02 грудня 2015 року м. Київ К/9991/64607/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Головуючого: Бившевої Л.І.,
суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області
на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2012 року
та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2012 року
у справі № 2а-1670/4196/12
за позовом Приватного підприємства «Металоград»
до Державної податкової інспекції у місті Полтаві Державної податкової служби (правонаступником якої є Державна податкова інспекція у місті Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області)
про скасування податкового повідомлення-рішення,-
Приватне підприємство «Металоград» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у місті Полтаві Державної податкової служби (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 07 березня 2012 року № 0001801502.
Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2012 року позов був задоволений. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Полтаві № 0001801502 від 07 березня 2012 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ПП «Металоград» витрати по сплаті судового збору в розмірі 2146,00 грн.
Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2012 року постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2012 року було залишено без змін.
В касаційній скарзі ДПІ у м. Полтаві ДПС, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2012 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2012 року і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити повністю.
У запереченні на касаційну скаргу ПП «Металоград», посилаючись на те, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2012 року та ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2012 року є законними та обґрунтованими, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить відмовити в задоволенні касаційної скарги та залишити без змін рішення судів попередніх інстанцій.
У відповідності до положень частини 1 статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України у справі здійснено заміну відповідача - ДПІ у м. Полтаві ДПС його правонаступником - ДПІ у м. Полтаві ГУ Міндоходів у Полтавській області, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АВ № 596894 від 05 червня 2013 року.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.
10 травня 2011 року ПП «Металоград» було подано до ДПІ у м. Полтаві декларацію з податку на додану вартість за квітень 2011 року, що підтверджується відміткою про отримання (арк. справи 15-18).
ДПІ у м. Полтаві була проведена невиїзна документальна позапланова перевірка ПП «Металоград» з питання повноти та визначення податкових зобов'язань при визнанні умовного продажу товарних залишків після анулювання реєстрації податку на додану вартість за період з 01 квітня 2011 року по 30 квітня 2011 року, за результатами якої складений акт № 100/15-2/36903332 від 19 січня 2012 року.
За висновками акта перевірки позивачем були порушені вимоги пункту 184.7 статті 184 Податкового кодексу України, які полягали у непроведенні збільшення суми податкових зобов'язань при визнанні умовного продажу запасів після анулювання реєстрації платником податку на додану вартість, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету за квітень 2011 року, на 230971,00 грн.
Зокрема, в акті перевірки було вказано, що свідоцтво платника податку на додану вартість ПП «Металоград» було анульоване згідно рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість від 07 квітня 2011 року № 71. Останній звітний період по податку на додану вартість - квітень 2011 року, декларація за цей період подана, проте підприємством не визнано умовний продаж на залишки запасів. Відповідно до додатку К1/1 декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2011 року залишок товарно-матеріальних цінностей підприємства, на які не визнано умовний продаж, склав 1154854,00 грн., тобто очікувана сума умовно нарахованого податку на додану вартість становить 230970,80 грн.
07 березня 2012 року ДПІ у м. Полтаві на підставі вказаного акта перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0001801502, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України збільшила ПП «Металоград» суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в розмірі 230972,00 грн., у тому числі: 230971,00 грн. - за основним платежем, 1,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що оскільки рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість № 71 від 07 квітня 2011 року було прийняте ДПІ у м. Полтаві за власною ініціативою, а не за заявою платника податку, то у позивача на дату подання податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2011 року був відсутній обов'язок визнавати умовне постачання таких запасів та нараховувати грошові зобов'язання із звичайної ціни відповідних запасів, оскільки в силу положень пункту 184.7 статті 184 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на дату подання позивачем податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2011 року) такий обов'язок на платника податку був покладений лише у випадку реорганізації платника податку шляхом приєднання, злиття, перетворення, поділу та виділення відповідно до закону, тоді як податковий орган при визначення позивачу грошових зобов'язань згідно оспорюваного податкового повідомлення-рішення керувався положеннями пункту 184.7 статті 184 Податкового кодексу України в редакції від 07 липня 2011 року. Також, суд виходив з того, що податковий орган не повідомив позивача в установленому законом порядку про анулювання реєстрації платником податку на додану вартість.
Колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, виходячи з наступного.
Відповідно до пункту 184.7 статті 184 Податкового кодексу України (в редакції від 02 грудня 2010 року) якщо в останньому звітному (податковому) періоді на обліку у платника податку залишаються товари та необоротні активи, при придбанні яких суми податку були включені до податкового кредиту, платник податку не пізніше дати подання заяви про анулювання його реєстрації як платника податку зобов'язаний визнати умовне постачання таких товарів та необоротних активів та нарахувати податкові зобов'язання виходячи із звичайної ціни відповідних товарів чи необоротних активів, крім випадків реорганізації платника податку шляхом приєднання, злиття, перетворення, поділу та виділення відповідно до закону.
Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України» від 07 липня 2011 року № 3609-VI у пункті 184.7 статті 184 слова «подання заяви про» було виключено.
Таким чином, з 07 липня 2011 року пункт 184.7 статті 184 Податкового кодексу України викладено в наступній редакції: «Якщо в останньому звітному (податковому) періоді на обліку у платника податку залишаються товари та необоротні активи, при придбанні яких суми податку були включені до податкового кредиту, платник податку не пізніше дати анулювання його реєстрації як платника податку зобов'язаний визнати умовне постачання таких товарів та необоротних активів та нарахувати податкові зобов'язання виходячи із звичайної ціни відповідних товарів чи необоротних активів, крім випадків реорганізації платника податку шляхом приєднання, злиття, перетворення, поділу та виділення відповідно до закону.».
Як вбачається з акту перевірки, ДПІ у м. Полтаві, встановлюючи порушення позивачем вимог пункту 184.7 статті 184 Податкового кодексу України застосувала редакцію закону від 07 липня 2011 року. При тому, що рішення № 71 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ПП «Металоград» за ініціативою податкового органу прийняте 07 квітня 2011 року.
Отже, на час прийняття вказаного рішення діяли положення пункту 184.7 статті 184 Податкового кодексу України в редакції від 02 грудня 2010 року.
Крім іншого, відповідно до пункту 184.10 статті Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) про анулювання реєстрації платника податку податковий орган зобов'язаний письмово повідомити особу протягом трьох робочих днів після дня анулювання такої реєстрації.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, податковим органом не було надано доказів своєчасного повідомлення позивача про прийняття ДПІ у м. Полтаві рішення від 07 квітня 2011 року № 71, яким було анульовано реєстрацію платника податку на додану вартість ПП «Металоград».
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про неправомірність оспорюваного податкового повідомлення-рішення та наявність підстав для його скасування.
Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.
Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ДПІ у м. Полтаві ГУ Міндоходів у Полтавській області підлягає залишенню без задоволення, а постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2012 року та ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2012 року підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 55, 160, 167, 210, 220, 2201, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області залишити без задоволення, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2012 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: _____________________ Л.І. Бившева
Судді: _____________________ А.М. Лосєв
_____________________ Т.М. Шипуліна