09 жовтня 2015 року 810/3645/15
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Панченко Н.Д., розглянувши у порядку письмового провадження у м. Києві адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рибний світ компані» до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення
Товариство з обмеженою відповідальністю «Рибний світ компані» (далі - позивач або ТОВ «Рибний світ компані») звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (далі - ДПІ у Києво-Святошинському районі або відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.01.2015 №0000751502.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у травні 2014 року подав до податкового органу звітну податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2014 року, де у рядку 23.2 заяви до бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів зазначив суму у розмірі 10412537,00 грн.
У подальшому товариство звернулось до податкового органу з уточнюючим розрахунком податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, яким показник рядка 23.2 «сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів» зменшено на суму 10412537,00 грн. шляхом її перенесення до рядка 23.1 «сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку».
Разом з тим, податковий орган, посилаючись на відсутність у позивача, у даному випадку, права на складання уточнюючого розрахунку з метою зміни напрямку бюджетного відшкодування, прийняв оскаржуване податкове повідомлення-рішення.
Позивач вважає, що податкове законодавство не встановлює обмежень щодо виправлення платником податків, з урахуванням строків давності, самостійно виявлених помилок, що містяться у раніше поданій звітності, в тому числі, в будь-якому рядку відповідної податкової декларації. Тому вважає, що позбавлення позивача права на бюджетне відшкодування та нарахування штрафних санкцій є протиправним.
Відповідач позов не визнав, надав суду письмові заперечення, у яких зазначив, що платник податку на додану вартість не має права на складання уточнюючого розрахунку метою якого є зміна напрямку бюджетного відшкодування ПДВ, оскільки зміна напрямку відшкодування не є виправленням помилки в розумінні статті 50 Податкового кодексу України.
Відповідач наголошує, що, в даному випадку, позивач реалізував своє право на бюджетне відшкодування шляхом заявлення суми відшкодування у рядку 23.2 «сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів» декларації з ПДВ за квітень 2014 рік, а чинним законодавством не передбачено права платника податку на зміну напрямку бюджетного відшкодування.
Представники сторін у судове засідання, призначене на 06.10.2015, не з'явились, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Водночас, матеріали справи містять клопотання сторін про розгляд справи за відсутності їх уповноважених представників.
Частиною 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
За таких обставин, суд ухвалив здійснювати розгляд справи у порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Рибний світ компані» зареєстроване Києво-Святошинською районною державною адміністрацією Київської області 03.04.2007 як юридична особа, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 79).
Як вбачається з матеріалів справи, 20.05.2014 ТОВ «Рибний світ компані» подало до податкового органу податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2014 року, в якій заявило про бюджетне відшкодування податку на додану вартість у розмірі 10412537,00 грн. у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ в наступних звітних (податкових) періодів (рядок 23.2 декларації) (а.с. 11-34).
Вказану податкову декларацію разом з відповідними додатками прийнято та зареєстровано податковим органом за №9028713638, що підтверджується сформованою відповідачем квитанцією №2 (а.с. 15).
17 листопада 2014 року ТОВ «Рибний світ компані» подало до відповідача уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за квітень 2014 року (№9066552474), згідно з яким сума рядка 23.2 «Сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість в наступних звітних (податкових) періодах» податкової декларації з податку на додану вартість зменшена на суму 10297537,00 грн., а рядок 23.1 «Сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку» збільшено на суму 10297537,00 грн. (а.с. 35-48).
16 грудня 2014 року посадовою особою ДПІ у Києво-Святошинському районі проведено камеральну перевірку уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за квітень 2014 року (від 17.11.2014 №9066552474), за наслідками якої складено акт №363/15-2/35001610 (а.с. 49-51).
Перевіркою встановлено завищення позивачем значення рядка 23.1 «Сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку» уточнюючого розрахунку у зв'язку порушенням пунктів 200.1, 200.2, 200.3, 200.4, 200.6 статті 200 Податкового кодексу України.
Суть виявленого порушення полягає у тому, що позивач не здійснив виправлення помилки, а фактично змінив напрямок бюджетного відшкодування, що не надає йому право на подання уточнюючого розрахунку, оскільки зміна напрямку відшкодування не може розцінюватись як виправлення помилки.
На підставі акта перевірки ДПІ у Києво-Святошинському районі прийнято податкове повідомлення-рішення №0000751502 форми «В1» від 20.01.2015 яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 10297537,00 та нараховано штрафну (фінансову) санкцію (штраф) у розмірі 5148768,50 грн. (а.с. 9).
Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач звернувся до суду.
Законодавчим актом, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства є Податковий кодекс України (у редакції, яка діяла на дату виникнення спірних правовідносин).
За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, бюджетне відшкодування - це відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.
Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню) та строки проведення розрахунків визначено статтею 200 Податкового кодексу України.
Відповідно до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
За змістом пунктів 200.2 та 200.3 статті 200 Податкового кодексу України, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Пунктом 200.4 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:
а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;
б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.
У силу положень пункту 200.6 статті 200 Податкового кодексу України, платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування у повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. Платник податку зберігає право на отримання бюджетного відшкодування коштами у майбутніх звітних (податкових) періодах.
Суд звертає увагу, що до пункту 200.6 статті 200 Податкового кодексу України Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо обліку та реєстрації платників податків та удосконалення деяких положень» від 24.10.2013 № 657-VII, який набрав чинності 01.01.2014, внесено зміни, за змістом яких платник податку зберігає право на отримання бюджетного відшкодування коштами у майбутніх звітних (податкових) періодах.
Відповідно до пункту 200.7 статті 200 Податкового кодексу України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.
Форму та порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість затверджено наказом Міністерства фінансів України від 23.09.2014 №966, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 14.10.2014 за № 1267/26044 (далі - Порядок №966).
Відповідно до пункту 5 розділу V Порядку, якщо за результатами поточного звітного (податкового) періоду платником податку визначено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту (заповнено рядок 19 декларації), така сума у декларації 0110 враховується у зменшення суми податкового боргу за попередні звітні (податкові) періоди з податку на додану вартість, у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до Кодексу (відображається у рядку 20.1 декларації), а решта зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (відображається у рядку 20.2 декларації поточного звітного (податкового) періоду та переноситься до рядка 21.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду);
Якщо в наступному звітному податковому періоді різниця між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту з урахуванням залишку такого від'ємного значення минулого звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, має від'ємне значення (рядок 22 декларації), до декларації 0110 подається (Д2) (додаток 2).
Платники, які заповнили рядок 22 декларації 0110 та відповідно до статті 200 розділу V Кодексу мають право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість, здійснюють розрахунок бюджетного відшкодування та подають до декларації 0110 (Д3) (додаток 3).
Значення рядка 3 (Д3) (додаток 3) переноситься до рядка 23 декларації 0110 за поточний звітний (податковий) період. Залежно від обраного платником напряму повернення суми бюджетного відшкодування (на рахунок цього платника у банку або у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів) така сума вказується або у рядку 23.1, або у рядку 23.2, або частково розподіляється у рядках 23.1 та 23.2 податкової декларації 0110.
При цьому платники податку, які мають право на отримання бюджетного відшкодування та прийняли рішення про повернення суми бюджетного відшкодування на рахунок у банку (заповнено рядок 23.1 декларації 0110), подають до декларації 0110 (Д4) (додаток 4).
У разі якщо платником податку відповідно до пункту 200.6 статті 200 Кодексу приймається рішення про отримання на рахунок у банку бюджетного відшкодування сум податку, задекларованих у рядку 23.2 декларацій попередніх звітних (податкових) періодів, то таке рішення приймається платником податку за умови наявності в картках особових рахунків на момент прийняття такого рішення залишку невикористаної суми податку, що була задекларована до бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань наступних звітних (податкових) періодів. Платником податку за такий відповідний звітний (податковий) період подається уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок. У такому уточнюючому розрахунку сума такого залишку бюджетного відшкодування (або сума його залишку) зазначається у рядку 23.2 із знаком "-", а у рядку 23.1 - зі знаком "+" До такого уточнюючого розрахунку подаються (Д2) (додаток 2), (Д3) (додаток 3), (Д4) (додаток 4).
