Господарський суд
Житомирської області
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,
E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua
Від "18" січня 2016 р. Справа № 906/1791/15
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Тимошенка О.М.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 (довіреність №1 від 18.01.16)
від відповідача: не з'явився
розглянув у судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Державного підприємства "Лугинське лісове господарство"
до Приватного підприємства "Валком-транс"
про стягнення 33849,14 грн.
Позивачем пред'явлено позов про стягнення на його користь з відповідача 33849,14грн., з яких: 26856,74грн. боргу за отриманий товар, 6992,40грн. пені.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві.
Відповідач свого представника в судове засідання не направив. Ухвала, яка направлялась на адресу відповідача згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, повернулась до суду з відміткою поштового відділення: "за закінченням терміну зберігання".
Згідно п.3.9.1 Постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.11, за змістом зазначеної статті 64 ГПК ( 1798-12 ), зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача своєчасно та належним чином про час і місце розгляду справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.
Проте, відповідач своїм правом на участь у засіданні суду та наданні письмових або усних пояснень не скористався, а тому, беручи до уваги те, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно із ст. 75 ГПК України.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд
11 червня 2015 року між Державним підприємством "Лугинське лісове господарство" (продавець/позивач) та Приватним підприємством "Валком-транс" (покупець/відповідач) укладено договір купівлі-продажу необробленої деревини №26/3/15 (а.с.9).
За п.1.1 договору, за результатами проведення загального аукціону із продажу ресурсів необробленої деревини заготівлі 3 кварталу 2015 року, який відбувся 02.06.15, продавець передає у власність на умовах франко-склад продавця, пиловник сосновий, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього ціну відповідно до умов, що визначені у цьому договорі.
Згідно п.4.2 договору, загальна сума договору становить 106240,00грн.
27.07.15 позивач виставив відповідачу для оплати рахунок-фактуру №150 на суму 106240,00грн. (а.с.12).
08.08.15 позивач відпустив відповідачу товар на суму 38856,74грн., що підтверджується товарно-транспортною накладною серії ЖТВ №780054 (а.с.16).
Відповідач визнав заборгованість перед позивачем у вказаному розмірі, що підтверджується листом №16 від 20.10.15 (а.с.15) та ОСОБА_1 звірки станом на 26.08.15, який підписаний сторонами та скріплений печатками (а.с.24).
Згідно п.7.1 договору, платіж (передоплата 100% вартості) здійсюється шляхом банківського переказу коштів на розрахунковий рахунок продавця за кожну партію товару, згідно виставленого рахунку-фактури на протязі 5 календарних днів з дати пред'явлення рахунку до сплати.
Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Проте, відповідач свої зобов'язання щодо оплати товару виконав частково, внаслідок чого станом на день звернення позивача з позовом до суду та на час розгляду справи у суді перед позивачем існує заборгованість в сумі 26856,74грн.
Згідно положень статей 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема з договору.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України.
Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
За нормами ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідач своє зобов'язання належним чином не виконав (в матеріалах справи відсутні докази, що свідчать про протилежне), розрахунків з позивачем за отриманий товар не провів.
Враховуючи, що відповідач в порушення умов договору не провів розрахунки з позивачем, суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача 26856,74грн. заборгованості за отриманий товар обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Крім того, позивач, з посиланням на ч.2 ст.231 Господарського кодексу України, за порушення строків оплати нарахував відповідачу пеню у розмірі 6992,40грн.
Згідно п.3 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Частиною 3 ст.549 ЦК України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Сторони у договорі не передбачили стягнення пені як відповідальніть за несвоєчасне виконання зобов'язання по оплаті за поставлений товар.
За змістом положень ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 2 ст. 231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:
- за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);
- за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Аналіз наведеної норми матеріального права дає підстави для висновку, що застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, санкції у вигляді штрафу, передбаченого абз. 3 ч. 2 ст. 231 ГК України, можливо за сукупності таких умов:
- якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачено договором або законом;
- якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки;
- якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу.
В даному випадку, відсутні правові підстави для застосування до відповідача штрафної санкції, передбаченої ч.2 ст. 231 ГК України, оскільки останнім допущено прострочення виконання грошового зобов'язання.
Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду України від 6 грудня 2010 року в справі № 3-4гс10, від 20 грудня 2010 року у справі № 3-41гс10, від 28 лютого 2011 року у справі № 3-11гс11, від 04 лютого 2014 року у справі №3-1гс14.
Таким чином, суд відмовляє позивачу у задоволенні вимоги про стягнення з відповідача 6992,40грн. пені.
За ст.ст.627,629 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.525,526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином , відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Це положення кореспондується зі ст.193 ГК України, згідно якої об'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідач позов щодо підстав та предмету не оспорив, доказів сплати боргу не надав, у судове засідання не з'явився.
Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи викладене, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, в розмірі 26856,74грн. У стягненні 6992,40грн. пені слід відмовити за безпідставністю.
Витрати , пов'язані з оплатою судового збору покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених вимог, оскільки він спонукав позивача звернутись з позовом до суду.
Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного підприємства "Валком-транс" (11500, АДРЕСА_1; код 32758117) на користь Держаного підприємства "Лугинське лісове господарство" (11301, Житомирська область, Лугинський район, смт.Лугини, вул.Павлова,18; код 00991864) - 26856,74грн. боргу, 966,39грн. судового збору.
3.Відмовити в задоволенні позову в частині стягнення 6992,40грн. пені.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Тимошенко О. М.
Віддрукувати:
1-в справу, 2-відповідачу (рек. з повідом.)