м. Вінниця
13 січня 2016 р. Справа № 802/3959/15-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Дмитришеної Р.М.,
за участю:
секретаря судового засідання: Могиль Т.М.
представника позивача: Вініцької Б.А.
відповідача: ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом: Державної архітектурно-будівельної інспекції України в особі Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Вінницькій області
до: ОСОБА_2
про: зобов'язання до вчинення дій
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви Державної архітектурно-будівельної інспекції України в особі Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Вінницькій області (далі - позивач) з позовом до ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2, відповідач) про зобов'язання до вчинення дій.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі доповідної записки головного державного інспектора будівельного нагляду Сороки Д.В. від 21.04.2015р. Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції України у Вінницькій області 28.04.2015р. було проведено позапланову перевірку законності будівництва гр. ОСОБА_2 прибудови до житлового будинку (баня) за адресою: АДРЕСА_1. За результатами проведеної перевірки встановлено, що відповідач самовільно, без направлення повідомлення про початок виконання будівельних робіт проводить будівництво господарської будівлі, яке здійснюється з порушенням вимог ст. 34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та згідно з ст. 376 ЦК України має ознаки самочинного будівництва. В установлений строк відповідач добровільно не виконав вимоги, встановлені приписом від 28.04.2015р. Враховуючи зазначене позивач звернувся до суду із даним позовом, регламентуючи своє право на звернення до суду відповідно до ст.38 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила задовольнити.
Відповідач у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував.
Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, суд встановив наступне.
Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю у Вінницькій області 28.04.2015р. була проведена позапланова перевірка законності виконання гр. ОСОБА_2 будівельних робіт з будівництва прибудови до житлового будинку по АДРЕСА_1.
За результатами проведеної перевірки був складений акт №450-ПП від 28.04.2015р. у якому зафіксоване порушення вимог ст. 34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", а саме: самовільне, без розробленої та затвердженої в установленому порядку документації, проведення гр. ОСОБА_2 будівельних робіт з будівництва прибудови до житлового будинку по АДРЕСА_1 .
Також виявлено порушення вимог абз.3 п. 3.25 ДБН-360-92 «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень», відповідно до яких відстань до сусідської межі земельної ділянки від найбільш виступаючої конструкції приймається не менше 1,0 м.
28.04.2015р. позивачем складено протокол про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачене ч.5 ст.96 КУпАП, та винесено припис, яким зобов'язано ОСОБА_2 усунути виявлені перевіркою порушення до 30.09.2015р.
По факту вчинення правопорушення відповідача притягнуто до адміністративної відповідальності постановою від 30.04.2015р. №146 шляхом накладення штрафу у сумі 4250,00 грн., який був сплачений ОСОБА_2 у повному обсязі, про що свідчить копія квитанції.
В подальшому, Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю у Вінницькій області з метою перевірки виконання вимог припису від 28.04.2015р. №13, керуючись нормами п. 7 Порядку №553, проведена наступна позапланова перевірка. За результатами якою встановлено, що вимоги припису не виконано, що підтверджується актом перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил №998-ПП від 12.10.2015 року та протоколом про адміністративне правопорушення від 12.10.2015 року.
В наслідок цієї перевірки, позивачем складено черговий протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 188-42 КУпАП та винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення №353 від 22.10.2015 р., відповідно до якої ОСОБА_2 притягнено до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 5100,00 грн.
Таким чином, позивачем набуто право в межах наданих повноважень та у відповідності до вимог ст.38 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" звернутися до суду через відсутність інших можливостей реалізувати власні повноваження.
Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходив з наступного.
Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Вінницькій області є територіальним органом Державної архітектурно - будівельної інспекції України і згідно ст. 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" здійснює державний контроль та нагляд з питань будівництва, містобудування та архітектури.
Згідно з пунктом 2 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011р. №553 державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється за дотриманням: 1) вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, проектної документації, будівельних норм, державних стандартів і правил, технічних умов, інших нормативних документів під час виконання підготовчих і будівельних робіт, архітектурних, інженерно-технічних і конструктивних рішень, застосування будівельної продукції.
