Справа № 824/1936/15-а
Головуючий у 1-й інстанції: Анісімов О.В.
Суддя-доповідач: Боровицький О. А.
13 січня 2016 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Боровицького О. А. , суддів: Граб Л.С. Совгири Д. І. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Держземагенства у Чернівецькій області про визнання дій протиправними,
В серпні 2015 року ОСОБА_2 звернулась в суд з адміністративним позовом до Головного управління Держземагенства у Чернівецькій області про визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач 15 квітня 2015 року та 22 червня 2015 року звернулася до Держземагентства із заявами про отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі безоплатно у власність, з цільовим призначенням - для ведення садівництва, орієнтовною площею до 0,08 га, розташованої в с.Мигове, Вижницького району Чернівецької області. Однак листами від 15 травня 2015 року та від 30 червня 2015 року Держземагентством відмовлено в задоволенні заяви на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі безоплатно у власність. Позивач вважає такі дії відповідача неправомірними, що спонукало до звернення з цим позовом до суду.
Чернівецький окружний адміністративний суд постановою від 28 жовтня 2015 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Головного управління Держземагентства у Чернівецькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовив в повному обсязі.
Не погодившись з ухваленим судом першої інстанції рішенням позивач подала апеляційну скаргу, в якій порушує питання про скасування постанови Чернівецького окружного адміністративного сулу від 28 жовтня 2015 року та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог. Вимоги апеляційної скарги аргументовано тим, що оскаржена постанова ухвалена із порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки судом не було враховано порушення відповідачем норм пункту 7 статті 118 Земельного кодексу України, статті 15 Закону України "Про звернення громадян", статті 19 Конституції України, не було застосовано ці норми матеріального права даючи оцінку діям відповідача.
Відповідач скористався правом регламентованим положеннями статті 191 КАС України та надав письмові заперечення №64-23/15 від 31 жовтня 2015 року. В письмових запереченнях відповідач зазначив, що постанова Чернівецького окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2015 року ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а апеляційна скарги є безпідставною і необґрунтованою та не підлягає задоволенню.
На думку відповідача права позивача не порушені, оскільки рішення Головного управління, яке викладене у листі №0-24-0.31-1114/16-15-СГ від 29 липня 2015 року, яким відмовлено позивачу у задоволенні її заяви від 19 червня 2015 року, не створило будь-яких для останньої правових наслідків.
Сторони у справі уповноважених представників у судове засідання не направили, хоча належним чином повідомлялись про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи.
Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Враховуючи, що участь осіб в судовому засіданні обов'язковою не визнавалась, а в матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, колегія суддів суду апеляційної інстанції визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, колегія суддів Вінницького апеляційного адміністративного суду дійшла висновку, що апеляційна скарга належить задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Судом з матеріалів справи встановлено, що 14 квітня 2015 року до Держземагентства надійшла заява ОСОБА_2, яка зареєстрована 17 квітня 2015 року за № 0-23/0/15-15-СГ про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі безоплатно у власність, з цільовим призначенням - для ведення садівництва, орієнтовною площею до 0,08 га, розташованої в с. Мигове, Вижницького району Чернівецької області. За результатами розгляду цієї заяви, листом від 15 травня 2015 року № 0-24-0.31-160/16-15-СГ позивачу відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення вищезазначеної ділянки, так як відповідно до поданого викопіювання з плану землекористування Мигівської сільської ради земельна ділянка, на яку претендувала позивач, передана у приватну власність.
Позивач повторно звернулась до Держземагенства із заявою від 19 серпня 2015 року, яка зареєстрована 22 червня 2015 року за № 0-787/0/15-15-СГ про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі безоплатно у власність, з цільовим призначенням - для ведення садівництва, орієнтовною площею до 0,08 га, розташованої в с. Мигове, Вижницького району Чернівецької області, зазначаючи орієнтовану конфігурацію у викопіюваннях, які додала до заяви. Також, 30 червня 2015 року позивачем надано викопіювання з уточненням місцезнаходження вказаної у заяві земельної ділянки, конфігурація та розміри якої визначатимуться при розробленні проекту землеустрою.