Таким чином, платники податку на додану вартість, які після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо обліку та реєстрації платників податків та удосконалення деяких положень» від 24.10.2013 № 657-VII (01.01.2014) задекларували бюджетне відшкодування за напрямком «у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів», у майбутніх звітних (податкових) періодах мають право змінити такий напрямок на напрямок «на рахунок платника у банку» та отримати таке відшкодування коштами (при умові, що воно не було зараховане в рахунок зменшення податкових зобов'язань чи зменшене за результатами проведених перевірок).
При цьому, зміна напрямку бюджетного відшкодування має здійснюватися шляхом внесення відповідних змін до рядка 23.1 податкової декларації з податку на додану вартість.
Відповідно до підпункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.
Отже, чинне законодавство не обмежує право платника уточнити показники раніше поданих декларацій, виключно у зв'язку з виявленням помилок при декларуванні податкових зобов'язань та прямо передбачає необхідність подачі уточнюючого розрахунку у випадку прийняття рішення про зміну напрямку бюджетного відшкодування ПДВ. Натомість єдиним обмеженням для подання уточнюючого розрахунку є встановлення строків подання такого уточнення.
Матеріали справи свідчать, що уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за квітень 2014 року були прийняті контролюючими органами, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями квитанцій №2 про доставлення податкової звітності до районного рівня.
Доказів того, що зазначений уточнюючий розрахунок не визнаний як податкова звітність та/або доказів того, що за результатом камеральної перевірки встановлено порушення їх заповнення суду не надано.
Суд також бере до уваги, що при поданні уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок до декларації з податку на додану вартість за квітень 2014 року числове значення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню, товариством не змінено, а лише здійснено коригування напрямку бюджетного відшкодування.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, необхідно враховувати, що за своєю суттю бюджетне відшкодування - це сума коштів платника податків, які він сплатив іншим платникам податку у зв'язку з веденням власної господарської діяльності, повернення яких гарантує держава та які тимчасово перебувають у розпорядженні Державного бюджету України.
Отже, з урахуванням аналізу норм чинного законодавства у їх взаємозв'язку, при визначенні напрямку використання бюджетного відшкодування, платник податку має право визначати цей напрямок на власний розсуд протягом строку давності з моменту виникнення права на таке відшкодування. Відтак, зміна напрямку використання бюджетного відшкодування повинна відбуватись у порядку, передбаченому для уточнення показників податкової звітності, викладеному у статті 50 Податкового Кодексу України.
Враховуючи наведене, зважаючи на відсутність ознак наявності обставин, визначених чинним податковим законодавством, які б свідчили про відсутність у позивача права на вчинення відповідних юридично значимих дій у межах спірних правовідносин, беручи до уваги, що єдиною підставою для прийняття оскаржуваного рішення слугувало твердження відповідача, що чинне на дату виникнення спірних правовідносин податкове законодавство не надавало права позивачеві на зміну напрямку бюджетного відшкодування, суд дійшов висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення від 20.01.2015 №0000751502.
Судом також враховано ту обставину, що відповідачем у ході розгляду справи не заперечувався факт правильності здійснення математичного розрахунку заявленої суми до бюджетного відшкодування. Крім цього, податковий орган не ставив під сумнів реальність здійснення господарських операцій, за результатами яких позивач сформував заявлену суму, та наявність у нього усіх підтверджуючих документів первинного бухгалтерського та податкового обліку за даними операціями. Більш того, відповідно до пояснень позивача, що не заперечувалось відповідачем, зазначена сума бюджетного відшкодування віднесена податковим органом до картки особового рахунку позивача, де вона обліковується як переплата ПДВ.
Судом також враховано у контексті розгляду даної справи висловлену Європейським судом з прав людини у рішеннях від 14.01.2011 «Щокін проти України» та від 07.10.2011 «Серков проти України» позицію в частині необхідності застосування національного законодавства у разі допущення можливості його неоднозначного тлумачення у найсприятливіший для заявника спосіб.
Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, належних і достатніх доказів, які б свідчили про правомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення не надав.
З огляду на зазначене, беручи до уваги достатній і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 20.01.2015 №0000751502.
Присудити Товариству з обмеженою відповідальністю «Рибний світ компані» (ідентифікаційний код 35001610) документально підтверджені судові витрати у розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп. згідно платіжного доручення №1064 від 14.08.2015 за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Панченко Н.Д.
Повний текст постанови підписано та виготовлено у повному обсязі 09.10.2015