"12" січня 2016 р. м. Київ К/800/33918/15
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді: Вербицької О.В.
суддів: Маринчак Н.Є.
Шипуліної Т.М.
розглянувши в порядку письмового провадження
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області
на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 30.04.2015 року
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.07.2015 року
у справі № 823/722/15
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Грано СВ»
до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення
Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія Грано СВ» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Компанія Грано СВ», товариство) звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області (далі по тексту - відповідач, ДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 30.04.2015 року адміністративний позов задоволено.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.07.2015 року апеляційну скаргу ДПІ залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Відповідач, не погоджуючись з вищевказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, оскаржив їх у касаційному порядку, просить скасувати з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимоги.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо наступного.
Відповідно до частин 1, 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.
Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем 18.09.2014 року надіслано ТОВ «Компанія Грано СВ» запит про надання документального підтвердження господарських взаємовідносин з ТОВ «Еколайн-СТ» та ПП «Пром-Тех-Снаб» за липень 2014 року.
29.09.2014 року позивач повідомив контролюючий орган про втрату витребуваних документів та, керуючись пунктом 44.5 статті 44 Податкового кодексу України, просив надати термін для їх відновлення.
Також, 28.10.2014 року ДПІ направлено ТОВ «Компанія Грано СВ» запит про надання документального підтвердження господарських взаємовідносин з ТОВ «Еколайн - СТ» та ПП «Пром - Тех - Снаб» за серпень 2014 року. Проте, 07.11.2014 року позивачем зазначено, що на даний час не має можливості надати документи оскільки, з 30.10.2014 року проводиться виїмка документів старшим слідчим КВР СУ ФР ГУ Міндоходів у Черкаській області Білим В.В., і що копії документів будуть надані після її закінчення.
Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідач звертався до СУ ФР ГУ Міндоходів у Черкаській області з листом про надання первинних бухгалтерських документів щодо взаємовідносин ТОВ «Компанія Грано СВ» з ТОВ «Еколайн - СТ» та ПП «Пром - Тех - Снаб» за серпень 2014 року.
12.11.2014 року старший слідчий ВКР СУ ФР ГУ Міндоходів у Черкаській області Білий В.В. листом повідомив ДПІ, що в ході розслідування кримінального провадження тимчасовий доступ до речей та документів позивача по взаємовідносинам з ТОВ «Еколайн-СТ» та ПП «Пром-Тех-Снаб» за серпень 2014 року не здійснюється.
З наслідками вказаних дій, ДПІ проведено документальну невиїзну позапланову перевірку ТОВ «Компанія Грано СВ» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Еколайн-СТ» та ПП «Пром-Тех-Снаб» за липень та серпень 2014 року, за результатами якої складено акт від 19.11.2014 року № 466/23-01-22-04/38469401.
В акті перевірки зазначено порушення позивачем пунктів 44.5, 44.6 статті 44, підпунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (далі ПК України) щодо заниження податку на додану вартість в сумі 420 190,00 грн.
На підставі висновків, що викладені в акті перевірки, ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 01.12.2014 року № 0003882301, яким ТОВ «Компанія Грано СВ» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 420 190,00 грн. та за штрафними санкціями в розмірі 210 096,00 грн.
За наслідками адміністративного оскарження скарги позивача залишено без задоволення, а спірне податкове повідомлення-рішення - без змін.
Колегія суду не може погодитись з висновками судів, вважаючи їх передчасними та такими, що винесені з неповним з'ясуванням всіх обставин справи, виходячи з наступного.
Відповідно до пункту 44.5 статті 44 ПК України у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов'язаний у п'ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити контролюючий орган за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та контролюючий орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації.
Платник податків зобов'язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу.
У разі неможливості проведення перевірки платника податків у випадках, передбачених цим підпунктом, терміни проведення таких перевірок переносяться до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах визначених цим підпунктом строків.
Пунктом 44.6 статті 44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.
Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
За змістом пункту 198.6 статті 198 ПК України вбачається, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Статтею 1 Закону України від 16.07.1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні») визначено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.
За змістом частин 4, 5 статті 11 КАС України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів до своєчасного їх подання.
Предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення.
Відтак, для правильного вирішення спору судам необхідно з'ясувати характер та зміст операцій, які стали підставою для виникнення у позивача права на формування даних податкового обліку; дослідити всі первинні документи; встановити, за яких обставин і в який спосіб налагоджено господарські зв'язки між позивачем та його контрагентом, перевірити наявність у товариства ділової мети під час здійснення відповідних господарських операцій та відповідно до встановлених обставин зробити мотивований висновок.
В свою чергу, судами попередніх інстанцій при вирішенні даної справи слід встановити наслідки розгляду кримінального провадження № 32014250000000086 відносно ТОВ «Компанія Грано СВ» та надати обґрунтований висновок щодо порушення товариством податкового законодавства.
Викладене свідчить про порушення судом вимог статті 159 КАС України, якою передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим - рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Касаційна ж інстанція згідно з частини 2 статті 220 КАС України не може досліджувати докази, встановлювати або визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Враховуючи викладене, касаційна інстанція на підставі статті 227 КАС України дійшла висновку про неповне встановлення обставин справи та обумовлену цим неможливість надання належної юридичної оцінки всім обставинам у справі, у зв'язку з чим оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню, а справа підлягає направленню на новий розгляд для достовірного з'ясування та правильного вирішення спору по суті.
Під час нового судового розгляду справи судам необхідно врахувати викладене, повно та об'єктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити обґрунтоване рішення.
Відповідно до вищевикладеного, касаційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 210, 214-215, 220, 221, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області задовольнити частково.
Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 30.04.2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.07.2015 року скасувати.
Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя О.В. Вербицька
Судді Н.Є. Маринчак
Т.М. Шипуліна