Враховуючи те, що Держземагентством не надано у місячній строк будь-якої відповіді на заяву від 19 червня 2015 року ОСОБА_2, керуючись положеннями абзацу 3 пункту 7 статті 118 ЗК України (мовчазна згода) 27 липня 2015 року уклала з приватним підприємством "Захід-Зем" договір про розроблення проекту, щодо відведення земельної ділянки у власність, згідно предмету якого приватне підприємство "Захід-Зем" зобов'язалось виконати з дотриманням вимог законодавства проектно-вишукувальні роботи з розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, з цільовим призначенням - для ведення садівництва, орієнтовною площею до 0,08 га в с. Мигове, Вижницького району, а ОСОБА_2 - прийняти та оплатити виконанні роботи.
Про укладання договору про розроблення проекту, щодо відведення земельної ділянки у власність від 27 липня 2015 року ОСОБА_2 28 липня 2015 року повідомило Держземагентство.
У подальшому Держземагентством листом №0-24-0.31-1114/16-15-СГ від 29 липня 2015 року відмовлено ОСОБА_2 у задоволенні її заяви від 19 червня 2015 року, оскільки із наданого викопіювання з плану землекористування Мигівської сільської ради не можливо встановити приналежність земельної ділянки до земель сільськогосподарського призначення державної власності.
Незгода позивача з такими діями відповідача слугувала зверненню з цим позовом до суду.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що право позивача не порушено, а тому підстав для задоволення позову немає.
Рішення суду ґрунтується на тому, що позивач листом від 28 липня 2015 року повідомив Держземагентство про використання свого права на мовчазну згоду (а.с. 24). Після вчинення зазначених дій ЗК України не припускає необхідності в обов'язковому рішенні уповноваженого органу за результатами розгляду заяви. Тобто, якщо з якихось причин уповноважений орган не прийняв такого рішення у встановлений термін, після отримання повідомлення від заявника в порядку абзацу 3 частини 7 статті 118 ЗК України, він вже не зобов'язаний виносити окреме рішення за підсумками розгляду клопотання заявника. Адже в ідеалі механізм мовчазної згоди це і повинен припускати. Тому наступною стадією приватизації земельної ділянки, де буде брати участь уповноважений орган, має бути вже розгляд і затвердження землевпорядної документації в порядку, передбаченому ст. 186 ЗК України. На думку суду першої інстанції, рішення Держземагентства, яке викладене у листі №0-24-0.31-1114/16-15-СГ від 29 липня 2015 року, яким відмовлено ОСОБА_2 у задоволенні її заяви від 19 червня 2015 року, не створює будь-яких для позивача правових наслідків, оскільки таке рішення прийнято поза межами місячного строку та після використання позивачем права на укладання договору щодо розробку проекту землеустрою.
Колегія суддів Вінницького апеляційного адміністративного суду не погоджується з висновками суду першої інстанції.
Відповідно до частини першої статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Згідно із положеннями частини шостої статті 118 Земельного кодексу України Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.
Частиною сьомою вказаної статті ЗК встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.
У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Відповідно до частини восьмої статті 118 ЗК проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.
Частиною десятою статті 118 ЗК України унормовано, що відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.
Системний аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що ними встановлені підстави, порядок, строки передачі земельної ділянки у власність громадян та органи, уповноважені розглядати ці питання. Ці норми передбачають, зокрема, що для передачі земельної ділянки у власність зацікавлена особа звертається до відповідних органів із заявами для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та для надання її у власність, за результатами розгляду яких визначені в статті 118 ЗК органи приймають одне з відповідних рішень.
Стосовно доводів відповідача з якими погодився суд першої інстанції про те, що законодавцем запроваджено принцип мовчазної згоди на етапі отримання дозволу на розроблення документації із землеустрою, оскільки у випадку бездіяльності суб'єкта владних повноважень, внаслідок якої протягом місяця не розглянута заява про надання дозволу на виготовлення проектної документації, заявник має право здійснити замовлення проекту відведення земельної ділянки, суд апеляційної інстанції зазначає таке.
Як правильно встановлено судом першої інстанції ОСОБА_2 листом від 28 липня 2015 року повідомила Держземагенство про використання свого права на мовчазну згоду.
Між тим, як випливає з норми статті 118 Земельного кодексу України, законодавцем встановлено обов'язок у справі, що розглядається відповідача розглянути клопотання у місячний строк і прийняти одне з відповідних рішень, або дати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або не надати мотивовану відмову у його наданні.