У відповідності до ст. 34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" замовник має право виконувати будівельні роботи після: 1) направлення замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт Державній архітектурно-будівельній інспекції або її територіальному органу (далі - інспекції державного архітектурно-будівельного контролю) за місцезнаходженням об'єкта будівництва - щодо об'єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, які не потребують реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт або отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об'єктів будівництва, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Форма повідомлення про початок виконання будівельних робіт та порядок його подання визначаються Кабінетом Міністрів України; 2) реєстрації відповідною інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю декларації про початок виконання будівельних робіт - щодо об'єктів будівництва, що належать до І - III категорій складності; 3) видачі замовнику відповідною інспекцією державного архітектурно - будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об'єктів будівництва, що належать до IV і V категорій складності.
Статтею 9 Закону України "Про архітектурну діяльність" передбачено, що будівництво (реконструкція) об'єкту - здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил, місцевих правил забудови населених пунктів.
Відповідно до п.16 Порядку виконання будівельних робіт, виконання будівельних робіт на об'єктах, що належать до І-ІІІ категорії складності, підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд без реєстрації декларації забороняється.
Згідно ст. 38 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", у разі виявлення факту самочинного будівництва об'єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа відповідної інспекції державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису. У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, інспекція державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об'єкта та компенсацію витрат, пов'язаних з таким знесенням. За рішенням суду самочинно збудований об'єкт підлягає знесенню з компенсацією витрат, пов'язаних із знесенням об'єкта, за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) таке самочинне будівництво.
Згідно з приписами частини 1 та 7 статті 376 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.
Таким чином, у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил знесенню самочинного будівництва передує прийняття судом рішення про зобов'язання особи, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову об'єкта нерухомості.
У пункті 5 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 №6 «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» зазначено, що при розгляді позовів про знесення самочинно збудованого об'єкта нерухомості суди мають встановлювати, чи було видано особі, яка здійснила самочинне будівництво, припис про усунення порушень, чи можлива перебудова об'єкту та чи відмовляється особа, яка здійснила самочинне будівництво, від такої перебудови.
Таким чином, знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності. При цьому, можливість знесення самочинного будівництва закон пов"язує саме з цими обставинами, а не з невиконанням припису.
До аналогічних висновків дійшов Вищий адміністративний суд України (справа №К/800/46478/13), переглядаючи постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 14.05.2013 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 22.08.2013.
Позивач не надав суду жодних доказів, що вчинена відповідачем прибудова суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, проведена із порушенням санітарних, екологічних, протипожежних та інших вимог і правил.
Натомість відповідно до Висновку Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Вінницькій області від 23.09.2015р. №04-8295/16,3 дана прибудова (баня) по АДРЕСА_1 придатна до експлуатації за призначенням.
Крім того, ОСОБА_2 у судовому засіданні повідомив суд про наміри у добровільному порядку привести прибудову у відповідність до вимог чинного законодавства шляхом зрізу найбільш виступаючої конструкції.
Відтак, представник позивача не довів суду наявності підстав для застосування до гр. ОСОБА_4 такого виняткового заходу для усунення виявлених порушень, як знесення самочинного будівництва.
Більше того, такі обставини не відображені у жодному зі складених позивачем актів, протоколах чи приписах, а також не доводиться іншими доказами, які досліджені у даній справі. Відтак, суд доходить до переконання, що позивачем не встановлено та не доведено існування обставин, визначених ст. 376 Цивільного кодексу України, виключно з якими пов'язані підстави для знесення самочинного будівництва.
Відповідно до статтей 11, 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи викладене, суд зазначає, що позивач не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, та не довів наявності підстав для їх задоволення. Таким чином, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову слід відмовити.
З урахуванням положень ст. 94 КАС України відсутні підстави для присудження на користь сторін судових витрат.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд-
в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя./підпис/. Дмитришена Руслана Миколаївна
Суддя:
Секретар: