Справа № 127/19568/15-а
Головуючий у 1-й інстанції: Бар'як А.С.
Суддя-доповідач: Білоус О.В.
13 січня 2016 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Білоуса О.В.
суддів: Совгири Д. І. Курка О. П. ,
за участю:
секретаря судового засідання: Марцісь Ю.А.,
позивача: ОСОБА_2
представників відповідачів: Любарець І.В., Білозіра О.Л., Дзигун О.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 01 грудня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України у м.Вінниці, Виконавчого комітету Вінницької міської ради, Вінницької обласної державної адміністрації про зобов'язання вчинити дії щодо перерахунку пенсії,
ОСОБА_2 звернулася до Вінницького міського суду Вінницької області з позовом до Управління Пенсійного фонду України у м.Вінниці, Виконавчого комітету Вінницької міської ради, Вінницької обласної державної адміністрації про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити дії. Позовні вимоги мотивовано тим, що ОСОБА_2 є багатодітною матір'ю, яка народила та виховала п'ятеро дітей. Указом Президента України №260 08.05.2015 їй присвоєно почесне звання «Мати-героїня». ОСОБА_2 звернулась до управління Пенсійного Фонду України у м. Вінниці з заявою про перерахунок пенсії, з врахуванням вищевказаної надбавки з 21.02.2009 року. Згідно розпорядження управління Пенсійного Фонду України у м. Вінниці від 24.06.2015 року, здійснено відповідний перерахунок розміру пенсії з 08.05.2015 року. Проте, на думку ОСОБА_2 пенсія їй повинна бути перерахована з моменту подання до виконавчого комітету Вінницької міської ради клопотання про присвоєння їй почесного звання "Мати-героїня", а саме з 21.02.2009 року, оскільки, на її думку, саме з вини державних органів не було вчасно передане Президенту України подання щодо присвоєння їй почесного звання "Мати-героїня".
Оскільки такими діями і бездіяльністю ОСОБА_2, на її думку, було заподіяно також моральної шкоди, просила визнати протиправними рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниця щодо відмови у виплаті ОСОБА_2 надбавки згідно п. 8 ст. 1 та ст. 5 Закону України «Про пенсії за особливі заслуги перед Україною» з 21.02.2009 року; зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниця нарахувати та вплатити ОСОБА_2 надбавку у розмірі прожиткового мінімуму, визначеного для осіб, які втратили працездатність згідно п. 8 ст. 1 та ст. 5 Закону України «Про пенсії за особливі заслуги перед Україною» з 21.02.2009 року; зобов'язати Виконавчий комітет Вінницької міської ради та Вінницьку обласну державну адміністрацію сплатити пропорційно ОСОБА_2 матеріальну та моральну шкоду у розмірі, що еквівалентна надбавці, передбаченій п. 8 ст. 1 та ст. 5 Закону України «Про пенсії за особливі заслуги перед Україною» з 21.02.2009 року по 01.05.2015 року.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 01 вересня 2015 року (а.с. 46), яка залишена без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду (а.с. 85,86), позовні вимоги за період з 21.02.2009 року по 20.02.2015 року, - залишено без розгляду.
Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 01.12.2015 року у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 01.12.2015 року, та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити, посилаючись при цьому на неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи та порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.
В судовому засіданні позивач (апелянт) апеляційну скаргу підтримала у повному обсязі за обставин, викладених у ній, просила постанову Вінницького міського суду від 01.12.2015 року скасувати, дала пояснення, аналогічні доводам, викладеним в апеляційній скарзі та додатковій письмовій заяві.
Представники відповідачів в судовому засіданні апеляційну скаргу не визнали у повному обсязі, проти її задоволення заперечили, вважаючи рішення суду першої інстанції законним, обґрунтованим і таким, що відповідає фактичним обставинам справи. Просили залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Частиною 3 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. При цьому в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).
Частиною 1 ст. 195 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, в період з 29.10.2009 року по 26.08.2014 року ОСОБА_2 неодноразово оскаржувала в судовому порядку дії і бездіяльність різних державних органів і установ з приводу надання їй почесного звання «Мати-героїня» (а.с. 17-39).
Згідно посвідчення серія НОМЕР_1 Указом Президента України № 260 від 8 травня 2015 року позивачу присвоєно почесне звання «Мати-героїня» (а.с. 45).
Згідно листа Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці № 193/В-1 від 22.06.2015 року ОСОБА_2 перебуває на обліку в управлінні з 17.03.1998 року, та отримує пенсію згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Розмір пенсії станом на 01.05.2015 року становить 1415,49 грн. До складу пенсії включено, в тому числі, підвищення за особливі заслуги перед Україною (п. 8 ст. 1 Закону 35% батько/мати, які виховали п'ятеро і більше дітей) в розмірі 332,15 грн.
08.06.2015 року до управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці надійшли документи для отримання пенсії за особливі заслуги перед Україною в розмірі 40 %. до ст. 5 Закону України «Про пенсії за особливі заслуги перед Україною». (а.с. 16).
