ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
14.01.2016Справа №910/30973/15
За позовом Київської міської організації Фізкультурно-спортивного товариства "Динамо" України
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРОСС"
про зобов'язання вчинити дії
Суддя Турчин С.О.
Представники сторін:
від позивача: Панін І.М. (керівник)
Каліуш О.В. (в.о. керівника)
від відповідача: Чепурний О.Г. (генеральний директор)
Стадник В.М. (довіреність б/н від 24.05.2015)
Позивач - Київська міська організація Фізкультурно-спортивного товариства "Динамо" України звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача -Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРОСС" про зобов'язання повернути в натурі майно, яке було передане на відповідне зберігання згідно договору № 1- з від 25 вересня 2013: вентилятори канальні "Вентс" марки ВК в кількості 7 штук; котел твердопаливний потужністю 150 кВТ в кількості 1 штука; трансформатор електричний марки ТМ -100 в кількості 1 штука.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору № 1- з від 25 вересня 2013 в частині повного та своєчасного повернення майна, переданого позивачем відповідачу на зберігання.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.12.2015 прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження по справі № 910/30973/15, розгляд справи призначено на 24.12.2015.
22.12.2015 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач підтвердив отримання майна на відповідальне зберігання.
Також відповідач просив відкласти розгляд справи.
В судовому засіданні 24.12.2015, суд долучив до матеріалів справи довідку від 24.12.15 № 202 та письмові пояснення від 24.12.2015 №203 надані представником позивача.
Так, у поданих поясненнях відповідач пояснив, що збірно-розбірну металеву конструкцію у кількості 1 (одна) штука, вказану за № 3 в акті прийому- передачі майна від 25 вересня 2013 року було повернуто з відповідального зберігання у квітні місяці 2014 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.12.2015 р. розгляд справи відкладено на 14.01.2016 р. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.
У судовому засіданні 14.01.2016 р. представники позивача надали заяву про уточнення позовних вимог, у якій просили позовні вимоги викласти в редакції, зазначеній у цій заяві, а саме: зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «ГРОСС» повернути Київській міській організації фізкультурно- спортивного товариства «Динамо» України в натурі майно, яке було передане йому на відповідальне зберігання згідно Договору № 1-з від 25 вересня 2013 р.,: вентилятори канальні «ВЕНТС» марки ВК в кількості 7 (сім) штук; котел твердопаливний потужністю 150 кВТ в кількості 1 (одна) штука, трансформатор електричний марки ТМ-100 в кількості 1 (одна) штука, акту приймання-передачі, відповідно п.1.3 вищеназваного Договору .
Представники відповідача у судовому засіданні 14.01.2016 р. подали заяву, у якій позовні вимоги визнали в повному обсязі.
Враховуючи вищенаведене та те, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, з огляду на визначені ст. 69 ГПК України строки вирішення спору, з метою запобігання безпідставному затягуванню розгляду справи, в судовому засіданні 14.01.2016 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.
Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд
25.09.2013 р. між Київською міською організацією Фізкультурно-спортивного товариства "Динамо" України (далі - поклажодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ГРОСС" (далі - зберігач) укладено договір відповідального зберігання № 1-з (далі - Договір).
Відповідно до п. 1.1 Договору, в порядку та на умовах визначених цим Договором, поклажодавець передає, а зберігач приймає на безоплатне відповідальне зберігання майно, яке належить поклажодавцю.
Перелік майна, яке передається на відповідальне зберігання згідно з цим Договором, його кількість, вартість та комплектність вказуються в Акті приймання передачі, який є невід'ємною частиною даного Договору (п. 1.2 Договору).
Згідно з п. 1.3 Договору, приймання майна на відповідальне зберігання та його повернення з відповідального зберігання здійснюється сторонами за Актами приймання-передачі, які є невід'ємною частиною цього Договору.
Положеннями п. 2.1.1, 2.1.2 Договору передбачено, що зберігач зобов'язаний вживати усіх необхідних заходів для забезпечення схоронності майна протягом строку зберігання. Зберігати майно з дотриманням усіх необхідних умов, які забезпечують збереження майна поклажодавця.
В свою чергу п. 3.1.1 Договору передбачений обов'язок поклажодавця передати зберігачеві майно на зберігання.
