м. Вінниця
11 січня 2016 р. Справа № 802/4159/15-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Крапівницької Н.Л.,
секретаря судового засідання: Федчук Т.Ю.,
за участю представника відповідача: Чернецького Р.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Вінниці адміністративну справу за позовом:
ОСОБА_2
до територіального управління Державної судової адміністрації України в Вінницькій області, Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області,
третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Державна Казначейська служба України
про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії та відшкодування шкоди, -
До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_2 з позовом до Територіального управління державної судової Адміністрації у Вінницькій області, Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області, третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державна Казначейська служба України про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії та відшкодування шкоди.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_2 зазначив, що з 07.04.1990 року працював на посаді судді Могилів-Подільського міського суду та Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області. Маючи необхідний для відставки судді стаж роботи, встановлений Законом України " Про судоустрій і статус суддів", позивач 20.12.2013 року звернувся з заявами про відставку до Вищої ради юстиції та Верховної Ради України.
Позивач в судове засідання не з'явився, однак надав заяву про розгляд справи за його відсутності , в якій вказав, що позов підтримує в повному обсязі.
Представник територіального управління Державної судової адміністрації України у Вінницькій області в судовому засіданні проти позову заперечував, посилаючись на обставини викладені в письмових запереченнях, поданих в судовому засіданні.
Представник Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області в судове засідання не з'явився, проте на електронну адресу суду надіслано заяву, в якій зазначено, що представник не братиме участі в судовому засіданні, та заперечує проти задоволення позову.
Представник третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державної Казначейської служби України в судове засідання не з'явився, уповноваженого представника не направив про причини неявки, суд не повідомив, про час дату та місце судового засідання був повідомлений, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, вислухавши пояснення осіб, що беруть участь у справі, суд встановив наступне.
Маючи необхідний для відставки судді стаж роботи, встановлений Законом України "Про судоустрій і статус суддів", ОСОБА_2 20.12.2013 року звернувся із заявами про відставку до Вищої ради юстиції та Верховної Ради України.
Відповідно до ч.3 ст.109 Закону України " Про судоустрій і статус суддів " Вища рада юстиції розглядає заяву судді про відставку, і протягом одного місяця з дня її надходження, вносить до органу, який обрав або призначив суддю, подання про звільнення судді з посади.
П.4 ч.4 ст.20 Закону України "Про регламент Верховної ради України" в визначено, що до порядку денного сесії Верховної Ради включаються позачергово без голосування питання про складення присяги, питання про призначення, обрання на посади, звільнення з посад, надання згоди на призначення і звільнення з посад, а також питання щодо здійснення парламентського контролю, розгляд яких є виключним правом Верховної Ради у випадках, передбачених Конституцією України та законами України.
Суддя суду загальної юрисдикції може бути звільнений з посади органом, який його обрав або призначив, виключно з підстав, визначених частиною п'ятою статті 126 Конституції України, за поданням Вищої ради юстиції.
Статтею 111 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", чинного на момент виникнення спірних правовідносин, визначено порядок розгляду питання та прийняття Верховною Радою України рішення про звільнення з посади судді, обраного безстроково, встановлюється цим Законом та Регламентом Верховної Ради України.
25.12.2014 року Верховною радою України прийнято Постанову №59-VIII "Про звільнення суддів", якою у зв'язку з поданням заяв про відставку звільнено з посад суддів, серед переліку яких і ОСОБА_2.
Ст.109 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" , в редакції чинній станом на 20.12.2013 року, передбачає випадки звільнення судді з посади за його заявою про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням. Суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається статтею 131 цього Закону, має право подати заяву про відставку. Суддя має право у будь-який час перебування на посаді незалежно від мотивів подати заяву про звільнення з посади за власним бажанням. Заява про відставку, заява про звільнення з посади за власним бажанням подається суддею безпосередньо до Вищої ради юстиції, яка протягом одного місяця з дня надходження відповідної заяви вносить до органу, який обрав або призначив суддю, подання про звільнення судді з посади. У разі звільнення судді з посади в результаті внесення такого подання Вища рада юстиції повідомляє про це Вищу кваліфікаційну комісію суддів України. Суддя продовжує здійснювати свої повноваження до прийняття рішення про його звільнення. За суддею, звільненим за його заявою про відставку, зберігається звання судді та гарантії недоторканності, встановлені для судді до його виходу у відставку.
Слід також зазначити, що статтею 136 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", в редакції чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин 20.12.2013 року, передбачала отримання вихідної допомоги судді у зв'язку з відставкою. Судді, який вийшов у відставку, виплачується вихідна допомога у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою. У разі, якщо суддя, відставка якого була припинена у зв'язку з повторним обранням на посаду, знову подасть заяву про відставку, виплата вихідної допомоги не здійснюється.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 2 ч.1 ст.7 Бюджетного кодексу України визначено принцип збалансованості Державного бюджету України.
Конституційний Суд України, даючи офіційне тлумачення, зокрема, статті 95 Конституції України, в Рішенні від 25 січня 2012 року №3-рп/2012 зазначив, що однією з ознак України як соціальної держави є забезпечення загальносуспільних потреб у сфері соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України виходячи з фінансових можливостей держави, яка зобов'язана справедливо і неупереджено розподіляти суспільне багатство між громадянами і територіальними громадами та прагнути до збалансованості бюджету України.
Відповідно до правової позиції Конституційного Суду України, викладеної в Рішенні від 26 грудня 2011 року №20-рп/2011, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.
Законом України від 27 березня 2014 року №1166 "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні", який набрав законної сили з 1 квітня 2014 року виключено статтю 136 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
І хоча на час звернення позивача до Вищої ради юстиції в грудні 2013 року була чинною норма статті 136 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", яка передбачала право судді у разі виходу у відставку на отримання вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою судді, але суд вважає, що вона не розповсюджуються на дані правовідносини, а відтак, виплата вихідної допомоги у зв'язку з виходом позивача у відставку не передбачено Законом України "Про судоустрій і статус суддів" , в редакції чинній на момент звільнення.
Законом України від 27 березня 2014 року №1166 "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні", який набрав законної сили з 1 квітня 2014 року виключено статтю 136 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
У рішенні Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року №1-рп/99 зазначено, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Також суд звертає увагу, що моментом виникнення спірних правовідносин слід вважати не момент подачі позивачем заяви про відставку (20.12.2013 року), а слід застосовувати положення нормативно-правових актів, які діяли на час прийняття Верховною Радою України постанови про звільнення позивача (25 грудня 2014 року). А тому смуд вважає, що відсутня бездіяльність з боку ТУ ДСА у Вінницькій області та Могилів-Подільського міськрайсуду щодо не видання наказу та невиплати ОСОБА_2 вихідної допомоги.
За даних обставин суд дійшов висновку про відмову у задоволенні адміністративного позову.
Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно зі ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
В позові ОСОБА_2 до територіального управління Державної судової адміністрації України в Вінницькій області, Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області, третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Державна Казначейська служба України про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, відшкодування шкоди відмовити.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Крапівницька Н. Л.
Згідно з оригіналом Суддя
Секретар