Окрім того, за приписами стаття 15 Закону України "Про звернення громадян", органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань). Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки. Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
Відповідач як суб'єкт владних повноважень відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України зобов'язаний діяти на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином використання позивачем права регламентованого частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України не позбавляє суб'єкта владних повноважень від виконання обов'язків передбачених чинним законодавством.
Як випливає із матеріалів справи відповідач є органом, який надає дозволи на розроблення проекту землеустрою для відведення земельної ділянки у власність. Із листів-відповідей №0-24-0.31-160/16-15-СГ від 15 травня 2015 року та № 0-24-0.31-1114/16-15-СГ від 29 липня 2015 року випливає, що відповідачем не зазначені підстави для відмови у наданні дозволів на розроблення проектів землеустрою для відведення земельних ділянок, передбачені ЗК України, а відтак його дії в цій частині є протиправними, а вимоги позивача про визнання їх такими підлягають задоволенню.
Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про зобов'язання відповідача вчинити певні дії. Таким чином, з урахуванням наявності в суду права при задоволенні вимог адміністративного позову прийняти рішення про зобов'язання відповідача вчити певні дії, а також беручи до уваги протиправність відмови суб'єкта владних повноважень у наданні позивачу дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність, суд дійшов висновку, що позивачем обрано правильний спосіб захисту порушеного права, який може бути застосований при прийнятті рішення у цій адміністративній справі.
За таких обставин вимоги позивача про визнання протиправними дій Головного управління Держземагенства у Чернівецькій області щодо неналежного розгляду заяв ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі безоплатно у власність, з цільовим призначенням - для ведення садівництва, орієнтовною площею до 0,08 га, розташованої в с. Мигове Вижницького району Чернівецької області, а саме прийняття відмов у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою листами №0-24-0.31-160/16-15-СГ від 15 травня 2015 року та № 0-24-0.31-1114/16-15-СГ від 29 липня 2015 року та зобов'язання Головного управління Дерржземагенства у Чернівецькій області повторно у строк визначений статтею 118 Земельного кодексу України, розглянути заяву ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі безоплатно у власність, з цільовим призначенням - для ведення садівництва, орієнтовною площею до 0,08 га, розташованої в с. Мигове Вижницького району Чернівецької області.
Враховуючи викладене, вбачається, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що відповідачем не порушено права позивача.
Особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування у спорі справи адміністративної юрисдикції покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії або рішення.
З матеріалів справи випливає, що відповідачем не доведено правомірність оскаржуваних дій, а відтак позовні вимоги знайшли своє підтвердження під час розгляду справи.
За приписами частини 1 статті 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.
При викладених обставинах, апеляційний суд вважає, що постанову судом першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку із чим, постанова підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.
Відповідно до приписів частини 6 статті 94 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції або Верховний Суд України, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Приписами частини 1 статті 94 КАС України унормовано: якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи що рішення ухвалене на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору за подання адміністративного позову в сумі 73,08 грн. (квитанція №47 від 10 серпня 2015 року) та судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 1071,84 грн. (квитанція №260 від 12 листопада 2015 року та №387 від 11 грудня 2015 року), що разом складає 1144,92 грн., підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держземагенства у Чернівецькій області.
Керуючись статтями 160, 167, 195, 196, 197, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити повністю.
Постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Держземагенства у Чернівецькій області про визнання дій протиправними скасувати та ухвалити нову постанову.
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Головного управління Держземагенства у Чернівецькій області щодо неналежного розгляду заяв ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі безоплатно у власність, з цільовим призначенням - для ведення садівництва, орієнтовною площею до 0,08 га, розташованої в с. Мигове Вижницького району Чернівецької області, а саме прийняття відмов у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою листами №0-24-0.31-160/16-15-СГ від 15 травня 2015 року та № 0-24-0.31-1114/16-15-СГ від 29 липня 2015 року.
Зобов'язати Головне управління Дерржземагенства у Чернівецькій області повторно у строк визначений статтею 118 Земельного кодексу України, розглянути заяву ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі безоплатно у власність, з цільовим призначенням - для ведення садівництва, орієнтовною площею до 0,08 га, розташованої в с. Мигове Вижницького району Чернівецької області.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держземагенства у Чернівецькій області на користь ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) (АДРЕСА_1) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1144(одна тисяча сто сорок чотири) грн. 92 коп.
Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.
Головуючийсуддя Боровицький О. А.
Судді Граб Л.С. Совгира Д. І.