У пункті 3.2 Договору сторони погодили, що поклажодавець має право у будь-який час вимагати у зберігача повернення майна, яке знаходиться на зберіганні (всього або його частини).
Відповідно до п. 6.1, 6.2 Договору, останній вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін. Строк цього Договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 6.1 цього Договору та закінчується « 30» вересня 2014 року . У випадку, якщо за 10 днів до закінчення строку дії цього Договору Сторони не повідомлять одна одну про його припинення, Договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах.
25.09.2013 р. на виконання умов Договору між сторонами підписано Акт приймання-передачі майна, відповідно до п. 1 якого, поклажодавець передає, а зберігач приймає на відповідальне зберігання таке майно: вентилятор канальний «ВЕНТС» марки ВК у кількості 7 шт., котел твердопаливний потужність 150 кВт у кількості 1 шт., збірно-розбірна металева конструкція у кількості 1 шт., трансформатор електричний марки ТМ-100 у кількості 1 шт.
24.09.2015 р. позивач звернувся до відповідача з вимогою вих. № 135 від 24.09.2015 р. про повернення майна з відповідального зберігання.
Зазначена вимога була отримана відповідачем 29.09.2015 р., однак залишена останнім без відповіді та задоволення.
Позивач, звертаючись до суду з даним позовом просить зобов'язати відповідач повернути майно, передане останньому на відповідальне зберігання, відповідно до Договору № 1-з від 25.09.2013.
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Судом встановлено, що за своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором зберігання.
Частиною 1 статті 936 ЦК України передбачено, що за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.
Відповідно до ст. 948 Цивільного кодексу України, поклажодавець зобов'язаний забрати річ від зберігача після закінчення строку зберігання.
Зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості. Річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей (ч. 1, 2 ст. 949 Цивільного кодексу України).
Статтею 953 ЦК України передбачено, що зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.
Як вбачається із матеріалів справи, позивач звернувся до відповідача з листом вих. 135 про повернення майна з відповідального зберігання протягом 3 календарних днів з дня отримання вимоги.
Зазначена вимога була отримана відповідачем 29.09.2015, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0102108153463, належним чином засвідчена копія якого долучена до матеріалів справи.
Частиною 2 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобов'язання щодо повернення позивачу прийнятого на зберігання майна.
Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частинами 1 і 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що:
- суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання
- відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться;
- кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно із ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідачем не спростовано доводів позивача, як і не надано доказів повернення майна за договором відповідального зберігання.
Більше того, представник відповідача у судовому засіданні 14.01.2016 подано заяву про визнання позовних вимог у повному обсязі.
Відповідно до положень ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, відповідач має право визнати позов повністю або частково.
Господарський суд не приймає, зокрема, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.
Відповідно до статті 78 Господарського процесуального кодексу України визнання позову відповідачем викладається в адресованій господарському суду письмовій заяві, що долучається до справи.
У разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.
Враховуючи встановлені судом обставини, визнання відповідачем позову, про яке зазначено у відповідній письмовій заяві, не суперечить законодавству та не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог Київської міської організації Фізкультурно-спортивного товариства "Динамо" України та задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 4, 32 - 34, 36, 43 - 44, 49, 82 - 85, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позов задовольнити повністю.
Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «ГРОСС» (04210, м. Київ, проспект Героїв Сталінграда, буд. 4 корпус 6, кв. 6, код 30729660) повернути Київській міській організації фізкультурно- спортивного товариства «Динамо» України (01021, м. Київ, вул. Інститутська, буд. 29, код 05416604) по акту приймання-передачі в натурі майно, яке було передане йому на відповідальне зберігання згідно Договору № 1-з від 25 вересня 2013 р., а саме:
1. Вентилятори канальні «ВЕНТС» марки ВК в кількості 7 (сім) штук;
2. Котел твердопаливний потужністю 150 кВТ в кількості 1 (одна) штука;
3. Трансформатор електричний марки ТМ-100 в кількості 1 (одна) штука.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРОСС» (04210, м. Київ, проспект Героїв Сталінграда, буд. 4 корпус 6, кв. 6, код 30729660) на користь Київської міської організації фізкультурно- спортивного товариства «Динамо» України (01021, м. Київ, вул. Інститутська, буд. 29, код 05416604) 1218,00 грн. витрат зі сплати судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний текст рішення складено та підписано 19.01.2016 р.
Суддя С.О. Турчин