Ухвала від 18.01.2016 по справі 820/3645/15

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА

18 січня 2016 року м. Київ К/800/1064/16

Суддя Вищого адміністративного суду України Приходько І.В.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.12.2015 р.

у справі № 820/3645/15

за позовом ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Голонвого управління Міндоходів у Харківській області

третя особа: Товраиство з обмеженою відповідальністю «Екостандарт М»

про скасування податкових повідолмень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.12.2015 р. у справі № 820/3645/15.

Перевіривши відповідність вказаної касаційної скарги та доданих до неї документів вимогам ст. 213 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя-доповідач приходить до висновку, що вказана скарга підлягає залишенню без руху, виходячи з наступного.

Згідно ст. 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI, з урахуванням змін, внесених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо сплати судового збору» від 22.05.2015 (редакція діє з 01.09.2015), за подання до адміністративного суду касаційної скарги фізичною особою на рішення суду за позовною заявою майнового характеру, ставка судового збору встановлена у такому розмірі: 120 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, але не менше 120 відсотків від 0,4 розміру мінімальної заробітної плати.

Розмір ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви майнового характеру складав: 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної платити не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати, що на момент звернення скаржника до суду з позовом складало 1827 грн. та 4872 грн. відповідно.

Отже за подачу касаційної скарги розмір ставки складає 2192,40 грн., що становить 120 % від розміру ставки, що підлягала сплаті при зверненні з позовом до суду першої інстанції, що складала 1827 грн.

Згідно квитанції № 1492 від 05.01.2016 р скаржником сплачено 288 грн. судового збору, тобто в меншому розмірі ніж встановлено Законом України «Про судовий збір».

Відповідно до ч. 2 ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України, касаційна скарга на судові рішення подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.

Частиною 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Як вбачається з матеріалів касаційної скарги, ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.12.2015 р. виготовлена у повному обсязі 07.12.2015 р. Скаржник, порушуючи питання про поновлення пропущеного строк на касаційне оскарження вказує на отримання копії рішення суду апеляційної інстанції лише 14.12.2015 р. Однак, доказів на підтвердження дати отримання копії рішення суду апеляційної інстанції скаржником до касаційної скарги додано не було.

Відтак, скаржнику слід надати суду касаційної інстанції належні докази, якими за даних обставин можуть бути: розписка про отримання оскаржуваного судового рішення (у разі його нарочного одержання), оригінал поштового конверту, в якому рішення суду було надіслано на адресу скаржника (у разі отримання копії рішення поштою), а також будь-які інші фактичні дані, що засвідчили б дату ознайомлення скаржника з повним текстом ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.12.2015 р., з огляду на яку скаржником дотримано строк на касаційне оскарження, визначений ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням положень ч. 5 ст. 254 цього Кодексу, або ж докази, якими б підтверджувалась поважність підстав пропуску строку касаційного оскарження рішення судів першої та апеляційної інстанцій.

Згідно з ч. 3 ст. 214 Кодексу адміністративного судочинства України, до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених ст. 213 цього Кодексу, застосовуються правила ст. 108 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 108 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених ст. 106 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків. Копія ухвали про залишення позовної заяви без руху невідкладно надсилається особі, що звернулася із позовною заявою.

Виходячи з наведеного та відповідно до приписів ч. 4 ст.214 Кодексу адміністративного судочинства України, касаційну скаргу слід залишити без руху, а скаржнику надати строк для усунення вказаних недоліків у строк протягом тридцяти днів з моменту отримання даної ухвали про залишення касаційної скарги без руху.

Керуючись ст.ст. 108, 210 - 214 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без руху.

2. Встановити ОСОБА_1 строк для усунення недоліків касаційної скарги - протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали про залишення касаційної скарги без руху.

3. Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя І.В. Приходько

Попередній документ
55073475
Наступний документ
55073477
Інформація про рішення:
№ рішення: 55073476
№ справи: 820/3645/15
Дата рішення: 18.01.2016
Дата публікації: 20.01.2016
Форма документу: Ухвала
Форма судочинства: Адміністративне
Суд: Вищий адміністративний суд України
Категорія справи: Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації податкової політики та за зверненнями податкових органів із деякими видами вимог, зокрема зі спорів щодо:; адміністрування окремих податків, зборів, платежів у тому числі:; податку з доходів фізичних осіб