Господарський суд
Житомирської області
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,
E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, http://zt.arbitr.gov.ua
Від "19" січня 2016 р. Справа № 906/1679/15
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Тимошенка О.М.
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: ОСОБА_1 (довіреність від 07.08.15)
розглянув у судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" Відокремлений підрозділ "Львівська дирекція залізничних перевезень" ДТГО "Львівська залізниця"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Граніт"
про стягнення 18025,00 грн.
Позивач звернувся до господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з відповідача на свою користь 18025,00 грн. штрафу за неправильне зазначення маси вантажу у перевізних документах.
Представник позивача у судове засідання не з'явився. До суду направив письмові заперечення від 13.01.16 на відзив відповідача, в яких, зазначив про відсутність підстав для зменшення розміру штрафу та просить суд розглядати справу без його участі, позовні вимоги підтримує.
Представник відповідача вказує на те, що відповідач не визнає факт порушення, однак просить в разі задоволення позову зменшити розмір застосованих штрафних санкцій на підставі ст. 551 ЦК України, 233 ГК України, ст. 83 ГПК України до одного розміру провізної плати - 3605,00грн.
Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, господарський суд
21 травня 2015 року зі станції Миропіль Південно-Західної залізниці ТОВ "Граніт" (відповідач) здійснило відправлення групи вагонів із вантажем "Щебінь гранітний" згідно накладної № 34698258 на станцію Персенківка Львівської залізниці (а.с.9).
На станції Здолбунів Львівської залізниці було здійснено контрольне зважування вантажу, яке проводилось на електронній тензометричній вазі.
Перевіркою було виявлено, що у вагоні № 60081056 фактична маса вантажу складає 72600 кг, що на 2600 кг більше вантажопідйомності вагону та ніж вказано у накладній, про що складено комерційний акт СА № 000024/63/2 від 23.05.2015 р. (а.с. 8).
За допущення відповідачем порушень в частині неправильності зазначення відомостей щодо маси вантажу у вказаній накладній, позивачем нарахований штраф у розмірі 18025,00 грн., сума якого заявлена до стягнення.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 908 ЦК України, перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них; умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Як встановлено ч.3 ст. 909 ЦК України, укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної.
Враховуючи наявність в матеріалах справи складеної сторонами транспортної накладної №34698258 (а.с.9 ), суд приходить до висновку про укладення між сторонами договору перевезення вантажу.
В статті 3 Закону України "Про залізничний транспорт" зазначено, що законодавство про залізничний транспорт загального користування складається з Закону України "Про транспорт", цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України. Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України (ч. 2 вказаної статті).
Згідно з ч. 5 ст.307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.
Статут залізниць України (далі - Статут) визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом (ст.2).
Відповідно до ст.6 Статуту накладна це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
Правилами перевезень вантажів, а саме п.1.1. розділу 4 "Правила оформлення перевізних документів", зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 року за № 863/5084 (Правила № 863/5084 від 24.11.2000 року), а також ст.23 Статуту передбачено, що відправник повинен надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). У відповідності до цих Правил, накладна може оформлятися і надаватися в електронному вигляді (із накладенням електронного цифрового підпису). Електронний перевізний документ та його паперова версія мають однакову юридичну силу.
Маса вантажу, згідно ст. 37 Статуту та п. 5 Правил приймання вантажів до перевезення, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 р. за №861/5082, визначається відправником.
Правильність внесених у накладну відомостей, як це передбачено п. 2.3 Правил оформлення перевізних документів, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України від 24.11.2000 р. за № 863/5084, своїм підписом підтверджує представник відправника.
Відповідно до статті 24 Статуту залізниць України, залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначений відправником у накладній на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.
Пунктом 22 Правил видачі вантажів, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000р. за № 862/5083, передбачено, що перевірка маси вантажу на станції призначення провадиться, як правило, таким самим способом, яким цю масу було визначено на станції відправлення.
