.
2. Припинити провадження у справі № 910/27678/15 в частині стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю фірма "SBS" суми основної заборгованості.
3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю фірма "SBS" (04050, м. Київ, вул. Дегтярівська, будинок 8-А; ідентифікаційний код 20040817, з будь-якого його рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь комунального підприємства "КИЇВСЬКИЙ МЕТРОПОЛІТЕН" (03056, м. Київ, вул. пр-т. Перемоги, буд. 35; ідентифікаційний код 03328913, на будь-який його рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконавчого провадження) пеню в сумі 1.589 (одна тисяча п'ятсот вісімдесят дев'ять) грн 99 коп.; 3 % річних в сумі 82 (вісімдесят дві) грн 62 коп.; витрати по сплаті судового збору в сумі 1.218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн 00 коп.
4. В іншій частині позовних вимог відмовити повністю.
5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 20 січня 2016 року
Суддя С.В. Балац