61022, м.Харків, пр.Леніна, 5
іменем України
22.12.2015 Справа № 905/3077/15
Господарський суд Донецької області у складі: судді Овсяннікової О.В.,
при секретарі судового засідання Вороній І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіріус Інвест», м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мединський і К», м. Дружківка, Донецька область
про стягнення 170 688,45 гривень, -
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 (довіреність № 45 від 30.11.2015)
від відповідача: не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю «Сіріус Інвест» звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мединський і К» про стягнення 170 688,45 гривень, з яких: 84 956,94 заборгованості, 37 262,35 гривень пені, 2 527,76 гривень річних, 45 924,20 гривень інфляційних втрат.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що зобов'язання за договором ним були виконані, але в порушення умов договору відповідач за виконані роботи не розрахувався, тому за ним налічується борг за прострочку оплати якого нараховуються пеня, інфляційні та річні на підставі ст.625 Цивільного кодексу України.
Відповідач відзиву по справі не надав, його представник у жодне судове засідання не з'явився. Про час і місце проведення судових засідань відповідач був повідомлений належним чином, тому суд розглядає справу в порядку статті 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши доводи та пояснення представника позивача, господарський суд -
14 липня 2014 року між сторонами був укладений договір № 14/07, згідно з п.1.1 якого Замовник (відповідач) доручив, а Виконавець (позивач) зобов'язався виконати комплекс робіт по подрібненню та просіюванню вапняку Старосільського родовища Архангельської ділянки Херсонської області.
Строк дії договору встановлений з моменту підписання його обома сторонами та до 30.12.2014 (п. 6.1. договору)
За правовою природою укладений договір є договором підряду і підпадає під правове регулювання глави 61 (ст.ст. 837-864) Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч.1 ст.837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. (ч.2 ст.837 ЦК України)
Виконавець виконує комплекс робіт по подрібненню та просіюванню вапняку флюсового до фракції 25-120 мм відповідно до таблиці зазначеної у п. 4.1. договору, яка передбачає певні роботи, їх вартість та термін виконання.
Оплата виконаних робіт здійснюється шляхом прямого перерахування грошових коштів Замовником на розрахунковий рахунок Виконавця не пізніше 13 календарних днів з моменту підписання акту виконаних робіт, із подекадним підбиттям виготовленої продукції на підставі щоденних талонів Замовника. Оплата за виконані роботи здійснюється з урахуванням ПДВ (п.4.4. договору).
Відповідно до ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Таким чином, виходячи з аналізу умов договору, сторони вільно домовились про поетапну оплату виконаних робіт.
Позивач виконав передбачені договором роботи на суму 122 149,72 гривень, що підтверджується Актами здачі-приймання виконаних робіт № ОУ-0000050, № СІ-0000046 від 05.09.2014, СІ-0000044 від 31.08.2014.
Акти № ОУ-0000050 від 05.09.2014 на суму 59 976,89 гривень та № СІ-0000044 від 31.08.2014 на суму 2 196,00 гривень підписані Замовником без зауважень, а тому суд вважає, що роботи за цими актами були виконані належним чином.
Щодо відсутності підпису Замовника на Акті приймання-передачі (надання послуг) № СІ-0000046 від 05.09.2014, господарський суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
Згідно з ч.4 ст.882 ЦК передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акту про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акту визнані судом обґрунтованими.
Доказів непогодження або мотивованої відмови від підписання Акту здачі-приймання робіт (надання послуг) № ОУ-0000046 від 05.09.2014 на суму 59 976,83 гривень матеріали справи не містять.
Крім того, виставлений на підставі зазначеного Акту рахунок-фактура № ОУ-0000046 від 05.09.2014 був частково оплачений відповідачем у сумі 37 192,78 гривень, що підтверджується випискою по банківському рахунку позивача.
Так, розмір неоплачених робіт за Актом № ОУ-0000046 від 05.09.2014 становить 22 784,05 гривень.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідач за виконані роботи в повному обсязі не розрахувався, тому сума неоплачених робіт у розмірі 84 956,94 гривень є його боргом.
За таких обставин, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 84 956,94 гривень боргу є документально доведеними та обґрунтованими.
Відповідно до частини першої статті 530 ЦК, якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Пунктом 7.1. договору, який кореспондується зі ст.610 ЦК України, передбачено, що за неналежне виконання або порушення умов договору Замовник і Виконавець несуть відповідальність згідно діючого законодавства України. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загально-господарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. (п.2 ст.193 ГК України)
Стаття 625 Цивільного кодексу України встановлює, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи, що розмір річних не встановлений договором, вони підлягають нарахуванню відповідно до закону.
Позивачем нараховані 3% річних в розмірі 2 527,73 гривень за період з 05.09.2014 по 01.09.2015 року, інфляційні втрати в розмірі 45 924,20 гривень за період з 05.09.2014 по 01.09.2015 року.