23.05.15 позивачем складено Комерційний акт №000024/63/2, у якому зазначено, що по прибуттю поїзда і одночасному зважуванні на електронній тензометричній вазі виявлено у вагоні №60081056 вантажопідйомністю 70т. масу вантажу більше ніж зазначено у накладній та вантажопідйомності на 2600кг. Вагон відчеплений на статичну вагу на переважування (а.с.8).
Крім того, залізницею складено Акт загальної форми №180 від 25.05.15, в якому зазначено про комісійне зважування вагону №60081056 на статичній вазі 150тн.з.д. клеймо 2015 за результатами якого виявлено вагу вантажу у вагоні більше документа та вантажопідйомності на 2600кг.
Тобто, комісійне зважування спірних вагонів проводилось на 150-тонних вагонних вагах, тобто таким самим способом, яким цю масу визначено на станції відправлення.
Пунктом 5.5 Правил оформлення перевізних документів,передбачено, що якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли. Цей факт засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.
Статтею 24 Статуту залізниць України відзначається, що вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній.
Стаття 129 Статуту визначає, що обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
Відповідно до ст.122 Статуту за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.
Стаття 118 Статуту визначає, що за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.
Згідно накладної №34698258 сума провізної плати нарахованої відправнику по станції відправлення складає 3605,00 грн.
З матеріалів справи вбачається, що штраф заявником був розрахований наступним чином: 3605,00 грн. (розмір провізної плати) х 5 (розмір штрафу) = 18025,00 грн.
Враховуючи викладене, беручи до уваги вартість провізної плати за вагон, відповідно до даних спірної накладної, суд, перевіривши розрахунок позивача, приходить до висновку, що вимога про стягнення з відповідача штрафу за неправильно зазначену масу вантажу в сумі 18025,00 грн. є законною та обґрунтованою.
Щодо заперечень відповідача на позов слід зазначити наступне.
- Графа 49 накладної №36835247, згідно вимог п.п.4.1, 4.2, 4.3 Правил оформлення перевізних документів, містить відмітку залізниці про Акт загально форми №180 від 25.05.15, про нарахування платежів, Комерційний акт №000024/63 від 23.05.15 про комісійне зважування, Акт №994 від 22.05.15 про невідповідність маси, що насамперед підтверджує факт скаладання цих документів, спростовує твердження відповідача про відсутність такої відмітки у перевізному документі (у графі 49 накладної), вказує на дату здійснення контрольного зважування та підтверджує факт невірного зазначення відповідачем в залізничній накладній маси вантажу.
- Відмітка у графі 20 та графі 49 накладної, складений перевізний документ №359792244, наявність викреслення у відомості вагонів по відправці №34698258 є відміткою станції про відчеплення вагону та його досилання до станціїї призначення.
- Правилами складання актів не передбачено повідомлення вантажовідправника про складання комерційного акту.
- Суми вказані в Акті №180 від 25.05.15 дійсно не є предметом позовних вимог, однак відомості зазначені у Акті вказують на комісійне зважування вагону на 150-тонних вагонних вагах, тобто таким самим чином, яким цей вагон зважувався на станції відправлення; на невірне зазначення відповідачем в залізничній накладній маси вантажу; на відвантаження лишку вантажу масою 2600кг. силами МЧ та його вивезення силами вантажовідправника. .
- Твердження відповідача щодо неотримання надлишку вантажу спростовується доповненням до комерційного акту №00024/63 від 23.05.15, в якому зазначено, що надлишок вантажу в кількості 2600кг. із вагону №60081056 відвантажено на підставі листа відправника №95 від 24.05.15, який підписано представником відповідача та скріплений печаткою товариства; розпискою представника відповідача про отримання вантажу від 24.05.15, уповноваженого на такі дії товариством згідно довіреності №56 від 24.05.15.