Комісією з встановлення пенсії за особливі заслуги перед Україною (витяг із протоколу від 22.06.2015 року № 9) відповідно до ст. 10 Закону України «Про пенсії за особливі заслуги перед Україною» розмір встановленої надбавки збільшено з 08.06.2015 року, встановивши її у розмірі 40% від прожиткового мінімуму, визначеного для осіб, які втратили працездатність. Таким чином, надбавка з 08.06.2015 року складає 379,60 грн. На підставі рішення Комісії розпорядження від 24.06.2015 року № 181571 управління Пенсійного фонду України в м. Вінниця проведено перерахунок пенсії з 08.06.2015 року (а.с. 15).
Вирішуючи по суті існуючий спір, суд першої інстанції керувався тим, що норма абзацу 37 п. 9 Розділу ІІ Положення про почесні звання України, затвердженого Указом Президента України N 476/2001 від 29.06.2001 року (в редакції Указу Президента N 674/2007 ( 674/2007 ) від 28.07.2007), почесне звання "Мати-героїня" присвоюється - жінкам, які народили та виховали до восьмирічного віку п'ятьох і більше дітей, у тому числі дітей, усиновлених у встановленому законодавством порядку, враховуючи вагомий особистий внесок у виховання дітей у сім'ї, створення сприятливих умов для здобуття дітьми освіти, розвитку їх творчих здібностей, формування високих духовних і моральних якостей. Пункт 2 Розділу І Положення про почесні звання України зазначає, що присвоєння почесних звань провадиться указом Президента України.
Згідно п. 1 ст. 1 Закону України «Про пенсії за особливі заслуги перед Україною», зазначено, що пенсії за особливі заслуги перед Україною встановлюються особам, відзначеним почесним званням України.
Пункт 8 ст. 1 Закону України «Про пенсії за особливі заслуги перед Україною», визначає, що пенсії за особливі заслуги перед Україною встановлюються матерям, які народили п'ятеро і більше дітей та виховали їх до шестирічного віку.
Відповідно до абзацу 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про пенсії за особливі заслуги перед Україною» пенсія за особливі заслуги встановлюється як надбавка до розміру пенсії, на яку має право особа згідно із законом, у таких розмірах прожиткового мінімуму, визначеного для осіб, які втратили працездатність: від 35 до 40 відсотків - особам, зазначеним у пунктах 1 і 8 статті 1 цього Закону.
Норми ч. 2, ч. 3 ст. 5 Закону України «Про пенсії за особливі заслуги перед Україною» прописують, що у разі, коли особа одночасно має право на надбавки, зазначені в кількох пунктах статті 1 цього Закону, призначається та надбавка, яка є більшою у максимальному розмірі. Пенсія за особливі заслуги призначається з дня звернення за встановленням пенсії, але не раніше дати набрання чинності положеннями Закону, що встановлює право на таку пенсію. Днем звернення за встановленням пенсії за особливі заслуги вважається день прийому заяви про порушення клопотання про встановлення пенсії за особливі заслуги з усіма необхідними документами.
В ході судового розгляду встановлено, що позивачу Указом Президента України № 260 від 08.05.2015 року було присвоєно почесне звання «Мати-героїня». 08.06.2015 року ОСОБА_2 звернулась до управління Пенсійного фонду України в м. Вінниця з документами щодо перегляду розміру її пенсії за особливі заслуги перед Україною. Відтак, саме з 08.06.2015 року тобто з дня відповідного звернення, Комісією з встановлення пенсії за особливі заслуги перед Україною позивачу було призначено відповідну надбавку до пенсії в розмірі 40% від прожиткового мінімуму, визначеного для осіб, які втратили працездатність, що повністю відповідає та узгоджується з вимогами ст. 5 Закону України «Про пенсії за особливі заслуги перед Україною».
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що право на присвоєння почесного звання «Мати-героїня» і право на отримання відповідної доплати до пенсії, як особі, яка відзначена відповідним почесним званням, - це є різні юридичні факти, з різною правовою природою та правовим змістом, при цьому особа, яка відповідає вимогам абзацу 37 п. 9 Розділу ІІ Положення про почесні звання України, до моменту присвоєння їй указом Президента України відповідного почесного звання «Мати-героїня» - є лише кандидатом на присвоєння відповідного почесного звання, і в даний період не може вважатись такою, що наділена законодавством певними правами та пільгами, які є похідними від наявності почесного звання «Мати-героїня», в тому числі права на відповідну надбавку до пенсії.
Отже, підстав нараховувати надбавку у відповідному розмірі до присвоєння ОСОБА_2 згідно Указу Президента України почесного звання "Мати-героїня" та її звернення із заявою у відповідача як суб'єкта владних повноважень не було законодавчих підстав, і він діяв у межах повноважень та у спосіб, передбачений Законами України.
Частина 2 ст. 21 КАС України визначає, що вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Статтею 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Оскільки в ході судового розгляду не було встановлено неправомірності дій відповідачів як суб'єктів владних повноважень відносно ОСОБА_2, позовні вимоги про відшкодування шкоди не підлягають задоволенню.
Доводи апеляційної скарги спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи, а тому колегією суддів відхиляються, оскільки не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і підстав для її скасування не вбачається.
Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.
На підставі наведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо відмови у задоволенні заявлених вимог.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 01 грудня 2015 року - без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.
Ухвала суду складена в повному обсязі 18 січня 2016 року.
Головуючий Білоус О.В.
Судді Совгира Д. І. Курко О. П.