Позивачем невірно визначений період нарахування 3% та інфляційних втрат з огляду на наступне.
Визначений у п.4.4. договору строк оплати виконаних робіт становить 13 календарних днів з моменту підписання акту виконаних робіт.
Враховуючи, що акти здачі-приймання виконаних робіт № ОУ-0000050, № СІ-0000046 від 05.09.2014, № СІ-0000044 від 31.08.2014 були підписані 05.09.2014 року, а № СІ-0000044 - 31.08.2014, то строк оплати робіт за цими актами закінчується 18.09.2014 та 13.09.2014 відповідно.
Таким чином, прострочка оплати робіт за Актами здачі-приймання виконаних робіт №№ ОУ-0000050, № СІ-0000046 починається з 19.09.2014, а за Актом № СІ-0000044 - з 14.09.2014.
У постанові Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17 грудня 2013 року «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» роз'яснено, що розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Так, початковою датою для здійснення нарахувань інфляційних втрат слід вважати 01.10.2014, оскільки платежі мали бути здійснені у вересні 2014 року.
Перевіривши арифметичний розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат за допомогою програми інформаційно-пошукової системи «ЛІГА Закон», враховуючи рекомендації Пленуму Вищого господарського суду України, викладені у постанові № 14 від 17 грудня 2013 року «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», інформаційного листа № 01-06/928/2012 від 17 липня 2012 року та приписи статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання зобов'язань», господарський суд дійшов висновків, що розмір нарахованих позивачем 3% річних та інфляційних втрат є завищеним.
За здійсненим господарським судом перерахунком сума 3% річних становить 2 439,90 гривень, а інфляційних втрат - 41 218,07 гривень.
Нарахована позивачем пеня в розмірі 37 262,35 гривень за період з 05.09.2014 по 01.09.2015 року не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Частиною першою статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з частиною четвертою статті 231 Господарського кодексу України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», положеннями якого встановлено, що за прострочення платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону).
Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до п. 2.1. роз'яснень Вищого арбітражного суду України № 02-5/293 від 29.04.1994 р., якщо сторони у відповідному договорі не встановили конкретного розміру відповідальності, пеня стягненню не підлягає, за винятком випадків, коли розмір пені встановлений чинними актами законодавства.
У вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено, а вміщено лише загальну умову (пункт 7.1 договору) про те, що у випадках, не передбачених цим договором, сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України.
Таке формулювання не означає встановлення договором права позивача на нарахування пені у певному розмірі за прострочення виконання грошового зобов'язання.
Таким чином, в силу наведених положень законодавства, пеня може бути стягнута у розмірі, встановленому договором.
Оскільки розмір пені за прострочення відповідачем оплати робіт позивачем не доведено, вимоги позивача про стягнення пені задоволенню не підлягають.
Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
За приписами статті 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Беручи до уваги, що позовні вимоги частково обґрунтовані, документально доведені та відповідачем не оспорені, вони підлягають задоволенню в обґрунтованій частині.
Відповідно до ст.49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.
На підставі ст.ст. 230, 231, 526, 530, 610, 614, 625, 627, 853, ч.1,2 ст.837, ч.4 ст. 882 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82, 84-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
В И Р I Ш И В :
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіріус Інвест» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мединський і К» про стягнення 170 688,45 гривень - задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мединський і К» (84205, Донецька область, місто Дружківка, вулиця Енгельса будинок № 110; р/р 260022421351 в АТ «ОСОБА_2 Аваль» м. Київ, МФО 380805; код ЄДРПОУ 31501181) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіріус Інвест» (03680, місто Київ, вулиця Качалова, будинок № 5-Б; р/р № 26000520779100 в ПАТ «УкрСіббанк» м. Київ, МФО 351005; код ЄДРПОУ 39273787) 84 956,94 заборгованості, 2 439,90 гривень річних, 41 218,07 гривень інфляційних втрат, 1 929,23 гривень судового збору.
Повернути Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіріус Інвест» (03680, місто Київ, вулиця Качалова, будинок № 5Б; р/р № 26000520779100 в ПАТ «УкрСіббанк» м. Київ, МФО 351005; код ЄДРПОУ - 39273787) з Державного бюджету України суму надмірно сплаченого судового збору у розмірі 150,00 гривень, сплаченого платіжним дорученням № 180 від 08 вересня 2015 року.
В іншій частині позову - відмовити.
Рішення господарського суду може бути оскаржене через господарський суд Донецької області до Донецького апеляційного господарського суду протягом десяти днів з моменту підписання повного тексту. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
У судовому засіданні 22.12.2015 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Повний текст рішення підписано 28.12.2015.
Суддя О.В. Овсяннікова