29.12.15 відповідач звернувся з клопотанням про зменшення розміру штрафу за неправильне зазначення маси вантажу до однієї провізної плати.
У судовому засіданні 19.01.15 представник відповідача подав клопотання, в якому просив суд зменшити штраф до однієї провізної плати у сумі 3605 грн. 00 коп.
При цьому, обґрунтовуючи підстави для зменшення штрафу до однієї провізної плати, відповідач зазначив, що невірне зазначення ним маси вантажу не спричинило позивачу негативних наслідків, а розмір штрафу неспіврозмірний із правопорушенням в частині оформлення перевізних документів, відповідач постійно сумлінно виконує договірні зобов'язання перед позивачем при організації перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення вантажів та надані залізницею додаткові послуги, а також послався на кризову ситуацію в державі та на зниження платоспроможності відповідача, що підтверджується звітом про фінансові результати за 2014 та 2015 роки. .
У поясненнях від 13.01.16 позивач заперечив щодо зменшення розміру штрафу, посилаючись на відсутність доказів, які б вказували на винятковість обставин для зменшення штрафу.
Відповідно до статті 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки (до якої віднесено штраф і пеню) встановлюється договором або актом цивільного законодавства і може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Стаття 233 Господарського кодексу України також встановлює, що у разі якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Пункт 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України надає суду право у виняткових випадках зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Згідно п.6.2 Роз'яснення Вищого господарського суду України №04-5/601 від 29.05.02 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею", у застосуванні статей 118 та 122 Статуту слід враховувати, що штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником зазначених порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитки.
Пункт 22 Оглядового листа Вищого господарського суду України від 29.11.2007 N 01-8/917 "Про деякі питання судової практики застосування Статуту залізниць України, інших норм транспортного законодавства" та п.6.4 Роз'яснення Вищого господарського суду України №04-5/601 від 29.05.02 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" вказують на те, що господарський суд має право зменшувати розмір штрафу, передбаченого пунктами 118 та 122 Статуту залізниць України, виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України , а саме - справедливості, добросовісності та розумності та визнано право судів при винесенні рішення про стягнення штрафу зменшувати його розмір, з урахуванням всіх конкретних обставин справи, однак підстави та розмір, на який зменшується стягуваний штраф, повинні бути в рішенні суду мотивовані та обґрунтовані.
Зменшення розміру штрафних санкцій є правом, а не обов'язком суду, яким суд користується виходячи з установлених обставин.
Зважаючи на обґрунтованість пояснень відповідача щодо необхідності зменшення розміру штрафу та не доведення позивачем завдання йому збитків у зв'язку з неправильним зазначенням відповідачем у накладній маси вантажу у вагоні, понесених додаткових витрат відповідачем, пов'язаних з процедурою переважування вагону, суд вирішив зменшити розмір штрафу до двох провізних плат та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Граніт" на користь Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" штраф за неправильну зазначену масу вантажу у розмірі двох провізних плат, яка зазначена у накладній № 34698258 - 7210,00грн. (3605х2).
Таким чином, позовні вимоги Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Граніт" штрафу у розмірі 18025 грн. 00 коп. підлягають частковому задоволенню у розмірі 7210 грн. 00 коп.
Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.
Згідно п.4.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України"Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" №7 від 21.02.13, у разі коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.
Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Граніт" (13033, Житомирська область, Романівський район, смт. Миропіль, вул. Лісова, 2, код 13563220) на користь Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" (79000, м. Львів, вул.Гоголя,1) в особі відокремленого підрозділу "Львівська дирекція залізничних перевезень" ДТГО "Львівська залізниця" (79007,м.Львів, вул.Листопадового Чину,22; код 25256137) суму штрафу в розмірі 7210,00 грн., судовий збір у розмірі 1218,00 грн.
3.Відмовити в задоволенні позову в частині стягнення 10815грн. штрафу.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Тимошенко О. М.
Віддрукувати:
1- в справу
2-позивачу (рек. з повідом.)