12 січня 2016 року Справа № 915/1901/15
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Васильєвої Л.І. при секретарі судового засідання Матвєєвій А.В., розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві справу
за позовом: Публічне акціонерне товариство “Миколаївобленерго” /54000, м. Миколаїв, вул. Громадянська, 40, поштова адреса: 54055, м. Миколаїв. вул. Чигрина, 94/
до відповідача: Комунальне підприємство “Спеціалізоване комунальне підприємство “Гуртожиток” /54000, м. Миколаїв, вул. М.Василевського, 55-А/
про: стягнення 239514,53 грн.
Від позивача: ОСОБА_1, дов. від 28.12.2015р., ОСОБА_2, дов. від 28.12.2015р., ОСОБА_3, дов. від 28.12.2015р.
Від відповідача: ОСОБА_4, дов. від 06.01.2016р.
Суть спору: позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача боргу за активну електроенергію за період з липня 2015 року по вересень 2015 року включно в сумі 239514,53 грн. за договором про постачання електричної енергії № 40/752 від 06.10.2014р.
Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 13.11.2015 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі.
В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили суд позов задовольнити. В обґрунтування заявлених позовних вимог вказали наступне.
Між сторонами у справі було укладено договір № 40/752 від 06.10.2014 року про постачання електричної енергії.
На підставі вищевказаного договору позивач за період з липня 2015 року по вересень 2015 року відпустив відповідачу активну електричну енергію в кількості 613085 кВт.год. на суму 239514,53 грн.
Відповідач оплату за спожиту активну електричну енергію не здійснив, що змусило позивача звернутись з відповідним позовом до суду.
Враховуючи вищевикладене, із посиланням на приписи ст.ст. 526, 625 Цивільного кодексу України та умови договору позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача боргу за активну електроенергію у сумі 239514,53 грн.
Відповідач проти позову заперечує, вважає, що мешканцями гуртожитку по вул. Артема, 1 з 12.10.2014р. укладено прямі договори. Однак, нарахування за вказаною адресою позивач здійснює також і відповідачу. Сума зайво нарахованих коштів складає 7069,56 грн.
Посилається на те, що у липні 2015 року позивач всупереч договору № 40/752 від 06.10.2014 року, отримував оплату безпосередньо від мешканців гуртожитків, з якими не укладав відповідні договори. Сума коштів, отриманих позивачем від мешканців гуртожитку по пр.-ту Жовтневому, 334 становить 8008,67 грн.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд -
встановив:
Між позивачем та відповідачем укладено договір № 40/752 від 06.10.2014 року про постачання електричної енергії.
Відповідно до ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Частиною 7 ст. 276 Господарського кодексу України встановлено, що оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.
Пунктом 6.1 ПКЕЕ передбачено, що розрахунки споживача за використану електричну енергію здійснюються за розрахунковий період відповідно до умов договору.
Припис п. 6.11 ПКЕЕ передбачає, що остаточний розрахунок споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі виставленого постачальником електричної енергії, рахунка відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії визначеного за показами розрахункових засобів обліку, які фіксуються у терміни, передбачені договором, та/або розрахунковим шляхом у випадках, передбачених цими Правилами.
Відповідно до п.п. 1 п. 8.1 та п.п.2 п.10.2 ПКЕЕ постачальник електричної енергії за регульованим тарифом має право на отримання від споживача своєчасної оплати за електричну енергію та інших платежів відповідно до умов договору та законодавства України, споживач електричної енергії зобов'язаний оплачувати обсяг спожитої електричної енергії, а також здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та рахунків, виставлених на підставі актів про порушення цих Правил та умов договору.
У п. 2.1 договору сторони передбачили, що під час виконання цього договору, а також вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватись чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією, затвердженими в установленому порядку.
Сторони передбачили ( п.п. 2.2.1, 2.2.2, п.2.3.3) у договорі, що позивач зобов'язаний виконувати умови цього договору, постачати відповідачу електроенергію як різновид товару в обсягах, визначених цим договором, споживач зобов'язався оплачувати постачальнику вартість електричної енергії, а також здійснювати інші платежі згідно з умовами цього договору та Додатків № 10 "Порядок розрахунків" та № 4 "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії".
Відповідно до п.1 додатку №4 до договору сторони домовились, що відповідач знімає показання розрахункових засобів обліку щомісячно 21 числа і в цей день повідомляє про них постачальнику по встановленій додатком № 4 до договору формі.
Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтями 525, 526, 629, Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 5 ст. 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За приписами ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Судом встановлено, що позивач на виконання умов договору, відпустив відповідачу активної електричної енергії за період з липня по вересень 2015р. на суму 238283,93 грн., що підтверджується наявними актами про використану електроенергію.
Разом з тим, як встановлено в процесі судового розгляду даного спору, з усіма мешканцями гуртожитку за адресою ву. Артема, 1 укладено прямі договори з постачальником. Також встановлено, що вартість освітлення місць загального користування здійснюється також мешканцями даного гуртожитку.
Вказані вище факти підтверджуються складеним двостороннім актом контрольного огляду від 23.12.2015р., довідкою позивача щодо виставлених рахунків за спожиту електроенергію, яка свідчить про зменшення позивачем вартості спожитої електроенергії на 1230,60 грн. по гуртожитку за адресою вул.. Артема, 1 за липень, серпень та вересень 2015р.(клопотання позивача від 12.01.2016р. вх.. № 906/16).
Отже, в стягненні 1230,60 грн. слід відмовити.
Суд відхиляє доводи відповідача щодо неправомірності вимог по стягненню вартості спожитої електроенергії за липень, серпень та вересень 2015р. по гуртожитку за адресою проспект Жовтневий 334.
Так, дійсно, позивач, в порушення умов договору, приймав безпосередньо від мешканців гуртожитку за адресою проспект Жовтневий 334 оплату за спожиту електроенергію.
Позивачем не виконано вимогу суду щодо надання завіреного банком звіту про дебетові та кредитові операції по рахунку № 260353211349 за липень- вересень 2015 року.
Невиконання вимоги суду позивач пояснив, що на вказаний рахунок надходять кошти від тисяч споживачі, що унеможливлює надання звіту лише по проспекту Жовтневий 334.
Разом з тим, суд вважає можливим розгляд справи за наявними документами, як це передбачено ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.
Так, суд приймає до уваги Бухгалтерську довідку позивача (а.с.102), яка свідчить про врахування коштів, які перераховані мешканцями гуртожитку за адресою проспект Жовтневий 334 як оплату вартості спожитої електроенергії в сумі 8678,67 грн. по рахунку №40/752/6/1 від 21.06.2015р.
Суд не приймає до уваги заперечення відповідача щодо зменшення боргу на 15078,23 грн. (як зазначено в бухгалтерській довідці - а.с.79), оскільки за липень- вересень 2015 року по гуртожитку за адресою вул.. Артема, 1 до сплати нараховано лише 1230,60 грн., а не 7069,56 грн.; кошти в сумі 8678,67 грн. також враховані позивачем по рахунку №40/752/6/1 від 21.06.2015р.
Частина 1 ст. 15 Цивільного кодексу України встановлює, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Вказаною нормою обов'язок доказування покладений на сторони процесу. Доказування полягає у поданні доказів сторонами та доведенні їх переконливості суду.
Відповідач не спростував вимоги позивача, не надав суду відповідні докази, які свідчать про відсутність заборгованості перед кредитором за договірними зобов'язаннями.
В спірних правовідносинах відповідачем дійсно порушені норми та приписи діючого законодавства, в зв'язку з чим позивач цілком правомірно звернувся до господарського суду з відповідним позовом.
Враховуючи викладене, позовні вимоги, заявлені позивачем відповідно до вимог чинного законодавства, матеріалами справи підтверджені, та підлягають задоволенню частково в сумі 238283,93 грн..
Судовий збір відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України слід покласти на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.
Керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Комунального підприємства “Спеціалізоване комунальне підприємство “Гуртожиток” /54000, м. Миколаїв, вул. М.Василевського, 55-А, код 34437926/ на користь Публічного акціонерного товариства “Миколаївобленерго” /54017, м.Миколаїв, вул.Громадянська, 40, код ЄДРПОУ 23399393/ 238283,93 грн. боргу за активну електричну енергію за період липень-вересень 2015р. /на п/р із спеціальним режимом використання №260383011001 МОУ АТ «Державний ОСОБА_5 України», МФО 326461, код 23399393/, 3574,26 грн. судового збору /на р/р 26002060461120 МФ КБ «Приватбанк», МФО 326610, ЄДРПОУ 25713066/.
Видати наказ.
В стягненні суми 1230,60 грн. боргу відмовити.
Рішення у відповідності зі ст.85 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.
Сторони, які беруть участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення повністю або частково у порядку і строки встановлені ст.93 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено та підписано 18.01.2016 р.
Суддя Л.I. Васильєва